Михайло Басараб, політолог: Зеленському краще залишити в минулому неприйняття всього українського

2 травня 2019 р.

Наша держава тримається на суспільстві. 70 відсотків проукраїнських громадян будуть запобіжником від реваншу, – каже політолог Михайло Басараб 

Кажуть, вибори президента стали лебединою піснею телевізора. Ви згодні, що телебачення зіграло ключову роль у передвиборчій кампанії?

– Вплив медіа визначальний. Не погоджуюся, що результат виборів зробили соціальні мережі. Зеленський як публічна особа відбувся на телеекрані. Напередодні першого туру його присутність в ефірі телеканалу “1+1” становила понад 200 годин.

Західні журналісти й експерти аналізують серіал “Слуга народу” мало не під мікроскопом. Імовірно, вбачають у цьому феномен. Соцмережі у кампанії Зеленського з’явились за кілька місяців до голосування. Мобілізували частину молоді.

Президент США Дональд Трамп спілкується з населенням через соцмережі. Володимир Зеленський теж говорив із виборцями через акаунти та відеоролики. Це світовий тренд?

– Експерти ще перетравлюють результат. Доводиться чути, що старі політичні технології вмерли. Упевнений, такі висновки безпідставні.

Тимошенко і Порошенко приділяли соцмережам значну увагу. Штаб Юлії Володимирівни витратив на це космічні суми, працювали професіонали. Та ви­явилося, Тимошенко не продається через Facebook і Youtube.

Перемога Зеленського – феноменальна. Та цей феномен скоро розчиниться. Володимир стане звичайним політиком, як ті, кому він опонував. Стратегія його штабу була в тому, щоб не зіпсувати кіношний образ, не зруйнувати ілюзію. Коли Зеленському доведеться ухвалювати реальні рішення, значній частині електорату вони не сподобаються.

Михайло БАСАРАБ, 42 роки, політолог. Народився 22 лютого 1977-го у Дрогобичі на Львівщині. Батько – водій, мати – інженер. Закінчив філософський факультет Національного університету імені Тараса Шевченка. Отримав диплом політолога. Ступінь кандидата політичних наук здобув в Інституті політичних і етнонаціо­нальних досліджень імені Івана Кураса Національної академії наук України. Був головою молодіжного крила Української республіканської партії Левка Лук’яненка. З початку 2000-х займається політичним консалтингом і комунікаційними стратегіями. Один з ініціаторів громадянських кампаній ”Ні – змінам до Конституції в умовах воєнного стану!” та ”Закрий пельку Кремлю”. Дружина Леся – психолог, працює в благодійному фонді ”Карітас України”. Виховують сина 16-річного Остапа. 10 років професійно займався плаванням. Улюблене місце відпочинку – Хорватія
Михайло БАСАРАБ, 42 роки, політолог. Народився 22 лютого 1977-го у Дрогобичі на Львівщині. Батько – водій, мати – інженер. Закінчив філософський факультет Національного університету імені Тараса Шевченка. Отримав диплом політолога. Ступінь кандидата політичних наук здобув в Інституті політичних і етнонаціо­нальних досліджень імені Івана Кураса Національної академії наук України. Був головою молодіжного крила Української республіканської партії Левка Лук’яненка. З початку 2000-х займається політичним консалтингом і комунікаційними стратегіями. Один з ініціаторів громадянських кампаній ”Ні – змінам до Конституції в умовах воєнного стану!” та ”Закрий пельку Кремлю”. Дружина Леся – психолог, працює в благодійному фонді ”Карітас України”. Виховують сина 16-річного Остапа. 10 років професійно займався плаванням. Улюблене місце відпочинку – Хорватія

На цих виборах багато речей ми побачили вперше: дебати на стадіоні, аналізи кандидатів. Це змінить нашу політику?

– Атмосфера абсурду врешті призвела до абсурдного голосування. Володимира Зеленського вибрали як антисистемного популіста. Передумови для хаосу в суспільній свідомості створили проросійсь­кі медіа. Вони формували викривлену реальність.

Війна – це модерна річ, казала психолог Лариса Волошина. В епоху модерну є біле й чорне – правда й неправда. Початок війни дав можливість українській владі назвати все своїми іменами. Прокремлівські ж медіа почали формувати сіру реальність, ставити під сумнів цінності й беззаперечні істини. В ефірах обговорювали українських добровольців – герої це чи негідники? Ставили під сумнів вторгнення Росії, необхідність енергетичної незалежності України, декомунізацію і суд над Януковичем.

Умовний читач газети “Вести” дійшов висновку, що не все так однозначно. Війна ніби й не війна. А нинішні правителі – гірші за Януковича. Українця змусили сумніватися, що є головними викликами для нього і держави – перемога над агресором чи повний холодильник? З’явилися популісти, які не мають меж у своїх обіцянках. Міхеіл Саакашвілі, Вадим Рабінович, Надія Савченко формували таке ж спотворене уявлення про реальність. Масова свідомість українців виснажувалась. На це накладалися корупційні скандали. Що й зумовило запит на антиполітика.

Голосування за Зеленського було голосуванням проти Порошенка. Так само за Порошенка стало вибором проти Зеленського. За Петра Олексійовича віддали голоси люди, які знайшли в собі сили осмислити, що відбувається. Голосування за Порошенка стало демонстрацією адекватного уявлення про реальність. Він міг сильно не подобатися, але іншої опції для таких виборців у другому турі не було.

Між виборцями Порошенка й Зеленського є помітний конфлікт. У що це може вилитися?

– Суспільство поляризоване. І пропор­цією 73 відсотки на 25 маніпулюють. Бачимо неприховану ейфорію представників п’ятої колони – Портнова, Лукаш, Добкіна. Реваншисти можуть розцінити прихід Зеленського як сигнал до дій.

З другого боку, є частина експертів і політиків, які вважають Україну частиною “русского мира”. Вони впевнені, що 25 відсотків Порошенка – вирок для порядку денного, з яким він ішов на вибори: мова, армія, віра. Що 73 проценти українців не сприймають цього, тому Україна змінила свої орієнтири й цінності. А це неправда.

Атмосфера абсурду сформувала ірраціональний емоційний запит, який проявився в голосуванні за Зеленського. Але на рівні раціонального усвідомлення зрушень не відбулося. Центр Разумкова проводив опитування в березні, коли Зеленський уже був фаворитом кампанії. Запит на інтеграцію до Євросоюзу й Північноатлантичного альянсу зріс. Є стала динаміка впродовж останніх п’яти років.

У чому виборці Порошенка та Зеленського найбільше помиляються?

– Виборці Порошенка вважають, що за Зеленського проголосували неосвічені люди й космополіти, яким байдуже до держави. Це не так. Електорат Зеленського строкатий. Відверто проросійського виборця там меншість. Та й узагалі в Україні максимум 15–20 відсотків із такими поглядами.

Виборці Зеленського помиляються, думаючи, що за Порошенка голосували ті, хто йому симпатизують. Понад половина підтримали його, аби не допустити перемоги опонента.

Що їх може примирити?

– Розсудить усіх діяльність нового президента. Кажуть, він уникатиме прийняття рішень до парламентських виборів, щоб не розчарувати свій електорат і отримати високу підтримку на виборах у Раду. Складно це уявити. Щонайменше в питанні збройної агресії Росії доведеться швидко давати відповіді. Можливо, зустрічатися з Путіним, робити заяви.

Із червня Росія припиняє постачати нафтопродукти до України. Це колосальний виклик. У нас закінчується контракт із Газпромом, є загроза з “Північним потоком-2”, міжнародні й українські санкції проти Росії. Тут теж потрібна позиція глави держави.

Імовірно, Росія піде на ескалацію на Донбасі. Спробує промацати реакцію нового президента. Це стрес-тест для перевірки, ким він є насправді. Замовкне і сховається? Чи скаже: “Їду в Москву домовлятися й миритися”?

Чому не спрацювали ставки Порошенка?

– Завадило ставлення персонально до нього.

Команда переймалася Fasebook і боролася, щоб не було явної критики на телебаченні. А ворожа пропагандистська машина руйнувала основу, на якій стоїть президент. Вводила в оману українців щодо ключових питань боротьби за свободу і становлення нової Української держави. Перебільшувалися проблеми корупції і соціалки. Ставилися під сумнів безумовні здобутки України. Це бажаний для Росії дискурс в Україні. Кремль переконує нас і Захід, що Україна – корумпована і прогнила держава. Навіщо їй допомагати?

Які виклики стоять перед президентом Зеленським?

– Найбільший – зовнішній: стосунки з Росією і спілкування з Путіним. Не впевнений, що Зеленський готовий. Наприклад, на якомусь брифінгу знову скаже про “повстанців” (“Чи правда, що цукерки Roshen є у пайках повстанців ЛНР та ДНР?” – сказав Зеленський під час дебатів на “Олімпійському”. – Країна). Російська пропаганда обов’язково це використає. Мовляв, український президент визнав, що в Україні громадянська війна.

Другий виклик – збройне протистояння на Донбасі. Важливо, як Зеленський реагуватиме. Які віддаватиме накази. Можливо, доведеться оголошувати воєнний стан. Не впевнений, що він зможе взяти на себе відповідальність – забракне знань, досвіду, політичної волі.

Найбільшим внутрішнім іспитом буде його позиція щодо уряду, парламенту, оточення Порошенка та олігархів. Він прийшов до влади на хвилі дикого соціального та антикорупційного популізму. Виборці вимагатимуть від нього радикальних дій. Відкриття кримінальних справ проти впливових осіб. Можливо, і проти Петра Олексійовича.

Яку тактику обере?

– Може піти наступом на парламент і уряд. Наприклад, внесе неоднозначні кандидатури на посаду генпрокурора чи керівника СБУ. Парламентарії не дозволять призначити цих людей. Тоді Зеленський казатиме, що йому не дають провадити серйозні зміни. Або спробує розпустити парламент.

Йому доведеться мати справу із впливовими політиками, за якими не менш впливові олігархи. Це похід на мінне поле, де весь парламент об’єднається проти спільного ворога. Якщо витримає, отримає бали на парламентські вибори.

Інший шлях – мирне співіснування Зеленського із нинішнім політичним режимом. Шукатиме можливості домовитися з більшістю в Раді, щоб призначити своїх людей на посади. Багато його прихильників сприймуть це як зраду. Деякі обирали Голобородька-президента, який оголосить війну колишнім політичним елітам і почне саджати одразу й усіх.

Петро Порошенко заявив, що не залишає політики. Які його перспективи на парламентських виборах?

– У соцмережах шириться ініціатива “25%”. Її почали розкручувати. Але це помилка штабу Порошенка. Він розраховує конвертувати підтримку на президентських виборах у результат на парламентських. Деякі його прихильники натякають, що притомних патріотів у державі тільки чверть. Це неправда. Їх набагато більше. Люди, які голосували за Зеленського, не проти НАТО і ЄС. Щойно він піде не тим шляхом, йому дадуть це зрозуміти.

Думаю, партія Порошенка може розраховувати щонайбільше на 10–15 відсотків.

За що слід подякувати Порошенку?

– За порядок денний, з яким він ішов на вибори. Не до кінця вірю в його щирість, але Петро Олексійович під час кампанії зробив жирний акцент на пріоритетах для країни – армії, мові та вірі. І це об’єктивно найважливіше в час війни.

Здобутком є томос. Багато хто вдячний за без­віз та енергетичну незалежність. Але співавторами цих досягнень були парламент і уряд.

В Україні 60–70 відсотків громадян зі здоровими цінностями і зовнішньополітичними орієнтирами, писали ви. Звідки такі висновки?

– Це результати соціології. Якби відбувся референдум за вступ до Євросоюзу чи НАТО, то понад 70 відсотків тих, хто готовий прийти, голосуватимуть за. Такі дані фонду “Демократичні ініціативи” і Центру Разумкова.

Приблизно стільки ж українців не сприймають капітуляції перед Росією. Понад 70 відсотків пишаються тим, що є громадянами України. Вважають Росію агресором та не сприймають російської мови як другої державної. Тож маємо 60–70 відсотків українців, які за сукупністю факторів стоять на державницьких позиціях.

Є умовно 20 відсотків проросійського радянського електорату.

Чи є загроза відкату вже зроблених реформ?

– Українська держава тримається на суспільстві. 70 відсотків проукраїнських громадян будуть запобіжником від реваншу. План капітуляції, який був прихований у Мінських домовленостях, не реалізували саме через настрої. Якщо команда Зеленського думає, що отримала карт-бланш на згортання всіх здобутків України, вона помиляється. Серед виборців Володимира Олександровича багато тих, хто першими будуть протидіяти свавіллю влади.

Половина чоловіків до 50 років готові відстоювати державу зі зброєю в руках, показало дослідження Центру Разумкова. Половина жінок – брати активну участь у русі опору волонтерами. Кожна десята жінка готова воювати.

У готовності боронити державу в українців один із найвищих показників у Європі. Це вагомий запобіжник, щоб влада не нехтувала інтересами країни.

Ви писали, що Майдан за усунення Зеленського вже почався. Що маєте на увазі?

– У Зеленського була неприпустима сатира, жарти про мову, декомунізацію, Україну-порноакторку. Це викликає занепокоєння. Адже, хоч якими хорошими були б радники, багато залежить від внутрішньої прошивки, світогляду. Немає підстав вважати Зеленського глибоко українською людиною. Тому багато патріотів, припускаючи, що він буде таким і на посаді президента, декларують спротив авансом. На мітинг під “Олімпійським” прийшли не тільки прихильники Порошенка, а й ті, хто обурювався Зеленським. Продемонстрували, що неприйняття всього українського краще залишити в минулому. Інакше отримає масштабний рух спротиву.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s