До річниці звільнення Краматорська…. Сергій Кривонос, заступник керівника ССО Кривонос: Путінські “ввічливі люди” хочуть використати невдоволення яке є у Києві

30 листопада 2016 р.

Сергій Кривонос. Фото: ord-ua.com

АТО могло б тривати пару тижнів, якби в квітні 2014 року у нас існували свої “зелені чоловічки”. Засада, наліт, штурм, звільнення заручників, диверсія, та інші заходи в інтересах захисту держбезпеки – все це компетенція Сил спеціальних операцій.

У нинішньому вигляді ССО – це елітний рід військ, чия діяльність регламентується Законом про сили спеціальних операцій ЗСУ, прийнятим влітку цього року. Цей Закон визначає правовий статус військового спецназу і засекречує інформацію про особовий склад і громадян, які співпрацюють з ССО. Він дозволяє українським військовим вести бойові дії в тилу ворога, проникати в терористичні організації, виконувати на території гібридного агресора ті ж функції, які брали на себе путінські “ввічливі”, відсуваючи жителів Донбасу “за поребрик”. Озброєння і чисельність ССО становлять державну таємницю. А ось те, що ця гілка ЗСУ є найбільш сучасною і будується за стандартами НАТО – не секрет. Підписуючи профільний Закон, Президент України зазначав, що наші західні партнери приділяють першочергову увагу військовому спецназу.

Полковник Сергій Кривонос – один з творців ССО. З жовтня 2014 року він обіймав посаду начальника управління спеціальних операцій Генерального штабу, а тепер є першим заступником командувача Сил спеціальних операцій. Інформація, яку можна знайти про Кривоноса, багатогранна. Спецназу під його керівництвом вдалося відстояти стратегічний плацдарм в Краматорському аеропорту. Його називають скандалістом, але він авторитет серед спецназівців. Волонтери з “Повернись живим” розповідають, що Кривонос не бере хабарів і не замішаний в контрабанді, до сих пір не нажив особистого автомобіля і власної квартири, і тільки тому не генерал, що не виносить “паркетних жополизів”.

За його плечима успішні операції в “Л-ДНР”. В інтерв’ю “ОРД” перший заступник командувача Сил спеціальних операцій Сергій Кривонос розповів про те, як готують професійних диверсантів і чого не вистачає українському спецназу, поділився думками про кремлівський план “Шатун” і можливі зміни на фронті.

– Днями відкривається новий центр підготовки бійців ССО. Як готують українських Рембо?

– Наша відмінність в системній підготовці та алгоритмі виконання завдань. Бійця навчають як роботі у складі команди, так і самостійній. Ключове – думати, приймати нестандартні рішення. Але на Рембо наші бійці не схожі. Вони жилисті, витривалі, цілеспрямовані і холоднокровні.

Принцип підготовки: кожен день в процесі тренування доходиш до межі “не можу”, і після цього потрібно переступити через це відчуття і просунутися далі. Число бажаючих велике, але до фіналу доходить кожен 6-ий.

У мене 2 правила: 1 – життя солдата безцінне, і 2 – не можна жаліти солдата, його потрібно нещадно тренувати. Більше поту = менше крові. Ти пошкодуєш солдата, ворог – ні. У будь-яких умовах завдання бійця ССО не тільки виконати завдання, а й повернутися живим.

Можливості людини не безмежні, але, якщо навчитися правильно спати і правильно харчуватися, можна їх збільшити. Використання знань східної медицини Су Джок дозволяє розширити потенціал організму.

– Ці знання ви використовували, захищаючи Краматорський аеропорт в 2014-му? Якими були 47 діб в блокаді?

– Для мене це була перевірка всього, чого навчився сам, і чому навчив людей. Нас було 186, і я в тому числі (тоді нач. штабу ВДВ). Ми витримали, і у нас не було убитих, був 1 поранений і троє контужених – завдяки правильній організації бойових дій в районі аеропорту. 19 днів без води, без електрики 45 днів. Їли суху кашу, і червону рибу, – сміється, – тюльку в томатному соусі … На третій день вона вже не лізла в горло. Потім хлопці з 25-ї бригади своїми руками зробили тандир і навчилися пекти хлібні коржі на вогні.

Добували воду з того, що не придатне для пиття. Пили з пожежних водойм. Вода там, як тосол – смердюча, з присмаком гасу. Спав я вранці 1,5 години і стільки ж увечері. Цього достатньо. Але бувало і що 4 доби не вдавалося поспати …

Вибачається, виходить покурити і повертається.

– А без нікотину не можете?

– Коли не на роботі – можу. Але у відпустці не був з 2012 року.

– А як в Краматорську обходилися без тютюну?

– Коли Тютюн закінчився, зібрали всі бички, распотрошили і посушили, потім крутили самокрутки. Декілька разів нам скинули сигарети. Пам’ятаю дату – 26 червня – коли всі запаси мінометних мін вичерпалися, нам скинули вантаж на вантажних парашутах, і він впав на блокпост сепаратистів. Міни та сигарети довелося відбивати з боєм.

Ми не чекали удару, збираючи дані розвідки, наносили удари на випередження, тобто це була активна оборона.

– І в обороні Донецького аеропорту брав участь спецназ, який тепер є частиною ССО. Третій полк кіровоградського армійського спецназу відважно захищав. Була надія у донеччан, що вистоїть ДАП … Чому Донецький аеропорт упав?

– Успішною оборона ДАП була, поки нею командував Олександр Трепак – Герой України Редут. Йому довелося покинути аеропорт після поранення, 3-й полк спецназу був вибитий потихеньку пораненнями, а потім …? Я б не хотів говорити про те, де я не був.

– Все-таки – чому вас ненавидять ЗМІ “ЛНР” і “ДНР”?

– Завдання на територіях, контрольованих “Л-ДНР”, виконуємо … Звинуватили в геноциді російського народу (хоча я вдома, як і з вами, говорю російською, а з мамою українською). Головне правило розвідника – бути невидимим, і на тій території це правило працює. Тому єдиний приклад, який я можу озвучити (тільки тому, що про нього вже написав Бутусов) – це знищення 16 бійцями спецназу 26 червня 2014 року 80-ти бойовиків під Первомайськом. Командир групи Дан Колесник … Це була його група, Дан мій вихованець … Інші операції – для мемуарів.

– Боєздатність нинішнього противника, як оцінюєте?

– З армійської юності мені говорили, що важливо поважати супротивника і правильно оцінювати його підготовку. І я проти висміювання “ЛНР” і “ДНР” – там досить людей, добре підготовлених, причому – службою в ЗСУ України.

Але за духом ми значно сильніші. Та підтримка, яку отримуємо 2,5 року, не була марною. Невизначене становище на фронті багатьох розчаровує. Є серед українських воїнів люди, готові йти на Москву … Але поки що актуальніший поганий мир, я вважаю.

– Ми не достатньо накачали м’язи?

– Питання в іншому: якщо ми почнемо наступ, чи не дамо ми козир Росії, чи не розв’яжемо руки Путіну?

Конфлікт вирішиться на нашу користь, коли заберуться російські війська. А вони підуть, коли буде дотримано баланс між політичними і військовими умовами. Поганий мир дозволяє розвивати нашу армію. Ми зараз сильніші, ніж на початку війни, але треба підготувати резерв. Він уже є – люди з бойовим досвідом: побували в 1,2,3-їй хвилях мобілізації, це безцінні кадри. А тепер завдання: підготувати народ до війни.

– А це як?

– Тут для нас цікавий приклад естонського Кайтселійту. Там резервісти – це майже вся країна, 30 хвилин – і кожен на своєму місці. Це те, що може позбавити Росію будь-яких шансів – коли агресор буде розуміти, що в кожному селі є по 30-50 чоловік, які здатні стріляти російським солдатам в спину щодня, і ставити міни. Досвід Афганістану і Іраку показує, що з партизанською війною не спроможна впоратися жодна армія світу.

– На нас чекає новий виток ескалації війни?

– 50 на 50. Залежить від похідних, які складуться в єдине рівняння. А ми в цьому рівнянні знаємо не всі ікси та ігрики. Поведінка Путіна залежить від реакції світової спільноти. І поки не відбулося інавгурації Трампа, є варіанти. РФ проводить активну політику щодо скасування санкцій, величезні кошти кинуті на роботу з лідерами країн-членів НАТО в ЄС.

– Перемога Трампа зруйнувала українські надії. Політологи кажуть, що поки між Путіним і Трампом триватиме банкетно-цукерковий період, нам буде непереливки. Залишать нас наодинці з агресором, як думаєте?

– Дуже добре, що виграв Трамп – ось що я думаю. Так проходять ілюзії і настає протверезіння. Ми не маленька країна, ми країна з величезною історією, і непоганим економічним потенціалом, пора вже приймати рішення, не сподіваючись ні на діда, ні на сусіда. Ми зможемо захистити себе від агресора тільки в тому випадку, якщо будемо розраховувати на себе. Питання в бажанні захищатися, в бажанні протистояти агресії. Путіну потрібна блискавична і безкровна перемога. А “переможний марш” в Україні вже провалився в серпні 2014 (такого опору, який ми зробили, ніхто не очікував).

– Тобто, бліцкриг Путіна в Україні неможливий?

– Він може розраховувати тільки на Піррову перемогу. Тільки на “перемогу” дуже дорогою ціною. А у Путіна вибори в 2018 році. І якщо звідси в Росію підуть тисячі солдатських трун, повториться Чечня …

Росію поки підтримують ті країни, які впевнені, що конфлікт вирішиться раніше, ніж докотиться до них. А нас підтримують країни, які розуміють, що вони наступні. Якщо лінія фронту посунеться на захід України, тоді й Італія може поміняти позицію.

– Зараз лякають тим, що Путін може зважитися атакувати Маріуполь, або влаштувати провокацію в Придністров’ї. Може?

– Будь-який варіант реалістичний. Питання лише в його політичній і людській ціні. Хоч як би не бравували росіяни, але в економіці у них не все добре, як і в їх армії. Інакше не проводили б шалену політику щодо прискореного переходу строковиків на контрактників і відправці на Донбас. Це те, що зараз у них відбувається. За законодавством вони строковиків не мають права відправляти, а контрактникам небажано заходити в Донбас у 2-й і 3-й раз. Тому що очі є: розчаровуються, не розуміють – для чого це потрібно. Гасел навіть немає, бо офіційно росіян там немає, і загиблих військових ховають не як героїв.

Але в певних моментах я розумію, що всі ці вкидання про плани Путіна і підтримки, яку він має – це частина інформаційно психологічної війни проти нас. Намагаються посіяти нерішучість в наші душі. Чим більше сумнівів в своїх силах у нас, тим сильніші позиції Путіна. А позиція наша повинна бути одна: боротьба за кожен сантиметр української землі.

– Що нам заважає перемагати? Іноді кажуть, що внутрішній ворог. Ви його відчуваєте?

– Два вороги в України всередині – великий прошарок людей, які до сих пір ще при владі, хоча брали участь у розвалі України і розпродажу української армії … Сотні і тисячі танків і літаків розпродали, а зараз кричать, що патріоти. Розформовані частини, заробляли мільярди, продавали техніку, як на базарі …

– Ви зараз говорите про генералітет?

– Рішення про розвал української армії приймалися попередніми лідерами. І не тільки Янукович, президенти Ющенко і Кучма теж цим займалися. Під гаслом: “Ми не можемо утримувати армію”. При президентові Ющенку і прем’єрі Тимошенко десантники і спецназівці за свої гроші купували форму – тоді я був командиром полку спецназу і прекрасно пам’ятаю, як ми на свої гроші робили стрибки, закуповували паливо. І пам’ятаю, як в роки правління Кучми 14 місяців була заборгованість по зарплаті.

Другий ворог України – байдужість. Як українець з центру України я б теж міг би сказати, що Крим і Донбас мене не хвилюють. Але коли почалася окупація Криму, я сказав собі, що не може одна людина вирішувати долю 45 мільйонного народу.

– Чому ми не проводимо спеціальні операції на території країни агресора? Українські ССО можуть викрасти когось із улюбленців Путіна і змусити їх тремтіти від страху?

– Відповідь під грифом секретності, – сміється, – Якщо я вам зізнаюся в якихось операціях, нас звинуватять у тому, що ми порушуємо Мінські домовленості, намагаємося розв’язати війну на чужій території. А якщо скажу, що ми нічого не робили, звинуватять у бездіяльності.

– Як оцінюєте якість сил спецоперацій РФ?

– Кваліфіковано підготовлені фахівці. Це вони першими прийшли до Слов’янська і в Крим. “Красиво” використовували як свій потенціал, так і внутрішнє невдоволення. І вони можуть піти далі, будуть використовувати потенціал невдоволення в Києві. Такий потенціал є у всіх містах.

– А російські диверсійні групи – працюють в Україні?

– Вони і за часів Майдану працювали. Готувати сценарій знищення України росіяни почали після першого Майдану. Це тривала стратегічна операція, яка передбачала знищення ЗСУ і гру на різних почуттях народу.

– Вони могли і в розстрілах на Майдані брати участь?

– Могли. Але краще ставити це питання ГПУ, яка веде розслідування. А я скажу тільки: можливо.

– Яка актуальна ситуація в АТО і найближчі виклики?

– Є пронюхування слабких місць в українській обороні. А агресія може початися в тому випадку, якщо вони зможуть розхитати ситуацію всередині країни. Слабкість влади і нерішучість у провокаційних ситуаціях стане сигналом до спроби наступу.

– Як ви думаєте, армія могла б брати участь у придушенні народу, який (через незнання, скажімо) буде використовуватися адептами Кремля проти української влади в рамках плану “Шатун”? Або навпаки – виступити проти Президента на стороні бунтуючого народу?

– Армія – це невід’ємна частина народу. І під час колишнього Майдану була спроба використовувати армію для придушення протестів. Але тоді нічого не вийшло, не вийде і зараз. Народ годує і поїть армію, народ – це тисячі волонтерів … Так що це безглузда ідея: повернути армію проти народу.

– Але багато військових дуже жорстко критикують владу. Відомо, що в інших країнах сили спецоперацій скидали режими. У нас можливий військовий переворот …?

– Критикувати легко, а спробувати очолити процес і взяти на себе всю відповідальність складно. Об’єктивно всі українські Президенти разом узяті не зробили для української армії стільки, скільки було зроблено Порошенком, і в даній ситуації Президент проводить політику на те, щоб армія ставала потужнішою.

При цьому, є екстремістськи налаштовані угруповання, які будуть провокувати розхитування ситуації, бажаючи досягти політичних і економічних дивідендів. Але я думаю, що люди, які пройшли горнило війни, не допустять нестабільності.

– Ви пройшли горнило, але вас називають різким опонентом Віктора Муженка …

– Я не вмію лицемірити в очі, і це сприймається як скандальність. Але конфліктів з начальником Генштабу у мене немає. Є робочі моменти. НГШ займається розвитком навчального центру і здорово допомагає у вирішенні проблем, які виникають при будь-якому будівництві.

– А ось ще один слух про вас: ви – друг Юлії Тимошенко, і можете допомогти їй прийти до влади неконституційним шляхом. Що на це скажете?

– Я не граю в політику і можу ще раз повторити, що військовий переворот в Україні вважаю неможливим. Суть не в тому, щоб взяти владу, а в тому, щоб її утримати. Військові не ідіоти – втягуватися в мертвонароджені проекти не будуть. У нас вистачає проблем на фронті.

– Чому нам варто повчитися в американців?

– Не тільки ми вчимося у американців, але і вони у нас вчаться. Досвід ведення війни з РФ для США безцінний, і тому вони зацікавлені у співпраці. Будь-яку інформацію жадібно всмоктують …

У мене викликає повагу їх системність підготовки – у американців чітка система кування фахівців і патріотів. І система соцзахисту. Країна знає, що солдат віддасть життя за неї, а солдат знає, що країна його витягне з будь-якої ситуації, будь-якими можливими і неможливими витратами. Життя солдата найдорожче. Кожен поранений знає, що він буде оточений турботою і мільйоном соціальних пільг, а сім’ї загиблих не відчувають себе непотрібними державі. Соцпакет викликає захоплення.

Але і ми можемо чимось здивувати американців.

– Чим?

– Вони бувають в ступорі від того, як ми при рівні нашого забезпечення в 2014-2015 роках виконували серйозні завдання за мінімального забезпечення. Американці звикли працювати в умовах технічного домінування і не можуть зрозуміти, як – не маючи технічних можливостей росіян – ми справлялися з ними.

Відео про американців тут:

Якою є роль летальної зброї, яку нам не дав Обама? Наскільки це критично?

– Гвинтівка теж летальна зброя, але переозброєння на нові гвинтівки хід війни не змінить. А протитанкові комплекси “Джавелін”, армійська авіація, “Стінгери” – дозволили б нам впевненіше себе почувати. А також інструменти радіотехнічної розвідки і радіоелектронної боротьби. Тому що сучасна війна – це не тільки спецназ, це ППО, РЕП і РЕР.

– Чого ще не вистачає Силам СО?

– Зараз нам не вистачає тільки часу …

Чітке і правильне рішення про створення сил спецоперацій було прийнято у вересні 2014 – указ Президента, який передбачав об’єднати окремі частини ССО. Комусь може подобатися Петро Порошенко, а комусь ні, але за те, що він лобіює наш розвиток, я знімаю перед ним головний убір. Тільки 3 політика свого часу зрозуміли значення ССО і вклали в цей рід військ значні кошти і своє особисте лоббі – Черчілль, Кеннеді, Рейган. І єдиний з п’яти українських Президентів, хто зрозумів, вклав кошти в наш центр підготовки бійців, особисто курирує розвиток ССО – це Порошенко.

– Якою би ви хотіли бачити армію незалежної України в перспективі найближчих 10 – 20 років? Може, малою, але високопрофесійною?

– Позиція одного з генералів, який цілеспрямовано розвалював нашу армію: “Велика армія не потрібна, достатньо 2-3 десятка батальйонів”. Але досвід нинішньої війни показав, що навіть 5-6 суперготових бригад не закриють фронт в 600 км. довжини.

Я бачу нашу армію оснащеною сучасною зброєю і технологіями. В якій служать глибоко мотивовані патріоти, які отримують від держави грошову винагороду, що дозволяє не відчувати себе бідними, як це було попередні 20 років. Армія, службою в якій можна пишатися. Якою гордилися б українські громадяни.

– Зараз популярна ідея відрізати Донбас, є законопроект “Про тимчасово окуповані території”, яким передбачається повністю ізолювати, обнести стіною “відкушені” території. Ви як до цієї ідеї ставитеся?

– Мені хотілося б розповісти про ту підтримку, яку нам надають жителі Донецької та Луганської областей на окупованій території … Це подвиг людського духу. Але ми не можемо підставляти цих людей.

Я категоричний противник “відрізання”, тому що ми втратимо не тільки ті території, а й довіру народу до армії і уряду. Ми – українці – одна сім’я, один організм. Будемо вважати, що Донбас – це хвора рука, відрізавши яку, станемо не повноцінними. Лікувати Донбас, а не ампутувати – ось за що я. І Крим, де я п’ять років прослужив, для мене не чужий. А для Путіна це хороша ідея – якщо ми погодимося відрізати, замість того, щоб захищати кожен клаптик української землі.

Відео про Донбас тут:

Крайні форми українського націоналізму я не люблю точно так сам, як і російський шовінізм. Коли мені доводилося чути, що справжня Україна – це та, що до Збруча, я відповідав, що мій двоюрідний дід був учителем композиторів Майбород, співачка Раїса Кириченко – із сусідньої села, байкар Глібов з наших місць, а в 6 км від моїх предків на моїй Полтавщині народився Лисенко …

– Тобто, це не вина людей на Донбасі, що до них прийшов Путін?

– Це результат тривало проведеної інформаційно-психологічної операції з боку РФ, і результат прорахунків колишніх урядів. На Донбасі загинули мої солдати, там багато людей, які повірили мені, і тому Донбас став моєю другою батьківщиною. Коли я приїжджаю на день звільнення Краматорська, до мене підходять незнайомі люди зі словами “Спасибі”. І я розумію, що чиню правильно.

– Ще якусь гібридну “республіку” типу “ЛНР” і “ДНР” на тілі нашої Держави можуть влаштувати?

– Це мрія Путіна. 15% симпатії населення досить для впевненості окупантів. І тому Росія продовжить використовувати слов’янський коефіцієнт та історичне минуле. Але я впевнений, що для України ця війна визвольна. До того ж не ми її почали. Це дає впевненість, що ми повернемо Донбас і Крим у повному обсязі, повернемо в лоно України.

– А коли ви усвідомили себе українським патріотом? Ви ж народилися і виросли в СРСР?

– У 1993 році. Тоді була ситуація, що я їхав в одному поїзді з військовослужбовцями російської армії і їх великоруський шовінізм вихлюпувався з вагона. Настільки стало гидко, що я зловив себе на думці: “Як добре, що я українець, а не москаль”.

Відео про присягу і зрадників тут:

 

 

 

 

Першоджерело: “ОРД”

Розмовляла Тетяна Зарівна

 

 

 

Джерело: IPress

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Третя російсько-українська війна

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s