Жорстокий допит групи ”Роллікс”

3 квiтня 2004 р.

Чат зі сполученням Донецьк – Київ.

Дзвінка: Роллікси цими вихідними будуть у Києві.

Квітослава: Як і ти…

Віра: Треба усім нам здибатись.

Дзвінка: Треба!

Через день у Києві.

Дзвінка (по телефону): Алло! Привіт! Це Дзвінка з сайту Фа Дієз.

Діма: А я Діма з групи Роллікс.

Дзвінка: Дуже приємно.

Діма: Взаємно.

Дзвінка: Будемо вас допитувати. Треба здибатись! Страшно вже?

Діма: Треба. А де?

Дзвінка: Пропоную на виході зі ст.м. Золоті Ворота.

Діма: Добре. Я буду у синьому реглані. З двома кремезними хлопцями.

Дзвінка: А я буду в штанях з вишитими дзвіночками. З двома симпатичними дівчатами. Що ж. До зустрічі!

Діма: Побачимось!

Дзвени слава, Квітослава і Віра, піднімаючись ескалатором на ст.м. Золоті Ворота.

Віра: Цікаво, вони вже там?

Дзвінка: Якщо будуть бити, розбігаємось в різні боки.

Віра: Та за що їм нас бити?

Квітослава: Я хвилююсь. Це ж перше інтерв’ю для нашого сайту.

Віра: Ага.

Дзвінка: Приїхали!

Квітослава: Що, зовсім?

Віра: А їх нема.

Квітослава (наспівуючи): “І нема-нема-нема. І вже не буде…”

Дзвінка (приставляючи долоню до лоба): Агааа, a ось і 2 кремезні хлопці з Дімою у синьому реглані.

Діма: (підходить перший, тисне усім нам ручки): Привіт, я Діма!

Дзвінка: Дзвінка.

Квітослава: Таня.

Віра: Віра.

Андрій: А я Андрій.

Дзвінка: Дзвінка.

Квітослава: Таня.

Віра: Віра.

Влад: А я Влад. Тільки я в гастроном.

Дзвінка та Квітослава (подумки): друг ансамбля…

Віра (подумки): Добре, що не в аптеку…

Дзвінка (вголос): “Ти потрібен сім’ї, то ж повертайся додому!” Пропоную виповзти на сонечко…

Діма: Пішли.

Всі струнким рядочком попрямували в напрямку сонячних місць. Вмостились на лавочку і… почали мирну бесіду.

Дзвінка: навіщо в Києві? Чьо Ви зараз реалізовуєте?

Діма: Навіщо ми в Києві? Андрій тут вчиться. Він сам про себе розкаже. А я сьогодні тут, щоб дописати дві наші пісні. Сподіваюся, за вихідні ми це зробимо.

Дзвінка: А що за пісні? Розкажи тим, хто не знає, мені наприклад.

Діма: Пісні… ну, я не знаю, як про них можна сказати.

Андрій: Ми записували їх раніше. А зараз переробляємо. Щоб була належна якість і все таке інше.

Діма: Ну, да. Те, що в Херсоні ми записували, було не дуже якісне, тому ми поговорили із Сашком (Положинським – прим.) про все – він запропонував у пацанів – на студії “Фактично самих” прописати ці пісні, щоб зробити кращу якість. От. Вони дуже відрізняються від тієї ж Мікрoff/onної перевірки. Це поки все, що можна про них сказати.

Дзвінка: А чьо нового пишеться?

Діма: Поки що нічого, тому що спочатку ми запишемо ці пісні, адже все це витікає в нормальні гроші, яких ми поки що не маємо.

Будуть гроші – будуть і пісні.

Дзвінка: Ну, ясно. А маєте якісь нереалізовані ідеї?

Діма: Ідеї нереалізовані? Да, є. Багато.

Андрій: Ми повністю зі стилем, в якому будемо грати не опреділились.

Діма: Не визначилися

Андрій: А, яка різниця – я взагалі з Херсона і це російськомовне місто.

Дзвінка: Та в мене теж російсько мовне – я з Донецька

Андрій: ну так давайте балакати російською.

Дзвінка: Нє, не треба російською балакати.

Андрій: Тяжко буде перекладати на сайт?

Дзвінка: Та нормально буде перекладати. Просто ви видійшли від теми.

Андрій: Ми справді ще не визначилися зі стилем в якому будемо грати. У нас є зовсім різні наробки: і реггі,і хард-кор – такий справжній, і хіп-хоп.

Дзвінка: А до якого стилю більше тягне?

Діма: Андрій раніше гнав по репу, а я його просто переконав, що хард-кор – це круто.

Андрій: Взагалі до того, як я почав слухати хіп-хоп, я слухав джангл, драм-енд-бейс, а тоді перейшов до хіп-хопу. Коли з Дімою спілкувалися, він мене підсаджував на хард-кор. Мабуть, це треба називати “реп-корд”

Дзвінка: А що стосовно роботи з Тартаком. Важко було працювати?

Діма та Андрій (в один голос): Нє.

Діма: Зовсім не важко. Особливо приємно, що пацани – справжні музиканти, професіонали і це відчутно. Як вони працюють у студії; як САМ Сашко працює – він нас дуже здивував: дуже розкуто – це додало нам стимулу до того, щоб працювати так, як він.

Дзвінка: Тобто, це вас підштовхує до подальшої плідної роботи.

Діма: Звісно! Можна брати з когось приклад.

Дзвінка: Добре, на цьому дякуємо. Не будемо вас відволікати.

Дзвінка, Квітослава і Віра, повертаючись до метро:

Квітослава: Влад так і не повернувся.

Дзвінка: Мабуть, остаточно злякався.

Віра: Ну, це ж допит.

Квітослава: Вони такі сором’язливі…

Віра: Зовсім як ми.

Дзвінка: Bиявляється, треба було вигадувати наводящіє вопроси.

Квітослава: Нічого, колись ми із ними станемо відо-омими, попу-ля-арними.

Дзвінка: І тоді ВОНИ нас будуть допитувати.

Віра: Розмріялись! Ану верніться на землю!!!

Дзвенислава з Квітославою повільно спускаються з хмар (пoдумки, звісно). Прямо Вірі на голову.

Віра: А-А-А-А-А!!!Що за щастя на мою голову?!

 

 

 

 

 

Джерело: Сумно?

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2001 - 2010", "Роллікс"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s