Сергій Василюк, музикант: Український націоналізм обмежується лише кількома століттями, а це неправильно!

27 травня 2006 р.

“Тінь Сонця” – гурт, який навряд чи може похвалитися відомістю та величезною підтримкою шанувальників. Але, гурт, повірте, дуже перспективний. Музики зайняли сегмент українського музичного ринку, на якому з ними гідних конкурентів поки що немає. “Тінь Сонця” – це козацький рок. Ця музика об’єднує і возвеличує слухачів і пошановувачів.
Сергій Василюк – беззаперечний лідер гурту, пройшов шлях від самого створення бенду до сьогодення, співає українською та білоруською, енергійна, але досить поміркована особистість. Отже, ми вирішили дізнатися у Сергія про його творчі плани, кілька національних питань, ну і, власне, чому це український гурт заспівав білоруською мовою?
Дізнатися більше про гурт та завантажити трошки козацького року можна з офіційного сайту гурту – sun-shadow.info.

– Розкажіть трошки про себе: де вчилися, як себе поводили в дитинстві, на кого вивчилися, як “дійшли” до музики…
Народився в самісінькому центрі Києва, до 2001 року жив на Лютеранській, яка в кількох хвилинах ходи від Майдану. Поводив себе по різному, але значної шкоди суспільству не чинивJ. Справжньою втіхою, щастям були канікули: я їх проводив з тими людьми, яких і зараз глибоко шаную і дуже люблю. В школі зачасти мав чимало конфліктів з однокласниками. Першою школою була гімназія імені Лесі Українки. Навчався в ній саме тоді, коли народжувалась Самостійна Україна. Можливо надто неочікуваною буде моя думка про те, що ця школа не прививала ніякої любові до України. Там діяли насильницькими про-українськими методами – щось схоже відбувається зараз в наших школах із уроками християнства. Людина має сама дійти до Віри і національного усвідомлення.
Вперше мене звинуватили у нацизмі в сьомому класі. Тоді вже за українську мову. Я за те, щоб українська мова була рідною, а не “модною”.
З дитинства ярий шанувальник географії (в це напевно не зовсім вірять мої викладачі, рік тому закінчив НПУ імені Драгоманова, отримавши відповідний фах) – завжди був картографом, коли необхідно було створювати мапи “нашої” і “чужої” території. Завжди цікавився природоохоронними справами, свого часу презентував київську “Спілку Друзів Природи”.
Співаю з дитинства.

– Що нового варто очікувати від “Тіні Сонця”?
За саундом, як ви вже напевно помітили,  ми зазвучали більш автентично. Скрипка додала витонченості, ніжності, – чимало провідних мелодійних партій зіграє наша скрипачка Соня Рогальська. А бандура просто вразила – це бриніння рідної Землі…
З новим альбомом, який називатиметься “Полум’яна Рута”, ми піднімемо нове питання національного самовизначення. Ми вшануємо і вознесемо славу Русі (звісно, не в сенсі “Росія”) та її традиціям. На мою думку, сучасний український націоналізм обмежується лише кількома століттями, а це неправильно. Особисто я, наддніпрянець, відчуваю однаково братерський потяг як до галичан, так і до білорусів-литвинів. Я не кажу, що Білорусь – то частина України, я кажу, що всі ми є русичі. Підкреслю, що це є мої переконання, мої почуття, – але гріх лицемірити зі слухачами, чого я і не роблю.

– Як відбиралися учасники, за професіоналізмом чи за ідеєю? Адже відомо, що Тінь Сонця – проект, який не може не привернути увагу патріотичного прошарку населення. В реальності чи усі учасники гурту глибоко патріотичні?
Питання доволі абстрактне, але я розумію, про що ви питаєте. Скажу лише, що ми робимо нашу справу щиро, а не для того, аби нам було дозволено виступати на українських фестивалях… І звісно, “Тінь Сонця” – україномовне середовище.

– Розкажіть, будь ласка, про “Зачарований Світ”. Що це буде за проект?
Ще пів року тому ми пробували пов’язати “Тінь Сонця” з вокалісткою. Не вийшло. Так виник “Зачарований Світ”, до якого просто руки не доходять. Заспокою лише, що “Поле” звучатиме на концертах у будь-якому разі, а от “Даремно”… Поки не знаю. Скоріш за все на виступи в Києві ми будемо запрошувати Наталю Данюк для пісень у дуеті.Сергій Василюк, Тінь Сонця

– Чому Ви обрали саме таку назву? Чи були якісь альтернативні варіанти?
Альтернатив не було. Ми вловили цю назву на підсвідомому рівні після затемнення Сонця в 1999 році, коли ми і народились.

– В історії гурту є Ваш брат Василюк Олексій. Чому гурт розстався з ним? І, Сергію, чим викликана така нестійкість складу Вашого гурту?
Олексій пішов сам, оскільки він обрав дещо інший шлях для себе. Він відомий український природоохоронець, я пишаюся ним.
Нестійкість складу зумовлена розбіжностями у поглядах щодо майбутнього гурту або несприятливим відношенням до справи певних його представників. Додам іще те, що я – максималіст.
В серпні минулого року ми розсталися з чудовим гітаристом Вовою Манацюком. Але це не втрата. Це просто зміна на певному етапі розвитку і творчості гурту. Ні йому, ні нам від цього гірше не стало. Просто ми пішли іншими шляхами.

– У Вас дивом поєднуються скрипка, барабани, гітари та бандура. А чи не думаєте ще додати в саунді та включити до ансамблю ще кілька інструментів?
Нам поки вистачаєJ. Як на мене – це найоптимальніший наш склад “Тінь Сонця” (Соня Рогальська – скрипка, Андрій Хаврук – гітара, Кирило Момот – гітара, Іван Лузан – бандура, Володимир Хаврук – ударні і я – вокал, бас).

– Чи не плануєте виходити на “великі екрани” – знімати відео та платити за його ротацію?
Виходити – значить “платити”? Хотілося б трохи інакше.
Планується, що на деякі речі “Полум’яної Рути” буде відзняте відео. Наприклад, на “Стежки Обрію” вже є готовий сценарій кліпу.

– Зрозуміло, що після революції люди нарешті почали сприймати українське. Чи відбулася культурна революція? Чи вона ще має відбутися?
Культурна революція ще має відбутись. Насамперед через те, що найперспективнішим рок-гуртом України зараз є “ТОЛ”. А це значить, що не дай Боже, за кілька років наші діти заспівають щось з їхнього репертуару. Я би цього дуже не хотів. Знову ж таки – це мій суб’єктів. Але таки дійсно не хотів би.
Не скажу, що події листопада-грудня 2004 року стали панацеєю від бід. Та й без подій на Майдані було не менше людей ніж зараз, які знали і хотіли українського. До речі, на Майдан нас тоді не пустили. Можливо через відродження Козацтва в умовах сучасності – бо кому воно зараз треба? Російськомовним киянам, голос яких був вирішальним? Напевно ні. І тільки не треба згадувати про “Рок-Січ”. Поміж організаторів я україномовних не зустрічав. Дивно, чи не так? Утиски? Та давайте не будемо про сумнеJ.Тінь Сонця

– Що читаєте з сучасної української?
Нещодавно відкрив для себе Анну Багряну. Це дійсно те, що я хотів прочитати. Це сама актуальність, повірте.

– Зрозуміло, що Ви – глибоко патріотична людина. А розкажіть, будь ласка, як просуваєте патріотизм, якщо не брати до уваги музику? Як це мають робити державні службовці?
Нещодавно я спілкувався з дуже впливовим українським музичним критиком, імені якого не називатиму. І що ж… він мені сказав наступне: “уникай слова “патріотизм”, бо тебе всюди відправлятимуть на три літери”. Ось так він у нас і просувається. Питання культури у нас на задньому плані. Нам би з нафтою і газом розібратися, а мова, традиції – тільки на вечорницях Олега Скрипки та в роздрібнених (на жаль) українських громадах, до яких держава не має ніякого відношення.

– Кого з українських музик вважаєте гідними поваги? Приміром. якби Вам дали завдання трішки дописати шкільний курс музики, кого б туди дописали? 🙂
Кому Вниз – “Світ білих веж”, Скрябін – “Най буде дощ”, Плач Єремії – “Коли до губ твоїх”, Руслана – “Світанок”, В.Лютий – “Сольба Богам”, Вій – “Очі відьми”, М.Бурмака – “Дощ”, Королівські Зайці – “В себе на вежі”, Е.Драч – “Із полону”, Мандри – “Перекотиполе”, Катя Чіллі – “Завйом вінки”… відчуваю, що когось забув…

– Чи забобонна Ви людина?
Забобони – це не про мене. В моєму світогляді для них немає місця.

– Ви дуже енергійна людина (“Б’є життя через край” включно 🙂 ). Як підтримуєте себе у такій формі? Чи дає музика якийсь заряд енергії і?
Найбільше щастя – єднання з публікою. Я щасливий, що наші тексти у багатьох в пам’яті. Це найважливіше для мене. Часом буває складно, та куди дінешся – це те, для чого ми живемо. Неймовірно радію, коли народжується нова пісня.

– Які гурти були Вашими наставниками з самого початку і які надихають зараз?
Українські всі перерахував. Стосовно зарубіжних – Iron Maiden, Алиса, Gods Tower, Depeche Mode, Машина Времени, Queen, Кино, Nirvana, ДДТ, Royal Hunt, Стары Ольса… Знову когось забув…

– Хто пише тексти пісень? Чи не думали заспівати тексти якихось сучасних українських письменників?
Поки вистачає своїх пісень, плюс, якщо ви не забули, в активі маємо пісню “Вітер з гаєм розмовляє” на слова Великого Кобзаря.

– Як ставитеся до рухівців за легалізацію маріхуани? Я гадаю, певно таки, проти, але в будь-якому разі, поясніть, чому.
Мені їх всіх шкода. Вони вміють бачити прекрасне лише погіршуючи власне здоров’я, а нам же потрібна здорова нація.

– І Ваше ставлення до нелюдських течій, як фашизм, нацизм, расизм тощо?
Ви чіпляєте ярлики. Навіщо? Ми ж у демократичному суспільстві живемоJ.
Я вважаю, що істинними захисниками України у Другій Світовій були воїни УПА. Я категорично проти нацизму німців, але водночас, категорично проти того, щоб парувалися наші з чужоземцями, тим паче в Україні. Скажіть, ви бажаєте, щоб ваш онука обирав між мулатками найвродливішу? А тепер поміркуйте, до чого може привести наш лібералізм. Ми не маємо називати фашистів “нелюдями”, ми маємо їх прийняти такими, які вони є. Я проти вбивств, але я за чисту слов’янську расу, бо в кожної раси, навіть народу своє покликання.

– Як ставитеся до наступу російської мови на Україну? Чи вважаєте це тепер вже “культурною окупацією”? Адже ознаки ті самі, принаймні як і у 18ому почалася з Харкова?
Якщо ознаки ті самі, як і у 18ому, то нехай з цим борються цього разу насамперед ті, кого ми обрали на виборах. А то щось надто великі навантаження на “простих смертних”. Потім останніх посмертно вшановують на Дні Героїв. Ні! Досить! Давайте “не словом, а ділом” – час прийшов, час прийшов! Нехай політики виправдовують наші сподівання. А ми свого й так не зрадимо.

– Як можна популяризувати українське на сході?
А як її популяризувати в Києві, Чернігові, Полтаві…?
Взагалі, виключно за умов покращення економіки. Коли жителі Сходу України відчують, що влада про них піклується, вони згадають, що влада ця українська і що непогано було б і мову дідівську підучити… А так слобожанці і донеччани гадають, що незалежна Україна – то їхнє горе. І винні в цьому знову ж таки ті, кому ми свого часу повірили, ті, хто зганьбив священну ідею Незалежної України, ті, хто викупляють в нас ліси, луки, зрештою навіть акваторію Дніпра для того, аби вкласти свої кошти в нерухомість. І ми нікуди “не рухаємось”.

– Ви вже заспівали білоруською, чому саме білоруською і чи ще збільшити різномовність?
Я вважаю, що білоруська мова – це просто ще один прояв мови Русі. Вона мені мені рідна майже так само, як і українська. Саме через це і заспівали білоруською “Пісню Чугайстра”. Тим паче, Чорнобиль, чому присвячується пісня – наша спільна трагедія. На 20-тиріччя від вибуху на ЧАЕС білоруси видали збірку “Чарнобыльскі вецер”, куди ввійшла і наша композиція.

– І, на останок, що побажаєте нашим читачам? 🙂
Не бійтеся! Головне не зійти з праведного шляху за кілька кроків від Справжньої Свободи!

Світлини: Славутка

 

 

 

 

 

Розмовляв Богдан Логвиненко

 

 

 

 

 

Джерело: Сумно

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", "Тінь сонця", Василюк Сергій

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s