Олександр Положинський, “Татак”: Кожний сам вибирає свою долю

24 лютого 2006 р.

— Як я зрозумів, Ви тільки-но приїхали з відпочинку. Розкажіть, чи відпочиваєте в Україні і за які туристичні скарби готові хвалитися іноземцям? 🙂

Хвалитися не бачу сенсу… Але в Україні дуже багато місць, в яких я люблю відпочивати і роблю це регулярно, в яких я відпочивав один раз — і мені сподобалося, і ще більше місць, які я б хотів відвідати, але поки що мені це не вдавалося… Місця в нас чудові… Шкода тільки, що люди дуже псують їх своєю пристуністю… Як на мене, то краще, щоб або людей зовсім не було, або якщо вже люди є — то щоб сервіс був на максимальному рівні…
— Що, в принципі, означає видати комерційний альбом, зробити комерційну музику? У чому це вимірюється? Чи це є певна сума на рахунку? Ротація на ТБ і радіо? Як слухачі визначають комерційність того чи іншого проекту? Просто за рахунок зміни стилю виконання?

Комерційний альбом — той, який створюється, в першу чергу, заради якогось матеріального зиску — прямого чи опосередкованого… Якщо на першому місці прибуток — це комерційний альбом, якщо творчість — відповідно, некомерційний… Однак, в ідеалі, кожен митець мріє, щоб його некомерційний альбом приносив максимальні прибутки…

— А «Перший комерційний» є продуктом для дискотек чи домашнього прослуховування? Чи Тартак не ставить яких-небудь акцентів, видаючи який-небдь продукт?

«Перший комерційний» — зовсім не продукт «Тартака». В тому то й полягає його «комерційність» — ми тільки спродюсували цей альбом, зібрали всі треки докупи, оформили та видали… А творили його зовсім інші люди. Однак цікаво, і певною мірою парадоксально, що для всіх авторів треків на «Першому Комерційному» це була, в першу чергу, творчість. Однак ця творчість зовсім несхожа на творчість «Тартака», тому для «Тартака» цей альбом стає «комерційним» — є сподівання, що його слухатимуть любителі зовсім іншої музики і таким чином «тартаківська» аудиторія розшириться…

— А нема остраху втратити частку нинішньої аудиторії?

Ну, якщо це аудиторія справжня — ми її не втратимо. Адже від того, що наші приятелі зробили нам альбом реміксів, сам «Тартак» не змінився… 😉

— Коли будуть «Соплі та Сльози
»?
Як тільки запишемо… Поки що мене більше цікавить альбом «Гуляйгород»…

— А проект з НеДілею? Що це буде і чи остаточна назва йому «ПоНеділок
»?
Не знаю ще нічого… Коли цей проект виник, я чітко окреслив часові межі, в яких я міг би приділяти йому увагу… Той час було втрачено, а зараз в мене на нього просто не вистачає часу… Багато не скажу, бо я там мало що вирішую…

— Що потрібно вітчизняному ефіру, щоб вийти з епохи формату? І що ти (!!! 🙂 ) вважаєш неформатом для нашого ефіру? Чи завжди гроші вирішують поняття «неформатності
»?
Формат — це поняття, яке притаманне будь-якому ефіру. Весь світовий інформаційний простір чітко форматизований. Біда ж нашого простору та, що його формат дуже звужений і, часто, спримітизований… Наприклад, радіостанції… В більшості розвинених країн кожна радіостанція має свій чіткий формат, але формати різних радіостанцій відрізняються… Одні крутять, переважно, поп, інші – денс, рок, хіп-хоп тощо… В Україні ж більшість радіостанцій мають майже однаковий формат, а якщо і є якісь відмінності, то дуже незначні… Є певні винятки, але вони не мають вагомого впливу на ситуацію в українському радіопросторі загалом…

— Чи варто битись головою об стінку і кричати про становище української мови? Тобто чи варто так його обговорювати?

Головою об стінку битися, звісно, не варто, занадто кричати, мабуть, теж, але українську мову треба захищати, розвивати і популяризувати…

polozhyk2.jpg— Якими методами популяризувати? Чи є якісь методи насадження рідної нам мови там, де немає її витоків як таких (Луганщина, Донеччина, Крим)?
Методи дуже прості. З одного боку — державна підтримка мови — не формальна, а реальна. Всі державні службовці мають періодично складати іспити на знання мови, вся документація та все спілкування на роботі — українською мовою. Депутати ВР, працівники Кабміну та апарату Президента також мають спілкуватися виключно державною мовою — бо ж якщо вони не хочуть чи не можуть вивчити державної мови, то як вони можуть цією державою керувати? З іншого боку — весь національний інформаційний простір повинен бути максимально українізованим — телебачення, радіо, преса, музика, кіно, книжки, інтернет, реклама, оголошення — все має бути україномовним, не менш, як на 80%…

— А тобі не здається, що те, що підтримується державою відразу зникає? Тобто, те, до чого доторкуються щедрі розуми чиновників втрачає будь-які шанси на існування. І як це можливо подолати, адже не може практично все триматися на голому ентузіазмі?

Ну, от ми й підійшли до питання про політику… Держава наша поки що, на жаль, неукраїнська. Як тільки вона стане українською, тобто держава почне дбати про інтреси України та українського народу, а не про інтереси окремих посадовців, бізнесменів чи інших країн та народів, тоді й державна підтримка стане корисною… 😉

— Чи є активне неприйняття частиною молоді української мови наслідком невмілого її впровадження як державної у 91? Як можна змінити таке ставлення у сформованої особистості?

Я думаю, до 98-го року мовне питання не стояло так гостро — українська мова поступово розвивалася і ставала все популярнішою, серед молоді в тому числі. Однак з 98-го року Україна, фактично, віддала свій інформаційний простір Росії та, частково, Європі й Америці — от і маємо собі халепу… Якщо сформована особистість щодня чує українську мову з телевізора, радіоприймача, від людей на вулиці, на роботі, в транспорті чи в магазині, якщо більшість книжок, газет та журналів видаються виключно українською мовою тощо, то ця сформована особистість або змінить своє ставлення до мови, або переїде туди, де цієї мови немає…

polozhyk3.jpg— Який рівень української освіти? Чи є сенс намагатись дорватись до кола європейських ВУЗів з нашим рівнем?
Я не дуже знаюся на цьому питанні… Але, гадаю, Україна повинна, насамперед, дбати про власні інтереси та орієнтуватися на власні традиції, досягнення, особливості тощо, приймаючи рішення з будь-якого питання…

— Що вкладається у поняття «внутрішня краса»?

Внутрішня краса існує в людині тоді, коли спілкуючись з нею абсолютно не переймаєшся тим, чи присутня в ній краса зовнішня… 😉

— Хто така «золота молодь»? У тому числі в Україні? І яке в тебе ставлення до «вічних студентів»?

Не знаю… Мабуть та молодь, яка може не перейматися жодними проблемами – ні матеріальними, ні моральними, бо всі проблеми за неї вже хтось вирішив – наприклад, батьки… 😉 До вічних студентів немає ставлення… Кожний сам вибирає свою долю…

— Часто займаєшся самоосвітою? Яку полюбляєш літературу? 🙂

Ну, багато читаю такого, що можна було б віднести до освітньої літератури… На жаль, ми, українці, дуже мало знаємо про себе — про свою мову, культуру, історію. Доводиться заповнювати пробіли. А загалом читаю все, що попадає під руку та настрій — більш серйозне, менш серйозне, українською, російською… Але переважно таки українською… 🙂

— А кого б міг назвати сучасним символом української літератури? Чи перефразую: символом сучасної української літератури?

Символом сучасної української літератури я, на жаль, змушений назвати слово з трьох літер. А ти читав сучасну україсньку літературу? Там це слово, мабуть, на першому місці…
Мені сподобалися «Кляса» Павла Вольвача та «Пацики» Дністрового… Але там все одно не без матюків…

— Добре, супутнє питання: чи з’явиться коли-небудь у творчості Тартака нецензурні вислови? (ну більш нецензурні ніж засланці 🙂 )

Не знаю — час покаже… Поки не плануємо… А! В новому альбомі буде слово «срачка»… Ги-ги… 😀

— А сам не пробував писати книгу? Тепер цим не здивуєш. 😉

Пробував — часу не вистачає… 🙂

— А з класики української літератури можеш виділити улюбених письменників?

Ні, з класиків нікого виідлити не можу…

— А чому виникає література та музика з неукраїнськими виразами, типу матюкацій?

Тому що матюки стали невід’ємною частиною мови повсякденного вжитку… До того ж, матюки настільки універсальні слова, що, послуговуючися виключно ними та ще кількома допоміжними словами, можна висловити будь-яку думку…
І книжок багато читати для цього не потрібно… 😉

 

 

 

 

 

Джерело: Сумно?

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", "Тартак", Положинський Сашко (Тартак)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s