Олександр Сулипа, головний тренер чоловічої збірної України з шахів: Шахи молодшають, але грати в них можна до ста років

2 травня 2019 р.

Шахи є одним із видів спорту, який зазвичай приносить славу Україні. Й хоча на сьогоднішній момент у шахістів-чоловіків справи йдуть не так добре, проте жінки, як завжди, борються за індивідуальну шахову корону, а також за найвищі місця в командних змаганнях.

 

Нинішній наш гість – головний тренер збірної України з шахів гросмейстер Олександр Сулипа. Він розкаже про перспективи української збірної, про її провідних гросмейстерів.

«ІВАНЧУК ТА ПОНОМАРЬОВ – І НАДАЛІ СЕРЕД СВІТОВИХ ЛІДЕРІВ, КУЗУБОВ І КОРОБОВ МАЮТЬ КОЛОСАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ»

– Почнемо з багаторічного лідера збірної львів’янина Василя Іванчука. Щойно йому виповнилося 50 років. Чи заважатиме йому цей вік грати на найвищому рівні?

– Розумієте, людина фанатично любить шахи. Він відданий ним. І, звичайно, він ще даруватиме перемоги. Це абсолютно ясно. Зрозуміло, що з віком не можна грати весь час на повну силу. Але, окремі змагання можуть бути цілком до снаги. Наприклад, Василь стартує 3 травня на Меморіалі Капабланки в Гавані. Треба зазначити, що український шахіст був уже семиразовим переможцем Меморіалу. Тобто на ці змагання він завжди їде з гарним настроєм. Цього разу його головним конкурентом буде 26-річний індійський гросмейстер Башкіран Адхібан. Тож сподіватимемося на успіх українського шахіста прямо зараз.

– Щодо віку, то, як на мене, шахи цілком дозволяють грати досить довго. В історії є багато прикладів, коли шахісти демонстрували блискучі результати в цьому віці. Наприклад, Емануїл Ласкер у 50 років володів короною. Михайло Ботвинник теж в п’ятдесятирічному віці в блискучому стилі виграв матч-реванш у Михайла Таля – 13:8. Віктор Корчной взяв участь удруге поспіль у матчі за корону. А Василь Смислов навіть у 62 роки став третім шахістом світу, учасником фінального матчу претендентів за звання чемпіона світу.

– Так. Але, що хочу сказати. Я був присутнім на останньому особистому чемпіонаті Європи, який нещодавно пройшов у колишній югославській республіці Македонія. Я зробив висновок – це чемпіонат для молодих. Хлопці в 15, 16, 17 років домінують. Вони грають на верхніх шахівницях, а ветеранам стає важче й важче. У тому числі й нашим. Лише Руслан Пономарьов демонстрував потужну гру.

– Що можна сказати про його виступ?

– Руслан показав досить змістовну гру. Зазвичай, він намагається не ризикувати у зустрічах проти сильних суперників. А вже слабкіших – обігрувати на класі. І це добре йому вдалося. Були партії, де не все складалося так просто. Але врешті-решт він потрапив до Кубку світу, все зійшлося.

– І він все добре розрахував, швидко погодився на нічию в останній партії. Й у підсумку це було правильно.

Практичний гравець, що й казати.

– А що можна сказати про інших українських гросмейстерів?

– Можна відзначити Юрія Кузубова, який грав дуже добре. Він набрав стільки ж очок, як і Руслан, але за додатковими показниками не потрапив до Кубку. Як, власне, й Андрій Волокитін. Вважаю, що вони заслуговували на більше.

– Але ж Волокитін жахливо стартував і лише потужно фінішував.

– Та й Кузубов програв у четвертому турі й теж змушений був надолужувати. Це й позначилася на їхніх коефіцієнтах. А от Коробов навпаки – потужно розпочав, а потім щось у нього пішло не так.

– Проте Коробов уже в минулому році забезпечив собі потрапляння до Кубку. Ще буде цікавий турнір за швейцарською системою на острові Мен. Там виступлять сто шахістів, один з яких здобуде право грати в турнірі претендентів.

– Усі гросмейстери, які мають рейтинг приблизно 2650, здобудуть право у ньому зіграти. Серед них – українці Іванчук, Ельянов, Пономарьов, Коробов, Юрій Криворучко, Кузубов, Олександр Арещенко, Олександр Моїсеєнко, Ілля Нижнік, який нині навчається в США, але грає за Україну.

– Що скажете про Павла Ельянова?

– Ясно, що він перебуває на спаді. Талановитий шахіст, з дуже глибоким позиційним розумінням. Але я помітив, що йому важко грати з молодими.

– Раніше він легко перегравав суперників, які були класом нижчі за нього.

– У нього стиль не такий гостроатакуючий, як скажімо, у Коробова чи Волокитіна. З таким стилем важче обігрувати. До речі, те саме стосується й Іванчука, Криворучка.

– А що Антон Коробов?

– Має колосальний потенціал. Його рейтинг має бути не менше ніж 2700.

– Він ще й трохи нефартовий…

– Так. Другий рік поспіль Антон бере друге місце у турнірі в Німеччині, де змагаються понад 600 шахістів. Але лише перше дає право наступного року зіграти в коловому супертурнірі за участю чемпіона світу Магнуса Карлсена та інших найсильніших гросів.

ПРО ЮНІОРІВ, РЕФОРМИ ФІДЕ, ЗМІНИ У РЕЙТИНГУ ТА ФІЗПІДГОТОВКУ

– Які плани української збірної на поточний рік?

– Головне змагання року – командний чемпіонат Європи, який починається 23 жовтня. Маємо 4-5 зборів на рік. Проводимо їх у Карпатах і Яремчі. На зборах присутні найкращі українські юніори Віктор Матвіїшин та Кирило Шевченко. Будемо підтягувати молодих до рівня спілкування с ветеранами, такими як Іванчук, Олег Михайлович Романишин, Руслан Олегович Пономарьов.

На жаль, маємо певні проблеми з календарем ФІДЕ. Нове керівництво весь час щось міняє. І дуже важко під це підлаштовуватися.

– Що можна сказати про нове керівництво ФІДЕ й їхні перші кроки?

– Поживемо – побачимо. Їхні постійні зміни заважають багатьом гросмейстерам, у яких усе заплановано заздалегідь. Не всім подобається, зокрема, новий контроль, де секунди додаються лише з 61-го ходу. Я, наприклад, вважаю, що додавати секунди за зроблений хід потрібно з першого ходу.

– Дійсно, на 61-у ході може бути вже пізно. До речі, Анатолію Карпову теж не прийшлося до душі це нововведення.

– До речі, вважаю, що перебої у нокаут-системі можуть бути тільки у форматі рапіду, а не бліцу. Бо вирішувати щось важливе у бліці – це вже нонсенс.

– Які справи у юнацьких шахах? Хто з українців може в майбутньому поповнити лави найсильніших шахістів країни?

– Як я вже казав, ми звертаємо увагу на найближчий резерв збірної – Кирила Шевченка, Віктора Матвіїшина. Обох я спостерігав на чемпіонаті Європи. Там вони старалися. Шевченко ледь не обіграв росіянина Євгена Томашевського, а Матвіїшин узяв гору над азербайджанським «семисотником» Рауфом Мамедовим.

Сподіваємося, що згодом Кирило та Віктор посилять українську збірну.

– Чому в провідних українських шахістів попадали рейтинги? Адже уперше за багато років серед «семисотників» (шахістів з коефіцієнтом – понад 2700) немає українців?

– Тому є кілька причин. По-перше, дефляція рейтингів. Що це означає? Зараз шахістам обраховують рейтинг, починаючи хіба що не з 1000. Тому людина, яка має 2200, вже досить непогано грає. Шахи дуже посилилися. Усі знають теорію, тому що зараз сильно допомагають комп’ютери.

Раніше ж було як. Я, наприклад, приходив у бібліотеку для гросмейстерів Львівського обласного шахового клубу, яку відвідували Романишин, Олександр Білявський, Адріан Михальчишин. Я просив у Віктора Емануїловича Карта допуск на годину. Виписував картки. І вже вдома їх детально опрацьовував. А зараз: натиснув кнопку – і перед тобою повна картина по усіх варіантах. Тепер, хто має кращу пам’ять, то дуже велика перевага. Приблизно, пунктів двісті рейтингу. Шахи омолодилися. Вони будуть молодіти й далі. Проте плюс нашої гри – що можна змагатися і до ста років.

А по-друге, велике значення мають фізичні та психологічні навантаження. Адже сучасний контроль передбачає шестигодинну гру без перерви.

– Знаю, що в збірній тренуванню фізичної форми надають велику увагу.

– Так, я завжди прошу збірників приділяти увагу спорту. У нас усі ним займаються. Василь Михайлович може не так, але й він надає перевагу пішим прогулянкам. Коробов – великий ентузіаст бадмінтону, Криворучко та Ельянов ходять на фітнес, Волокитін – теж. Мойсеєнко полюбляє й непогане грає у великий теніс. Усі приділяють увагу ЗФП. У нинішній час без цього дуже важко витримати великі турніри.

– Нещодавно у Казахстані пройшов командний чемпіонат світу, але наші чоловіки були відсутні на ньому. Чому так сталося?

– Нам надіслали запрошення вночі з суботи на неділю, коли ми якраз були на тренувальному зборі в Карпатах. Там було сказано, що треба дати відповідь протягом 24 годин. Бо деякі команди, зокрема, поляки, французи, відмовилися грати. До початку змагань лишалися два тижні. Я спочатку подумав – чи то не фейк. Навіть перетелефонував виконавчому директору ФІДЕ Емілю Сутовському.

Але наші лідери на той момент вже були зв’язані певними контрактами. Іванчук мав грати у Сент-Луїсі. Ельянов та Коробов мали контракти на виступ у ізраїльській лізі. Так я дійшов чи не до третього складу. Але ж їхати й боротися за останні місця, як на мене, – це було б негативно для престижу країни. Ми все ж таки – топ-команда.

 

 

 

 

 

Розмовляв Петро Марусенко, Київ

Фото з особистого архіву О.Сулипи

 

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s