Микола Ісідоров, організатор UPark: Черги з артистів, які хочуть в Україну, немає

15 липня 2019 р.

Микола Ісідоров про гонорари, виконавців та дні, коли все було на межі зриву

 

«Я заходжу в кабінет, а там літній радянський функціонер верещить: Шоу твоє нас не цікавить», – організатор UPark Микола Ісідоров не приховує свого розчарування менеджментом стадіону «Динамо», де у 2018 влаштовував фестиваль.

Але це лише одна з причин, чому третій UPark влаштовують вже не там, а в Sky Family Park. У лайнапі на 16-18 липня – 30 Seconds to Mars, Bring Me The Horizon, Die Antwoord, Nothing But Thieves, Missio, Rag’n’Bone Man, Mø, IVAN DORN, TBPOFT.

Микола Ісідоров розповідає The Village Україна про цьогорічний фестиваль, нову локацію, взаємодію з міською владою (точніше, про її нестачу), зливи та блискавки, ціни на квитки, «звук – лайно», вмовляння іменитих артистів та наслідки приїзду Imagine Dragons в Україну.

Чому привозити артистів не так просто

Цього року на міжнародних фестивалях дуже мало топових артистів, водночас продажі квитків на них зросли. Ви подивіться на афіші Coachella чи Lollapalooza – там 3-4 знайомих імені максимум, решта – нові імена. Фестивалі генерують і прокачують цих артистів. Практично всі світові фести почали продавати більше квитків, при цьому вони не заморочуються на якихось крутих хедлайнерах.

Чому так? Сьогодні дуже великий потік музики. Раніше Rolling Stones випускав нову платівку – і всі чекали її у величезній черзі, новий альбом слухати до дір. А тепер навіть у мене в телефоні чотири тисячі пісень, а я далеко не музичний гуру. Через таку кількість продукту фестивалі і спрямували свою увагу на те, щоб давати багато нового. А гості вже самі вирішать – подобається їм чи ні.


Я за менший об’єм, але більш високу якість музики


Зірок не так багато насправді лишилось – таких «стовпів», як Linkin Park, Muse, RHCP, не з’являється більше. Так, є Imagine Dragons – комерційний якісний продукт, але це радше виняток. Старі команди або йдуть, або у них неприйнятний для наших широт цінник. Ми постійно ведемо перемовини: конкретні команди я не називатиму, але ЗА ГУРТ, ЯКИЙ 7 РОКІВ ТОМУ КОШТУВАВ 200 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ, СЬОГОДНІ ТРЕБА ПЛАТИТИ МІЛЬЙОН. «У вас є інші гурти? Немає? Тоді платіть за наш мільйон доларів», – чуємо від агентів.

Тому фестивалі й перелаштовуються: НАВІЩО БРАТИ ЗА МІЛЬЙОН ОДНОГО ХОРОШОГО ХЕДА, ЯКЩО МОЖНА ВЗЯТИ 100 КОМАНД, які відіграють і привернуть увагу маленьких груп слухачів? Нова музика дає нові відчуття на фестивалі – є здивування, радість, захват. Якщо ж ви йдете на команду, яка вже 30 років на сцені, то щось нове від неї відчути важко.

Чому ж ви будуєте фестиваль з таким лаконічним лайнапом?

Ми йдемо від кількості до якості. У нас перший фестиваль – це RHCP і Muse, другий – Gorillaz, Massive Attack, Bonobo. Третій фестиваль – 30 Seconds to Mars, Bring Me The Horizon і мали бути The Prodigy.

Я за менший об’єм, але більш високу якість музики. І, напевно, коли я обираю артистів, то керуюся більше своїм смаком, ніж очікуванням глядачів.

Виступ Gorillaz на UPark у 2018. Фото: UPark

Як багато артистів з вашого wish-list ви не можете привезти в Україну?

Черги з артистів, які хочуть приїхати в Україну, немає. Нині треба вмовляти їх приїхати – для світової спільноти ми стоїмо далеко не в найбільш топовій позиції. У нас корупція, війна, низька купівельна спроможність, економіка, яку постійно штормить.

Артисту легше поїхати у більш стабільні країни. У деяких гуртів графік розписаний на два-три роки вперед, і України у ньому немає. На жаль, обирати вільно, кого привезти, поки не вдається. Спочатку обираєш гурт, а потім починаються вмовляння. Наприклад, щоб привезти Massive Attack у 2018-му, ми більш як пів року вели перемовини. Вмовляли, розповідали, який прекрасний Київ.

Виступ Massive Attack на UPark у 2018. Фото: UPark

Чи може відрізняється цінник на виступ Україні з іншими європейськими країнами?

Раніше могла бути якась різниця в ціннику між Варшавою та Києвом. Тоді ми пояснювали, що у нас бідна країна, що немає в людей грошей. Ми навіть показуємо артистам середню зарплату в Україні (бо навіть з 300 євро віддати 100-150 євро за квиток – нереально). Із платоспроможності аудиторії і формується пропозиція для гуртів. Але артисти кажуть: «Я їду в Ригу за мільйон, чому я маю їхати до вас за половину цієї суми?».

Ті, хто дорожить фан-базою, можуть колись і приїхати та відпрацювати за менші гроші. Але тепер такого усе менше.

Бувають такі проєкти, як Imagine Dragons, які за тиждень продали стадіон. Врахуйте, що агентів не так багато – всього три топових агентства, вони між собою спілкуються. ТЕПЕР АГЕНТИ КАЖУТЬ: «ЧОМУ ВИ НАМ РОЗКАЗУЄТЕ, ЩО У ВАШИХ ЛЮДЕЙ НЕМАЄ ГРОШЕЙ? ОТ IMAGINE DRAGONS ЗІБРАЛИ Ж!».

Це дуже добрий комерційний результат для промоутерів, для всього ринку – не дуже. Бо артисти різко захотіли ціну хорошої європейської столиці. Менше уже платити не вдасться. Виконавці вже не готові слухати історії, що ми мало заробляємо.


Ті, хто дорожить фан-базою, можуть колись і приїхати та відпрацювати за менші гроші


Якщо подивитися на лайнап київського UPark та московського Park Live – то вони майже дублюються, а фестивалі відбуваються у сусідні дати. Ви якось узгоджуєте артистів чи підлаштовуєтесь під лайнап Park Live?

Ми дружні організації. Park Live робить мій близький друг. Перед тим як домовлятися з артистами, ми узгоджуємо пропозицію на два-три фестивалі. Ми пропонуємо Київ, Москву, Мінськ, Ригу. І намагаємось робити офер на 3-4 країни, тоді це більш-менш конкурентоспроможно. Якщо складатися разом, можна якось витягнути.

От 30 Seconds to Mars ми віддали ще на сольник у Мінську. Вони ж не можуть полетіти з Москви в Київ. З ПЕРЕСАДКОЮ В МІНСЬКУ НІХТО З АРТИСТІВ НЕ ХОЧЕ ЛЕТІТИ. Відповідно там теж потрібно робити концерт. З Ригою схожа історія: артист летить у Гельсінкі, але дорогою залітає в Ригу.

Перед фестивалем ми спілкуємося, щоб зрозуміти, який формат хочемо цього року. Обираємо близько 100 артистів, з них – 10-15 потенційних хедлайнерів. А далі починаємо їх пропрацьовувати, бо музиканта ще потрібно вмовити приїхати. Неважливо, Україна це чи Росія, – усе це «тривожна територія».

Кого із цьогорічного лайнапу було найскладніше привезти в Україну?

З Prodigy було найважче. А всі інші хедлайнери вже були в Україні, для них тут усе зрозуміло. Після цього з ними простіше домовлятися. Для «Брінгів» [Bring Me The Horizon] ми робили сольник, «Марсам» [30 Seconds to Mars] я організовував сольник уже не раз.

Той же Джаред з великою любов’ю ставиться до України. І це не якась показуха, я ж сам бачив його реакцію. Він не просто «помахав прапором», він реально спілкується з людьми. Всі пам’ятають, як він на Майдан з’їздив або коли під час вручення «Оскара» підтримав Україну в 2014 році.

До речі, у квітні 2014-го всього за два дні до концерту я навіть не розумів, чи вони взагалі приїдуть. Тому що американський уряд написав на сайті, що не рекомендовано літати в Україну. Тоді я просто їздив по Києву – знімав відео для гурту, збирав фанатів, щоб довести, що все гаразд. Ви ж подивіться CNN – з новин видається, що у нас постійна війна і якісь маргінали при владі. Наче ми на одному рівні з Угандою. Але АРТИСТИ, ЯКІ ВЖЕ БУЛИ У НАС, РОЗУМІЮТЬ – НЕ ВАРТО ДОВІРЯТИ ВСЬОМУ, ЩО РОЗПОВІДАЮТЬ ПРО УКРАЇНУ У ЗМІ.


Коли я казав, що везу Massive Attack, люди навколо біля скроні крутили пальцем


Ризикові привози – інший шлях розвитку ринку. Коли я казав, що везу Massive Attack, люди навколо біля скроні крутили пальцем. Казали, що я ненормальний. Це ж не мейнстрим, це все-таки більш вузький напрямок. Навіть Вакарчук казав, що уявити не міг, що Massive Attack у нас гратимуть. Але якщо я не буду ризикувати і везти такі гурти, то як тоді розвиватися? ХТОСЬ ПЕРЕКЛАДАЄ КНИГ, А Я ПРИВОЖУ ХОРОШУ МУЗИКУ.

Коли ти привозиш таких виконавців, інші світові агенти починають звертати увагу. Цього року нам написав агент такого бенду, що я не очікував. Запитав: «Друзі, а що у вас на 2020 рік?». Важливий навіть сам факт, що він нам перший написав. Врахуйте, що агенти зірок класу А можуть навіть не відповісти. Можеш вести з ними пів року перемовини, а вони віддадуть контракт іншим, навіть не відпишуть три слова.

Чи координуєтеся ви з організаторами інших українських фестів? Для когось ходити щотижня на великий фестиваль може бути фінансово складно…

Ми на зв’язку з Дімою Сидоренком (Atlas Weekend), я поважаю все, що він робить. Ми намагаємося узгоджувати дії – зідзвонюємося та уточнюємо все. З іншими фестивалями – ні.

У нас з Дімою була накладка 2016 року, коли відразу після концерту Muse був Atlas Weekend. Тоді Діма сказав, що готовий до конкуренції. У 2018-му він зрозумів, що краще цього не робити – усі від цього виграють. Тоді ми розвели дати.

Цього року дати не розвели через нас – ми не могли обрати інші дні через графік артистів. За логістикою наші гурти могли приїхати лише впритул до Atlas Weekend.

Ніби й слово «фестиваль» уже натерло всім слух, але реально хороших музичних фестивалів не так багато – Atlas, UPark, Zaxidfest (Brave! Factory я не враховую, бо це трохи інший формат ). А тих, хто робить плюс-мінус в одному сегменті – не так багато, тому ми стараємося домовлятися. Я за дружбу. Якось на Атласі зустрів батьків Діми Сидоренка – мене представили як конкурента, але я наполіг, що не конкурент – я колега. Він робить свій фестиваль, я – свій.

НАЙЖОРСТКІШІ МОМЕНТИ

Як замінити The Prodigy

Яка логіка дій організатора фестивалю, коли трапляється настільки непередбачуване: як ви реагували, коли дізналися про смерть Кіта Флінта (The Prodigy)?

Тоді ми вирішували – чи відміняємо ми цей день взагалі чи продовжуємо боротися.

Врахуйте, що все це сталося навесні – 4 березня знайти достойного хедлайнера неможливо, бо вони всі давно розписані. Можна знайти артиста, який не в турі – тоді ти його будеш везти окремо, мало не чартер купувати. Або відміняєш день.

Prodigy дуже важко замінити. КОГО ВИ ЗНАЄТЕ ЩЕ СХОЖИХ НА PRODIGY? У НАС НАВІТЬ БУЛА ВЕРСІЯ ВСЕ-ТАКИ ВІДМІНИТИ ЦЕЙ ДЕНЬ. АЛЕ ВИРІШИЛИ ПОБОРОТИСЯ. Добре, що у нас дуже хороші стосунки з агентом Die Antwoord. Завдяки тому, що в Die Antwoord були хороші сольники в Києві, вони погодилися.


Усі інші артисти казали – ми поїдемо лише якщо Gorrilaz підтвердять свій виступ


Коли ви під час фестивалю були максимально близькі до поразки?

В 2018 ми всі разом пережили дуже сильну зливу. За американськими правилами безпеки, коли блискавка наближається до майданчика ближче ніж на 20 км, шоу потрібно зупинити та евакуювати людей. У нас немає таких правил, але служба безпеки артиста все одно забороняє йому виступати.

До останнього моменту не було зрозуміло, чи виступатимуть Gorillaz взагалі. Вони сиділи в готелі, а їхня служба безпеки сиділа з спеціальною програмою на телефоні: «Блискавка підійшла ближче, артист не вийде». Ми сиділи буквально з годинником та відслідковували: якщо протягом півгодини блискавка не б’є, то артист виїжджає. При цьому усі інші артисти казали – ми поїдемо лише якщо Gorrilaz підтвердять свій виступ.

Виступ Gorillaz на UPark у 2018. Фото: UPark

Я поговорив з нашими МНС. Кажуть: «Ймовірність є, що блискавка може вдарити. Але 1%». Тому ми не евакуювали. На стадіоні «Динамо» є чотири великих ліхтарних стовпи, які поле освічують, вони ж є громовідводами.

Пам’ятаю, у мене виступає Yuko – приходить продакшн-менеджер Gorillaz і дає розпорядження відключити звук та вивести артистів. Довелось «закликати його до порядку» і пояснювати, що це не його шоу.

Години півтори ми не розуміли, чи вони будуть виступати. Була дуже напружена ситуація, тому що якщо хедлайнер не вийде, то структура фестивалю руйнується повністю. Негатив, повернення квитків…

Виступ Yuko на UPark у 2018. Фото: UPark

Потім продакшин-менеджер прислав нам та агенту великий лист з вдячністю, що ми не здалися та все гарно зробили. Для мене це дуже хороша оцінка. У мене є два критерії хорошої події – це радість глядача та задоволені артисти. Якщо агент передає вдячність від артиста, значить я все круто відпрацював.

Агенту важливо, щоб той, хто зробив пропозицію, міг відповісти не лише грішми, а й сервісом. Йдеться про фотографії, зйомок, відео, розміщення, харчування. Все потрібно зробити на найвищому рівні. Тоді агент вирішить, що він сюди ще привезе артистів. ГРОШІ ГРОШИМА, АЛЕ ПОТРІБНО ЯКІСТЮ ВИТЯГУВАТИ.


Агенту важливо, щоб той, хто зробив пропозицію, міг відповісти не лише грішми, а й сервісом


Який фестиваль лишається для вас орієнтиром?

Я б не хотів бути схожим на на когось конкретного. Більше – ні на кого конкретного і на усіх потрохи. За музичним контентом, на жаль, не так багато фестивалів мені подобаються.

Звичайно, бельгійський Tomorrowland з точки зору продакшину, організації та спільноти – це найвищий рівень. Я не кажу лише про сцену та звук: вони будують ціле місто, включаючи навіть сейфи в наметовому містечку. Настільки все продумано та якісно.

ВРАЖЕННЯ ПРО ФЕСТИВАЛЬ ФОРМУЄТЬСЯ НЕ ЛИШЕ ВИСТУПАМИ ХЕДЛАЙНЕРІВ. МУЗИКА МУЗИКОЮ, АЛЕ ПРО ЧИСТОТУ ВБИРАЛЕНЬ ТЕЖ ЗАБУВАТИ НЕ ВАРТО…

Ще мають бути додаткові сервіси та розваги. Той же Tomorrowland – повністю наповнений майданчик.

Минулого року на Atlas Weekend я вперше помітив, що продакшн самого фестивалю в Україні став вищим за рівнем. Фудкорт став частиною розваги, його рівень виріс – ти вже не боїшся підійти і щось з’їсти. Плюс ці всі повітряні кулі, гірки; спонсори зараз більше участі приймають – це все теж складові однієї великої махіни під назвою фестиваль.


Коли беруть артиста середнього рівня і намагаються навколо нього побудувати фестиваль – це не завжди спрацьовує


Яких помилок все ще допускаються організатори українських фестивалів?

Цей бізнес, як ігроманія. Ми робимо ставку та чекаємо, чи вона виграє. В якийсь момент людина прокидається і вирішує, що з цим артистом вона зірве банк. Всі допускають помилки.

У мене була жахлива історія з The Killers. НА WEMBLEY ВОНИ ЗІБРАЛИ 62 ТИСЯЧІ ФАНІВ, А У МЕНЕ – 1600 ЛЮДЕЙ В ПАЛАЦІ СПОРТУ. МІНУС БУВ ПІВМІЛЬЙОНА ДОЛАРІВ. Від такого ніхто не застрахований.

Але коли беруть артиста середнього рівня і намагаються навколо нього побудувати фестиваль – це не завжди спрацьовує. Побудувати фестиваль довкола фудкорта важко. Просто привезти якихось артистів та заплативши за них космічні гроші не достатньо. Навіть хороші артисти не завжди збирають. А якщо артист «умовно хороший», то очікувати якогось фурору не треба.

Фото: UPark, 2018

НЕЗАДОВОЛЕНІ

«Звук лайно» і «Надто дорого»

Що ви робите з негативом? Його точно вистачає.

Коли приходить 20-30 тисяч, серед них завжди знайдуться незадоволені. Я за здорову критику – приймаємо до уваги та дякуємо за це. Але помітити все неможливо. Без критики росту не буде, але вона має бути адекватною.

Ми не перший рік на цьому ринку. У нас за спиною великі проекти – Мадонна, RHCP. У світі є декілька найважчих шоу по продакшину – це U2 і Мадонна. Коли з Мадонною 96 фур техніки приїжджає, треба тільки 2000 «стейджхендів», які б це все носили. Це важкий проект.

На таких великих все передбачити неможливо. Є людський фактор: десь охоронець затупив, десь контролер вирішив 200 гривень зайвих заробити. Всіх проконтролювати неможливо. У Казахстані ми якось зіткнулися з поліцією, яка нічого, крім футболу не охороняла. Вони за звичкою «ланцюгом» тримали дівчаток-фанаток 30 Seconds to Mars. Добре, що зараз у Києві з’явилася нормальна охорона та гарна взаємодія з поліцією.


На таких великих все передбачити неможливо


Але бувають і речі, на які вплинути складніше.

«ЗВУК ЛАЙНО» – ЦЕ Ж ТОТАЛЬНА ІСТОРІЯ, ЖОДНЕ ШОУ БЕЗ ЦЬОГО НЕ ПРОХОДИТЬ. Глядачі звинувачують організатора, але артист приїжджає зі своїм пультом, організатора до нього не пускають взагалі.

Наприклад, RHCP і Muse виступали на одному звуці. RHCP тоді реально лажали, вони навіть між собою на сцені сварились. Потім вони відправили на пенсію свого звукорежисера, який з ними 25 років відпрацював.

Або ось ще ситуація. На Bonobo в 2018-му стою я на стадіоні – чую, що низи звучать трохи більше, ніж треба. Я смикаю підрядника, який відповідає за звук: «Набридли негативні коментарі в мій бік. Давайте щось робити зі звуком!». Йдемо в пультову, але звукорежисер Bonobo каже: «А що вам не подобається? Це наша музика. Вона так грає». Як тільки Zinteco прикрутили баси на обладнанні, звукорежисер з пульту взяв і знову зробив їх гучнішими.

Виступ Massive Attack на UPark у 2018. Фото: UPark

Є гурти, у яких звукорежисер – гуру, а є ті, хто трохи не дотягують. Після Bonobo став звукорежисер Massive Attack. От він профі. У нього пульт на 112 каналів – таке тільки з літаком можна порівняти, напевно. Там декілька тисяч кнопок і не кожний може витягнути на цьому пульті нормальний звук: все ж залежить від майданчика і навіть кількості людей під сценою. Кожна тисяча людей на майданчику впливає на звук. Професіонал це має чути та коригувати налаштування.

На ціни скаржаться також. У НАС ДЛЯ ГЛЯДАЧІВ 50 ЄВРО ЗА КВИТОК – ЦЕ ВЖЕ БОЛЯЧЕ. АЛЕ НАГАДАЮ, КОНЦЕРТ ОДНОГО УКРАЇНСЬКОГО АРТИСТА СЬОГОДНІ В СЕРЕДНЬОМУ КОШТУЄ 500 ГРН.. А ми ставимо чотирьох артистів за день. 3 них три – топові іноземні привози.

Врахуйте витрати: у нас приїжджає лише команда «Марсів» приїде – 40 людей. А Bring Me The Horizon приїжджають такою величезною командою і з таким продакшином, що Україна найближчим часом взагалі не побачить такого. Це місцевими силами не зібрати. Вони везуть дуже якісне шоу.

Виступ Massive Attack на UPark у 2018. Фото: UPark

Минулого року Massive Attack везли частину світла та власний екран. «Брінги» цього року теж ставлять свій екран і світло. Добре, що звук ми вже самі ставимо: цього року Zinteco купили звукову система міжнародного рівня – K1. Це важливо, бо до цього доводилось возити таку з Польщі чи з Німеччини. Це було досить накладно.

ЛОКАЦІЯ

Про радянських функціонерів та чому не склалося з «Динамо»

Чому вирішили змінити локацію фестивалю? Що не так зі стадіоном «Динамо»?

Я вважаю, що стадіон «Динамо» – дуже хороша локація. НСК все-таки надто великий і він під великих хедлайнерів. Страшний сон для будь-якого промоутера – це побачити великий майданчик порожнім. Ти витратив багато грошей, а люди не прийшли.

«Динамо» ж маленький – там дерева і затишок. Але ми ж знаємо про його керівництво – директор стадіону починає розмову зі мною з крику. Я ЗАХОДЖУ В КАБІНЕТ, А ТАМ ЛІТНІЙ РАДЯНСЬКИЙ ФУНКЦІОНЕР ВЕРЕЩИТЬ: ШОУ ТВОЄ НАС НЕ ЦІКАВИТЬ». А майданчик же державний, просто в оренді. А потім починається – гримерок немає, інтернету немає, все треба завозити.

Цього разу ми написали їм листа з проханням надати нам майданчик – два місяці нам ніхто не відповідав. І це компанії, яка у них цілий фестиваль зробила. Я заїхав до директора, а він сказав: «Як буде рішення, вони нам дадуть відповідь». Вони взагалі не в темі, їм не потрібні там концерти. ВОНИ ОРЕНДУВАЛИ «ДИНАМО» НА 70 РОКІВ І ПОКИ СТАДІОН НЕ ЗРУЙНУЄТЬСЯ, ТАМ НІЧОГО НЕ БУДЕ.

Вхід до стадіону «Динамо». Фото: Юлія Наконечна, для The Village, 2017 рік 

Я вже мовчу про співробітників стадіону під час фестивалю. Вони на даху офісного приміщення зробили собі приватний майданчик.

Поки що я намагатимусь утримуватися від цієї локації. Може пани Суркіси й замисляться, що локацію можна розвивати не лише як спортивну. Місце там чудове, але з менеджментом складно. Коли ти береш на себе фінансові ризики, ризики щодо артистів та решту, а тут ще й додається ризик неадекватності поведінки менеджменту локації – це вже занадто.

Майданчики в нашій країні – це сумна історії. Добре, що все-таки добудували НСК «Олімпійський». Тому що без нього ні Imagine Dragons, ні RHCP, ні Madonna сюди б не приїхали. Це сучасний майданчик з адекватним керівництвом, яке розуміє, що таке сучасна музика, що цей майданчик не може бути без концертів. А на «Динамо» що відбувається? Посеред міста просто стоїть порожня локація.

Як обирали нову локацію та як вона вплине на формат фестивалю?

Ми потрохи відходимо від стадіонного формату. Стадіон це добре, але він сприймається людьми як концерт з декількома артистами, а не як фестиваль. Там важко створити атмосферу. Тому з НСК перейшли на «Динамо». Але і там у мене було відчуття, що чогось бракує – розваг, атмосфери, щоб люди могли в обід зайти і до кінця дня спокійно проводити час.

А придатних майданчиків небагато. На ВДНГ, де проводять Atlas Weekend, має справді бути масштаб. Там одних барикад у них на суму, як коштує орендна стадіону «Динамо». Труханів острів – невеликий і закинутий. Я їздив в парк Дружби народів, але це не майданчик – там з нуля все треба побудувати.


Ця локація зробить фестиваль більш атмосферним


В Sky Family Park я випадково заїхав. На цей майданчик реально витратили гроші: побудували басейн та хоча б якусь інфраструктуру – туалети, вхідна група. Ми будемо багато перебудовувати, але там є основа – електрика, інтернет…

Ця локація зробить фестиваль більш атмосферним. Партнери навіть організовують водний трансфер – з Подолу ходитиме човен бо там дно не дозволяє великі судна.

Якщо все пройде добре, у 2020 році ми знову будемо у Sky Family Park. Ми цього року зайшли на три дні замість двох. ВЖЕ НАСТУПНОГО РОКУ Я ВСЕ-ТАКИ ХОЧУ ВИЙТИ НА ВИХІДНІ. Є така фішка: вартість артиста в вихідні і в будні різна – за вихідні треба платити відсотків на 30-40 більше. Якщо ми заплатимо на 40% більше, то у нас цінник середній на квиток буде 2000 гривень. Поки не можемо собі цього дозволити. Тому ми поки працюємо у будні.

Яких концертних локацій вам перш за все бракує в Україні?

Мені не вистачає залів-трансформерів – майданчиків на 5-6 тисяч глядачів, які трансформується і під «посадку», і під фанзону. Там красиво і є готель.

Плюс у Києві треба багато клубів. У нас же одна «Стереоплаза», я дуже її люблю просто за те, що вона існує. Я пам’ятаю, з якими труднощами її витягнули.

Є МВЦ на «Лівобережній», ми робили там концерти, але ж це все ще виставковий павільйон – там все трохи гримить, це не стадіон.

Ви зайдіть у Палац «Україна» – він лишився у минулому столітті. Звук там хоч повісили нормальний, але сам зал – холи ці, килими, які вже нікого давно не цікавлять.

Палац спорту треба окремо відзначити, тому що основна маса концертів тримається на саме на цій локації. У свій час там поміняли менеджмент, ми з ними такі питання вирішували.


Мені не вистачає залів-трансформерів


Ми от говорили про факапи… Ми Muse вперше привозили в 2011 році саме в Палац спорту. В день концерту виявляється, що міська тепломережа відімкнула гарячу воду. Якщо артист приїде, піде в душ і не буде гарячої води – то він просто скасує шоу. Якщо умови райдеру не виконані, він має на це право, і ніхто тобі гроші не поверне. Тоді менеджмент Палацу спорту швидко підключився: знайшли кабель, поставили водонагрівач – за дві години до приїзду групи вирішили проблему.

А коли The Killers у нас провалилися, агент подзвонив і попросив завісу повісити, щоб не було порожнього простору. Інакше артист почувався б морально розчавленим перед порожнім залом. Швидко знайшли і повісили. Це важливо – менеджмент майданчика також бере участь в організації шоу. Адекватні люди чують, включаються та допомагають.

А з міською владою ви якось взаємодієте?

Дуже рідко. Ми мали робити фестиваль під аркою Дружби народів, куди зараз мерія побудувала доріжку. Я сходив на дві наради в міську адміністрацію і одразу переніс фестиваль на «Динамо». В тому випадку місто не приймало жодної участі.

– Ви намагаєтесь налагодити контакт?

А навіщо? Вони нас знають, на випадок, якщо матимуть якусь ідею для співпраці.

Ходити з простягнутою рукою – це не в нашому стилі. ПРОСИТИ В КОГОСЬ? – СКІЛЬКИ ВЖЕ МОЖНА ПРОСИТИ?!

А з поліцією все ОК. Вони реагують, йдуть на комунікацію. З нинішньою поліцією мені працювати значно простіше, ніж з «Беркутом», який був у 2012 році.

ФОТО: Анна Бобирєва

Розмовляв Андрій Баштовий

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s