Сергій Малик: Місія – перетнути Америку з півдня на північ, від Мису Горн до Аляски двома шляхами – суходолом і морем

24 вересня 2018 р.

Розмова Олександра  Савицького із Сергієм Маликом, президентом Київського мотоклубу, відбулася невдовзі після його повернення зі Сполучених Штатів, де він брав участь у встановленні рекорду швидкості на мотоциклі вітчизняного виробництва. Він стомлений, дається взнаки зміна часових поясів та навантаження самої гонки. Але для нього це не вперше – минулого року  також брав участь у гонці в Боневіллі.

Під час зустрічі у Сергія періодично дзвонить мобільний телефон і він домовляється про чергову поїздку на Схід, де триває війна. Там діти у дитбудинках без забезпечення, там пенсіонери без пенсій і зв’язку, там люди без житла… Там наші співвітчизники, що потребують допомоги і уваги. Тому він планує знову вирушити волонтером у зону ООС.

О.С. – Сергію, що найбільше запам’яталося під час гонок і під час подорожей?

С.М. – Головне у нашому житті – це люди. Запам’ятовуються просто люди, які часто можуть поділитися останнім, дати пораду, запропонувати якісь незначні послуги, або просто посміхнутися і побажати гарної дороги. Люди у Європі і в Штатах добріші, ніж у нас, на пострадянському просторі. Можливо, це тому, що їх побут організований краще. Багато питань, на які наша людина витрачає значний час і зусилля, там вирішуються автоматично. Але це не означає, що там нічого не роблять і просто жирують в добробуті. Навпаки, для досягнення цілей, для успіху треба довго, багато і наполегливо працювати, як власне і скрізь у світі. Але коли ти працюєш, то маєш і результат. Їхні суспільства стабільніші, ніж наше. Вони нічого не вигадують, а просто будують свій добробут в залежності від талантів, знань і набутого досвіду. Я вдячний усім хорошим людям, яких зустрів на своєму шляху.

О.С. – Проїхати кордонами України, об’їхати Європу у пошуках видатних українців, Боневілль минулого року, Боневілль цього року, для чого? Гадаю, що це не фінал, попереду будуть іще цікаві події та зустрічі. Чому не сидиться вдома?

СМ. – А от не знаю. Ось ви, полярники, теж не сидите вдома, працюєте в екстремально важких умовах, і своєю працею робите все можливе, щоб нашу країну знали за кордоном, щоб Україна звучала у засобах масової інформації не лише як місце, де найвищий рівень корупції, де був Чорнобиль і команда «Дінамокієв». Я хочу, щоб нашу країну знали як країну, де будують кораблі і машини, молодь вчиться заради знань, а не за хабарі, де є сильна армія із нормальним соціальним захистом військовослужбовців, а пенсіонери мають нормальне забезпечення, де не вирубуються ліси і не винищуються природні ресурси. Та хіба лише це? Де, нарешті, держава знаходить кошти на просування своєї національної ідеї у світі. Адже, практично відсутня комплексна урядова програма з правильного позиціонування нашої країни у Світі і це є величезною проблемою.

Учені незалежної України вже 23 роки безперервно працюють на найменш вивченому і найбільш загадковому континенті — Антарктиді. Крижаний континент — це не лише пінгвіни і екстремальний туризм, це, насамперед, наука і міжнародний престиж. Це те, чим наша країна мала би пишатися. До речі, всі учасники Британських полярних експедицій отримували відповідні почесті від уряду Великої Британії. Військово-морським флотом були організовані вітальні заходи, а учасники експедицій нагороджені полярними медалями. А у нас статус зимівників досі не прописаний у законодавстві, а їхнє пенсійне і медичне обслуговування – тема окремої статті.

О.С. – Традиційне запитання про плани на майбутнє. Мабуть, як завжди, грандіозні?
С.М. – Та плани, звичайно, є. Ми хочемо розпочати нову експедицію, прямо із серця України, з Києва на самісінький кінець світу. Це Трансамериканська подорож на мотоциклі і океанічному катамарані на сонячних батареях, виготовлених в Україні. Основна місія – перетнути Америку з півдня на північ, від Мису Горн до Аляски у пошуках людей з України. Дві команди Київського мотоклубу розпочнуть цю експедицію разом, але йтимуть двома шляхами – суходолом і морем, а потім їхні шляхи перетнуться. Водний маршрут буде здійснюватися на катамарані на сонячних батареях. Я впевнений, що наша країна, крім катамаранів, може виробляти й океанічні кораблі,  ми ж морська країна.

Другу команду очолюватиму персонально я, на легендарному байку, що вже подолав відстань вздовж Українського кордону (8000 км) та Європейської берегової лінії (32000 км). Люди з Америки повинні побачити українську відкритість і люб’язність. Вони будуть отримувати книжки, фото, відеоматеріали про нашу культуру і історію. Ми будемо зустрічатись із нашими земляками або нащадками наших земляків, що колись вирушили за океан у пошуках кращої долі. Від кожної кінцевої точки континентів ми візьмемо невеличку частинку землі в Україну. Українські кіномитці будуть знімати події цієї захоплюючої подорожі, кожен її ландшафт і кожне історичне місце щоб донести те все до сердець наших співгромадян. Також ми будемо показувати все це під час живих репортажів про нашу експедицію.

Найбільші українські діаспори Південної Америки знаходяться в Аргентині, Бразилії, Парагваї та Уругваї. Еміграція в Аргентину розпочалася в 90-х роках XIX ст. і здійснювалася декількома хвилями. До 1914 року там жили 10 тис. українців. Друга хвиля прийшла у період між двома війнами, а третя – після Другої Світової. У повоєнний період до Аргентини виїхали більше 40 тис. українців. Тоді дуже багато освічених, працьовитих українців, що були задіяні у визвольному русі, мали покинути Батьківщину. На сьогодні кількість аргентинців українського походження складає декілька сотень тисяч.

Українська діаспора у Сполучених Штатах Америки найстаріша. За офіційними даними  на одному з трьох кораблів Джона Сміта, які прибилися до американського берега, був українсь­кий лікар Лаврентій Богун. Це сталося у першій половині XVII ст. Багато українців брали участь у війні за Незалежність 1775-1783. Відомо також про монаха Києво-Печерської Лаври Агатія Гончаренка, який в результаті політичного переслідування був вимушений шукати притулку в США. У 1868-1872 роках він заснував у Сан-Франциско газету «Сан-Франциско геральд».  До Канади перші українці прибули у квітні 1882 року і поселились у місцевості Една-Стар, на північний захід від Едмонтону, провінція Альберта. Тут була заснована перша українська колонія. Впродовж 90-х років XIX століття до Канади прибуло більш ніж 30 тисяч осіб, переважно з Галичини і Буковини. З 1900 року до Першої світової війни ще 140 тисяч. У 1914 році кількість українців у Канаді досягнула приблизно 170 тисяч.

Ми хочемо провести нашу майбутню експедицію заради формування правильного розуміння у світі нашого загального майбутнього, нашої нової історії.

О.С. – Було б дуже цікаво почути Ваші побажання полярникам, які зараз перебувають далеко від нашої Батьківщини, в Антарктиді. Це учасники 23-ї Української Антарктичної Експедиції.   

С.М. – Я, як людина, що багато часу проводить у мандрах далеко від України, дуже добре знаю, як важливо мати вдома підтримку і людей, що тебе чекають. Хочу побажати всім учасникам експедиції всього найкращого, хорошої погоди, тепла, гарних результатів роботи! Щоб більше ніхто не хворів на станції! Ну і пам’ятайте, що Київський автомотоклуб – серед ваших фанів, тримаємо кулаки за вас і скоріше повертайтесь додому!


Національний Антарктичний Центр України        

Довідка

Сергій Дмитрович Малик (16 грудня 1966, Київ) – президент і засновник Київського мотоклубу, майстер спорту і чемпіон із кільцевих гонок, кандидат психологічних наук, волонтер.

Досягнення

  • Чемпіон України з кільцевих перегонів 2005 року;
  • Рекорд України «1221 метр — найбільша висота над рівнем моря, на яку заїхав болід класу „Формула“»;
  • Рекорд України «46 хвилин 57 секунд — найшвидший заїзд на гору Ай-Петрі»;
  • Рекорд України «200 км/год — найбільша досягнута швидкість під час заїзду на гору Ай-Петрі»;
  • Рекорд України «Три призових місця у всіх трьох заїздах різних класів автомобілів однієї гонки (або змагання)»;
  • Перший рекорд України на повітряній кулі на дальність польоту;
  • Рекорд України «7923 км на мотоциклі за 13 днів вздовж кордонів України»;
  • Мотопробіг навколо Європи «Україна – це Європа»;
  • Рекорд швидкості на мотоциклі у Bonneville Salt Flats у 2017 році.
  • Рекорд швидкості на мотоциклі у Bonneville Salt Flats у 2018 році.

 

 

Розмовляв Олександр Савицький

 

 

Джерело: Експедиція ХХІ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s