6 серпня 2019 р.
Український піаніст Олексій Ботвінов в проекті НВ Артисти і Титани заявляє, що вірить в величезний потенціал України, і розмірковує про шляхи країни.
— Що, на вашу думку, відбувається в Україні?
— Становлення країни. Ми все ще в пошуку розуміння, що таке наша країна і куди вона йде. Мені здається, що до подій Євромайдану багатьом людям взагалі було все одно, є Україна чи ні. Значна частина молоді була досить аполітично налаштована, особливо якщо говорити про Одесу. Не було чіткого розуміння, куди нам іти і з ким. Зараз стало зрозуміло, що ми вибрали європейський вектор розвитку. Але водночас країна все ще шукає свій шлях. Це шлях в Європу, але, можливо, він буде якимось трохи своєрідним. Може бути, він буде в повній відповідності з європейськими цінностями, а може, з якимось своїм колоритом. Самоідентифікація — ось що у нас відбувається.
— Якою буде країна через 10−20 років?
— Я взагалі оптиміст. Якби вважав, що ніякого прогресу тут немає, давно виїхав би з родиною. Адже музика — це така інтернаціональна мова, якою можна спілкуватися в будь-якій країні. Але я оптиміст і вірю в Україну, незважаючи на всі об’єктивні труднощі, які у нас є. Вірю, що у нас величезний потенціал, який буде розкриватися, і прогрес настане швидко. Думаю, вже через 10 років життя істотно зміниться на краще, а вже через 20 ми будемо пишатися тим, де перебуваємо.
— Чого особисто вам не вистачає в житті?
— Фестиваль Odessa Classics — це те, що останні п’ять років мене особливо захоплює. Він має всі можливості і потенціал, аби Одеса стала фестивальним центром Східної Європи. Це абсолютно реальна мета, але мені не вистачає того, щоб її розділили наші владні еліти. Аби вони зрозуміли: це не мрія Олексія Ботвінова, а дуже важлива річ для іміджу всієї країни.
— Назвіть ваш найбільший гонорар, і за що ви його отримали?
— Розповім краще про найцікавіший. Моя творча кар’єра почалася з лауреатства на Всесоюзному конкурсі імені Рахманінова в Москві, я тоді одержав третю премію. Це була велика і серйозна перемога, яка відкрила мені шлях у музику. Премія становила 100 карбованців і була розділена на дві частини між мною та іншим конкурсантом. Я прекрасно пам’ятаю Великий зал Московської консерваторії і прямий ефір — все це показували на радянському телебаченні. Мені вручають диплом і конвертик. Я в нього акуратненько так заглядаю, а там 44 карбованці і скількись там копійок. Це мене розсмішило. У підсумку я вирішив витратити ці гроші розумно. Наступного ж дня пішов на чорний ринок і купив книжку Булгакова Майстер і Маргарита. Грошей вистачило рівно: продавець просив 45 карбованців, але я сторгувався за 44. Ця книга у мене залишилася донині.
— Розкажіть найвражаючу історію з вашого життя?
— Це трапилося зі мною зовсім нещодавно. В рамках Odessa Classics ми проводили open-air концерт на Потьомкінських сходах. Це знакове місце з дивовижною енергетикою, тому я спеціально вибирав програму з тонкою, тихою і ліричною музикою. А оскільки ми зробили концерт безкоштовним, там зібралися абсолютно різні люди: і любителі музики, і просто перехожі. Простір великий: приблизно 12 тис. слухачів помістилося на сходах і поруч.
Найбільш приголомшливим і шокуючим враженням був момент, коли хвилину-дві грала дуже тиха музика. Всі сходи і тисячі людей навколо ніби завмерли, і не було чутно ані найменшого шуму — того, що зазвичай буває на подібних заходах. Це величезне чудо, це сила класичної музики. Так, вона ще в соціальних цінностях українців не займає такого високого місця, як, наприклад, у Німеччині або Швейцарії. Але для української аудиторії вона може бути навіть важливішою. Бо для наших людей концерт — це щось більше, ніж соціальний ритуал. Це подія, яка впливає на їхню душу й емоції.
CV
Один із найпомітніших представників України на світовій музичній сцені. Піаніст грав у Цюрихському оперному театрі та Німецькій опері в Берліні, виступав на фестивалях Шопена в Польщі і Фестшпіле в Швейцарії. У 2015-му музикант став організатором і президентом щорічного Міжнародного фестивалю академічної музики Odessa Classics, який торік відвідало понад 20 тис. гостей.
Розмовляли Ольга Духнич, Ірина Крикуненко
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.