Мирослав Гай, актор, волонтер: Війна змінює. Після повернення з фронту я посивів

14 травня 2019 р.

У Зеленського будуть ті ж кадрові проблеми, що й у Порошенка 

з Мирославом Гаєм зустрічаємося 25 квітня біля столичного готелю “Дніпро”, де припаркував свою автівку. Пропонує поїхати в офіс його благодійного фонду “Мир і Ко” на Борщагівці.

– Сьогодні зайшов у цей готель помити руки, – розповідає. – Біля туалету сидить негр у костюмі лакея з приладдям для взуття. Ледве не рачки до мене поповз: “Містере, я хочу почистити вам черевики!” Було враження, що я опинився у вікторіанській Британії. Ніколи не бачив такого приниження. У мене всі чорні друзі – горді. Не дай Боже щось не так сказати на їхню адресу.

Машиною рушаємо Хрещатиком.

Мирослав ГАЙ, 37 років, актор, волонтер. Народився в Києві 5 січня 1982-го. Батько – викладач англійської мови, мати – художниця. Закінчив Державну театральну школу-студію у столиці та Київський Націо­нальний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. В останньому 15 років викладав майстерність актора. Грав у київському драматичному театрі ”Браво”, знімався в кіно. Із 2007 року викладав майстерність актора й мовлення на телеканалі СТБ, займався постановками телевізійних шоу. Брав участь у Євромайдані. 2014-го воював у складі Першого добровольчого батальйону Нацгвардії імені генерала Сергія Кульчицького. 2016-го закінчив перший експериментальний курс підготовки офіцерів запасу для учасників АТО в Націо­нальному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Здобув спеціальність командира механізованих підрозділів і перше офіцерське звання. Зараз – лейтенант резерву десантно-штурмової бригади й заступник голови ради резервістів при Генеральному штабі. У серпні 2014 року створив волонтерську організацію Фонд ”Мир і Ко”, що допомагає військовим. Має продакшн-студію, що знімає документальне кіно. Любить їзду верхи й рукопашний бій. Захоплюється науково-популярною та історичною літературою. Подобаються книжки Sapiens Юваля Ноя Харарі, ”Ім’я троянди” Умберто Еко. Найкращим серіалом вважає проект ”Молодий Папа” про життя Папи Римського Пія XIII. Живе в Києві. Дружина Ірина – режисер. Виховують синів – 6-річного Григорія і Гордія, 3 роки
Мирослав ГАЙ, 37 років, актор, волонтер. Народився в Києві 5 січня 1982-го. Батько – викладач англійської мови, мати – художниця. Закінчив Державну театральну школу-студію у столиці та Київський Націо­нальний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. В останньому 15 років викладав майстерність актора. Грав у київському драматичному театрі ”Браво”, знімався в кіно. Із 2007 року викладав майстерність актора й мовлення на телеканалі СТБ, займався постановками телевізійних шоу. Брав участь у Євромайдані. 2014-го воював у складі Першого добровольчого батальйону Нацгвардії імені генерала Сергія Кульчицького. 2016-го закінчив перший експериментальний курс підготовки офіцерів запасу для учасників АТО в Націо­нальному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Здобув спеціальність командира механізованих підрозділів і перше офіцерське звання. Зараз – лейтенант резерву десантно-штурмової бригади й заступник голови ради резервістів при Генеральному штабі. У серпні 2014 року створив волонтерську організацію Фонд ”Мир і Ко”, що допомагає військовим. Має продакшн-студію, що знімає документальне кіно. Любить їзду верхи й рукопашний бій. Захоплюється науково-популярною та історичною літературою. Подобаються книжки Sapiens Юваля Ноя Харарі, ”Ім’я троянди” Умберто Еко. Найкращим серіалом вважає проект ”Молодий Папа” про життя Папи Римського Пія XIII. Живе в Києві. Дружина Ірина – режисер. Виховують синів – 6-річного Григорія і Гордія, 3 роки

Депутати ухвалили Закон про мову наприкінці квітня. Чому тільки тепер?

– Обговорення, погодження – так склалося. Після виборів Петро Порошенко поспішає підписати закони, що мають стратегічне значення для України і стосуються національної безпеки. Закон про мову – над­важливий крок у протидії гуманітарній агресії Кремля.

Гуляють чутки про наміри Росії карбувати монету із зображенням нового президента України.

– Коли обрали Трампа, там теж шампанське відкорковували. Та РФ отримала від Штатів тільки жорсткіші санкції.

Не думаю, що Зеленський є рукою Москви. Але він вигідний Росії як слабкий політик. Ним маніпулюватимуть. І він змушений буде піддаватися, бо не має інструментів для реалізації незалежної політики.

За місяць-два після інавгурації подаватиме свої кандидатури в силовий блок. Почнеться тяганина, частину його креатур парламент може не прийняти. Буде період невизначеності, і це найзручніший час для Росії вчинити якусь гидоту.

Наприклад, роздати російські паспорти жителям ДНР і ЛНР?

– Росіяни створюють плацдарм для розширення свого кордону. У них є закон про захист російських громадян за кордоном, який дає країні право вводити свої війська. Це порушує будь-яке міжнародне законодавство. Але РФ плювала на це.

У команді Зеленського бракує професійних кадрів?

– Щоб керувати країною, треба мати п’ять тисяч чиновників у виконавчій владі по областях. У Зеленського їх немає. Залишаться ті, хто зараз обіймає ці посади, або ж прийдуть ті, які раніше працювали у сфері управління. Потрібен час, щоб виросло покоління управлінців нерадянського зразка. У Зеленського будуть ті ж кадрові проблеми, що й у Порошенка. Найближчим часом побачимо велике розчарування в ньому.

Чи можуть люди масово виїжджати з України, побоюючись нестабільності після виборів?

– Хто такий Зеленський, щоб я їхав зі своєї країни? Людина, яка себе поважає і працює на користь держави, пережила Януковича, і Зеленського переживе. Настрої втечі намагаються закинути, щоб почалася паніка й у людей опустилися руки. Боротьба за Україну триває.

Обрання Зеленського президентом має тільки єднати прогресивні сили, щоб не дати розвалити державу. Маємо стежити, щоб не відбувся відкат реформ. У нас зараз ВВП росте вдвічі швидше, ніж у Росії. І це – під час війни.

Офіс “Мир і Ко” розташований на першому поверсі житлового будинку. Стіни робочого кабінету Мирослава Гая обвішані грамотами. Він сідає за стіл біля стіни, на якій висить прапор Сполучених Штатів Америки.

– Тут до нас був американський фонд, – пояснює. – Коли вони з’їхали, прапор залишився. Він мені подобається. Маємо ще український у святая святих – бухгалтерії.

Чому 73 відсотки людей проголосували за Володимира Зеленського?

– Насправді його підтримали відсотків 30–40. Більшість проголосували проти Порошенка. Якби Петро Олексійович мав кращу комунікацію з громадянами і більше витрачав на неї часу, результат був би інший.

Які його здобутки?

– Реформи, що дали Україні змогу стати ближчою до Європи. Ми відвоювали багато територій. Зараз під російським впливом восьма частина Донбасу, а п’ять років тому була захоплена половина.

Провели децентралізацію, зміцнили Збройні сили, прийняли Закон про мову. Заснування помісної Православної церкви України було б неможливе без Порошенка. Хтось скаже, що у XXI столітті це неважливо. Але це питання не віри, а національної безпеки. За неї боролися століттями вчені, науковці та церковники, ішли в ГУЛАГ або на розстріл.

Порошенко – перший президент України, якому люди прийшли подякувати. У мене було враження, що я потрапив на рок-концерт.

Для чого Володимирові Зеленському це президентство?

– Він став заручником. Не отримав посаду президента, а вляпався в неї. Думав, це буде весела прогулянка, а потрапив у халепу. Зеленському не заздрю. Економічні втрати, можливе розширення російської агресії, смерті військових – все повісять на нього. Сподіваюся, Україна зможе пройти цей шлях малими жертвами.

РФ припиняє постачати в Україну нафту й паливно-мастильні матеріали. Підвищення цін на бензин дасть Росії додатковий інструментарій для переговорів із Зеленським.

Янукович може повернутися в Україну?

– Це його мрія. Та на його руках стільки крові, що охорону йому тут не зможе організувати ні МВС, ні СБУ, ні ЗСУ. Бо в цих структурах є люди, які хочуть, щоб він відповідав за свої вчинки.

Говорять і про повернення в Україну олігарха Ігоря Коломойського.

– Він спонсорував кампанію Зеленського. Звичайно, тепер матиме вплив на українську політику. Судові позови Коломойського по Приватбанку – це помста. Свідчать про його світогляд – не державницький, а комерційний. Комерція може стати частиною державної політики.

У Генштабі кажуть, що за останні два роки кількість тих, хто йде з армії, збільшилася удесятеро.

– Нестача людей в армії велика з різних причин. У деякі підрозділи ми не можемо набрати людей через штатний розпис, бо треба поміняти структуру Збройних сил. На бойових позиціях має бути більше людей, ніж є зараз. На військових шалене навантаження. Що воно більше – то більші втома й бажання звільнитися.

Платню підняли. В деяких частинах військові на лінії фронту щомісяця отримують 20–25 тисяч гривень (8 травня міністр оборони Степан Полторак підписав наказ про збільшення зарплати військовим на передовій на 5 тис. грн і на 1 тис. грн – в інших районах проведення ООС. – Країна).

Ви свого часу ходили з режисером Леонідом Кантером до чотирьох океанів?

– Леонід – мій однокурсник і товариш. Разом зняли кілька документальних фільмів. Я з ним двічі подорожував – через Гімалаї та Європу до Атлантичного океану.

Його самогубство торік 4 червня важко збагнути.

– Посттравматичний розлад на тлі війни. Вона фактично його вбила. Навіть із життя він пішов, використавши трофейний автомат АК-74, який привіз із Донецького аеропорту. Там він потрапив у таку передрягу, яку нормальній людині складно витримати. Війна – це коли під страхом смерті виконуєш речі, від яких хочеться втекти. Щоб перебороти себе, потрібні великі зусилля. І ви перебуваєте в цій ситуації місяць за місяцем. Це змінює світогляд, ставлення до життя і цінностей.

Льоня знімав під кулями. Перебував у стресі. За роботою це не так помітно. А в мирній атмосфері складно повернутися до нормальних почуттів. У людини біохімія міняється. Через довге перебування у стресовій ситуації перелаштовується на іншу роботу. Постійно фігачать адреналін і всі речовини, що відповідають за стрес і боротьбу.

Війна змінює. Після повернення з фронту я посивів. Тоді нас поставили на плацу. У машини, що проїжджала повз, скрипнула ресора. Всі сіли, бо звук був характерний для міни. Організм реагує на рівні інстинкту.

Війна вас відпустила?

– Давно вже. Мене врятували родина й оточення.

Мирослав підвозить машиною до найближчого метро. Розповідає про діяльність свого благодійного фонду.

– Постачаємо на передову обладнання, амуніцію. Багатьом військовим фонд оплачує лікування, хоч це й не наш профіль. Люди не знають, де знайти допомогу. За цей час такого набачився. Одному онкохворому бійцю ми прямо в окопі хімію кололи.

Іншому хлопцеві в бою відірвало ніготь, і він заразився гепатитом С. Був у розпачі, адже лікування дороге – сотні тисяч гривень. Знаю військових, які в подібних ситуаціях скоювали самогубство, бо розуміли, що не потягнуть. Та виявляється, для військових це лікування безкоштовне. Той хлопчина одужав. Але багато людей зневірилися через непоінформованість.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Третя російсько-українська війна

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s