Зоряна Кушплер, співачка: Львова бракує надзвичайно, і це чудово, що він є!

30 серпня 2009 р.

Зоряна Кушплер народилася у Львові в сім’ї музикантів. Закінчила школу ім. С. Крушельницької за класом скрипки. Після закінчення Львівської музичної академії (вокал), продовжила навчання у Гамбурзькій музичній академії. Зоряна Кушплер є лауреатом декількох міжнародних конкурсів, зокрема, в 2000 році здобула першу Премію на конкурсі Баварського радіо й телебачення (АРД) у м. Мюнхені. Звідти й почалася інтернаціональна кар’єра співачки. Вона співала на сценах Праги, Кьольна, Берна, Граца, Мадрида, Парижа, Шанхаю, Тайваню та Сінгапура, Цюріха, Женеви, Лондона, Флоренції, Венеції, Гамбурга. З 2007 року Зоряна Кушплер є солісткою Віденської національної опери. Працювала з такими видатними диригентами як Сейжі Озава, Рене Якобс, Крістоф Ешенбах, Сір Невіл Меррінер, Зубін Мета та інші. Її постійними партнерами на сцені є  видатні співаки: Анна Нетребко, Ролландо Вілласон, Агнес Бальца, Томас Хампсон, Самуел Ремі, Хосе Кура, Рамон Варгас. Нам випала нагода трохи поспілкуватися, коли Зоряна була в рідному місті.

Пані Зоряно, як сприймаєте Львів після перерви? (останній раз Зоряна була в рідному місті в серпні 2008 року). Чи щось змінилося?

– Я завжди намагаюся приїхати принаймні раз на рік. Цього разу збіглося дві приємні події: ювілей батька (Народному артисту України, Профессору Ігореві Кушплеру виповнилося 60 років), та відкриття виставки xудожника Олександра Войтовича.

Сумуєте за Львовом?

– Надзвичайно. Тут живуть мої батьки, багато друзів. Hамагаюся підтримувати зі всіма контакт. Я зовсім не відірвана від Львова. Хіба тільки фізично, але душею я є тут.

Чи перегукується архітектура і львівський стиль із Віднем? Адже Львів називають «маленьким Віднем», «крихітним Парижем».

– Безперечно. В архітектурному плані особливо, i навіть духом. Відень є досить спокійним містом, як і Львів. Я почуваюся там зовсім як вдома, власне через те, що Відень дуже нагадує мені моє рідне місто.

А чого львівського вам бракує?

– Мені бракує чудової львівської гвари, кавувань із коліжанками у львівських затишних кнайпах. Коли прогулююся взимку вулицями вечірнього міста, падає повільно сніг – такий спокій огортає… Старі закуточки: вулиці Вірменська, Староєврейська. Це більше нагадує сон. Львова бракує надзвичайно, і це чудово, що він є.

А які ваші улюблені місця у Львові?

– Надзвичайно вражає і тішить, що у місті з’являється стільки цікавих кнайп та ресторанів. Це не безсмакове вкладення грошей, як це часто буває у інших містах, – львівські бари та кафе мають оригінальну ідею. «Криївка», «Гасова лямпа», «Синя фляшка», «Мазох», «Старі мури» – мені подобаються цікаві рішення інтер’єру, дуже дотепні назви страв у меню та й для туристів це цікаво.P1120777

Якщо говорити про вашу творчість, то яку свою сценічну роботу вважаєте найвдалішою, яка роль найулюбленіша?

– Кармен Жоржа Бізе. Я виконувала партію Кармен на різних сценах. Ця роль дуже мені подобається, і я отримую велике задоволення.

Ваш переїзд до Відня був вимушеним кроком? Це була необхідність, аби зростати творчо?

– Перш, ніж потрапити до Відня, я вчилася у Гамбурзі (Німеччина) і працювала за контрактом 2 роки у Берні (Швейцарія). Зрештою, не вважаю переїзд до Відня вимушеним кроком, бо вважаю, що кожен оперний співак мріє співати у Віденськой національній опері, яка входить у четвірку найкращих оперних театрів світу.

Ваш батько (Ігор Кушплер – соліст Львівського національного театру опери та балету ім. С. Крушельницької – авт.), коли його запрошували працювати в різні театри Європи, відмовлявся. Він вирішив не залишати Львова. Чому?

– Думаю, що батько ніколи б не покинув свою сім’ю надовго заради кар’єри. Bзагалі, татова кар’єра розвивалася під час Радянського Союзу, а моя – під час незалежної України. У роки СРСР співаки рідко робили кар’єру на заході, бо знали, що, коли виїдуть за кордон, можуть на довгі роки чи й взагалі назавжди втратити контакт із батьківщиною.
У батька був зовсім інший старт. У 14 років пішoв із рідного села вчитися до міста. Він вийшов із сім’ї простих робітників. Я безмежно вдячна татові за те, що він мав сміливість, характер і бажання вибитися у люди й цим самим дати своїм дітям неймовірні перспективи.

Батько не застерігав вас, що це – важкий хліб?RomeoJuliette-Kushpler

– Попереджав і відмовляв від мого вибору. Вперше в шість років я заявила, що буду оперною співачкою і співатиму партію Кармен. Потім після школи я сказала, що буду складати вступні іспити на вокальний факультет, причому до батька (батько Зоряни – професор кафедри сольного співу Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка. – авт.).

І якою була реакція батька?

– Він сказав: «Зоряно, це дуже важкий хліб. Ти маєш співати або дуже добре, або забути про цю ідею.» У мене був намір співати дуже добре. (Сміється – авт.).

Ви із сестрою обрали професії, пов’язані з музикою. (сестри Зоряна і Олена – близнючки. Олена – піаністка. В 12 років вона виконала Перший концерт Бетховена з оркестром Львівської філармонії.) Ви обидві відомі й успішні музиканти. Як складаються ваші стосунки зараз? Наскільки ви схожі й чи відчуваєте брак одна одної?

– Нам не вистачає одна одної, бо живемо в різних містах, але ми щоденно спілкуємося по телефону. Ми обидві сильні особистості, й непорозуміння час від часу між нами теж виникають, але я думаю, що це нормально. Головне, що в обох вистачає розуму швидко все владнати. Часто разом концертуємо, цього літа записуємо наш спільний компакт-диск.

 

 

 

 

 

Розмовляла Оля Гринько

 

 

 

 

Джерело: Сумно

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s