Дайнюс Жалімас, голова Конституційного суду Литви: КС України вибрав не зовсім логічний підхід до тлумачення норми про незаконне збагачення

25 червня 2019 р.

Голова Конституційного суду Литви Дайнюс Жалімас не схожий на своїх непублічних колег по цеху і досить відкрито, без купюр говорить про те, що відбувається в конституційних судах Східної Європи.

 

Приводом для розмови стали нещодавні рішення Конституційного суду Молдови, які спочатку викликали політичну кризу в країні, а потім – за тиждень після втечі з країни лідера “Демократичної партії” Влада Плахотнюка і початку роботи нового уряду Майї Санду – раптово були скасовані самим судом.

Йдеться про закінчення строку формування парламентської коаліції і затвердження уряду, про тимчасове відсторонення президента, розпуск парламенту та призначення дострокових парламентських виборів.

Також Укрінформ розпитав Жалімаса, чому він привітав звільнення Станіслава Шевчука з посади голови КСУ, як поправки до Конституції про курс на ЄС і НАТО вплинуть на життя українців і про підводні камені введення подвійного громадянства.

РІШЕННЯ КС МОЛДОВИ БУЛИ УХВАЛЕНІ ШВИДШЕ, НІЖ ПУБЛІКУВАЛИСЯ ПОСТАНОВИ ПАРЛАМЕНТУ

– Що ви можете сказати з приводу неочікуваних рішень КС Молдови від 7-9 червня, а потім такого ж швидкого їх скасування самим судом?

– Ці рішення порушують дуже багато питань про незалежність Конституційного суду Молдови і його можливості ефективно виконувати функції конституційного правосуддя. Сам Конституційний суд Молдови так і не зумів до кінця роз’яснити свої рішення від 7-9 червня і замість цього їх за тиждень скасував, тим самим, мабуть, визнаючи свої помилки, але посилаючись на аргументи більш політичного спрямування – зміну уряду і прагнення зберегти суспільний мир.

Питання виникли, по-перше, до самого вердикту про те, що спливли три місяці для можливості формування уряду і парламент має бути розпущено.

Питання стосуються як змісту рішення, так і моменту його ухвалення. У конституції Молдови згадується про строк в три місяці для формування уряду, а сам суд це звів до 90 днів на сумнівній основі, посилаючись на акт нижчого рангу – Цивільний кодекс. Якщо брати до уваги строк в три місяці, то календарно він не закінчився. Конституційний суд Молдови ухвалив це рішення про 90 днів якраз в останній момент, ввечері в останній з 90 днів, коли вже було зрозуміло, що утворюється нова парламентська коаліція без участі правлячої до цього партії. Наслідком цього рішення має стати запобігання формуванню нової правлячої коаліції.

Усі наступні рішення 8-9 червня про те, що призначення голови парламенту і формування уряду і всі інші рішення парламенту Молдови суперечать конституції і парламент має бути розпущено, були логічним продовженням першого рішення про 90 днів. Але вражає безпрецедентна швидкість рішень від 8-9 червня! Ці рішення Конституційного суду були ухвалені швидше, ніж публікувалися постанови парламенту. Суд так і не зміг чітко пояснити, чому такі рішення ухвалювалися протягом декількох годин, як у цьому випадку забезпечувався справедливий процес, особливо рівні права сторін.

Після такого ж раптового скасування усіх цих рішень 15 червня, виникає запитання – наскільки Конституційний суд може діяти об’єктивно як незалежний судовий орган. Конституційні суди повинні ухвалювати послідовні рішення, які не можуть скасовуватися через політичні мотиви та зміну влади. Це відрізняє суд від таких політичних органів, як парламент, президент і уряд.

Але найнебезпечніше тут – це прецедент анулювання попередніх рішень за такими ж сумнівними політичними мотивами. А серед таких рішень, якими ґрунтовно має пишатися Конституційний суд Молдови, – це рішення про державну румунську мову, європейську геополітичну орієнтацію Молдови, боротьбу з корупцією, роз’яснення нейтралітету як такого, що не перешкоджає праву на самооборону, про військове співробітництво з ЄС і НАТО, яке не легітимізує перебування російських окупаційних військ в окупованому Придністров’ї.

Громадянське суспільство Молдови вже давно піднімає питання про те, як формувався у 2018 році Конституційний суд Молдови, який складається з шести суддів. У грудні минулого року була відставка двох суддів, у яких ще не закінчилися повноваження. Ми не знаємо справжніх причин їхньої відставки. Також в суді було ще одне вакантне місце. Потім усі ці три вакансії дуже оперативно заповнили. Призначення були зроблені перед виборами парламенту. За твердженням громадянського суспільства Молдови, суддями стали люди, близькі до Демократичної партії, на користь якої якраз і грали рішення 7-9 червня.

– Щодо останніх рішень КС Молдови генсекретар Ради Європи Ягланд запросив термінову думку Венеціанської комісії. В результаті вона прийшла до висновку, що передумов для розпуску молдавського парламенту не існувало. Чи достатньо цього для оцінки дій молдовських служителів Феміди?

– Більше немає жодних міжнародних інституцій, які у даному випадку можуть дати оцінку рішенням Конституційного суду Молдови. Але я наголошую: будь-який висновок Венеціанської комісії у цій ситуації є рекомендаційним і необов’язковим для виконання. У будь-якому випадку: як діяти — це питання самої Молдови.

Хоча висновки Венеціанської комісії в основному підтвердили сумніви щодо рішень КС Молдови, я вважаю, що не можна критикувати сам інструмент припинення повноважень президента лише тому, що КС зловживав ним 9 червня. Він дозволив кілька разів уникнути паралічу законодавчої діяльності та функціонування уряду. Тому він конституційно виправданий. Що ще можна зробити, якщо президент навмисно відмовляється виконувати свої конституційні повноваження щодо пролонгації законів або призначення членів уряду?

Дуже добре, що Венеціанська комісія підтвердила важливість збереження послідовності юриспруденції КС Молдови. Отже, рішення про європейську інтеграцію не можуть бути переглянуті.

– Чи збираєтеся ви якось відреагувати на рішення КС Молдови в рамках Асоціації конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону?

– Ми повинні були закликати Конституційний суд Молдови пояснити свої рішення, тому що нас насторожує, що авторитет і легітимність суду ставиться під сумнів внутрішньомолдовськими політичними силами і міжнародними організаціями. Поки я це зробив один, неформально, у себе на Facebook-сторінці, тому що події розвивалися швидше, ніж це було можливо разом усім реагувати. Але ми маємо намір підтримати всі зусилля, які б призвели до відновлення нормальної діяльності суду і в подальшому — до відновлення його авторитету як незалежного судового органу. Природно, ми будемо реагувати і в тому випадку, якщо суд буде повністю поставлено в залежність від політичної влади і почне скасовувати свої попередні прогресивні рішення.

ПОЛІТИКИ ПОВИННІ ЖИТИ ЗА КОНСТИТУЦІЄЮ, А НЕ ПІДЛАШТОВУВАТИ ЇЇ ПІД СЕБЕ

– Прем’єр Молдови Майя Санду закликала суддів КС подати у відставку. Як ви думаєте, чи відбудеться перезавантаження КС Молдови?

– До цього закликав і президент Додон, проте – якраз висловлюючи впевненість, що КС Молдови повинен переглянути й інші рішення, які суперечать природі судової влади і верховенству права. Думаю, у звичайних обставинах такі заклики категорично неприпустимі. Але у даному випадку відставка після суперечливих рішень від 7-9 та 15 червня, а також після жорстких висновків Венеціанської комісії, є цілком зрозумілою, чесним виходом із ситуації. Але це мають вирішувати самі судді, як і зробив голова суду.

– Чи існують якісь запобіжники для того, щоб конституційні суди не ставали інструментами для збереження влади всередині країни?

– Це – беззаперечне дотримання конституції, а також певний рівень політичної і правової культури. Тобто, політики повинні жити за конституцією, а не підлаштовувати її під себе. Їм потрібно відмовитися від будь-якого тиску на конституційний суд і від спроб його контролювати.

Також судді повинні усвідомити свою незалежність і не намагатися догодити будь-якій владі. Вони зобов’язані керуватися лише конституцією, але в той же час розуміти свою відповідальність перед суспільством і не зловживати своєю незалежністю. Тут особливо важливою є публічність і прозорість призначення суддів та усієї діяльності конституційних судів.

– Асоціація конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону минулого року ухвалила декларацію, в якій судді КС РФ були визнані винними в анексії Криму через визнання конституційним договору про прийняття до складу РФ Республіки Крим. На вашу думку, чи залишається ще вірогідність виключення російського Конституційного суду з Конференції європейських конституційних судів, як про це вже не раз говорилося?

– Справді, конституційні суди України, Грузії, Молдови, Литви та Польщі, які входять до Асоціації, не побоялися засудити злочинне рішення російського Конституційного суду. І ми справді дуже раді, що в Україні Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти російських суддів за явно незаконне рішення. У XXI столітті всім очевидно, що така анексія є агресією і міжнародним злочином.

Російські судді, які ухвалили це злочинне рішення про анексію Криму, є в санкційних списках як Литви, так і України. До речі, саме Литва, незважаючи на різного роду тиск, у 2017 році не пустила їх на Всесвітній конгрес конституційного правосуддя у Вільнюсі. Тому хочеться, щоб солідарність у цьому питанні була обопільною як з литовського, так і з українського боку.

Щодо ймовірності виключення з Конференції європейських Конституційних судів, то я можу сказати кілька гірких слів з приводу українського Конституційного суду та його колишнього голови. Це питання дуже довгий час піднімалося головне зусиллями Литви. Звісно, так не може тривати! На жаль, наш український колега Станіслав Шевчук з 2015 року практично не виявляв ніякої ініціативи щодо засудження російських суддів та виключення російського Конституційного суду з Конференції європейських Конституційних судів. Він жодного разу це питання на жодному форумі так і не порушив.

Це не дуже приємна правда. Ви можете знайти на веб-сайті литовського Конституційного суду у розділі під назвою «Батумський процес» інформаційну довідку з приводу вчиненого російським Конституційним судом. Але, на жаль, таких документів на сайті українського Конституційного суду поки що немає.

Думаю, якщо український Конституційний суд в особі його нового голови буде більш активним у цьому питанні, то є всі можливості відновити цю ініціативу.

– Станіслава Шевчука у травні звільнили з посади голови КС України за підсумками висновку Постійної комісії з питань регламенту та етики суду. Ви тоді написали на своїй сторінці у Facebook, що вітаєте це рішення. Чому саме такою була ваша реакція?

– Так, я можу лише вітати таке рішення. Мені довелося стежити за подіями навколо українського Конституційного суду – і десь останні півроку постійно виникали запитання і сумніви щодо прозорості його діяльності під керівництвом цього голови.

У мене немає підстав сумніватися в авторитетності рішення спеціальної комісії з етики та дванадцяти суддів Конституційного суду про те, що голова маніпулював справами, порушував закони і норми етики, а значить – не виконував свої обов’язки у належний спосіб. Це справді є дисциплінарним порушенням, яке несумісне зі статусом судді.

Звичайно, остаточну відповідь на питання, чи були порушені закони або процедури при звільненні пана Шевчука, може встановити тільки суд. Але будь-яке рішення суду навряд чи може змінити враження, яке складається після перегляду програми «Наші гроші». Якби у Литві з’ясувалося, що голова Конституційного суду орендує у держави якусь дуже престижну віллу для своєї сім’ї і потім вона незаконно перебудовується з метою приватизації, то одного цього вистачило б для його звільнення у зв’язку з несумісністю зі статусом судді.

У Литві, як і в багатьох країнах Європи, судді навіть не мають службових автомобілів, не кажучи вже про дачі. Такі привілеї несумісні з європейськими стандартами. Думаю, в Україні теж давно пора відмовитися від цсіляких державних дач, розкішних службових машин, охорон, табельної зброї та інших привілеїв. Судді — члени суспільства і не мають від нього відрізнятися більше, ніж це необхідно для незалежності суддівської роботи. Інакше суспільство не буде довіряти правосуддю ізольованого кола привілейованої і ні перед ким не відповідальної суддівської еліти.

Щодо Станіслава Шевчука, то можу сказати, що життя йому дало чудовий шанс увійти в історію як європейському реформатору конституційного правосуддя і захиснику європейської України на міжнародній арені. Асоціація конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону була готова усіма силами йому в цьому допомогти. Але, на жаль, зараз він увійде в історію зовсім з інших причин.

– А у Литві були подібні прецеденти звільнення суддів внаслідок дисциплінарних проступків?

– Країн з абсолютно однаковою моделлю немає, але, якщо говорити про суддів Конституційного суду, то у нас вони можуть бути звільнені не з власної волі лише шляхом імпічменту, після проходження відповідної процедури в парламенті і висновку самого Конституційного суду про те, що суддя порушив конституцію і присягу. Тобто, у нас процедура зовсім інша і звільняє парламент більшістю голосів. Таких прецедентів поки не було. Щодо суддів інших судів, то звільнялися вони не раз саме через дисциплінарні проступки, наприклад, водіння у нетверезому стані та системне порушення суддівських обов’язків.

У лютому Конституційний суд України розкритикували через скасування статті 368-2 Кримінального кодексу, яка передбачала притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. В результаті Національне антикорупційне бюро України було змушене закрити близько 70 кримінальних справ щодо топчиновників.

Подібна норма діє і в Литві, а ваш КС свого часу розглядав її на предмет конституційності. Зрештою, суд таки визнав статтю конституційною. Поясніть, на чому базувалося це рішення?

– Це, на жаль, ще один привід покритикувати українських колег і конкретно колишнього голову…

– Чому ви вважаєте, що це його вина?

– Він був одним з тих, хто дуже захищав це рішення. Але тут, мабуть, питання в іншому. Шевчук, як голова, представляв український Конституційний суд у згаданійАсоціації конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону. Тут існує принцип судового діалогу, який морально зобов’язує враховувати досвід інших країн-партнерів. Також документи Асоціації зобов’язують ухвалювати рішення, які б сприяли політиці країни з боротьбі з корупцією, з прав людини і демократії, верховенства права і всім іншим цінностям, які прийнято називати загальноєвропейськими. Так от, у цьому контексті це рішення КСУ виглядає, скажімо так, недобре.

Думаю, що персональна відповідальність колишнього голови полягає в тому, що він повинен був звернути увагу колег на вкрай негативні наслідки такого рішення. У тому числі на те, що це рішення йде у розріз із зобов’язаннями України щодо таких міжнародних партнерів, як ЄС і МВФ, з конституційними принципами євроатлантичної інтеграції України, також з принципами нашої Асоціації конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону. Я вже не кажу про те, що було зрозуміло: таке рішення КСУ не сприйме суспільство і воно сильно вдарить по авторитету суду.

А справу можна було вирішити зовсім по-іншому. Подібні справи вирішувалися і в конституційних судах Литви та Молдови, які встановили, що така стаття Кримінального кодексу відповідає Конституції. І тут питання: невже за Конституцією України особи, підозрювані у незаконному збагаченні, заслуговують більшого захисту, ніж за конституцією Литви та Молдови?

Насправді, питання юридичного тлумачення цієї норми Кримінального кодексу не є дуже складним і цілком, до речі, відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Це обов’язок сторони державного обвинувачення – вивчивши усі можливі джерела доходів цієї особи, довести, що немає таких, які б підтвердили придбання дорогого майна. Це доволі просте питання системного тлумачення норми в контексті загальної презумпції невинуватості, встановленої як принцип у тому ж Кримінальному кодексі, але, на жаль, український Конституційний суд вибрав не зовсім логічний, ізольований підхід до тлумачення цієї норми.

Це рішення викликало певну політичну кризу. І зараз поки що ніхто в Україні не знає, як відновити відповідальність за незаконне збагачення, і причому так, щоб не відбулася амністія незаконних доходів. А без цього навряд чи в країні зможе тріумфувати справедливість.

– Нещодавно КСУ ухвалив ще одне рішення, яке обмежило повноваження НАБУ. Зокрема, була задоволена конституційна скарга Запорізького заводу феросплавів, одним з акціонерів якого є олігарх Ігор Коломойський. Суд постановив, що бюро не має права дублювати функцію прокуратури і оскаржувати в суді під час слідства дії збиткових, на думку детективів, договорів. У результаті, за деякими оцінками, держава втратить близько 7 млрд гривень. Деякі експерти заявили, що у даному випадку КСУ виступив касаційною інстанцією у приватній суперечці. А як вважаєте ви?

– Важко коментувати конкретно це рішення, не знаючи подробиць його аргументації. Зрозуміло тільки, що ця справа викликала контрверсії в українському суспільстві. Тут головне, щоб суд зумів чітко, особливо зрозуміло для всього суспільства аргументувати своє рішення. Звичайно, хотілося б від суду мудрих рішень, які не завдають шкоди державі та суспільству, не підривають довіру людей до права, Конституції та своєї держави.

– У травні новий президент України Володимир Зеленський видав указ про достроковий розпуск Верховної Ради і призначив вибори на 21 липня. Народні депутати оскаржили цей указ у Конституційному суді. Усні слухання суду з цього питання пройшли 11 червня, після чого суд перейшов до закритої частини. А вже наступного дня, 12 червня, лідер парламентської фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко закликала президента не виконувати рішення КС, якщо він визнає указ неконституційним. Чи можливі подібні заяви політика в європейській країні?

– Я негативно розцінюю такі заяви, оскільки політики мають подавати приклад усім громадянам, як потрібно дотримуватися Конституції і підкорятися рішенням Конституційного суду, крім випадків, коли процес явно не є справедливим і не відповідає принципам незалежності, прозорості та об’єктивності. У нормальній, правовій державі треба поважати верховенство права і Конституції, і такі заяви – неприпустимі.+

У нашій державі такі заяви вже давно не звучали. Якщо вже політики не будуть виконувати рішення КС, то чого тоді чекати від рядових громадян? Тоді не буде сенсу говорити про Україну як про правову державу.

До того ж рішення Конституційного суду прo неконституційність саме собою усуває правовий акт, і він просто не може виконуватися. Це аксіома у будь-якій правовій державі і вже не вибір політиків.

ВВЕДЕННЯ ПОДВІЙНОГО ГРОМАДЯНСТВА – ЦЕ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

– В Україні досить часто піднімається питання про запровадження подвійного громадянства. Таку ініціативу, зокрема, підтримує і міністр закордонних справ Павло Клімкін. Відомо, що в середині травня у Литві питання внесення поправок до чинного законодавства, які дозволили б зберегти емігрантам литовський паспорт, було винесене на референдум, але опитування не дало позитивного результату. Яке ваше ставлення як юриста та голови Конституційного суду до введення подвійного громадянства у Литві?

– Це питання внутрішньої дискреції держави. У нас подвійне громадянство дозволяється за конституцією лише у виняткових випадках. Відповідна стаття знаходиться у першому розділі конституції і може бути змінена лише шляхом проведення референдуму. Як ви знаєте, він відбувся, але не вистачило голосів…

Треба розуміти, що введення подвійного громадянства — це питання національної безпеки. У Литви, як і у України, не з усіма державами збігаються інтереси у сфері національної безпеки і зовнішньої політики. A громадянство саме собою передбачає лояльність до відповідної держави. Тому у нас і пропонувалася формула збереження громадянства лише тим, хто набуває громадянства країн Євросоюзу, НАТО або інших країн, які відповідають критеріям євроатлантичної інтеграції, тобто країн, з якими ми маємо союзницькі відносини. Такі країни, як Росія, автоматично виключені з цього списку.

Якщо введення подвійного громадянства серйозно обговорювати в Україні, то треба думати, як врегулювати це питання, тому що, самі розумієте, до чого може призвести подвійне громадянство України і Російської Федерації…

Якщо ваша країна зважиться на цей крок, треба буде думати: яку формулу знайти, щоб це не стало загрозою національній безпеці.

До того ж, треба буде вирішити, як у випадку поширення подвійного громадянства бути з пасивними виборчими правами осіб, які мають подвійне громадянство, і їх військовим обов’язком. Чи зможуть такі особи стати членами парламенту, як зробити, щоб подвійне громадянство не стало привілеєм по відношенню до інших громадян України, що звільняє від служби в армії.

– На початку року український парламент закріпив у Конституції курс на повноправне членство в ЄС і НАТО. Перед цим наш Конституційний суд дав на це добро. Чи доцільно було вносити такі зміни до Конституції? Ми знаємо, що, наприклад, Литва стала членом НАТО навіть попри заборону вашої конституції на розміщення іноземних військових баз…

– Я сам ратував за ці поправки, радив українським друзям, щоб вони ухвалювалися, і радий, що ця ініціатива була почута. У конституції Литви це було поетапно. Спочатку була заборона на членство в СНД і подібних утвореннях, які створюються на місці Радянського Союзу, а далі пішло закріплення курсу євроатлантичної інтеграції в Конституції Литви.

Головна мета цих змін – щоб політика держави не змінювалася з приходом різних політичних сил на посаду президента чи до парламенту. У Литві це виправдалося. У нас приходили до влади різні політичні сили, не всі вони були доброзичливо налаштовані до ЄС і НАТО, але ці конституційні положення зобов’язували їх прагнути до мети досягти повноправного членства в цих організаціях.

До того ж ці поправки в Конституцію повинні вплинути і на життя кожного українця, тому що положення про прагнення вступити в ЄС і НАТО означає, що всі закони України, вся юриспруденція повинна гармонізуватися насамперед з правом Євросоюзу. При цьому Конституційний суд повинен враховувати, що Конституція, особливо в сфері прав людини, повинна бути витлумачена відповідно до права Євросоюзу і позитивної практики країн ЄС і НАТО. Це має стати критерієм перевірки конституційності українського законодавства і розвитку правової системи. З часом це змінить всю правову систему України і європезує її, навіть не змінюючи словесно текст Конституції і закони, просто шляхом відповідної інтерпретації в контексті євроатлантичної інтеграції країни.

А щодо іноземних військових баз, про які ви запитали, то, справді, в конституції Литви є заборона на їх розміщення. Але читати конституцію треба не лише текстуально, а й системно, одні положення розуміти не ізольовано, а в контексті інших. У Литві Конституційний суд витлумачив цю заборону як таку, що не поширюється на військові бази наших союзників по НАТО, оскільки членство в Альянсі закладено в конституції і є конституційною цінністю. Тому конституція не може розумітися як така, що забороняє військові бази союзників, які служать для спільної оборони.

Думаю, в Україні тепер можна застосовувати той самий підхід. Всім очевидно, що військові бази країн НАТО, якщо вони коли-небудь і будуть, то загрожувати безпеці України точно не стануть, а навпаки – будуть служити для оборони країни. І їх конституційність буде базуватися на положеннях Конституції щодо євроатлантичної інтеграції країни та прагненні до повноправного членства в ЄС і НАТО.

– В Україні деякі суб’єкти конституційних подань вважають, що наш суд досить довго розглядає провадження, а за деякими рішення не виносяться роками. Як із цим у Литві?

– Зазвичай у нас справи розглядаються згідно з порядком, визначеним за датою їхнього надходження. Розгляд справи в нашому суді займає приблизно рік. Але бувають виняткові обставини. Одна справа у нас стоїть вже два роки, тому що ми звернулися за висновком до Суду Євросоюзу: чи дозволяються згідно з правом ЄС певні правила регулювання сільськогосподарського ринку. Бували справи, розгляд яких має бути прискорено на вимогу закону. Наприклад, висновок щодо виборів має бути ухвалено протягом п’яти днів.

Але незрозуміло, якою ситуація буде після 1 вересня, коли у нас з’явиться інститут індивідуальної конституційної скарги.

– Наступного року у вас закінчуються повноваження глави КС і судді. Що ви вважаєте своїм досягненням на цій посаді?

– Чимало досягнень. Останніми роками суд прогресивно змінився. У сфері юриспруденції ми мали добру спадщину, але і самі зробили великі кроки вперед.

Нам вдалося успішно вирішити справи щодо конституційності поправок до конституції і про референдуми, внаслідок яких у майбутньому неможливі поправки, які б суперечили незалежності країни, демократії і природним правам людини, а також перешкоджали виконанню обов’язків, пов’язаних з членством в ЄС і НАТО.

Під час моєї каденції у конституції була закріплена західна геополітична орієнтація країни, конституційною цінністю стало повноправне членство в ЄС і НАТО. Нам вдалося закріпити відкритість конституції до міжнародного права та права ЄС.

Ми скасували старі номенклатурні привілеї. Це стосується особливого державного утримання членів сімей певних посадових осіб.

Наші рішення захистили свободу преси, особливо громадське телерадіомовлення, від політичного впливу. Ми встановили заборону законодавцю долати рішення Конституційного суду.

Серед рішень, якими можна пишатися, – утвердження прозорості та публічності законодавчого процесу. Ми ухвалили важливі рішення про захист людської гідності, включно з сексуальними домаганнями, а також про захист від дискримінації за ознаками в сфері приватного і сімейного життя, в тому числі від дискримінації на основі сексуальної орієнтації та ідентичності.

Неможливо назвати все, але у нас є привід пишатися справами, в яких сказано про незаконність анексії Криму, геноцид кримських татар і українців під час радянського тоталітарного режиму.

Також мені вдалося відновити ініціативу щодо запровадження індивідуальної конституційної скарги. Відповідні поправки до конституції нещодавно ухвалені, і цей інститут почне функціонувати з 1 вересня.

У міжнародному плані вдалося затвердити пріоритет співпраці з країнами Східного партнерства ЄС – Україною, Молдовою і Грузією в рамках створення Асоціації конституційного правосуддя в країнах Балтії та Чорноморського регіону. Це і Батумська ініціатива… Хтось же повинен був сказати, що російський Конституційний суд скоїв злочин, коли схвалив анексію Криму. Найбільше досягнення в міжнародному плані – це проведення у 2017 році Світового конгресу конституційних судів у Вільнюсі, куди, до речі, зі зрозумілих причин не були запрошені судді російського Конституційного суду. Литва — перша країна Європи, яка прийняла такий всесвітній форум конституційного правосуддя.

Щодо організаційної діяльності суду можу сказати, що ніколи до цього суд не був настільки відкритим для суспільства у сфері публічності та прозорості. Зараз все більш зрозуміло – які справи і коли розглядаються, коли і які рішення ухвалюються. Вони широко роз’яснюються для суспільства і преси.

Нарешті, була оптимізована внутрішня організація суду, ми відмовилися від непотрібних привілеїв і витрат, впровадили сучасні методи адміністрації діяльності суду. Загалом, суд переформатувався і може бути прикладом успішних реформ.

– Чим плануєте займатися далі, у вас є вже якісь плани після завершення вашої каденції?

– Можливо, приїду в Україну, якщо потребуватимуть нашого досвіду. Це, звичайно, жарти. А так, насправді, ніяких конкретних планів поки немає…

 

 

 

 

 

Розмовляли Алла Шершень. Київ

Фото: DELFI / Kiril Čachovskij, Šarūnas Mažeika; lrkt.lt; K. Kavolėlio / kauno.diena.lt; TEISMAI.LT

 

 

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s