Наталя Зайцева-Чіпак, соціолог: Існує список чорних соціологів. Вони роблять рейтинги, а після виборів зникають

25 травня 2019 р.

Цьогорічна виборча кампанія здивувала виборців зокрема точними соціологічними прогнозами. Результати екзит-полів відрізнялися від офіційних даних лише на одну соту. Про роль соціології під час передвиборчої кампанії, її вплив на виборців говоримо з директором українського центру «Соціоінформ» Наталією Зайцевою-Чіпак.

Спілкуємося в Українському католицькому університеті. Тут жінка викладає соціологію.

Як так сталося, що соціологи фактично на 100% передбачили результати президентських виборів?

Якщо йдеться про великі числа, а в нас мова йшла про 73%, 24%, екзит-поли нерідко прогнозують точні результати. Коли числа малі, як от 5-7%, спрацьовує момент похибки, дані можуть трохи відрізнятись.

Екзит-поли проводять за стандартними методиками, такими, які застосовували і 5 років тому, і 10, і 15. Точність попадання результату залежить від кількох моментів. Перший – частка відмов на етапі опитування під час самого екзит-полу. Інтерв’юер працює на дільниці, відбирає людей за певною системою. Не може опитувати будь-кого. Зазвичай, це є певний крок – опитати, скажімо,  кожного сьомого або кожного п’ятого. І тут головне, аби учасник, якого відібрали, відповів. Якщо людина відмовляється, за інструкцією опитують  іншу людину або ще наступну. Але таке зміщення впливає на результат: що більше людей відмовилось, то менш точні дані отримаємо.

Другий момент – так звана «спіраль мовчання». Коли деяким людям некомфортно говорити, за кого вони голосували, і вони відмовляються від участі в екзит-полі. Або, навпаки, є люди, які дуже хочуть показати підтримку свого кандидата і з більшою ймовірністю дадуть відповідь, ніж ті, які не хочуть, щоб про це хтось знав. І через це й утворюється таке своєрідне викривлення на 1-2%.

Ще один момент – це те, наскільки люди впевнені у своїй позиції. Що більше людина переконана у своїй правоті, то з більшою імовірністю вона погодиться на участь в екзит-полі і навпаки.

Чому в Америці соціологи робили ставку на Хілларі Клінтон, а переміг Трамп?

Виборча система США відрізняється від української, вона значно складніша. Ми обираємо більшістю голосів, там не зовсім так. В Америці є представницькі голоси, які мають більшу вагу, ніж голоси звичайних громадян. Тому там прогнозувати важче. Не берусь говорити офіційно, але з розмов із колегами з Америки, дізналася, що оприлюднені опитування часто мали дуже невеликі вибірки. Думку людей питали через проекти телевізійного формату. Як у нас на сайтах питають: «А за кого ви проголосуєте?» Очевидно, так робити не варто.   

Як саме готується вибірка?

Вибіркова сукупність людей повинна відповідати генеральній сукупності за такими параметрами: область поселення, тип поселення, вік та стать респондентів. Генеральна сукупність – це всі виборці України. Якщо у нас 32% виборців – мешканці сіл, то і у вибірці має бути стільки ж.  Якщо 15% тих, хто голосує, – мешканці Львівщини, у вибірці  теж повинен бути цей відсоток. У нас, наприклад, менше чоловіків і більше жінок, у вибірці теж беремо саме таку пропорцію. За віком будуть представлені і молодь, і пенсіонери, і молоді люди. Ідея полягає в тому, щоб опитати не якихось конкретних людей, а тих, які репрезентують виборців. Якщо грамотно побудувати цю вибіркову сукупність, отримаємо результат, який буде відповідати думці в цілому.

Така робота затратна?

Не так затратна, як клопітка. Соціологічна організація, яка працює довго на ринку, готує цю вибірку один-три рази на рік. Вибірка може бути різної величини – 2 – 3 тисячі респондентів. За побажанням клієнта. Як правило, соціологічна організація розробляє ці вибірки  і користується ними цілий рік. Статистичні дані в нас оновлюються якраз за цей період.

Ваша агенція «Соціоінформ» займалася передвиборчими дослідженнями?

Ми не проводили національних досліджень, але займалися політичними опитуваннями по Західній Україні, найбільш активно працювали на Львівщині.

Тут спрогнозували, що у другому турі переможе Петро Порошенко. Наші прогнози збулись. За типом поселення Порошенка найбільше підтримував Львів і мешканці сіл, менше жителі дрібних міст.

Чи маєте вже якісь напрацювання стосовно майбутніх парламентських виборів?

Після кожних виборів має бути таке собі затишшя, для того, щоб політики дещо прийшли до тями, визначилися, з ким вони йдуть, як вони йдуть, чому.

Ми міряли рейтинги між першим і другим туром виборів. Але ці рейтинги, ймовірно, вже не мають ніякого значення. Адже тепер у нас додалися партія Гройсмана і партія Вакарчука. Тоді, на початку квітня на Львівщині, до Верховної ради долали 5% бар’єр «Солідарність», партія Гриценка, «Слуга народу», «Батьківщина», «Самопоміч» і «Свобода» Тягнибока. При чому особливу популярність мала партія БПП і «Громадянська позиція» Гриценка. На другому місці були «Слуга народу» і «Батьківщина».

В Україні є незалежні агенції?

В нас більше незалежних агенцій, ніж залежних. Навіть якщо агенція є залежною, вона може дозволити партії підкоригувати рейтинги лише один раз. Чому? Та тому, що брехнею можна весь світ перейти, але не повернутися. Якщо агенція оприлюднить неправдиві рейтинги перед виборами і люди помітять це, то на наступні вибори цій агенції вже не повірять. Тому зловживання у цій сфері є дуже обмежені. Або вони не повинні виходити за рамки здорового глузду.

Я знаю соціологічну агенцію України, не буду називати імен, дозволила собі подібне. Це спричинило до того, що велика компанія, в якій працювало 50-70 людей, перетворилась на невеликий офіс, в якому крутяться 5-7 працівників. Понад 9 років вони не отримували замовлення. Кому потрібна агенція з зіпсованою репутацією?

В нас є список компаній – чорних соціологів. У ньому є компанії-одноденки. Якщо хтось хоче оприлюднити чорні рейтинги, створює собі таку компанію. Вона робить йому цей рейтинг і після виборів зникає. От на останній виборчій кампанії в нас з’явилась якась «Галицька соціологічна група». Оприлюднювала в лютому дослідження. Там були абсолютно неадекватні результати: лідер – Юлія Тимошенко, на другому місці – Володими Зеленський. Це жодною мірою не корелювало з даними нашої чи іншої національної агенції, які показували результати по Львівщині. Хто знає її керівника? Хто бачив їхні дослідження до або після? Ніхто. Друга річ в тому, що агенцій зараз є багато. Завжди можна порівняти результати. Якщо вони не збігаються, то до компанії виникають питання. Перевірена агенція існує на ринку роками і після оприлюднення результатів нікуди не зникає. Не буде ризикувати своєю репутацією заради якоїсь одноденної вигоди. Втратить набагато більше.

Для самих кандидатів чи представників партій не ризиковано створювати свої соціологічні компанії і коригувати їхню роботу під себе?

Час від часу є такі моменти, коли політики звертаються з проханням показати їм інші результати. Це може бути пов’язано з якимось їхнім внутрішнім фінансування, яке залежить від їхнього рейтингу. Але якщо агенція піде їм назустріч, зробить інші результати, а цей кандидат потім ці вибори програє, як думаєте, до кого прийде з претензіями спонсор, який виділив ці кошти? До агенції, бо він довіряв її цифрам. Соціологічній агенції ці проблеми не потрібні.

Юлія Тимошенко певний час тримала в рейтингах перше місце. А десь в січні уступила першість Зеленському. Мабуть, її команді видалось важливим закріпити у свідомості людей, що вона перша. Тому було заявлено, що силами партії «Батьківщина» провели величезне дослідження на 20 тисяч осіб і воно підтвердило перше місце Юлії Тимошенко. Але не варто довіряти рейтингам, які збирають політики самотужки. Адже у них є спокуса показати такі результати, які їм потрібні. Та й у методології вони не орієнтуються. 20 тисяч – це надто багато, достатньо було б 2000 опитаних.

Штучний рейтинг не завжди виходить на краще для політиків. Коли виборці бачать, що в їхнього кандидата все гаразд, це їх розхолоджує. Навіщо йти на дільницю, якщо наш кандидат і так непогану підтримку має. Краще в день виборів займусь своїми справами. А якщо ваш кандидат десь на межі, потребує підтримки, це дуже мобілізує. Встати і піти на дільницю  у будь-якому випадку. Кандидат, який завищує собі рейтинги, часто працює проти себе. 

Останніми роками соціологія маніпулює людською думкою?

Люди отримують все більше доступу до інформації і, безумовно, все більше звертають увагу на соціологічні дані. Ігнорують їх тільки дуже сміливі або дуже впевнені у власній позиції. Якщо говорити про політичну соціологію, то дуже багато людей звертають увагу на те, наскільки прохідним є кандидат. На останніх виборах у першому турі на це часто звертали увагу. Навіть з огляду на це соціологія, безумовно, впливає на свідомість і стає більш вагомою.

Думаю, з часом методики будуть удосконалюватись, грамотність політтехнологів і політиків зростатиме. Вони будуть використовувати не лише якийсь обмежений спектр соціологічної науки, але й активніше замовляти ексклюзивні дослідження. До певної міри соціологія буде відігравати роль комунікатора між політиками і суспільством, як це і має бути. Адже часто політики зовсім не орієнтуються у потребах народу, бо ці потреби є доволі динамічними. Соціологія ж дає можливість їм рухатись у правильному напрямку.

Досліджували, які зараз основні проблеми в людей?

Так. Раніше найбільшою проблемою, про яку говорили, були дороги, зараз все змінилося. Влада трохи до цих доріг взялася. Нині в топі маємо рівень доходів, війну, високі тарифи на газ і масову міграцію населення. Це посил до політиків, на що вони мають звернути увагу, аби отримати підтримку виборців.

За чий рахунок фінансуються соціологічні агенції?

99% агенцій у нас – це приватні структури. Відповідно ми укладаємо договір із замовником дослідження, отримуємо кошти і ведемо роботу. Нас можуть фінансувати або самі партії, або учасники партій як фізичні особи. Іноді такі дослідження замовляють органи державної влади і силові структури.

Між виборами агенції також працюють – виконують маркетингові дослідження для підприємств, соціальні чи наукові – для міжнародних та українських громадських організацій та науковців.

Хто платить за соціальні дослідження?

У кожного дослідження свій замовник. Цього року, для прикладу, проводили соціологічне дослідження для Музею Революції Гідності. Платником був цей заклад. Досліджували, що залишилось в пам’яті про цю подію, збирали ідеї, яким має бути цей музей.

Чи відрізняється Львівщина, у плані досліджень, від інших регіонів?

У Львові люди дуже зайняті, багато працюють, тому часто відмовляються брати участь в опитуванні. Запрошували якось колег з Рівненщини, щоб допомоги опитати тут людей. Вони попрацювали один день і сказали, що більше не приїдуть. У Рівному простіше. Люди краще йдуть на контакт, відкритіші. Там менше відмов. Рівне – менше місто. У людей трошки більше вільного часу.

 

 

 

 

Розмовляла Софія Мінджоса

 

 

 

 

Джерело: ЛМН

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s