Ярослав Лодигін, генеральний продюсер Суспільного: Песимізм на ТБ створений штучно

14 серпня 2019 р.

У суспільного мовника намічаються грандіозні зміни. За справу взявся новий генеральний продюсер Суспільного Ярослав Лодигін. У його портфоліо – два успішних проекти: радіо «Аристократи» і фільм «Дике поле», знятий за романом Сергія Жадана «Ворошиловград». У планах – зробити UA: ПЕРШИЙ новим сучасним каналом, який би дивилися не тільки в Україні. Про те, як зацікавити глядачів і дати їм впевненість у завтрашньому дні, як просувати реформи, боротися з інформаційними маніпуляціями, а також про те, за якою журналістикою майбутнє, а яка вже віджила, Лодигін розповів в інтерв’ю .

 

– Як ви потрапили на канал?

– Мене запросив Зураб Аласанія взимку, за тиждень або за два до спроб його звільнити. Він запропонував, я якийсь час спостерігав за всім зі сторони, а потім вже вирішив, що треба братися за справу.

– А які завдання вам ставили?

– Завдання ми поставили разом. Почали з того, що я з боку спробував описати те, що бачу, не стаючи заручником зі стокгольмським синдромом. Відзначав те, що, як мені здавалося, не так і що можна було б зробити. Якщо говорити про UA: ПЕРШИЙ, то відразу було зрозуміло, що там не працює внутрішнє ефірне промо – його практично не було. Кожен автор програми сам себе просував. Така еклектичність ефіру була результатом відсутності відділу ефірного промо.

Плюс жахлива реклама, яка є й зараз. Цей сезон ми проходимо в умовах недофінансування, і реклама – чи не єдине джерело знайти гроші, які можна витратити на щось корисне для компанії. Все це допоможе підвищити частку телеперегляду. Ця задача стоїть переді мною зараз і на наступний рік. Я б хотів, щоб ми стали на якесь плато, скоріше наздогнали всі інформаційні канали і вже звідти починали рости далі.

– Яким буде канал? Як би ви його охарактеризували?

– Це канал-інтегратор. Ми живемо в доволі дезінтегрированому суспільстві, якому ніхто не запропонував (можливо, не потрібно пропонувати і це має з’явитися само) якоїсь інтегральної ідеї, яка б об’єднала всіх громадян України. Мова про те, щоб не пропустити своє місце в глобальному світі. Загальна реакція по всьому світу – це націоналізм, відокремлення, автономізація. Думаю, це природна реакція на теперішні процеси. Мені здається, за кілька років для нас головним буде потрапити в умовний поїзд глобальної інтегрованої планети. UA: ПЕРШИЙ буде ще й про це. І про те, що у нас є майбутнє. Я в нього вірю. Я це бачу в різних галузях індустрії України: вони потихеньку зростають. Від того, що ти раптом починаєш намацувати майбутнє, з’являється впевненість. Ось ця впевненість і буде нашим основним контентом.

– Більшість людей зараз налаштовані песимістично, тільки одиниці – оптимісти. Де ви знайшли впевненість?

– Якщо ми усвідомлюємо себе частиною суспільства, яка бере інформацію про навколишній світ з українського олігархічного телебачення, то, звичайно, такий песимізм абсолютно зрозумілий. Він штучно створюється протягом ефірного дня, зокрема у новинах, щоб потім підкреслити впевненість у завтрашньому дні, позитивні якості або плани господарів цих каналів. Це не більше, ніж маніпуляційний виверт. Він абсолютно деструктивний, занурює суспільство в психоз і депресію так, що люди втрачають всяку віру в себе.

Якщо спостерігати за людьми, які дійсно щось роблять і не знаходяться в цьому інформаційному просторі, можна набратися оптимізму. Наприклад, подивіться на технологічні сторони нашого телебачення: ми одне з найпотужніших ТБ в Європі з погляду технологій. Інша справа – на що ми ці таланти витрачаємо. Адже крім психозу, канали завдяки тривалим інвестиціям народили ще й індустріальні потужні компанії, які абсолютно точно можуть конкурувати на глобальному ринку. Ті ж Front Pictures створюють свої шоу для великих зірок американського телебачення. Це також результат розвитку українського ТБ.

– Чи є якась протиотрута від інформаційних маніпуляцій? Деякі новини вибивають з колії навіть журналістів, треба все перевіряти. Що робити телеглядачам?

– Мені здається, що санітарні заходи, коли ми намагаємося показати інструкцію по застосуванню, розповісти про те, що потрібна інформаційна гігієна, необхідно перевіряти інформацію, – вони не працюють. Більшість людей в нашій країні використовують Інтернет як окреме ЗМІ, навіть не виділяючи якийсь один сайт. Вчити гігієни досить складно: це як батьки вчать дитину мити руки. Якщо до 40 років хтось не чистить зуби і не миє руки перед їжею, то навряд чи буде робити це надалі. Тут потрібно те, що стукає прямо в серце, телевізійні форми, які глядачам увійшли в звичку, наприклад, серіали. Але всередину цих форм необхідно закладати щось, що б розповідало людям, як користуватися інформацією.

– Хороша ідея. А ви будете щось таке робити?

– Так, звичайно. Одним з перших ми зробили департамент девелопменту. Досить нова ідея для України, зокрема для кіно. Стадія девелопменту необхідна для будь-якої творчості. Коли протягом досить тривалого часу потрібно все обдумати, зібрати інформацію, поспостерігати, пофотографувати, викласти якісь панно, помедитувати над ідеєю і підготуватися до її презентації та реалізації. Ось цей відділ ми почали облаштовувати. Плюс готуємо художні та документальні серіали. Думаю, з документальними серіалами ми трохи раніше зможемо стартувати, з художніми доведеться почекати 2021 року, як мінімум. Тому що робити швидко і просто «мило» – це не те, що хотілося б робити.

– Плануєте розважальні серіали?

– Розважальні також. Наприклад, візьмемо важливу тему для України – територіальні громади та децентралізація. На каналі UA: ПЕРШИЙ – і на всіх регіональних телеканалах суспільного мовлення – було декілька проектів по цій реформі, яка, насправді, дуже круто змінює життя цілих спільнот. І абсолютно точно розбирає багаторічні сварки в селах і змушує ці мікроспільноти об’єднуватися і щось робити разом. До того ж, це цікавий експеримент не тільки для нас, але для всього Європейського Союзу, який на прикладі України вивчає, як система розподілу податків впливає на суспільство загалом.

Така глобальна тема притягує багато інвестицій, а також уваги. Але виходить досить нудна штука. Взагалі незрозуміло, як все робити: якщо розповідати прямо, показувати хороші кейси або рейтинги, то не дуже працює. А якщо подивитися на це як на драматургічний матеріал, то стає страшно цікаво. Уявімо собі територіальну громаду в Полтавській області, на території якої стоїть газова вишка і качає газ. І ось громада приходить і просить ренту з вишки – це ж їхній газ. Відповідь, звичайно, ні. Люди так само скажуть, що вишка їм тут не потрібна – забирайтеся. Ось вже конфліктна ситуація, в якій, найімовірніше, буде задіяний місцевий криміналітет, якісь центральні сили і великі гроші проти маленького села.

– Виходить «Кайдашева сім’я» плюс «Карти, гроші та два стволи».

– Що завгодно. Якщо подивитися на життя одного села, згадати всі багаторічні історії взаємин і сварок, то можна отримати хороший ситком. Мені здається, цей спосіб розповісти про реформу набагато ефективний. До того ж ми, як суспільний мовник, дуже часто обмежені жорсткими стандартами журналістики, певним словником, внутрішніми і зовнішніми регуляціями. У художній формі ти вільний від цього, можеш говорити не нудно і тією мовою, якою говорять люди. Уявімо собі те ж саме «Дике поле», трохи змінюється конфлікт, а дія відбувається на території, яка намагається самоорганізуватися. І ось вам, будь ласка, кіно.

– Ви сказали, що на нас дивляться як на приклад децентралізації. Але Україна зараз ще й на передовій інформаційної війни. У ОП заявили про російськомовний канал. А що з цим буде робити Суспільне телебачення?

– Суспільне телебачення, як і суспільне радіо, точно не стане інструментом пропаганди, не буде виконувати якісь каральні інформаційні операції або контроперації. Думаю, ми маємо бути саме суспільним і виконувати рівновіддалену функцію освітлення, усвідомлення, саморефлексії тощо. Навіть якщо держава вирішить, що їй потрібен державний пропагандистський канал, нехай з доброю пропагандою, навіть якщо такий інструмент буде створено, то це не шлях суспільного мовника, якому треба бути інструментом правди. Саме тут закладена величезна різниця між Суспільним, що належить суспільству і служить тільки йому, і державним мовленням, яке апарат держави використовує для своїх цілей. Важливо розрізняти суспільне і державне, це різні речі, різні цілі. Будь-який пропагандистський інструмент буде на наших радарах і буде розглядатися критично журналістами та авторами Суспільного.

– А ви вважаєте, що реально перемогти брехню правдою з інформаційної точки зору?

– Як ми знаємо, правда у всіх своя. Зараз правда взагалі стала валютою. Будь-який YouTube-канал, який тобі найбільше підходить, насправді, підходить тобі тільки тому, що ти вважаєш, що там говорять правду. Якщо запитаєш глядача News One, «112 каналу» або Шарія, чому вони дивляться саме це, вони дадуть відповідь: тому що тут кажуть правду. На жаль чи на щастя, одного місця, де лежить ця правда, немає. Наше завдання – подивитися, що видають за правду, і розібратися у фактах. Я вважаю, що журналіст має право давати оцінку. Це судове рішення, яке він виносить по відношенню до фактів. Саме це й робить журналістів сильними – четвертою владою. Просто оглядати – добре, але журналістика цим не вичерпується. Водночас глядач має завжди чітко розуміти де факти, а де оцінка журналіста.

– На яких журналістів ви рівняєтесь?

– Мій кумир зараз – це Саймон Островський, який працював для Vice, сьогодні для ВВС. Зараз він знаходиться в Україні. Я сподіваюся, ми теж придумаємо щось спільне. На мою думку, його робота – приклад сучасного журналістського мультимедійного новинного репортажу. Ця людина сама себе продюсує як журналіст. Він здатний не просто приїхати й розповісти на камеру, що відбувається, але може створити юніт, який зробить все, що потрібно, до того ж може управляти цим юнітом. Саймон здатний робити сюжети як для класичного телебачення, так і для YouTube. Водночас може сам змонтувати, а якщо потрібно, і камеру в руки взяти. Розбирається в техніці, дистрибуції, соціальних мережах і драматургії. Він – сучасний репортер.

– Як ви ставитеся до правила трьох «С», коли новини будують на темах скандалу, смерті, сексу? Які новини будуть на оновленому каналі UA: ПЕРШИЙ?

– Я за новини не відповідаю, тільки допомагаю з візуальної точки зору. Можу розповісти про плани. З одного боку, наші новини залишаються найбільш виваженими. Тут немає ніяких маніпуляцій, немає чорного або білого піару. З іншого боку, якщо ми будемо порівнювати з рейтингами ТСН, то ці новини будуть здаватися нудним, тому що «ТСН вражає». У цьому плані наші новини залишаться територією точної інформації. Зараз в центрі процесів на Суспільному – проект, який називається News House. Ми створюємо найсучаснішу студію в Україні на Хрещатику, 26. Цей проект відбувається спільно з міжнародним консорціумом, зокрема з ВВС і Deutsche Welle. В основі News House зовсім інша ментальність, філософія виробництва новин, яка ближче до того, як працює Саймон Островський. Восени починаємо будувати студію; готуємо бренд-платформу для першого каналу. Ми хочемо, щоб у новому році в Україні з’явився новий канал.

– Ви кажете, що бренд означає більше, ніж канал. Яким буде цей новий бренд?

– «Джерело впевненості». Це буде канал, від якого можна отримати терапію спокійного очікування або конструювання майбутнього, тому що на реальності майбутнього побудована світова економіка. Коли ми віримо в майбутнє, то починаємо кредитувати один одного: таким чином запускається економічне й технологічне зростання. Звідси горизонт планування, а від нього – можливість економити, централізовано щось закуповувати і так далі. Це стосується як холдингу, так і всієї країни. Потрібно дивитися в майбутнє і відчувати його, навіть в умовах війни і внутрішніх проблем. Наше головне завдання – навчитися дивитися на 5-10, навіть 20 років вперед. Про це буде новий бренд.

– Хто буде дивитися новий UA: ПЕРШИЙ?

– Телеканали транслюються кількома способами. Є супутникове мовлення, цифрове, аналогове, різні платформи, веб-сайт, додатки. У кожного – свої глядачі. Наприклад, жителі Закарпаття, на відміну від жителів рівнин, більше використовують супутникове телебачення. У райцентрах – теж супутник. Тому неможливо говорити про якусь одну аудиторію навіть у одного каналу. Ми знайдемо у кожному способі свою специфічну аудиторію. UA: ПЕРШИЙ, як виробник, має забезпечити власний і закупний контент, розфасувати і розкласти його по поличках правильним чином для кожного гаджета і для кожної аудиторії. Суспільний канал не може працювати тільки на жінок 55+, хоча до цього нас схиляли шановні медіа-експерти. Нам треба створювати щось для кожної соціальної групи. Наприклад, вже працює мобільний додаток suspilne.tv, таким чином ми робимо контент каналу доступним для молодої аудиторії.

Це завдання на багато років вперед. Якщо людина платить за суспільне мовлення через податок або абонплату, то суспільне телебачення має робити щось, що буде людині корисно. Футбольну трансляцію для мільйонів уболівальників або окрему передачу про мед на YouTube для двох тисяч людей, які виробляють мед. В Україні ця індустрія більша за футбольну, якщо вимірювати за кількістю валюти, яку генерує кожна галузь. Втім, в нашій країні є канали «Футбол 1», «Футбол 2», а каналів «Мед 1» і «Мед 2» немає.

– Ви думаєте, люди будуть платити за суспільне телебачення?

– Зараз не будуть, тому що вони включать перший канал і запитають, а за що платити. Хоча треба подякувати всім, хто змінював канал. Якщо включити його зараз, 5 років тому і 10 років тому – це будуть три різні канали. Інша справа, що більшість людей не знають, що це є.

– Які програми зараз найпопулярніші?

Найуспішніші з точки зору класичного телеперегляду – це президентський сезон «Зворотного відліку», всі новини, включно з спортивними, парламентський «Зворотній відлік», «UA: Фольк», проект з Майклом Щуром, Бігус, «Корупція в деталях». Але це умовна оцінка, тому що телеперегляд міряється в потребах рекламодавців, рекламної аудиторії 18-54. Задовольняти тільки рекламну аудиторію – це не має бути завданням суспільного мовника. Якби ми були комерційним каналом, то відмовлялися б від провальних програм. Але з іншого боку, ніхто на телебаченні не говорить про історію, не показує європейське та українське кіно. Ми маємо додавати до телевізійних рейтингів ще й інші KPI. Якщо це програми-розслідування, то результатом має стати кількість публікацій в інших ЗМІ або кількість порушених кримінальних справ. Або, наприклад, у програми «Розсекречена історія» низькі показники на ТБ, але її дуже часто використовують вчителі на уроках історії.

– Пройшла новина, що Савік Шустер знову буде відкривати своє шоу. Колись його забрали з каналу, оскільки програма не відповідала стандартам і цінностям суспільного ТБ.

Думаю, це було правильне рішення. Звісно, Савік Шустер збирає великі аудиторії, хоча зараз його аудиторія буде меншою, ніж тоді, коли він починав. Сьогодні досить велике конкурентне поле програм-послідовників. Він створив дивовижний формат, який прижився і в свій час став симулякром політичного життя. Такий Колізей обговорення. Інша справа, що це дуже далеко від справжньої політичної дискусії. Це не дебати, а безкінечні маніпуляції. Я думаю, будь-який телевізійник знає, як влаштовано це шоу, як формувалися пули гостей, як гості сідали, навіть декорації створювалися таким чином, щоб усіляко цю ієрархічність підкреслювати і монетизувати. Зрозуміло, чому це шоу повертається зараз, і зрозуміло, чому на цей канал. Я думаю, його треба розглядати не більш, ніж спробу одного олігарха захиститися від нових політичних рухів в країні. Створити собі майданчик, на якому можна буде в разі чого голосно кричати.

– На каналі UA: ПЕРШИЙ буде щось політичне?

Звичайно, ми ж не можемо це ігнорувати. У нас вже зараз є «Зворотній відлік» – молодий майданчик для дебатів. Буде дуже гучна підсумкова програма. Поки не буду розголошувати деталі і подробиці. Але пройти повз не можна буде, точно. Я хочу, щоб відбулося Hard Talk шоу, яке ми зараз розробляємо. Також в наших студіях багато уваги приділятимемо суспільно-політичним питанням. Починаючи з вересня потихеньку оновимо «Тему дня». А з часом з’явиться і нова студія.

– Ваше ставлення до комедійних шоу? З огляду на те, що новий Президент – виходець з гумористичної програми.

Я теж виходець з гумористичної програми. Я займався стендап-комедією, робив ранкове шоу на радіо. Тому для мене комедія – це вища художня форма. На каналі зараз є «Бюджетники», і програма досить непогано себе показала. Це скетч-шоу, перша спроба насмішити людей. Я думаю, що будемо вирощувати з авторського колективу окремий комедійний відділ. І наступного року обов’язково з’являться нові комедійні шоу. Не можна весь час бути серйозним, суспільному телебаченню й поготів.

– Виходить, що в планах побудувати український ВВС. На вашу думку, глядачі загалом хочуть чогось більшого?

Ніхто не знає, чого хочуть глядачі. Як колись Жан Ренуар казав про те, що кінопродюсери найчастіше видають свої особисті смаки за очікування публіки. Якщо я почну свої смаки видавати за очікування публіки, я буду далекий від реальності. Треба розуміти, що десятиліття одурманення, безвідповідальної творчості, програмування зробили зі смаками українців дуже погану роботу. Втім, я б ніколи в житті не став недооцінювати українського глядача та українське суспільство. Воно себе вже показало і в політичному плані. Суспільство набагато розумніше, ніж його звикли вважати. Ми як і раніше залишаємося якимось природним чином дуже розумною нацією. На мою думку, багато хто сильно втомився від цієї істерії, параної, якою годують глядачів традиційні українські олігархічні ЗМІ.

– Чи вистачить на такі грандіозні зміни грошей? Як плануєте забезпечити ребрендинг?

Я можу говорити тільки про канал UA: ПЕРШИЙ, як про паровоз руху. Дійсно, зміни мають торкнутися не тільки характеру нашого контенту, але й того, як ми мислимо, виробляємо. Це достатньо серйозна реструктуризація, що включає переосмислення та створення бізнес-процесів від початку до кінця, внутрішні тренінги тощо. Компанія фінансується з трьох джерел. Окрім бюджету, який є на даний момент більшою частиною нашого фінансування, є ще й комерційні гроші, тобто реклама, івенти, оренда. І цей список можна розширювати далі.

Плюс підтримка донорів, гранти, благодійна допомога. В цьому плані ми маємо трошки попрацювати з дохідним портфелем. Подивитися, де ми можемо збільшити комерційні доходи, як використовуємо грантові гроші, великі тематичні активи (спортивні трансляції, олімпіади, чемпіонати світу). Важливо думати не тільки про те, чи нам дадуть бюджет наступного року чи не дадуть, у повному або не в повному фінансуванні, а ще про те, як ми можемо заробляти більше.

Також не можна забувати, що Суспільне сьогодні – це не тільки один телеканал, це ще й три радіостанції ( UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь, UA: Радіо Культура) і канал UA: КУЛЬТУРА, а також окремі телеканали і радіоканали в кожній області країни, серед яких особливо важливі зараз UA: ДОНБАС і UA: КРИМ. Фінансування такої величезної структури з великою кількістю радіо і телеканалів коштує дуже дорого, тому треба оптимізувати витрати, щоб акумулювати ресурси на справді помітні зміни і проекти. Компанія вже працює над цим.

Я чув заяви з Офісу Президента, що наступного року вперше за всю історію існування Суспільного буде повне фінансування, але будуть і вимоги по KPI. Скажу тільки, що їх не мають виставляти політики, це суперечить самій ідеї суспільної медіакомпанії. У компанії свої KPI вже є. Вони не стосуються виключно показань одного медіаактива в ефірі. Ми маємо передбачати, що ця компанія – все-таки правонаступник державного телебачення, яке протягом десятиліть перебувало у такому жахливому стані, що для того, щоб показати якісь результати, спершу треба розібратися з цією спадщиною.

Це технологічне переоснащення, кадрові оптимізації. Я вже не кажу про архів, який у катастрофічному стані: його треба рятувати і робити це дуже швидко. Там потрібна група юристів тільки, щоб оцінити медіаправа. Група людей, які б займалися оцифруванням архівів та ремонтом приміщень, де зберігаються, насправді, великі багатства нашої країни. Наприклад, оригінали «Роксолани». Як би не ставилися до цього серіалу, але він – національне надбання. Це те, з чого починався національний продукт. Я кажу про оригінали, які вмирають прямо зараз. Тому тут KPI дуже багато, на кожній ділянці він свій. Один KPI по архіву, інший – по переоснащенню. Плюс завдання по кадрам, контенту, закупівлям.

 

 

 

 

 

Розмовляла Яна Панюшкіна

 

 

 

 

 

Джерело: The Page

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s