Леонід Кравчук, перший президент: Обрали Зеленського, ставимо крапку і починаємо жити так, як хоче український народ (повна розмова)

27 квітня 2019 р.

Як можна пояснити, що українці обрали переважною більшістю голосів на найвищий пост у країні не політика, а шоумена і коміка Володимира Зеленського, та які шанси у нього досягти успіху на посаді без підтримки парламенту, вінтерв’ю “Апострофу” розповів перший президент України ЛЕОНІД КРАЧУК. Також досвідчений політик пояснив, що потрібно зробити Петру Порошенку, щоб знову завоювати довіру суспільства і, можливо, знову поборотися за президентство.

 

– Володимира Зеленського обирають 75% українців. Водночас досить-такі великі коливання в суспільстві викликані прихильниками Петра Порошенка. Як ви вважаєте, це свідчить про розкол в суспільстві?

– Я не думаю, що це розкол, тому що фактично, одержавши дві третини виборців, 73%, Зеленський якраз пробував або робить кроки до об’єднання суспільства. Тобто ці люди, які підтримали його, виступають за нове життя, за нові форми управління, за нове ставлення, викорінення корупції, припинення війни тощо – цим сьогодні живе все без винятку суспільство. Що стосується прихильників Порошенка, то вони мають право на таку позицію. Вони приходять, дякують Порошенку за його роботу, але це не розкол. Може, мені неправильну інформацію дали, що збираються здебільшого люди із “Рошену” або чиновники, з якими працював Петро Олексійович, – так вони не представляють якоїсь великої частини українського суспільства, адже Володимир Зеленський отримав перемогу практично у всіх регіонах України, крім Львівської області, і в Києві зокрема.

Я думаю, що Петро Олексійович як демократ, як сучасний президент повинен припинити ці всі речі і вчинити так, як належить президентові демократичної країни. Обрали іншого президента – треба передати йому владу, спокійно ввести нового президента в курс справ, які ще мають продовження або незавершені, або, скажімо, якісь поради висловити при передачі влади і сказати: працюйте, пане президенте, а я залишаюсь в політиці, як він уже сказав. Правда, після цього він сказав, що збирається повернутись в Адміністрацію президента. І я думаю, що іншого способу, крім виборів, немає.

Це означає, що треба чекати до 2024 року – як складеться розстановка сил, політичні процеси, соціальні, економічні, чи буде якась довіра збільшена до президента Порошенка. Якщо він на парламентських виборах приведе до Верховної Ради потужну фракцію, можливо, тоді можна робити таку заяву про президентські вибори. А сьогодні, поки ще теплі бюлетені, я б так сказав, такі заяви викликані амбіціями, а не реальною оцінкою ситуації. Люди сьогодні не підтримали президента Порошенка. Завтра вони також його не підтримають. Значить, треба чекати, змінювати свою політичну концепцію, діяти відкрито, прозоро. Якщо народ повірить, тоді можна говорити.

Тобто я за те, щоб сьогодні будь-які, я на цьому наголошую – будь-які – приховані чи відкриті, чи амбітні, чи інші дії посадовців або спровоковані дії проти новообраного президента Зеленського вважалися діями проти України, тому що за нього проголосувала більшість українців. Вони сказали: ми хочемо жити по-новому. Всі, якщо люблять Україну не на словах, а на ділі, мають думати, як організувати життя для українців по-новому. Це буде позиція патріота, позиція державника і позиція відповідального політика. А все інше, вибачте, це ігри, які вже давно пора, на мою думку, завершити. Вибори відбулись, ставимо крапку і починаємо жити так, як хоче український народ.

– На вашу думку, якими стали головні фактори чи причини того, що народ зробив саме такий вибір, що обрали нове обличчя?

– Я в першому турі дуже багато їздив по Україні. Був у Київській області, у Чернігівській, Дніпропетровській, у Львівській, Чернівецькій тощо, зустрічався з тисячами людей і всім задавав одне запитання. Були такі зали, де сиділо 1200 осіб, наприклад, у Дніпропетровську. Я задав запитання на початку: підніміть руку ті, хто хоче, щоб залишилось таке життя, як сьогодні. Жодної руки не піднімалось. Одна жінка підняла руку, а потім збагнула, що щось не те, й опустила. Це означає, що люди винесли вердикт, і такого результату варто було очікувати.

Подивіться: бідність – найвища в Європі. Корупція – одна з найвищих у світі. Війна не завершена. Кожен день ми чуємо і бачимо, як помирають наші хлопці і дівчата. Мільйони людей залишились без життя, без зарплати, є переміщеними особами, як їх називають. Я вже не кажу про інші питання, які стосуються кожної людини – платіжки, ціна на газ, комуналка. Все це реформи, які людей доводять до вищого ступеню непорозуміння і незадоволення. Все це зведено в одну систему людську, яка відчувається на кожному кроці життя. Українці сказали: ми так далі не хочемо, от і все. Це була передбачувана ситуація.

Подивіться: бідність – найвища в Європі. Корупція – одна з найвищих в світіФото: Олександр Гончаров / Апостроф

Інша справа, що на тому фронті, іншому, з’явилась людина без політичного досвіду. Але люди сказали: ми не хочемо старих політиків, ми не хочемо політиків, які замішані в корупційних схемах. Таким чином, люди орієнтувались на нових політиків, тому що нове життя, вони вважають, і вважають правильно, повинно творитись новими людьми. Так, політичного, управлінського досвіду Зеленський не має, але він має можливість зібрати досвідчену команду і разом з командою проводити таку політику, яку задекларував народ. Немає такого президента у світі, який би знав усе. Тому є завжди величезна кількість радників, помічників, які можуть дати будь-яку пораду з будь-якого питання. Головне – вміти слухати і вміти виконувати разом з командою, тому що часто буває так, що коли людина сіла в крісло, вона забула про те, що треба слухати, і вважає, що крісло зробило її набагато розумнішою, ніж вона була вчора. Крісло дає тільки відповідальність і розуміння того, що цю відповідальність треба брати на себе, відповідальність за той народ, який тобі повірив.

Я не раз зустрічався із Зеленським. Можу сказати, що це людина порядна, що це людина високої культури, освічена, чесна і совісна. Ці якості при нормальній команді, досвідченій, можуть швидко дати можливість Зеленському набувати досвід президентського управління. Тому головне, щоб були якості в людини такі, які дають сподівання, бо президент відразу вважається вчителем, він декларує кожен день щось, кожен день щось обіцяє, потім забуває, потім звинувачує когось у тому, що тільки що сам говорив. Наприклад, на стадіоні всі чули, як президент Порошенко сказав, що найважче для нього у дебатах, майже шоком, було те, коли Зеленський сказав, що на Донбасі воюють повстанці. Але півтора роки тому, виступаючи в Німеччині, 20 січня в Цюріхському університеті, президент Порошенко сказав, що ми підписали і виконуємо угоду – підписали її Україна, Росія і повстанці з Донбасу. Не треба багато і часто говорити, тому що президент забуває. Це не виняток.

По-перше, не може людина тримати в голові стільки інформації, якщо вона постійно говорить, днями не перестає говорити. І друге – треба перестати обіцяти і говорити неправду, звинувачувати людей в тому, що сам говорив. Люди ж це бачать, відчувають. Тому оцінки дуже такі, скажімо, яскраві по відношенню до Петра Олексійовича. Він молодий, і якщо хоче повертатись в політику, то треба одразу вийти з ролі вчителя, позбутись зверхності над іншими, позбутись корупційного оточення, позбутись бізнес-партнерів, кумів, сватів, тобто докорінно змінити підходи, стиль, методи, форми роботи, відповідальність. Якщо Петро Олексійович це зробить, він може повернутись в політику. Я цього не виключаю, але це треба спочатку зробити, а потім заявляти.

– За економічні реформи все-таки відповідальний здебільшого уряд. На сьогодні у Володимира Зеленського підтримки немає ні в уряді, ні в парламенті. Яким чином він зможе посприяти, щоб необхідні Україні реформи проводилися?

– Звичайно, після інавгурації Володимир Олександрович має негайно внести до парламенту ті кадри, за які він безпосередньо відповідає – це голова СБУ, міністр оборони, міністр закордонних справ, генеральний прокурор, голова Національного банку і багато-багато інших, за яких він несе безпосередню відповідальність, і кандидатури яких пропонує Верховній Раді на затвердження. Це право президента, Конституцією передбачені посадові особи, за яких він відповідає, і відповідає за ті сфери, політику в яких вони втілюють в життя. Якщо Верховна Рада це зрозуміє, затвердить. Це перший крок.

Другий крок. Звичайно, є в уряді люди, які сьогодні працюють, і я не думаю, що зразу можна змінити уряд. Але я чув заяву самого прем’єра-міністра, що він готовий до співпраці з новим президентом, тобто треба дочекатись парламентських виборів в жовтні, і тоді прем’єром буде той, хто переможе на парламентських виборах або створить коаліцію відповідну. А зараз треба шукати співпрацю з іншими. Я не думаю, що хтось з міністрів чи, скажімо, весь Кабінет міністрів стане в опозицію до нового президента. Цього бути не може. Якщо раптом це станеться, народ прийде, і такий уряд просто винесе з кабінетів, тому що він проголосував за нового президента і за нове життя.

– Зараз багато хто каже, що Зеленський не протримається довго, що його рейтинг базується на тих, хто голосував проти Порошенка, тобто це протестний електорат. Як ви вважаєте, скільки часу є у Зеленського, який кредит довіри йому готове надати суспільство?

– Я вже сказав, що я знаю Зеленського, і назвав його якості. Одразу після інавгурації Зеленський не стане досвідченим президентом, але він може продемонструвати свої людські якості: дотримуватись слова, не брехати, не обіцяти марно, крок за кроком показувати, що він проводить практичну роботу. У процесі цієї роботи він буде навчатись президентському мистецтву, я б так сказав. Коли це станеться – за рік чи за два, я не знаю, але швидко це не робиться, для того повинна бути команда. Взяти хоча б одну тему – покарати корупціонерів, і не словами, не просто заявами, а за законом, Кримінальним кодексом.

Відразу після інавгурації Зеленський не стане досвідченим президентомФото: Олександр Гончаров / Апостроф

Наприклад, обговорюється зараз питання Курченка (Сергій Курченко – олігарх, за інформацією ЗМІ – “гаманець” президента-втікача Януковича, переховується від слідства у Москві, – “Апостроф”) – весь інтернет забитий цією темою, і прокурор Кулик відкриває факти, хто тут замішаний і хто з цим пов’язаний, куди ведуть ці лінії. Я докладно не вивчав це питання, але я роблю висновок, що це хтось стримує. Має прийти новий генеральний прокурор, і загалом прокуратура має оновитись. Ось в Америці прийшли до влади демократи – республіканці пішли, прийшли республіканці – демократи пішли. Це не є образа, це є принцип, тому що не може нова людина працювати зі старим складом, тому що старий склад, хоче він цього чи не хоче, завжди буде думати: а ми ж не так працювали, ми кращі були. То нехай вони відпочивають. Це порядок такий у демократичному суспільстві має бути.

Тобто я веду до того, що є всі можливості зробити правильні кроки, і я не погоджуюсь з тим, що Зеленський утримається недовго. Цю качину пісню розповсюджують ті, хто ходить дякувати президентові Порошенку за його видатні заслуги перед Україною.

– Ви нещодавно сказали, що Зеленському потрібно провести міжнародний аудит діяльності попередньої влади. Яким чином? Які методи використовують для цього?

– По-перше, якщо підняти всі платіжні документи, які йдуть через банки, то вони зафіксовані. Але є шляхи вивезення живих грошей, активів. В офшорах, за моїми спостереженнями, я їх давно вже вивчаю, – 120 мільярдів доларів! Уявіть собі, що ці гроші прийшли в Україну й інвестувались в конкретні справи. Нам не треба ніякого валютного фонду. Цього достатньо. Єдине, що треба – прийняти закон, який би гарантував тому, хто повертається з грішми, якщо вони отримані не злочинним шляхом – не через зброю, не через проституцію, не наркотики і таке інше, то збереження грошей для господаря потрібно гарантувати, адже він приходить в Україну та інвестує в економіку, тобто це можливо. Тому не треба говорити, що немає ніяких перспектив, головне – робити те, що робили інші країни, і треба не боятись, а діяти рішуче.

– Володимира Зеленського досить-таки часто, особливо прихильники Порошенка, пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським. Як ви вважаєте, цей зв’язок все-таки надуманий чи все-таки є в цьому дещиця правди?

– Зеленський давно використовує канал “1+1”. Використовуючи канал Коломойського, він не міг не мати з ним стосунків. Це нормальні бізнесові стосунки. Але говорити, що Зеленський там має якийсь, скажімо, бізнесовий інтерес – це неправда. Я знаю позицію Коломойського. Він заявляв і зараз заявляє, що він не збирається йти в політику. Він не збирається допомагати політичній роботі Зеленського, тому що це справа Зеленського. Він збирається добитись справедливості з точки зору націоналізації Приватбанку, який у нього, як він вважає, забрали незаконно. Це справа дуже делікатна, тут треба мати документи, юридичні факти, щоб сказати щось. Я знаю одне: що Коломойський має право на такі поступки, а як вирішить суд – це вже інша справа.

– Однією з найбільших проблем президента Зеленського є питання припинення війни на Донбасі, повернення Криму.

– Так, встановлення миру.

– Зеленський пропонував рецепт: розширення нормандського формату, тобто санкцій. У нього були такі заяви. Як ви вважаєте, цим шляхом можна добитися повернення миру на Донбас?

– Я вважаю, що потрібно йти, принаймні, двома шляхами. Я буду говорити незалежно від важливості того чи іншого шляху. Перше – потрібно вступити в безпосередній діалог з Росією, яка фактично веде агресивну війну проти України, і розпочати діалог двох країн, які повинні запропонувати можливі кроки до встановлення миру в Україні.

Поки діалогу немає, говорити про завершення війни і встановлення миру дуже важко, тому що війна йде в Україні і агресію проводить Росія. Поки вона не зупиниться, говорити про те, що хтось її може зупинити, крім домовленості з Україною, дуже важко. За Україну ніхто цього не зробить. Це перше.

Другий шлях полягає у тому, що потрібно максимально використати Будапештські угоди, відповідно до яких був прийнятий підсумковий документ, зокрема декларація про те, що країни-підписанти беруть на себе зобов’язання, відповідальність щодо забезпечення територіальної цілісності, недоторканності кордонів Україні. Документ підписали Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Росія, а потім долучились ще Франція і Китай. Звичайно, цей формат можна розширити, скажімо, включивши Німеччину, яка є однією з провідних країн Європи, і не тільки. Можна подумати про країни Великої сімки, які сьогодні вершать політику в світі. Таким чином, обговоривши це питання з Росією і залучивши світових лідерів до цієї проблеми, можна говорити про встановлення миру на Донбасі.

Це питання дуже складне. Я хочу наголосити, що його треба розділити – Донбас і Крим. Не можна це питання вирішувати одночасно, тому що Крим уже фактично анексований Росією і введений в систему російської федеративної держави. Тому це питання непросте, його треба вирішувати трішки по-іншому, тому що на Донбасі війна, а Крим анексований.

Але залишити Крим поза Україною або відмовитись чи навіть натякнути на це – неможливо. Україна ніколи не погодиться, що Крим є неукраїнським. Він є українським. Я вірю в те, що настане час, і так воно буде.

От таку я бачу схему встановлення миру на Донбасі і вирішення територіальних питань в Україні. Я не бачу іншого шляху.

– Як можна повернути Крим до складу України?

– Він може сам повернутись. У 1953 році я був студентом, вступив до Київського національного університету. Народився я в Рівненській області. У нас маленька річка, не бачив ніколи моря. І тут мені кажуть, що є можливість поїхати в Одесу на Чорне море. Група таких людей, які не бачили моря, сіли на потяг і поїхали. Приїхали, дивимось, а так трапилось, що все море було просто завалене медузами. Там буває часто в Чорному морі на Одещині. Ми прийшли, стали, дивимось, люди там також ходять і кажуть: “Що ви дивитесь?” Ми кажемо: “Ми студенти”. Нам кажуть: “Якщо ви хочете побачити море, то їдьте в Севастополь”. Ми легкі на підйом, сіли і поїхали. Приїхали в Севастополь, і я побачив страшну картину – магазини порожні, люди плачуть, ходять опухлі – їх заїдають москити. Вони кажуть: “Ми не знаємо, що тут робити, в Криму”. Це ті, які приїхали з Орловської, Тамбовської та інших областей, які ніколи не займались, скажімо, виноградом, вони не знають, що це таке, і кажуть: “Ми просимо повернути нас”. І писали вони весь час Микиті Сергійовичу Хрущову. Я це особисто бачив, будучи студентом.

А тепер переселяємось уже в 1954 рік. Хрущов їде в Крим, відповідаючи на ці запити людей. Вони його зустрічають криками “Забери нас звідси”, він нічого не може вдіяти з ними і вже не в Москву їде, а до Києва. Приїжджає в Київ, заходить до першого секретаря ЦК Компартії України і каже: “Ви маєте забрати Крим, Росія не може з ним впоратися”. На цьому я закінчу, тому що кажуть, що нам подарували Крим. Ні – нас примусили взяти Крим, і країні він коштував всі ці роки сто десять мільярдів доларів.

Я це кажу для того, що Крим вони забрали тоді, раніше, а впоратися з ним не могли. Так і зараз: у мене точно є сигнали, що в Криму не така проста ситуація. Води немає. Вони хочуть зробити Крим військовою базою. Адже Крим – це не високе виробництво, а більш затратна територія – і може настати знову такий час, що Крим не зможе жити без України. Я в це вірю.

Якщо ми будемо проводити правильну політику, якщо ми будемо в себе проводити реформи і Україна почне жити нормально, як живуть люди в Європі – без корупції, без бідності такого шаленого масштабу, без війни тощо, я переконаний, що ті люди, які з нами спілкуються, будуть бачити, що Україна – це краще місце, ніж будь-яке інше, і я в це вірю. Коли це настане, мені сказати важко. Я думаю, що ніхто цього не скаже, але досвід саме такого підходу я вам назвав.

Крим – це не виробництво високе, це більш затратна територія Фото: Олександр Гончаров / Апостроф

– Ви, в принципі, завжди казали, що продовження війни, широкомасштабний наступ неможливий з боку Росії?

– Неможливий.

– Але хто знає, що там в голові Путіна зараз коїться.

– Ніхто.

– Наприклад, завтра або післязавтра йому прийде до тями захопити частину України для того, щоб робити нормальну логістику до Криму. Як ви вважаєте?

– Аби Росія була тільки з Україною на планеті, то я повністю погоджуюсь з вами. Але є Європа, є НАТО, є Сполучені Штати Америки, які знають, що такий крок означав би наближення Росії до порогів Європи, а так як Путін вже не раз заявляв, що має намір повернути території в межах царської Росії, то занепокояться і поляки, і прибалти, і інші країни. Це відкрита, нахабна агресія, тобто вже війна… Зараз він це приховує під гаслами, що це точкова війна, що це просто так, що це не вони воюють, а якісь добровольці.

А вторгнення – це вже війна. Війна відкрита означала б для Росії супротив не тільки України. Я думаю, що Путін при всій, скажімо, амбітності цю ситуацію добре розуміє. Якщо він не розуміє, то в Кремлі є люди, які це розуміють і на ешафот йти ніхто добровільно не хоче.

– Якщо повернутись до “добровольців”, то була теза щодо Донбасу – якщо ми починаємо діалог з Росією, то Росія може сказати: хлопці, є Мінські домовленості, нас там немає. Це внутрішній конфлікт, внутрішньоукраїнський. Це їхня офіційна теза, вони кажуть весь час, що це громадська війна в Україні і треба вирішувати між собою. Йдіть до ДНР, ЛНР, з ними домовляйтесь і буде вам мир. Але ж Зеленський цього робити не буде і Порошенко цього не хотів робити. Вимальовується фактично безвихідь. Як це вирішувати?

– Я з вами погоджуюсь. Тому я і сказав, що потрібно спочатку, одразу прийняти рішення на вищому рівні, що ми вступаємо в діалог. Ми не говоримо суть діалогу. Ми ще не маємо порядку денного діалогу. Коли ми погоджуємось – Україна і Росія – що діалог потрібен…

Чому я в це вірю? Я переконаний, що Росії ця війна непотрібна. Вони до сих пір фактично не визнали, не включили в свою орбіту, ДНР і ЛНР. Це ж не випадково, тому що тут треба не просто включити, а поновити ті руйнації, розруху, які там відбулись. Я не знаю, скільки потрібно мільйонів, мільярдів доларів. Вони це знають. Я сподіваюсь, що Путін знає. Він же амбітний і не хоче, щоб вихід був таким, що, мовляв, Росія поступилась.

Головне – знайти таку схему, щоб не було відчуття у Путіна, що він, бачите, здався. Ці люди, виховані в тенетах КДБ, розвідки, вони такого складу. Так як це у нього є, то наша пропозиція розпочати діалог могла б знайти у нього відгук. Ми ж не кажемо, який діалог. Якщо вони погоджуються, зразу ми кажемо: порядок денний такий-то, ми обговорюємо питання припинення війни. Давайте будемо шукати шляхи. Ніяких умов і передумов ми не приймаємо.

Ми починаємо розмову з чистого аркуша. Питання територіальної цілісності, суверенітету, кордонів не обговорюється загалом, в порядок денний не ставиться. Це святі питання для нас. Все інше можна обговорювати. Ось Медведчук каже, що можна було б там встановити якусь автономну територію – автономію повністю, чи дві автономії – Луганська і Донецька. Це вже, скажімо, перший сигнал до того, що є якийсь початок. Не федеративний устрій, а автономія. Крим же був автономією? Був. У нас є досвід? Є. Значить, можна це вже обговорювати.

Яка автономія? Немає ж класичної автономії, єдиної для всіх країн. Ми можемо говорити про автономію з певними ознаками, враховуючи військовій дії і все таке інше. Тобто зараз я міркую з вами відкрито. У мене немає готового рецепту, готової схеми. Я думаю над тим, які кроки потрібно робити. Але їх потрібно робити. Іншого шляху немає. І потрібно припинити цю незграбну політику – з одного боку ми геть від Росії, прощай, немита Росія тощо, а в цей час ми торгуємо з Росією. Збільшуємо торгівлю, маємо дипломатичні відносини. Люди не такі вже примітивні – люди вміють думати і змінилися за ці роки. Вони не тільки думають, але й аналізують і бачать, де фальш, а де щира, розумна пропозиція. Тобто є можливість думати, аналізувати і працювати.

Питання територіальної цілісності, суверенітету, кордонів не обговорюється загалом, в порядок денний не ставиться Фото: Олександр Гончаров / Апостроф

– Вступ Україні до НАТО і Євросоюзу – наскільки тут перспективи серйозні?

– Я думаю, перспективи є, тому що в багатьох документах НАТО записано, що двері альянсу для України відчинені.

– На бухарестському саміті було рішення, що Україна буде в НАТО.

– Я повторюю: є заяви, є рішення. Було таке, що нас побоювались в НАТО, думали, що ми будемо нести туди якісь не досить розвинені правові, політичні і військові системи – це для альянсу буде навантаженням. Це перше.

Друге – вони побоювалися позиції Росії, яка погрожувала, що вона діятиме також відповідно, тому що вона не хоче, щоб кордони НАТО наблизилися до кордонів Росії, а якщо Україна, мовляв, стане членом НАТО, то вони наблизяться. Це не вирішена політично-правова схема. Але оскільки НАТО заявило про те, що двері для України відчинені, ми маємо провести військову, економічну та інші необхідні реформи, тому що НАТО – це не тільки військовий блок, а й військово-політичний або політико-військовий. Ми маємо провести ці реформи і сказати: ми готові до вступу до НАТО.

Якщо ми реформи проведемо і покажемо свою готовність, виконаємо ПДЧ, то я абсолютно переконаний, що у самого НАТО не буде ніяких підстав відмовити Україні. Сам же Порошенко сказав, що він збирався подати в 2024 році заявку про вступ до НАТО. Я думаю, що це можна зробити раніше, тому що у нас є такі можливості. Він це хотів зробити, щоб разом з відходом від влади – а він сподівався, що переможе у другому турі – передати цю тему НАТО іншому президентові. Сталося так, що він її передав раніше.

 

 

 

 

 

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Кравчук Леонід

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s