Ірина Бекешкіна, соціолог: Голосувати головою, а не шлунком. І навіть не серцем

9 січня 2019 р.

Відомий соціолог попереджає надто довірливих виборців про хитрих кандидатів-маніпуляторів і брудні політичні технології під час президентської кампанії

Кампанія з виборів президента набирає обертів. Центрвиборчком зареєстрував уже перших п’ятьох кандидатів і відмовив одному заявникові, позаяк той не дотримав вимог щодо оформлення документів. Визначено межі виборчих округів, затверджено кошторис державних видатків на проведення виборів глави держави у сумі 2,35 млрд. грн. По святах шукачі президентського щастя «розкочегаряться» на повну котушку, і вже тоді наших співвітчизників накриє справжнє цунамі клятвених обіцянок і жорстких звинувачень. Ми побачимо «ангелів» і «демонів», «безсрібників» і «політичних торгашів», новоспечених «рятівників нації» і «п’явок на тілі народу». Нудьгувати точно не доведеться.

Про особливості цьогорічних президентських перегонів кореспондент «Високого Замку» розмовляв із одним з найбільш авторитетних соціологів країни — головою правління Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Іриною Бекешкіною.

— Експерти уже зараз нази­вають прізвища п’яти-шести лідерів президентських пере­гонів. Спираючись на дослі­дження свого Фонду, ви мо­гли б назвати соціальні групи виборців, які стоять за фаво­ритами, приблизний віковий ценз прихильників того чи ін­шого політика?

— Якщо говорити про вік, то істотних відмінностей за цим по­казником у груп підтримки по­тенційних лідерів немає. У всіх, за винятком Володимира Зелен­ського, дещо менше симпатиків серед молоді. У Зеленського специфічний електорат: за нього готові віддати свої голоси 18% виборців віком до 30 років. Для порівняння: у Порошенка цієї ка­тегорії 8%, у Тимошенко — 9%. У всіх інших — значно менше. Така висока підтримка молоді таїть і певну небезпеку для Зелен­ського. Адже молодь — менш активний виборець, ніж пред­ставники середнього і старшого покоління. Тому слід чекати, що у підсумку голосування відсотки Зеленського можуть бути істотно меншими, ніж під час соціологіч­них опитувань. Ще один нюанс: у великих містах молодь часто живе не за місцем реєстрації, а отже, може не прийти на голо­сування.

На всіх попередніх виборах електорат завжди чітко ділився за прихильністю до кандидатів із заходу і сходу країни. Частково ця тенденція збережеться і те­пер. Очевидно, що Юрій Бойко — це кандидат для виборців сходу і півдня, Мураєв — сходу, Вілкул — теж сходу. Садовий, Гриценко матимуть виборців в основному на заході і в центрі. У Тимошенко однакова підтримка приблизно в усіх регіонах, у Порошенка — теж у всіх, за винятком східного. Між цими кандидатами різниця у під­тримці не географічна і не вікова, а соціальна. За Порошенка пе­реважно голосуватиме середній клас. За цим показником ниніш­нього главу держави підтримує 28 відсотків виборців. А от до Тимошенко виявляють симпа­тії найбідніші, малозабезпечені громадяни.

Вулиці українських міст завалені недобросовісною рекламою претендентів на пост глави держави. Деякі надто довірливі виборці на цей популізм купуються... Фото glavcom.ua
Вулиці українських міст завалені недобросовісною рекламою претендентів на пост глави держави. Деякі надто довірливі виборці на цей популізм купуються… Фото glavcom.ua

— Якщо зважиться піти у ве­лику політику Святослав Ва­карчук…

— За результатами опитуван­ня, він поки що набирає лише 3 відсотки. Його прихильники, як і у Зеленського — молодь, але, швидше, на заході, у центрі.

— У новорічну ніч українці, які дивилися один з вітчизня­них телеканалів, замість пре­зидентського послання перед 12-ю ночі почули виборчий спіч того ж Зеленського. Як ви сприйняли таке вклинення «слуги народу»?

— Як хамство. З іншого боку, це геніальний маркетинговий хід. Бо за святковим столом того вечора і у наступні два дні всі об­говорювали Зеленського. Якщо розглядати цей крок шоумена з точки зору політтехнології, мож­ливо, цей його прийом коли-не­будь занесуть до підручників, ілюструватимуть ним тему «Як поставити кандидата у центр уваги країни».

— Наскільки відповідають дійсності озвучені раніше рейтинги кандидатів? Декому давно малюють перемогу, і за цими оцінками може скласти­ся думка, що іншим кандида­там уже нема чого «рипати­ся». Закрадається думка, що деякі соціологи перебувають на службі у певних політичних штабах, вгоджують грошови­тим претендентам…

— З результатів деяких дослі­джень видно, що за них хтось пла­тить. Щодо нашого Фонду, то він фінансується за рахунок міжна­родного гранта, ми ні під кого не підлаштовуємося. Зрештою, за­гальнонаціональних соціологічних центрів (а саме на їхні дані варто зважати) не так уже й багато.

— У пресі часто тиражують результати опитування соціо­логічних груп, про які мало хто чув. Довірливий читач на це купується…

— Якщо хтось пише щось там на паркані, це не означає, що він — журналіст. Якщо хтось сам ро­бить собі уколи, це ще не озна­чає, що він — лікар. Так само, якщо хтось бігає поміж людей з анкетою, це зовсім не означає, що він — соціолог… Якщо «конто­ра» зовсім не відома, то у мене виникає питання до ЗМІ, які пу­блікують її «результати». Навіщо ці медіа подають людям таку сумнівну інформацію? Не вірю в існування соціологічних фірм-одноденок, насправді їх немає. Певним виданням певні політич­ні сили платять за те, щоб вони опублікували вигідні для цих партій «соціологічні дані». Справ­жні соціологи дорожать своєю репутацією, на змову не йдуть.

— Незаможні люди, про яких ви вже згадували, че­рез свою легковірність тішать себе привабливими гаслами на білбордах, на яких, ска­жімо, один кандидат обіцяє у разі свого президентства знизити ціну газу удвічі, а ін­ший — здешевити його у чоти­ри рази…

— Такі кандидати або свідомо маніпулюють, або ніколи не чи­тали Конституції, де прописано права і обов’язки президента, а відтак — його можливості. Зни­жувати або підвищувати тарифи, піднімати пенсії зовсім не у ком­петенції глави держави! Це може зробити хіба уряд. Тому такі й аналогічні обіцянки політиків пе­ред виборами — брехня!

— Кілька днів тому чинний глава держави закликав кан­дидатів власним прикладом засвідчити стандарти вільно­го і чесного волевиявлення, встановлені Євромайданом. Чи дотримуватимуться цих стандартів претенденти на найвищу посаду у країні?

— Толерантності сподіватися годі. Значною мірою ця виборча кампанія буде тим, що я називаю дурдом-шоу. Буде і так звана гречка, тобто підкуп. На мажо­ритарних округах вона вже є. У Києві виборців купують через ве­теранські організації. Люди при­ходять в офіси, від певних партій їм дають продуктові пайки. І це виглядає законно, бо пенсіонер за чужою підказкою пише за­яву приблизно такого змісту: «У зв’язку зі складним матеріаль­ним становищем прошу надати мені допомогу». І партії, які ви­сувають свого кандидата, «допо­магають». До такої «допомоги» не придерешся, не скажеш, що це підкуп, бо політики підстрахо­вуються заявами громадян.

— Кажуть, усіх кандидатів у президенти не вдасться поміс­тити у виборчий бюлетень…

— Кандидатів на цих виборах справді буде багато. Балотува­тимуться навіть ті, у кого немає ні найменших шансів на перемогу. І фінансових ресурсів. Виникає пи­тання: хто ж за них заплатить 2,5 млн. грн. обов’язкової грошової застави? І на яких умовах дадуть кандидатам ці кошти? А вони ви­суванцям потрібні для оплати праці своїх штабів, представників у виборчих комісіях, агітаційної реклами — а це чималенькі гроші…

Багато хто з теперішніх вису­ванців братиме участь у цих ви­борах з прицілом на осінню пар­ламентську кампанію. Набраний зараз якийсь там один відсоток (а два — для декого взагалі буде щастям) можуть зробити цього кандидата бажаним обличчям в якійсь політичній партії. Вона розраховуватиме з такою фігу­рою набрати додаткові відсотки під час боротьби за мандати у Верховній Раді. Такий кандидат розглядає президентські вибо­ри як розминку, як власну роз­крутку. Свій відносно високий результат може використати як елемент політичного торгу.

— За святковими столами пересічні громадяни не оми­нали теми виборів. Багато губляться з майбутнім вибо­ром. Дезорієнтовані недо­бросовісною політичною ре­кламою. На базарі ніколи не дадуть обвести себе довкола пальця, а от на виборах мо­жуть стати жертвою обману. Як їм уникнути цього?

— У нас, знаєте, ринкове сус­пільство — пропозиція відпо­відає попиту. Який попит, така і пропозиція. Деякі люди чекають підманки — їм її і дають. Якби громадяни були більш вимогли­вими до себе, раціональними, то багато кандидатів у прези­денти і поводились би інакше. Моя рекомендація виборцям: вмикати розум! Голосувати го­ловою, а не шлунком. І навіть не серцем. У нас деякі, на вигляд пристойні, люди кажуть: голо­суватиму за того-то — «бо він такий класний». А я у таких ви­падках відповідаю: «класний чу­вак» — це не професія! На посаду президента ми повинні вибрати професійну людину, яка, окрім іншого, повинна вміти вести не­легкі переговори з керівниками інших держав, достойно викону­вати місію Верховного Головно­командувача.

 

 

 

 

Розмовляв Іван Фаріон

 

 

 

 

Джерело: Високий замок

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Бекешкіна Ірина

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s