Антон Ходза, блогер: Радіти смерті ворогів – нормальна реакція

29 вересня 2018 р.

Заступник заступника із політичного виховання Міністерства важливих справ – таке місце роботи зазначене на його сторінці у Facebook. Людина-персонаж Антон Ходза не розкриває свого справжнього імені та не любить, коли його називають блогером. Він має понад 50 тис. фоловерів і зі смішною аватаркою в окулярах збирає більше лайків, ніж пости більшості серйозних українських політиків.

У реальному житті Ходза – корінний киянин, якому трохи за 30. Він працює у сфері медіа і носить окуляри, як і його персонаж. Антон називає себе небайдужим українцем та запевняє, що його Facebook не є інструментом політичних ігор. Два роки тому він випустив гральні карти «Бий падлюку» із зображеннями терористів, які воюють із силами АТО на українському Донбасі. «Тепер, – каже, – справа за малим: робити все, аби падлюк та ворогів України з кожним днем ставало все менше».

Відомий персонаж розповів фонду «Повернись живим» про Facebook, самого себе, майбутнє Донбасу та «великий кіпіш», який назріває у світі.

– Коли у Антона Ходзи з’явилися перші пости, і навіщо він взагалі їх пише? Мета його сторінки на Facebook – це блогерство?

– Мені не подобається, коли Ходзу називають блогером чи лідером думок. Блог – це все-таки великий об’єм інформації. У Facebook інші задачі. Спочатку, на момент реєстрації, я ставився несерйозно до цієї мережі. Більшість тоді сиділа на ЖЖ. Далі цей формат почав згасати, й гору взяли соцмережі. Спершу сторінка була особистою, потім я вирішив вести її під псевдонімом. На це є низка причин, зокрема тривога за рідних. Перші пости почали з’являтися у період Майдану. Тоді людям потрібні були однодумці. Насправді у мене не так багато друзів у реальному житті, тому Facebook став платформою для висловлення власних думок. Насамперед я веду сторінку для себе. Просто є речі, про які неможливо мовчати.

– Люди, які мають аудиторію понад 50 тис. підписників, нерідко беруть гроші за публікації. Вам колись пропонували таку співпрацю? Скільки максимально грошей хотіли дати?

– Раз на місяць такі пропозиції стабільно з’являються. Ціни пропонують стандартні – 100–150 доларів за пост.

– Це політичні сили пропонують?

– Політичні сили також. У тих, хто хоче розмістити комерційні речі, плюс до всього зазвичай є інструменти щодо залучення додаткових лайків та коментарів.

– Погоджувалися колись розміщати пости за гроші?

– Я кілька разів розміщував публікації з інформацією від моїх друзів та знайомих. Це були неполітичні речі. Гонорари, які могли би бути отримані у таких ситуаціях, я просив переказувати на потреби армії.

– Тобто ви не лобите жодну з політичних сил за гроші?

– Мій Facebook – це власне бачення подій. Жодна політична сила не просуває мене і не платить гроші.

– Були якісь дивні прохання рекламного характеру? Може, хтось із багатіїв просив «пропіарити малишку»?

– Ні, такого не було. Але одна рекламна агенція якось просила написати за гроші про новий смартфон. Я відповів, що вони могли б дати мені протестувати телефон. І я як споживач абсолютно безкоштовно лишу чесний відгук. Сказали, що зв’яжуться, і ось вже 1,5 роки не пишуть мені.

– Можете пригадати пост або пости, які викликали найбільший резонанс?

– Насправді їх було чимало. Я висловлюю свою думку щодо актуальних тем, тому більшість постів викликають обговорення. З останнього – на днях написав про театр на Подолі. Мені особисто подобається, як будівля виглядає в ансамблі Андріївського узвозу. Це викликало бурхливу реакцію з боку громадських активістів – ледь не до відрізання мені голови! Дивно, бо така тема, як театр, не має викликати настільки протилежних думок. У Києві вперше за багато років театр не закрили, а, навпаки, відкрили. Крім цього, мені хочеться, щоб моє рідне місто стало європейським, сучасним – таким, де є місце новій архітектурі та цікавим урбаністичним проектам.

– Чи є у Ходзи якась межа? Наприклад, про цицьки можна писати, а про секс із подробицями – ні?

– Тема сексу насправді дуже добре себе продає. Проте мені здається, що все має бути елегантно – без гумору так званого першого рівня. Менше з тим, так, у Ходзи є моральні правила та принципи.

– Які саме? Наприклад, він ніколи не опублікує фото мертвого представника колишньої Партії регіонів, бо висміювати смерть – це безбожно?

– Я не впевнений, що вже не постив щось подібне. Радіти смерті ворогів – це нормальна, на мій погляд, реакція. Наприклад, я дуже радів, коли загинули Моторола та Гіві. Але коли помер екс-нардеп Чечетов, у мене було неоднозначне відчуття. Він, звісно, не був хорошим, але до чого тут ми, і чому тут радіти? Загинув якийсь кримінальний авторитет – добре, одним покидьком менше. Коли ж помирають українці, які живуть тут, але мають іншу позицію, – треба дивитися на кожен окремий випадок. Взагалі оцінки «добре» і «погано», якщо йдеться не про терористів та тих, хто відкрито чекає російської окупації, – це досить розмита і суб’єктивна тема.

– Зараз журналісти та інші представники медіа перебувають у певній опозиції до самих себе. Коли ти, наприклад, не написав щось правдиве, то наче збрехав суспільству. Коли ж, навпаки, був занадто відвертим, то міг розкрити таємниці, які у проекції на державу можуть зіграти на користь ворога. Хто, на Ваш погляд, більший ворог України – «ура-патріоти» чи «вата» і «сєпари»?

– Без особливих аналітик можу сказати, що більші вороги України – це «вата» і «сєпари». Їх переконати дуже важко, майже неможливо, тому я рідко сперечаюся з такими людьми у коментарях. Водночас завжди намагаюся дотримуватися балансу. Саме через це для когось я – «порохобот» або, скажімо, «аваковобот». Але ані перше, ані друге не відповідає дійсності.

– Антон Ходза досить рідко пише про АТО. Значної аналітики про це, здається, взагалі ніколи не було. Чому?

– Я не на передовій і не вважаю себе військовим експертом. Якщо у мене виникають питання про армію та АТО, я обговорюю їх з компетентними людьми, яким дуже довіряю.

– Що, на Вашу думку, буде з Донбасом? Ще одне Придністров’я?

– Складається враження, що так – на Донбасі хочуть зробити ще одне Придністров’я. Проте події у світі розвиваються так швидко, що не все можна передбачити. Світ йде до великого кіпішу, у якому нам або пощастить, або ні. Якщо пощастить, то Росія розпадеться на частини, і ми зможемо повернути все, що нам належить. Якщо ні – будемо, значить, захищатися.

– Кіпіш найближчим часом – це про десятиліття?

– Так, я думаю, що навіть найближчі п’ять років. Це на кшталт того, що було на початку минулого століття. Зміна ментальності, революційні процеси. Подивіться на міжнародні новини, озирніться. Триває світовий перерозподіл влади.

– Яке місце України у цьому кіпіші?

– Ми маємо розуміти, що у Європи свої проблеми. Вони у будь-який момент готові нас здати та почати бізнес-співпрацю з Росією. Тим часом США досі можуть бути надійним партнером. Яка роль України? Не хочеться думати, що ми можемо стати розмінною монетою. Українці мають унікальну властивість: у мирний час ми готові виколоти один одному очі, бо, де два українці, – там три гетьмани. Проте у критичній ситуації більшість відкладає власні амбіції та починає боротися. Це підтверджують Майдани, реакція на окупацію Криму та АТО.

– Політичну ситуацію в Україні зараз дуже сильно розхитують. Як думаєте, буде третій Майдан?

– Важко сказати. З тими темпами реформ та політичними процесами, які зараз відбуваються, так, можливо, й буде. Але не зараз. Проблеми є, будуть народні виступи і громадянський опір, адже владу потрібно примушувати щось робити. Наша ж влада дуже опирається і не хоче розуміти, що так, як було раніше, вже не вийде. Україні необхідний новий суспільний договір.

 

 

 

 

Розмовляла Ольга Омельянчук

 

 

 

 

Джерело: Повернись живим

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s