Яніна Соколова, журналістка: Медведчук – злий геній (повна розмова)

9 серпня 2019 р.

Авторка та ведуча програм “Рандеву”, “Вечер с Яниной Соколовой” дала велике інтерв’ю для сайту 24 каналу – про Зеленського, Медведчука, антипропаганду і “запоребрик”. Сьогодні – перша частина відвертої бесіди.

 

Ми розмовляємо пізнього вечора. Перед інтерв’ю Яніна Соколова упродовж двох годин виступала для львівської аудиторії в рамках проекту “Шевченко на кожен день”. До телеведучої вишикувалася довжелезна черга – Яніна стала символом та джерелом натхнення для мільйонів українців. Особливо після того, як у травні шокувала несподіваним зізнанням: “Я лежала у реанімації, нашпигована катетерами”. У неї виявили рак. І вона – перемогла!

Яніно, ви сказали фразу, суть якої можна передати так: “Тарас Шевченко був бабієм, тому я б із ним не зустрічалася”. Невже ви й справді відмовили б геніальному поету?

Я б із ним закрутила роман, а потім – ганебно кинула (Усміхається). Аби він зрозумів, що крутити романи із кількома жінками одночасно – справа не честі.

Кого з українських класиків ви шануєте окрім Шевченка?

Їх дуже багато: Василь Симоненко, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Іван Франко, Василь Стус. Зараз настав такий час, коли все це оживає по-новому. Адже те, про що вони писали, зокрема боротьба і за уми, і за душі, і за Незалежність нашу, яку ми час від часу ризикуємо втратити через недолугі кроки, зроблені владою, набуває нових рис. Хочеться, щоб українці читали їх все більше і більше. Тоді ми розумітимемо, про що говорили ті, хто пережив це історично. А вони не залишалися осторонь!

Соколова
Медведчук – злий геній | Фото: May Lee

Відповідно, хто не знає історії – той не має майбутнього. Саме тому ми створили проект “Шевченко на кожен день”. Щоб під грифом мене – дівчини, яка є посередником між цими авторами і глядачем – донести їхні меседжі. Сьогодні нам це вдалося.

Василь Стус фігурував в одному із трьох ваших запитань до Віктора Медведчука. Як би ви описали кума Путіна?

Медведчук – є людиною розумною і небезпечною для України – це факт

Це – злий геній. Це дуже талановита людина – не тільки у бізнесі, а й, думаю, у політиці. Він зіграв свою роль в історії – не надто позитивно. Те, що він є людиною розумною і небезпечною для України – це факт.

Чи був Медведчук небезпечним особисто для вас? Можливо, після ефіру велися певні розмови, натяки, дзвінки?

Були не натяки… Вони на своїх сторінках у соцмережах намагалися якимось чином мене “підчепити”. А потім стався один випадок, який підштовхнув мене зателефонувати представникам Нацполіції, після чого мені запропонували охорону.

Наш глядач почув розмову в одному із 5-зіркових готелів у центрі Києва. Двоє осіб обговорювали мою політику проти Медведчука, яку я веду час від часу, зокрема – мою зустріч із ним на його каналі NEWSONE, куди я прийшла, поставила йому запитання і пішла. Вони обговорювали це під грифом фрази “Надо что-то с этой Яниной делать”.

От тоді ми зрозуміли, що навіть всередині країни (один із них був майбутнім парламентарем, а інший – наближений до політичних сил проросійського штибу) можуть бути небезпечні люди. Здається, це найбільший бич нашого часу – не росіяни, а те, що відбувається всередині країни.

Дивіться повне відео інтерв’ю з Яніною Соколовою: 

“Янина, о твоем проекте не говорит только столб”

“Вечер с Яниной Соколовой”. Які фідбеки прилітають вам з-за поребрика?

Те, що вони час від часу ганьблять мене у своїх найрейтинговіших шоу, зокрема – Соловйов і Скабєєва, те, що вони обговорюють мої ефіри і мене, як “фашистку”, “свідомітку” та “хохлособаку”, означає, що до них долітає.

Сьогодні у Львові до мене підійшла дівчина – її хлопець живе у Москві. Коли вона там опинялася у компанії молодих людей, то чула від них “А эта ваша…”. Вони ненавидять мене, але дивляться! Це підштовхує нас працювати ще краще.

Як ви можете пояснити успіх цього проекту? Чи погодитеся, що причина полягає у формулі “красива жінка, яка лається, говорячи про Росію”?

Так. Усі інструменти задіяні на результат. Перше – це мій образ дівчини не зовсім новинного формату, яка лається матом і має третій-четвертий розмір грудей (зараз – четвертий). По-друге, я це роблю із дуже професійною командою, яка створює класну картинку, з неймовірно крутими сценаристами, які роблять класні тексти. Все це насичене гумором і сміливістю, за якою хочеться спостерігати.

Наразі ми монополізували нішу, яка відповідає за антипропаганду, в тому форматі, який ми зробили. Адже існує “Вата шоу”, є Рома Цимбалюк, спецкор УНІАНу в Москві – вони роблять антипропагандистські стріми або проекти. Але так, як робимо ми, не робить ніхто. Чому? Тому що це дуже дорого. Та й я – дівчина з іншої сфери, не блогерка. Я – телеведуча, яка ще й працює на порошенківському каналі, аж тут раптом… Ефект несподіванки плюс оці складові, які я назвала, забезпечили нам успіх.

Зваж, що ми працювали без реклами з першого дня – на це просто не було грошей. І навіть без реклами це облетіло практично всіх. Мені телефонували топ-менеджери крупних телеканалів: “Янина, о твоем проекте не говорит только столб”. Півтора місяці – одразу “срібна кнопка” на YouTube. Зараз ми будемо розвивати проект – щоб не стояти на місці, потрібно змінюватись.

Дуже сподіваюся, що команда Зеленського в оголошеному ними намірі зробити проукраїнський телеканал російською мовою, який розповідатиме правду, створить парочку проектів, які будуть гучно займатися антипропагандою.

Яніна Соколова
Вечер с Яниной Соколовой / Фото: May Lee

Ідея дематюкації? Це – п***ець

Лайка у медіа. У яких випадках вона є доречною?

Не забувай, що цей проект виходить в інтернеті. Я проти лайки в медіа – телебачення дивиться доволі широка аудиторія. Мені не хочеться, щоб мої сини чули матюки з моїх уст навіть під соусом антипропаганди. У нас же 18+ написано. YouTube – окей. Цільова аудиторія, яка приходить туди – окей. Але лайка на телебаченні – ні. Це надто безвідповідально.

У побуті дозволяєте собі міцне слівце?

Так, я лаюсь (Усміхається). Інколи виникають ситуації, коли неможливо не сказати слово, яке починається на “п” і закінчується на “ець”. Не існує більш міцного вираження думок. Плюс – є багато людей навколо, які, на жаль, не до кінця розуміють свої завдання. Тож коли хочеться поставити їх на місце, міцнішого за лайку нічого немає, а вони по-іншому, по-хорошому, не розуміють. Напевно, в оточенні кожного з нас є такі люди. Лаюся я не системно, але раз на день – точно.

Яким нецензурним словом ви б охарактеризували ідею Богомолець щодо дематюкації?

Закон про дематюкацію Богомолець – це п**дець

Це – п**дець. Неможливо по-іншому сказати, адже пані Богомолець зробила це свідомо. Вона – дуже хитра і досвідчена жінка не тільки в медицині, але й у політиці. Їй потрібно було якимось чином підзаробити собі балів, щоб хоч кудись пройти на виборах. Тому вона зарядила цю тему, знаючи, що у суспільстві є старовіри, які дуже прискіпливо ставляться до питання чистоти мови і до “нового покоління, яке почало сильно матюкатися”.

Дійсно, якщо ми зараз вийдемо на вулицю (а я вчора гуляла вечірнім Львовом), то зустрінемо категорію молоді, у якої – бунтарський вік, тож вона вживає багато матюків. Їхні батьки, звичайно, скажуть “Оля, вперед” – і проголосують за неї на виборах. Заради цього вона таке й зробила. Інших причин немає.

Чи реально замінити російську лайку українськими відповідниками?

Реально, але для цього потрібно створити модну українську лайку. Щоб вона була не тільки нами з тобою тут озвучена, а щоб нею спілкувалися на вулиці і YouTube-каналах. Коли україномовна лайка стане мемом, тоді її використовуватимуть усі.

Перш ніж закрити цю тему, хочу запитати про звернення Георгія Габунії, ведучого грузинського телеканалу “Руставі-2”, до Путіна. Наскільки цей нецензурний спіч був доречним, майстерним, красивим?

Ідея – хороша. Чим сміливішими ми будемо з представниками країни-агресора, які роблять війну на наших територіях, тим краще нас чутиме ворог, а потім гратиме за нашими правилами. Сміливість у боротьбі з Росією – це шлях до перемоги, навіть якщо ти не до кінця впевнений у сміливості своїх кроків. Це така нація, яка поважає тільки силу. По-іншому з нею говорити неможливо. Мова компросів із росіянами – це припарка для мертвого.

Щодо “Руставі-2″… Я – за відсутність повторів. Ми також неодноразово зверталися. Чогось нового я там не побачила. Але те, що він (Габунія, – прим. ред.) зробив це в ефірі доволі рейтингового телеканалу – круто.

Яніна Соколова
Сміливість у боротьбі з Росією – це шлях до перемоги | Фото: May Lee

Кива – це мікс “Ментів”, французької комедії і серіалу “Бригада”

В очікуванні президентських виборів одіозний Михайло Добкін кинув вам фразу: “Вас всех, млядей петиных, уже очень скоро соберут в одном месте. Отхожем”. Чи сприймаєте слова цього добродія серйозно?

Михайло Добкін, пан Насіров, Кива… Хто там ще у моєму списку? Це – мої улюбленці. Персонажі, на яких я не можу дивитися без сміху. Вони настільки кумедні, що я їх серйозно не сприймаю. Тому погрози, мовляв, нас закриють в одному місці, – це смішно.

Як вам вдалося зберігати серйозніть під час інтерв’ю з Іллею Кивою?

Кива – це персонаж із кіно

Ну він прекрасний, Олеже (Усміхається). Для мене – це персонаж із кіно. У мене є червоний диплом акторської освіти – я ж маю його десь застосовувати. От там і застосувала. Я намагалася бути з ним дуже серйозною і грати на його полі – за його психологічними правилами.

Персонажем якого кіно є Ілля Кива?

Ой, це мікс російських “Ментів”, якоїсь французької комедії на кшталт фільмів із Луї де Фюнесом і серіалу “Бригада”. Три в одному.

Нещодавнім гостем “Рандеву” став Юрій Андрухович, який вважає, що нова українська влада зміниться ще до закінчення свого терміну повноважень, або ж не зміниться вже ніколи. А якими наступні роки бачаться вам?

Я думаю, що ця влада протримається до кінця терміну. Якщо Зеленський не піде сам через, можливо, революційні настрої, які вже назрівають у людей, невдоволених його першими рішеннями, кадровою політикою, і протримається до закінчення повноважень, він захоче й далі утримувати владу. Це, насправді, український бич. Кожна влада має такі вади, тож намагається втриматись, щоб захистити себе і членів своєї бізнес-структури.

Я не знаю, яким буде Зеленський у наступні 5 років. Але передбачаю, що кадрова політика шляхом оточення себе людьми Коломойського буде тривати. Ми бачитимемо це в комітетах, коли у нас існує 256 голосів від Слуги Народу і повністю вся Адміністрація Президента (Офіс Президента – 24). Не забуваємо про Верховного головнокомандувача і дипломатичні вектори. Уяви: повна монополія влади!

Чим це закінчиться – подивимось. Але я вірю у революційність настроїв українців – навіть тих, хто голосував за Слугу Народу. Якщо раптом будуть порушені питання національної ідентичності, наприклад, перегляд мовного закону – моє оточення вийде, це 100 відсотків. А за мною стоїть ще мільйон людей, які підписані на мої сторінки і є моїми ідеологічними друзями. Якщо бодай частина із них вийде на вулицю – це вже буде неабиякий Майдан. Владу потрібно контролювати і максимально створювати умови, в яких ми будемо залишатися при своєму. Навіть якщо вони думають “какая разница”.

Ви двічі запрошували Зеленського до себе на ефір. Він так і не прийшов…

Це була ціла історія. Спершу я не називала його “сцикуном”. Записала відео у машині, яке набрало мільйон переглядів, де сказала: “Приходь до мене, якщо ти – не сцикун”. Зробила це, бо раніше ми надсилали різні офіційні листи – нуль реакції. Нам обіцяли, що він розгляне – не розглянув.

Потім я звернулася через нинішнього замголови Адміністрації Президента (Офісу Президента – 24) напряму – це мій старий знайомий. Ми з ним обговорили в одному з месенджерів дату приходу. Зеленський мав прийти, але відмовився. Це був один раз. Потім вони сказали: “Да-да-да, подождите – на следующей неделе”. Настав наступний тиждень – він знову не зміг. Тож я не витримала і написала те, що написала.

Захотіли б – поперли б

“Години, місяці, а з деякими гостями – навіть рік перемовин”. Кого ви “вламували” так довго на “Рандеву”?

Порошенка ми досить довго “вламували”. Але Порошенко, на відміну від Зеленського, нам чітко сказав, коли він може. Єдине: повинні відзняти у липні, але я була на Одеському кінофестивалі, мала зйомки фільму “Я, Ніна”, тому виникли дві інші дати. В одну із них був повністю забитий день – ми знімали і “Вечір”, і “Рандеву” наперед. Наступного дня здавали кров, у мене було лише кілька вільних годин, але Порошенко не зміг, бо перебував у Львові.

Яніна Соколова
Найважче розколоти тих, хто малоемоційний і погано говорить / Фото: May Lee

Тепер, після року переговорів, домовилися на кінець серпня. Це дуже довгоочікуване інтерв’ю для мене. Хочу, аби воно було некомфортним – виключно з запитаннями, які турбують глядачів. Незважаючи на те, що проект “Рандеву” я роблю на 5 каналі. До речі, за що я можу їм подякувати – повна свобода слова і відсутність цензурування. Величезне щастя для журналіста – працювати на каналі, де немає цензури. Можливо, так трапляється не з усіма колегами, але щодо мене цензури немає. На що мені Саакашвілі сказав:

Да, конечно. Кто же против Янины попрет.

Захотіли б – поперли б. Знайти можна різні причини, щоб закрити проект.

Кого з ваших гостей було найважче “розколоти”?

Найважче розколоти тих, хто малоемоційний і погано говорить. От наприклад цього тижня у нас був Мирон Маркевич, відомий футбольний тренер, якого ми “вламували” десь півроку. Мирон Богданович – дуже крутий тренер, легендарний тренер. Його ім’я увійшло в історію. Але він нечасто дає інтерв’ю, відповідно, внутрішньо йому було дискомфортно. Він дуже тихо, кволо і неемоційно говорить.

“Рандеву” – це формат, у якому нам потрібна не суха інформація, нам потрібні емоції, реакція, думки і, можливо, якісь заяви. Тож із Маркевичем було складно. Мені здається, кілька моментів ми змогли витягнути, але, повір, мій мозок працював у шаленому ритмі. Постійно шукала, як до нього підступитися (Усміхається).

Анастасія Приходько – із тієї ж опери?

Приходько – це нескладний гість із точки зору “достукатися”. Це, скоріше, складний гість з точки зору “не злякати до 30-ї хвилини”. Інтерв’ю мало всі шанси завершитися ще на 5-ій хвилині. Я розуміла: для того, щоб видати його в ефір, мені потрібно мінімум 30 хвилин. Тож довелося терпіти і далі вибудовувати цю схему інтерв’ю. Ми таки дотягнули до 30-ї хвилини, коли вона пішла.

Дивіться повне відео інтерв’ю з Яніною Соколовою:

Мосейчук для мене вже не журналіст

Чи були співрозмовники, з якими ви самі відчували дискомфорт?

Ні. У мене немає внутрішнього пієтету чи боязні розмови з будь-ким. Навпаки – я внутрішньо дуже рвучка до складних гостей. От Порошенко – дуже складний. Це 5-й Президент України, має статус і, як я помітила, не звик до “холодної ванни”, якої йому упродовж багатьох років не давали українські журналісти. Тому, коли він прийде на свій канал, при всій його внутрішній гідності, перед ним буде Яніна, яка ставитиме некомфортні запитання. Думаю, це буде непросте інтерв’ю, але я дуже хочу його записати. Готова до непростої розмови.

Так само і з Вакарчуком. Це вже вкінці у нас була історія емоційного мі-мі-мі. А так, в принципі, він нічого не сказав про свою партію. Я ниточку за ниточкою робила той килим. Чогось ми добилися, але загалом він дуже мало розказав.

Резонансний інцидент із Мосейчук. Чи спілкувалися ви після того ефіру? Чи вичерпано конфлікт?

Не спілкувалася з нею і, чесно кажучи, не хочу. Вона для мене вже не журналіст. Чому? Коли ти працюєш у цій сфері, незалежно від того, ким є власник твого каналу, потрібно залишатися незаангажованим і некомфортним для всіх. Той, хто створює комфортну ванну для людини, афільованої власником каналу, і робить це системно – не є журналістом. До речі, це зміна, яка відбулася карколомно. Вона не була такою.

Плюс, якщо ти пам’ятаєш фрагмент, коли біля мікрофону був пан Рябошапка – колишній антикорупційник, як про нього говорять, і член команди Зе. Я поставила йому запитання багатокомплексне, він почав відповідати, я перебила його підзапитанням. Тоді Мосейчук сказала фразу: Це дуже довго, Яніно. І почала свій славетний спіч у ролі Ольги Скабєєвої українського формату.

Приємно, бо незважаючи на те, що всі ресурси, дотичні до 1+1, почали писати, як Наталія Мосейчук мене “поставила на місце”, вся моя аудиторія писала навпаки. І не тільки моя. Було дуже багато перепостів із критикою того, що відбулося в ефірі. Ти ж не забувай: там існує людина, яка створює улюлюкання та оплески аудиторії. Тобто є редактор, який підіймає руку – і всі повинні аплодувати. Коли вона почала спіч із цими нотами, редактори підняли руки, щоб аплодувала зала. Зевс зустрівся з Афродитою, щоб сказати, що вона неправа.

Оця навала вся, шумиха – мене цим не злякати. Я сиділа і доволі гідно це вислуховувала. Мені просто було її шкода. Але зустрічі із нею не було. Я чула, вона інтерв’ю давала на 1+1 і сказала, що це не проти Яніни було, а в цілому – проти системи. Позаочі кажуть, що вона дуже засмучена і шкодує про свій вчинок. Але мені не телефонувала, хоча у мене є її номер, а в неї – мій. Вона могла би це зробити, але ні слова не сказала. На жаль…

Яніна Соколова про Мосійчук
Мосейчук для мене вже не журналіст / Фото: May Lee

Побачила фото, де мій екс-коханий – ідеолог в “ЛНР”

“Через 5 років я піду в парламент”, – сказали ви…

Всі, хто зараз зайшов у парламент, мені пропонували. Майже всі. Якщо я піду в парламент, то це буде через 5 років. Цього разу я не пішла, хоча 10 партій пропонували мені місця в списках. Я навіть склала собі в органайзері позиції – хто що пропонував. Там є дуже кумедні партії на кшталт пана Журавльова, який запропонував мені бути в його партії. Там Олег Винник, я, Віктор Павлік… Коротше, мала стати їхньою вовчицею. Але потім, дивлюся, Винник перебіг до Поплавського – напевно, із Журавльовим щось не склалося. Ну й зі мною також – я відмовила. Всі, хто зараз зайшов у парламент, мені пропонували. Майже всі.

Чому не пішла? По-перше, мені є що робити на іншій ниві. По-друге, я не хочу йти з тим, у кому я до кінця не впевнена. А в нинішньому парламенті я не впевнена у жодній політичній силі. Тому краще створити свою команду. З осені ми почнемо думати, хто це може бути. Можливо, наберемо не так багато голосів, але якщо навіть 5 наших людей будуть там, ми чітко знаємо, в яких напрямках нам слід працювати.

Невже через 5 років вам набридне журналістика?

Ні, вона не набридне. Але після того, що я пережила за останній рік, дуже ціную час. Ти мене сьогодні бачив, як я фотографувалася з величезною кількістю людей, і ми пожартували: Ніби до мавзолею з Леніним.

Я дуже ціную, що вони прийшли. Я дуже ціную час, проведений з ними. Кожен із них хотів щось мені донести.

Я не знаю, що зі мною буде завтра чи післязавтра. Я не знаю, які ще випробування мені надішле небо. Після пережитого я розумію, що ми можемо сидіти з тобою, хіхікати, пити пиво у цьому пабі, а завтра може статися те, про що не сподіваєшся навіть у страшних снах. Треба жити швидко, ефективно для людей і отримувати при цьому задоволення. Щастя від любові, яку ти маєш навколо, – це те, заради чого варто жити.

Тому журналістика мені не набридне, але я собі поставила плани на найближчі 5 років – що повинна зробити в інформаційному просторі. Сподіваюся, хоча б частково його виконаю і тоді вже перейду до іншої діяльності, яка також має бути корисною.

Розпочинаючи кар’єру, ви орієнтувалися на Росію, бачили там свій професійний розвиток. Уявімо ситуацію: ви таки потрапили туди на роботу, обзавелися друзями і діловими контактами, збудували власну оселю. І тут – війна. Це була б зовсім інша Яніна Соколова?

Хороше запитання… Я свято впевнена, що ми – це наше оточення. Я не знаю, як би склалася моя доля, ким би я була зараз, якби одружилася із чоловіком (москвичем, росіянином), який тепер є ідеологом “русского мира” в ЛНР. Коли я побачила ці фотографії, де мій колись коханий, колись друг, з яким ми завжди були на одній хвилі, став ідеологом в “ЛНР”. Пафосно привезеним з Росії разом з іншими ідеологами-росіянами, то зрозуміла: небо навмисно надіслало мені це фото і цей сигнал, щоб я зрозуміла, як правильно вчинила, не пішовши на рішення переїхати до Москви. Тоді була така перспектива.

Левову частку часу мені було складно навіть на українську перейти

Я народилася у російськомовному місті, середовищі, ментальності. Незважаючи на те, що зараз я маю категорично іншу позицію, левову частку часу мені було складно навіть на українську перейти. Я мовчу про решту ментальних речей, які зараз мене насичують. Заміжжя із чоловіком-львів’янином, народження дітей (я дуже хотіла, щоб вони говорили українською), українська мова, яка була потрібною для роботи, плюс – багато речей історичних.

Київ – не Запоріжжя. Тут я зустріла багатьох людей із проукраїнською позицією. Те оточення, яке мене виховувало з 20 до 25 років, сформувало в мені міцні стовбури, на яких потім нанизувалося все інше. Я дуже твердо займаю цю позицію і з неї ніколи не зверну. Я нікого не боюся. Мені хочеться тільки одного: прожити якомога довше для того, щоб зробити те, що я собі намітила. А намітила я дуже багато. Я б хотіла увійти в історію цієї країни, як людина, що встигла багато чого зробити і змінити життя людей.

Хлопець Яніни Соколової
Через 5 років я піду в парламент / Фото: May Lee

Перші сім днів після “хімії” – це пекло

Готуючись до цієї розмови, я прочитав і переглянув кілька ваших інтерв’ю, проте у жодному з них не було теми дітей і матері, яка бореться із важкою недугою. Ваші сини, мабуть, вже багато чого розуміють. Помічають, що з мамою коїться щось “не те”. Як ви їм пояснили?

Мирону – 5, Миколі – 8. Мирон ще небагато розуміє окрім слова “хвороба”, що для нього асоціюється із нежитем або коліками. А ось Микола… Його прадідусь Ваня помер від раку кишківника. Ми були у лікарні, коли йому зробили операцію. Микола за цим процесом спостерігав, а потім дізнався, що прадідусь помер.

Тому, коли мені цей діагноз поставили, ми дітям особливо нічого не розповідали. Вони дізналися, коли мене поголили. Волосся сильно випадало, вже не було що розчісувати, у мене не залишалося вибору. Коля запитав, чому я поголена. Сказала йому, що у мене рак. Він запитав, чи я помру. Я відповіла, що не планую, що все буде добре. Він заспокоївся. Потім були навіть смішні моменти. Я іноді вибігаю, а Микола кричить: “Мамо, ти забула своє волосся!” І вони удвох несуть мені цю перуку, яка зараз на мені. Це дуже кумедно. Словом, я їм пообіцяла, що не помру і буду намагатись дотримати свого слова (Усміхається).

Чи були у вас моменти максимального відчаю, коли здавалося, що це – кінець?

Максимальний відчай пов’язаний із фізичними процесами, які в тобі відбуваються. Для читачів я поясню, що після другої “хімії” у тебе випадає волосся, брови і вії. Тобто, десь на третій “хімії” у мене не було вже нічого. Українці про це ще нічого не знали, всі мої проекти виходили, а ми 2,5 години робили мені брови та вії – ніхто цього навіть не помітив. Через якісну перуку, яка зараз на мені, дуже складно повірити, що це не моє волосся. Воно реально виглядає дуже природно.

Але відчай, який я мала через хіміотерапію, пов’язаний ще й з різними фізіологічними змінами – не деталізуватиму, вони не дуже приємні. Я пройшла 30 курсів променевої терапії – коли ти лягаєш у такий саркофаг, схожий на солярій, і тебе опромінюють. А потім на опромінених ділянках – реакція, бо це ж фактично радіація…

Коли ти робиш проекти, як зазвичай, коли на роботі якісь негаразди і ти повинен усе контролювати, а тобі – вкрай кепсько, бо це тільки третій день після “хімії”… Поясню для тих, хто, на щастя, ніколи не мав із цим справи. Перші сім днів після “хімії” – це пекло, якого я не побажаю навіть ворогу. Ти не можеш спокійно сидіти на місці – тебе настільки викручує, що хочеться вити воєм. І нічого не допомагає.

Тому я зараз активно говорю про доступ до медичного канабісу, адже всі ті препарати, які мені кололи, мали побічну дію. Доступ до медичного канабісу – це можливість українцям, які мають недуги онкологічні, епілептичні, неврологічні, плюс – військовим, які страждають від посттравматичного синдрому без кінцівок (а це – шалений біль!), позбутися цього болю і уникнути побічної дії. Американські українці передали мені кілька футлярів із канабісом. Я використовувала його під час цього найжахливішого періоду. Тож дуже чекаю, що закон нарешті буде ухвалений.

Яніна Соколова про хворобу
Я пройшла 30 курсів променевої терапії / Фото: May Lee

Я позбулася токсичних людей

Як цей період змінив вас внутрішньо? Чи відбулася переоцінка цінностей?

Дуже змінив. Я припинила боятися будь-чого, окрім негараздів зі здоров’ям моїх близьких. Тепер я точно розумію, що все це вирішено там, на небі. Я максимально позбулася токсичних людей навколо себе. Всіх, хто вносив у мене зневіру. Всіх, хто дозволяв собі критикувати те, що належить до мого світу. Всіх, хто давав мені оцінку і засуджував мене за моєю спиною. Усіх цих людей зі мною немає. Я їх не те що видалила з Фейсбуку, я повидаляла номери їхніх телефонів і більше з ними не бачуся.

Хоча частина з них – це люди, які були зі мною багато років. Просто буває так, що ти з кимось дружиш, бо це звичка, або ви навчалися в одному класі чи на одному курсі університету. Треба жити кожного дня, як востаннє, і робити все, щоб бути щасливим. А люди, які вселяють у нас зневіру і не дають нам любові та щастя, мають іти на три літери.

Зараз мене оточують тільки ті, хто мене любить. Всі проекти, які я роблю, – це проекти людей, які об’єднані любов’ю, почуттям гумору, співпереживанням одне до одного. Інші у нас просто не затримуються. А це – величезна кількість проектів! “Рандеву”, де працюють 6 людей. “Вечір” – 14 людей. Фільм “Я, Ніна”, команда якого складає близько 100 людей. “Кіно з Яніною Соколовою”, моя телевізійна школа, де також працює десяток осіб. Тобто, навколо мене – величезна армія людей, які люблять, вірять і завжди підтримують. З іншими я не хочу мати справу ніколи.

Чекала Вакарчука, а Харчишин мене бісив

Ваш близький друг – Валерій Харчишин. Ви, напевно, ще навчалися, коли він уже підривав стадіони своїми концертами…

Я навчалася на першому курсі інституту і пам’ятаю момент, коли у Запоріжжі мама змушувала мене прибирати квартиру, а сама кудись пішла… Якраз розповідала йому цю історію кілька днів тому. Їм вручали зірку на Алеї зірок у Києві, Валерій мене запросив, щоб я промову “штовхнула” (Сміється). Так ось, мені було 17. Запоріжжя, “хрущівка” у центрі міста, каштани буяли – травень. Я пилососила і на магнітофоні “Весна” поставила касету “Території А”. І там була пісня “Другої Ріки”. Я співала і пилососила (Усміхається).

А зараз я стою на Алеї зірок і мій найкращий друг виглядав мене, бо я зухвало запізнювалась. “У мене є 10 хвилин. Давай, щоб я по бистрячку все сказала”. Життя – непередбачуване. Ти можеш бути чиїмось фанатом, як от із Вакарчуком, а потім зустрітися, і людина, плачучи, як Вакарчук, скаже: “Ти – мій кумир. Я тебе просто обожнюю, неймовірно захоплююсь твоєю силою”.

І тут я повертаюся у себе, 14-річну, яка ходила у спортзал в Палаці спорту цілий місяць, щоб потрапити на його концерт. У мене не було грошей на квиток, мене виховувала лише мама. Тож я навмисно записалася у спортзал, дотичний до університету, заплативши 15 гривень, ходила туди, щоб створювати ілюзію. І таки дочекалася, коли Вакарчук прямував через службовий вхід, який пролягав крізь спортзал. Тоді побачила його вперше. А зараз я дозволяю йому обійняти мене, кажу різні фрази, скидаю його, коли мені телефонує (Усміхається).

Як ви познайомилися із Харчишиним?

З Валерієм ми познайомилися 5 років тому. Я страшно його недолюблювала, він мене бісив. Адже свого часу робила перше своє інтерв’ю на телебаченні у Києві, я тоді вела “Сніданок з 1+1”. Харчишин став дебютним гостем моєї зіркової рубрики. Ми зустрілися на Подолі, він поводився дуже зухвало, погано відповідав на запитання. Сидить людина, яка тупить, а ти ж хочеш зробити максимально цікаве інтерв’ю, проте отримуєш відповіді “так”, “ні”, “не знаю”. Я була дуже розлюченою: “Ах ти, жук. Зухвала рок-зірка… Я ж твою музику слухала, прибираючи із пилососом, а ти ось так…”

А потім так сталося, що нам запропонували зіграти разом антрепризу про кохання. Ми зустрілися на репетиції. Я повинна була зіграти роль його коханки, з якою він зустрічається на прийомі у сексолога. Ось так ми на прийомі у сексолога перетнулися і з того часу дружимо (Усміхається). Це – мій найкращий друг, а я – його найкраща подруга.

Яніна Соколова
Я припинила боятися будь-чого, окрім негараздів зі здоров’ям моїх близьких / Фото: May Lee

У моєму житті з любовними історіями все досить примітивно

Ви працюєте над фільмом “Я, Ніна”, бюджет якого – 40 мільйонів гривень. Яка ситуація станом на сьогодні? Яку суму зібрано? Що вже зроблено?

На даний момент (розмова відбулася у неділю, – прим. ред.) зібрано трохи менше 4 мільйонів. Це з 22 травня, коли я виставила фото з текстом у Фейсбуці. За цей час близько 5 мільйонів людей дізналися у соцмережах про наш проект і близько 4,5 тисяч допомогли нам різними донейтами. Зараз ми чекаємо рішення Держкіно щодо необхідного нам дофінансування. Вже відзняли всю одеську частину і якраз витратили ці 4 мільйони. Тепер потрібно решту суми, щоб восени почати зйомки київської частини. Якщо Держкіно дає нам частину цієї суми, ми впрягаємося у роботу вже у вересні. А потім чекатимемо Український культурний фонд, який у серпні запустить програму – теж претендуємо на гроші. Плюс – у нас є домовленості з кількома фондами, які поки приглядаються до нас.

Таким чином по крихтах ми зберемо всю цю історію, яка, повір мені, буде такою потужною, якої ще ніхто не бачив. По-перше, це життєвий байопік людини, яку всі бачать на телебаченні. Безумовно, з художнім вимислом. Плюс – головні ролі виконують я, Валерій Харчишин і Валерія Ходос. Вона – одна із топових актрис серіалів. Валерій, як музикант, має свою аудиторію, я – свою. Три різні аудиторії, які будуть зібрані під темою кохання. Це – любовний трикутник. У цьому фільмі буде абсолютно все, навіть “95 квартал”.

Наскільки ця стрічка – автобіографічна? На 100 відсотків?

Це десь відсотків 40. Але переживання, які є в цьому фільмі, реальні. Втім, любовну історію ми трішки допридумали для того, щоб глядачеві було цікавіше. Бо у моєму житті з любовними історіями все досить примітивно (Усміхається).

Яніна Соколова
У фільмі “Я, Ніна” буде абсолютно все, навіть “95 квартал” / Фото: May Lee

Розмовляв Олег Бабій
Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s