Єгор Олесов, продюсер: Нам не вистачає таких людей, як Ґарет Джонс

4 жовтня 2019 р.

Цієї осені в український прокат виходить фільм “Ціна правди” європейської режисерки Агнешки Голланд: стрічка торкається трагічних сторінок української історії — Голодомору 1933 року. У головних ролях Джеймс Нортон та Ванесса Кірбі.

Український кінематограф лише починає досліджувати цю складну історичну тему — Голодомор. Наразі можна пригадати такі стрічки як “Голод-33” Олеся Янчука (1991), “Гіркі жнива” режисера Джорджа Менделюка. Особливість картини “Ціна правди” в тому, що до її створення, крім вітчизняних, долучилися кінематографісти Польщі та Великої Британії. Режисеркою картини стала всесвітньо відома Агнешка Голланд, що зняла такі гучні фільми як “Європа, Європа” (1991), “Повне затемнення” (1995), “Слід звіра” (2017). У 2012-му її фільм “У темряві” здобув переможного “Оскара” як найкращий іноземний фільм.

Цена правды_2

Агнешка народилася в сім’ї публіциста-соціолога й журналістки. Через багато десятиліть вона пронесла ненависть до тоталітаризму. Тому звернення до масштабної, політично резонансної теми Голодомору в Україні видається закономірним.

В основі сюжету картини “Ціна правди” — історія журналіста з Вельсу Ґарета Джонса, який приїхав в СССР, щоб узяти інтерв’ю в самого Сталіна, але згодом почав відкривати трагічний бік життя країни того часу, зокрема Голодомор в Україні.

Цена правды_3

Під час своєї третьої та останньої подорожі до Радянського Союзу в березні 1933 року Гарет знехтував попередженням посольства і забороною ОДПУ на в’їзд іноземним журналістам до України та нелегально вирушив у подорож. Повернувшись до Берліна, 29 березня 1933 року Ґарет Джонс зробив відомий прес-реліз, який був надрукований багатьма газетами, зокрема “New York Evening Post” та “Манчестер Гардіан”:

Я пройшов через безліч сіл і дванадцять колгоспів. Скрізь я чув плач: “У нас немає хліба. Ми помираємо!” Цей плач лунає по всій Росії; на Волзі; в Сибіру; в Білорусі; в Центральній Азії та Україні — “Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду”. Більшість офіційних осіб заперечують існування будь-якого голоду, але через кілька хвилин після одного такого заперечення в потязі, я насмілився кинути на підлогу шматок зчерствілого хліба. Наче куля селянин кинувся на підлогу та поглинув його. Те саме повторилось зі шкіркою апельсина…”.

Цена правды_4

Одне слово, світ нічого не хоче чути про Голодомор в Україні, а дехто навіть бреше, як, наприклад, кореспондент “Нью-Йорк Таймс” у Москві Волтер Дюранті, який заперечував його можливість, чудово знаючи, що це правда.

На думку критиків, фільм “Ціна правди” також про інформаційний терор у Радянському Союзі в 1930-х роках, коли біле називали чорним і навпаки.

Продюсер картини Єгор Олесов розповів DT.UA про подальшу фестивальну долю стрічки, які країни вже придбали права на показ фільму, а також про враження від співпраці з європейською кінознаменитістю — режисеркою Агнешкою Голланд.

Цена правды_6

— Як відомо, “Ціна правди” вже була представлена на Берлінале-2019 і викликала бурхливу реакцію кінокритиків. Яка подальша фестивальна доля цієї стрічки, з огляду на надважливу тему для України та надпотужний творчий склад, який працював над фільмом? 

— Так, справді, світова прем’єра фільму відбулась на Berlinale нинішнього року, фільм потрапив до основного конкурсу. “Ведмедя” не взяв, але викликав чималий резонанс у ЗМІ. Недавно фільм здобув головну нагороду 44 Фестивалю польських художніх фільмів у Гдині — “Золотих Левів”, а художник-постановник стрічки отримав спеціальний приз за найкращий продакшн-дизайн. У жовтні відбудеться BFI London Film Festival, до якого фільм також був відібраний. До того ж фільм потрапив до лонг-листа премії Європейської кіноакадемії, наступного місяця буде оголошено шорт-лист, а вже 7 грудня — переможця. Тобто у стрічки є фестивальний потенціал, і це лише початок.

— Чи великий, на вашу думку, інтерес до цієї теми на Заході? 

— Інтерес є, і не тільки на Заході. Права на фільм уже придбали Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія, скандинавські країни, Японія, Іспанія, Португалія, Греція, Середній Схід, країни колишньої Югославії, Болгарія, Індія. Історія повторюється, і ми знову опинились у світі постправди та фейкових новин. І це стосується кожної країни.

У 1930-х роках був Волтер Дюранті, який писав неправду про події в СРСР і отримав Пулітцерівську премію за один із таких своїх матеріалів. А мені згадується торішня історія німецького журналіста найстарішого видання Spiegel, що роками публікував вигадані матеріали і навіть отримував за них престижні нагороди. Нам не вистачає таких людей, як Ґарет Джонс, для яких правда — важливіша за все. Важливіша навіть за життя. Якщо говорити про тему Голодомору, то вже понад 20 держав — цілі країни або окремі території країн — визнали Голодомор в Україні геноцидом, і їх кількість зростає.

Навесні збиралися підписи в Німеччині, й під петицією підписався необхідний мінімум — 50 тисяч людей. Зараз вона на розгляді у Буденстазі.

— Які у вас як у продюсера враження від співпраці з європейською кінознаменитістю — режисеркою Агнешкою Голланд? 

— Агнешка — надзвичайний професіонал, майстер своєї справи з великої літери. Актори були натхненні і самим проєктом, і роботою з Голланд. Завдяки цьому викладалися на знімальному майданчику на повну. До речі, саме Агнешка наполягла на тому, аби зйомки проходили в Україні. Їй було важливо, щоб фільм був і українським також, тобто із українськими акторами, командою.

Цена правды_5

— Зважаючи на складність і важливість теми фільму “Ціна правди” — чи є якісь складові у тактиці та стратегії прокату цього фільму в Україні? 

— Ми розповідаємо історію людини, яка безпосередньо стосується історії нашої країни. Ґарет був першим, хто відкрито розповів світу про Голодомор в Україні та назвав його геноцидом. І заплатив за цю правду життям. На нашу думку, важливо, аби про цю історію дізналося якомога більше людей. Наше промо базується на масштабному соціально-просвітницькому проєкті, метою якого є популяризація постаті цього британського журналіста і збереження пам’яті про Голодомор в Україні 1932–1933 років.

Це і виставка, присвячена Ґарету, і найменування провулка в Києві його ім’ям, і співпраця з Інститутом журналістики та багато іншого, про що ми розповімо згодом.

 

 

 

 

 

Розмовляла Катерина Константинова

 

 

 

 

 

Джерело: Дзеркало тижня

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Голодомори України

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s