Розрив мінімум удвічі – Сергій Гайдай про другий тур виборів президента (повна розмова)

р.

У першому турі справжнім переможцем стала Тимошенко

 

В Україні відбувся перший тур виборів президента, в якому основна боротьба відбувалася між трьома кандидатами – Володимиром Зеленським, Петром Порошенко і Юлією Тимошенко. У результаті Леді Ю до другого туру не пройшла. Чому не варто дивуватися вибору українців, і яка доля очікує топових політиків далі, в інтерв’ю “Апострофу” розповів політтехнолог СЕРГІЙ ГАЙДАЙ.

Пекло другого туру

– Як ви прокоментуєте проміжні результати виборів? Що вас здивувало, якщо взагалі щось здивувало?

– Нічого не здивувало, а перемога Володимира Зеленського цілком очікувана, зрозуміла, вся соціологія її передбачала. Безумовно, найуспішніша кампанія до цього моменту була у Петра Олексійовича Порошенка. Все-таки після Мальдів, падіння рейтингу до 4%, треба було дуже постаратися, щоб злетіти майже до 16% (15,95% за підсумками голосування, – “Апостроф”), але ми бачили, які пропагандистські потужності на нього працювали. Більше того, ставку було зроблено і на страх – один із найбільш дієвих елементів кампанії.

Із Зеленським все простіше. Його несла ситуація. Є протест проти несправедливості, відсталості, грабежу, корупції, які зараз сконцентровані на Петру Порошенку і всій українській владі. Я думаю, що Порошенко витиснув із цієї кампанії все, що можна. Більш того, я думаю, він розраховував на те, що відрив Зеленського становитиме відсотків п’ять, які потім можна було б надолужити, застосовуючи адмінресурс та фальсифікації. Тепер, напевно, його штаб усвідомлює, що наявний відрив вже не ліквідувати. Більш того, Зеленський буде в другому турі тільки додавати.

– За рахунок чого?

– Дивіться, якщо в першому турі грають рейтинги, то в другому турі вже – антирейтинги. Такого антирейтингу, як у Петра Олексійовича, немає ні у кого. У Зеленського він зовсім невеликий. Прикро за Юлію Володимирівну. Знову їй завадили ці 2,5%. Вони не дозволили їй стати президентом, коли вона боролася з Януковичем у 2010 році, а зараз трапилося те саме. Але я особисто вважаю, що Юлія Володимирівна Тимошенко – це і є єдиний переможець.

– Чому ви так вважаєте?

– Тому що для неї це пекло закінчилося. Вона б все одно програла Зеленському в другому турі, а так для неї тепер все ясно. Вона не пішла з політичного горизонту. Перед нею все одно пряма дорога в парламент. Всі свої плани вона може реалізувати, поборовшись за місце у Верховній Раді. Більш того, вона ще може наростити свій рейтинг. Вона має свої залізні 15% (за підсумками першого туру виборів Юлія Тимошенко посіла третє місце, отримавши 13,40% голосів, – “Апостроф”), а може розраховувати і на всі 20%. І для парламентської партії – це переможний відсоток.

– У неї з’явиться можливість створити коаліцію в парламенті?

– Над цим ще треба працювати. Швидше за все, президентом стане Володимир Зеленський. На нього покладаються великі надії. Але він почне робити помилки та розчаровувати. Зеленському необхідно буде будувати нову партію, але поки є тільки його бренд з високим рейтингом. Але цей рейтинг буде падати, тому що так завжди буває після обрання президента. Потім все буде залежати від його дій. Можливо, він буде діяти ефективно, можливо, ні. Але на цьому тлі найсильнішим гравцем все одно залишається Тимошенко. Всіх, кого можна втратити, вона вже втратила. Сьогодні її шлях визначений. На прес-конференції (інтерв’ю відбулося 2 квітня, – “Апостроф”), вона вже сказала, що йде в парламент, розпочавши таким чином свою кампанію.

Зеленскому нужно будет строить новую партию, но пока есть только его бренд с высоким рейтингом фото: Евгений Котенко/Апостроф

– А що чекає Зеленського?

– Його чекає пекло другого туру, тому що тепер все, що робив штаб Петра Порошенка в частині компромату та протидії своїм противникам, сконцентрується на ньому. Ми обов’язково почуємо, що Зеленський – рептилоїд та дітей смажених їв…

Потім у нього буде пекло президентства, тому що кількість тих проблем, які йому доведеться вирішувати, буде колосальною. А з Тимошенко все зрозуміло: ось її електорат, ось її плани, а ось і парламент, який треба обрати.

Доля президента

– А якою, на вашу думку, буде політична доля Петра Порошенка в разі програшу?

– Дуже туманною. Ми розуміємо, що корупційні скандали, які відбувалися протягом його президентства, будуть тривати. Він, звісно, буде прагнути потрапити до парламенту, щоб знову отримати імунітет, але його фракція БПП буде сипатися. Вона і так вже сиплеться. Звідти йдуть єврооптимісти, піде і “Удар”, бо Кличко не захоче бути поруч з Порошенком, який втратив владу. Взагалі, там багато хто не захоче бути поруч з ним.

– Чи можливий союз Юлії Тимошенко з Володимиром Зеленським?

– Такий союз неможливий. Я думаю, Юлія Тимошенко розуміє, що та частина електорату, на який вона розраховувала, пішла до Зеленського. Юлія Тимошенко і сама заявила, що союзу із Зеленським не буде. А чутки про те, що ніби Тимошенко підтримує Зеленського, які поширювалися під час ночі голосування – це не більше, ніж чутки.

– Чи можна сказати, що лідируючий результат Зеленського – це помста від народу чинній владі?

– По-різному. Тут і неприйняття тієї атмосфери страху, яку створив за останній рік Порошенко в нашій країні, неприйняття того розколу, який він вніс у громадянське суспільство нескінченними суперечками про те, хто більший українець; неприйняття імітації реформ і корупції, яка знову розцвіла пишним цвітом, а також протест проти розвороту в бік Росії під патріотичними гаслами. Адже саме Порошенко реанімував Медведчука, віддав йому телеканал і перетворив його на свого спаринг-партнера. Все це грає проти нього. Більше того, Порошенко весь час говорив про минуле. Про віру, про мову. А із Зеленським асоціюється щось нове. Це людина майбутнього.

– Як розподіляться голоси у другому турі?

– Мінімум 60% проти 30% або навіть 70% проти 30% на користь Зеленського. Навряд чи Порошенко збільшить свою підтримку більше, ніж вдвічі, а Зеленський цілком здатний це зробити.

– А чи може Порошенко з ким-небудь домовитися до другого туру?

– Він надто сильно всіх проти себе налаштував. Союзи з його технічними кандидатами будуть виглядати смішно, а політики, які хочуть реального майбутнього, навряд чи підтримають президента, розуміючи, що йти в союз із токсичним кандидатом не варто. Тому я не дуже вірю в союзи з президентом. А ось долучитися до союзу із Володимиром Зеленським багато хто захоче. Але, я думаю, він особливо не потребує цих союзів, тому що…

– У нього і так все добре зараз.

– Так, у нього і так все добре. Там буде інше. Швидше за все, Зеленський нам покаже якусь команду – генерального прокурора, міністра оборони, міністра закордонних справ, претендента на посаду прем’єра, глави Нацбанку. Ось туди буде великий конкурс та велика лінійка бажаючих.

– А вам не здається, що українці знову видали занадто великий кредит Зеленському? Чи не можуть вони знову обпектися на цьому?

– Я вам сказав, що існує висока ймовірність того, що після президентських виборів настане розчарування Зеленським. Більш того, частина влади перебереться в парламент, тому що у нас парламентсько-президентська республіка. У новому парламенті буде активно обговорюватися тема переформатування влади, змін до Конституції і позбавлення президента частини його повноважень саме там, де Зеленський справлятися не буде. Таке відбувалося кожного разу. Сильний президент, орієнтований на узурпацію влади, міняв Конституцію під себе. Приходив слабкий президент – Віктор Ющенко, і тоді частина повноважень йшла до парламенту та прем’єра. Авторитарний президент – Петро Порошенко, знову стягнув на себе все, що тільки можна. Правда, він не міняв Конституцію, а намагався взяти під контроль парламент, застосовуючи підкуп і розставляючи потрібних людей. Прийде слабкий президент, і знову частина повноважень піде до парламенту.

– Тоді нам потрібен сильний прем’єр.

– Абсолютно вірно, нам потрібен сильний прем’єр. Юлія Володимирівна вже почала боротьбу за прем’єрство. Якщо Зеленський як президент буде показувати слабку ефективність, вона розвине опозиційну діяльність, розпочне критику та буде перебирати на себе повноваження. Якщо раптом Зеленський покаже високу ефективність, може, все буде інакше.

Если вдруг Зеленский покажет высокую эффективность, может быть все будет иначе фото: Евгений Котенко/Апостроф

Образ розвідника

– Цікавий парламент може вийти: партія “Слуга народу”, партія, можливо, Святослава Вакарчука, партія, можливо, ветеранів АТО.

– У партію Святослава Вакарчука я не вірю. Ця кампанія показала, що краще б Святославу не займатися політикою.

– Є ще й Смешко, який ледь почав свою політичну кар’єру, але набрав вже практично як Гриценко (за результатами голосування 6,91% отримав Анатолій Гриценко, а 6,04% – Ігор Смешко).

– Це єдине, що мене здивувало. Я хочу подумати над цим феноменом, вивчити його. Я точно розумію, що проектом Смешка займалися спецслужби. І не просто спецслужби, а ветерани спецслужб, тобто навіть не СБУ, а КДБ. Я також розумію, що такий проект був би неможливим без кураторства з боку Банкової. І менеджер його очевидний – це Віктор Медведчук, тому що основним каналом донесення був “112 канал”, який перебуває під його контролем. А Медведчук сьогодні все узгоджує з Банковою. Відповідно, я припускаю, що це якийсь технічний кандидат Банкової.

У соцмережах я помітив, що порохоботи раптом частково почали працювати на Смешка. Найчастіше в коментарях під резонансними темами, почали з’являтися репліки, мовляв, а що ви скажете про Смешка? Коли я цю історію розповів людині, котра їздила по регіонах в кампанії Гриценка, вона мені відповіла, що такі самі люди працювали в кожній аудиторії: вставала людина та запитувала, а що ви скажете про Смешка, зараз же Смешко з’явився. І версія така вийшла, що ось ці люди – це колишня мережа КДБ. Іноді їх називають “тихарі”. Кажуть, досить сильно країна була наповнена такими людьми.

Є ще дуже важлива річ. Звісно, Смешко – це людина з оточення Дмитра Гордона (відомий журналіст, – “Апостроф”), очевидно, вони є друзями. Рейтинг Гордона теж зіграв свою роль у випадку зі Смешком, але там ще було дуже точне попадання в образ, очікування якоїсь публіки. Тут, чомусь уявляється жінка бальзаківського віку, яка дуже любить ось такий образ Штірліца – людини загадкової, яка служила в розвідці…

– Надійної…

– Так. Цей образ розвідника у нас почав формуватися ще з давнього радянського фільму “Ад’ютант його високоповажності” – такий собі посивілий благородний офіцер, який нас врятує. Трішки білогвардієць, але наш. Так, це спрацювало.

– Вас не здивував результат південно-східних кандидатів? Ми бачимо, що Юрій Бойко в першому турі близько підібрався до Юлії Тимошенко (11,67% у Бойка проти 13,40% у Тимошенко, – “Апостроф”).

– Ні, він не здивував. Хоча мені все-таки здавалося, що Вілкул більш харизматичний кандидат, ніж Бойко. Бачите, щось не спрацювало.

– Можливо, Бойко був більш активним медійно?

– Я особливо за ними не стежив, тому мені важко судити. Просто я бачив Вілкула і бачив Бойка. Вочевидь Вілкул соціально більш привабливий, але більше відсотків набрав саме Бойко. Дехто каже, це сталося через його поїздку до Москви.

– Разом з Вілкулом, в принципі, вони набрали стільки ж, скільки і Порошенко.

– Але при цьому частина їхнього електорату пішла до Зеленського.

– А якби вони не розкололися, чи міг би хтось із них вийти у другий тур?

– Так, проти Зеленського. Більш того, якби Анатолій Гриценко підтримав Тимошенко, то вона б потрапила до другого туру. Але вони не вміють об’єднуватися. Хоча поруч з Гриценком був об’єднавчий процес, але цей літак, на жаль, не злетів.

– Але в цих об’єднавчих процесах Гриценко бачить себе лідером. Все-таки у нього є ці амбіції?

– Просто для такого об’єднання потрібен харизматичний лідер. Анатолій Степанович, можливо, аналітик, можливо, непоганий блогер, але не політичний лідер.

– Чому ж у нас немає таких об’єднавчих процесів? Не дозріла ще політична еліта?

– Об’єднавчі процеси є. Колись у нас об’єднувалися навколо Віктора Ющенка, і це був вдалий досвід. Просто не кожен політик вважає, що йому потрібно з кимось об’єднуватися. Той же Безсмертний не вважав за потрібне приходити в команду Гриценка і, очевидно, він правий, тому що йому б це особисто нічого б не дало. Взагалі, президентство Ющенка мені подобалося більше, ніж президентство Порошенко. Тоді був хороший період. І питання не у війні.

– Питання в політиці, яка проводилася?

– У самій особистості, в тій атмосфері, яка була навколо нього.

– Але ж це історія слабкого президента.

– А нам і не потрібен сильний президент. Нам потрібен сильний парламент. Тому що сильний президент, який узурпує владу заради своїх олігархічних цілей – це дуже сумно, це гальмо для розвитку. За часів Ющенка Україна розвивалася значно швидше. Хоча, звичайно, ми залишилися незадоволені, але при ньому була свобода – і свобода слова була на високому рівні. За часів Ющенка влада не боролася з громадянським суспільством. Вона давала йому розвиватися.

– А ці вибори були демократичними?

– Перший тур. Давайте дочекаємося другого.

– Думаєте, можуть бути сюрпризи?

– Так. У мене є побоювання щодо цього. Петро Олексійович так просто владу не віддасть. Для нього, на відміну від Зеленського, це питання життя та смерті, питання його політичної долі. Вона буде вельми сумною, якщо він програє ці вибори.

– Добре. Припустімо, що президентом буде Володимир Зеленський. Що буде далі? Якими ви бачите його подальші кроки?

– Я щиро вважаю, що Зеленський відбудеться як президент. Це станеться, якщо він призначить такого генерального прокурора, який покаже нам реальну ефективну боротьбу з корупцією. Якщо ми побачимо справжні справи, щодо корупції в “Укроборонпромі”, в енергетиці, в депутатському корпусі, якщо буде заарештований Гладковський і почнеться розслідування всіх операцій, які були пов’язані з офшорами Порошенка. Це покаже, що президент реально повертає країну в русло справедливості.

Я искренне считаю, что Зеленский состоится как президент Фото: Евгений Котенко/Апостоф

І в такій ситуації говорити про подальшу долю Порошенка як політика, немає сенсу. Але я не знаю, чи здатний на такі дії Зеленський. І найголовніше – це питання війни. Я не дуже розумію, як його буде вирішувати Зеленський, хоча у нього є хід: не займатися нічим конкретно не командувати армією, самому не ловити корупціонерів, не займатися економікою, а взяти гідних, досвідчених, грамотних фахівців на ці області і дозволити їм робити цю роботу.

– Є на прикметі такі фахівці?

– Весь світ відкритий.

– “Варягам” теж потрібен час, щоб зрозуміти нашу специфіку.

– Якщо запросити, наприклад, американського генерала чи генерала з армії Ізраїлю, то вони будуть просто будувати армію. Насправді, немає ніякої нашої специфіки. Є стандарти НАТО, є стандарти боєздатності, є досвід найефективніших армій світу. Нам потрібен цей досвід, тому що наша специфіка – це злодійство, “совок” і ставлення до солдата як до витратного матеріалу. От, скажіть, за кого проголосувала передова?

– Це, до речі, цікавий момент, тому що половина наполовину (в зоні ООС за Порошенка проголосували 12 844 військовослужбовців, а за Зеленського – 12 423).

– У тому-то й справа. Це означає, що вояки незадоволені нашим головнокомандувачем і генералами. Друге. Генеральним прокурором в Україні може бути Давид Сакварелідзе, може бути Чумак, може бути Шишкін. Серед них є ті, які почнуть боротися з корупцією, а не займатися піар-обслуговуванням президента, як це робить Юрій Луценко.

– Всі дуже скептично ставляться до заяв Володимира Зеленського. Як ви оцінюєте його слова?

– Зеленський не вміє розмовляти в принципі. Я б його поки не випускав у публічний простір і не рекомендував би йому виходити на дебати. У нього немає риторики. Це мене, звичайно, дивує, тому що мені здавалося, що актор повинен володіти такими речами. Він є чистим аркушем – це ні погано, ні добре. З чистого аркуша можна почати нову епоху, втім на чистому аркуші можуть бути знову написані старі, відомі всім, слова.

Зеленский является чистым листом – это ни плохо, ни хорошо Фото: Евгений Котенко/Апостоф

– А якщо дебати відбудуться, чи зможе Порошенко задавити Зеленського своєю риторикою?

– Зможе. Я думаю, що Порошенко політичний актор, скажімо так, випускного курсу інституту, а Зеленський – учень першого класу.

– Як відреагує Росія на такого президента як Володимир Зеленський?

– А чому нас має хвилювати, як відреагує Росія? Це, вибачте мене, риторика штабу Порошенка, що ми обов’язково повинні дивитися на реакцію Росії. Мені здається, що Росія реагуватиме не на президента, а на дії української влади та України. У будь-якому разі, Путін вже напав. Це факт. Але я не думаю, що Порошенко реагує на цей напад найкращим чином.

– Прихильники Порошенка будуть заперечувати. Вони скажуть, не пішов же Путін далі, зупинився.

– Його зупинили ще до того, як Петро Порошенко став президентом. Повторюю, найкраще оцінюють дії свого головнокомандувача бійці на передовій. Половина військових вважають, що Порошенко не повинен бути головнокомандувачем. Я їм у цьому довіряю.

– Добре. Про Росію поговорили. А що щодо західних партнерів?

– Невже ви вірите, що Захід нас перестане підтримувати, тому що ми обрали якогось не такого президента? Захід з нами розмовляв завжди: і за часів Кучми, і при Ющенку, і при Януковичу. Я найменшим чином хвилююся з приводу Заходу. Насправді, мене більше турбує війна. Зеленський абсолютно не розуміє, як воювати і як перемагати. У нього наївна людська обивательська думка, що стріляти не треба. Навпаки! Президент – це Верховний головнокомандувач. Він якраз і повинен вміти стріляти і вчасно давати цю команду. Від того, що наші головнокомандувачі не дали вчасно команду стріляти, ми втратили Крим і отримали вторгнення російських військ.

 

 

 

 

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s