Зен Антипоп, блогер: Ми ненавидимо владу, бо так звикли. І Росія цим користується

12 грудня 2018 р.

За п’ять років української мови у Києві стало в рази більше– Ви каталися на електромобілі? – запитує блогер Зен Антипоп із-за керма електрокара Nissan. Увечері їдемо в торговельний центр на березі Дніпра, щоб поговорити в кав’ярні.

– Найкраща все одно “Тесла”, – продовжує. – Я з тиждень нею їздив і одразу звик. Коли пересів на Nissan, ніяк не міг адаптуватися. Хоча в нього ідеальне співвідношення характеристик і ціни. Новий коштує 35 тисяч доларів.

Зен АНТИПОП. Блогер, громадський активіст Народився в Києві. Закінчив Київський національний економічний університет за спеціальністю ”маркетолог” і Віденський економічний університет за фахом ”ділове адміністрування”. Працює маркетологом у міжнародних компаніях. На початку 1990-х був членом Української народної самооборони. Заснував англомовний гурт Sweet Sixty Nine, який проіснував сім років. У середині 2000-х започаткував субкультурний рух ANTIPOP. Він виступав проти низькоякісної масової культури. Веде суспільно-політичний блог під ніком Zen Antipop. Володіє англійською та німецькою мовами. Цікавиться електромобілями, зброєю, історією, геополітикою. Їздить електрокаром. Має напівавтоматичний карабін. Любить подорожі. ”У Сполучених Штатах Америки почуваюся, як удома. Там є відчуття свободи”. Читає професійну і наукову літературу. Серед улюблених нових українських фільмів – ”Червоний” і ”Кіборги”. Займається силовими видами спорту. Живе у Києві. Неодружений

Очікували, що Верховна Рада продовжить пільги на ввезення електромобілів до кінця 2022 року?

– Це логічно. Спершу пільгове розмитнення зробили на рік. Із точки зору стимулювання – це ніщо. Зараз продовжили на чотири.

Коли електромобілі стануть доступними?

– Їх на вторинному ринку можна купити за 10-15 тисяч доларів. Це досить доступно, враховуючи, що вони недорогі в експлуатації. Я порівнював із “євробляхами”. Якщо купуєш 20-річну BMW за 2 тисячі доларів та електричний Nissan за 15 тисяч, то за п’ять років на “бляху” витрачаєш більше.

Може РФ використовувати євробляхерів для розхитування ситуації в Україні?

– Росія підсилює будь-які протиріччя. Не лише в Україні. Фінансує і крайніх лівих, і крайніх правих. Московські тролі у Facebook під час виборів у США постили від імені чорних активістів. А з іншого – від неонацистів.

Росія не може нічого протиставити світу, крім роздутого агресивного самопіару. Реальної військової та економічної потуги в неї немає. Розмахують заіржавілою ядерною дубиною, яка невідомо в якому стані. Більшість ракет – ще совєтські. Їм по кілька разів формально продовжували термін експлуатації. Хоча мали зняти з бойового чергування ще у 1990-х. Розуміючи це, Росія намагається розвалити західні суспільства зсередини.

Наш рух євробляхерів занадто активний. Не стверджуватиму, що він на 100 відсотків спонсорований. Там багато переплітається: з одного боку – бажання людей отримати авто дешевше. З другого – це шалений тіньовий бізнес. Але російський вплив теж можливий.

Які в нас є ще слабкі місця, в які агресор може влучити?

– Росія підриває довіру до інституцій.

Українці й без Кремля завжди критикували владу.

– А коли в нас була своя влада за 350 років? Тільки окупаційна. Українці звикли сприймати її саме так.

Вважаю нинішню владу найбільш проукраїнською, попри численні недоліки. Вона зруйнувала російські газові схеми. Ними Росія корумпувала Україну на рівні президентів. Ми виграли в них міжнародні суди. Тепер вони нам ще й гроші винні. У військовій та аерокосмічній сферах співпрацю припинили. В атомній – наскільки це можливо. Але ми владу ненавидимо, бо так звикли. І Росія цим успішно користується.

Для чого РФ напала на наші судна в Керченській протоці?

– Україна вдало використала цуґцванґ, у який Росія сама себе загнала. Росіяни вважають себе крутими пацанами, які нікого не пускатимуть через Керченську протоку. Але ця їхня “хотєлка” незаконна з точки зору міжнародного права. Та коли Росія дотримується законодавства, вона виглядає у власних очах “лохом”.

Що ми з цього маємо? Вперше за п’ять років війни Кремль офіційно показав себе агресором. Бо всі попередні рази ховався – то за “референдумом” щодо Криму, то за відмовками “нас там нет”.

Воєнний стан – ще не кінець. Якщо за “нас там нет” Москва отримала серйозні санкції, то вони будуть і за відкриту агресію.

Чи потрібен був воєнний стан?

– Так. Якщо не демонструватимемо, що готові захищатися всіма доступними методами, агресія триватиме.

Як оціните наших кандидатів у президенти?

– Що більше їх, то краще. На те воно й демократія. Але такі кандидати, як Володимир Зеленський мені не подобаються. Політикою мають займатися не медіа-персони.

З іншого боку, я негативно ставлюся до діяльності конкретно Зеленського. Він зняв фільм про президента України “Слуга народу”, де всі говорять російською мовою. Українську використовують у карикатурному вигляді. Це типовий російський погляд на українців як на маргіналів.

У серіалі є епізод, де президент розстрілює парламент. Це типу круто: позитивний персонаж убиває цих гадів. У жодної нормальної нації немає бажання розстріляти свою владу. Хочуть вплинути на неї, піти у владу і навести порядок. А якщо ми розстрілюємо, то замість неї приходить ворог. Це було в українській історії.

Знищити владу – це програма, яку нам вкладає у голову Москва. Не може нас подолати. Тому сподіваються, що ми власними руками зруйнуємо і державу, і себе.

Кандидатка в нардепи від БЮТ Анастасія Приходько в інтерв’ю на телебаченні зі скандалом пішла зі студії. Що за цим стоїть?

– Традиція тягнути в політику артистів – совєтська штука. У Союзі це робилося з двох причин. Щоб безликих кандидатів розбавити народними улюбленцями від мистецтва. І з міркувань, що нефаховими людьми в політиці легко маніпулювати.

15 грудня відбудеться Собор Української помісної православної церкви. Як ви прогнозуєте співжиття трьох церков – УПЦ Київського патріархату, московського й української автокефальної церкви?

– Немає ніякого московського патріархату, ніякої російської церкви. Це підрозділ спецслужб. Самопроголошена російська православна церква, яку кілька століть ніхто у християнському світі не визнавав, стала державною за російського царя Петра І. Та і її знищили більшовики після жовтневого перевороту 1917-го. А РПЦ створена 1946 року за вказівкою Сталіна зі співробітників органів.

Віруюча людина таку контору має обходити. Якщо в ній якимось дивом залишилися справжні священики й істинні віряни, вони не мають іншого виходу, як приєднатися до української церкви.

Важко уявити, як Російська церква в Україні погодиться здати тут свої позиції.

– Її позиція не має значення. Вони розірвали спілкування зі світовим православ’ям. Тобто УПЦ МП стає сектою, що підконтрольна спецслужбам Росії.

Залишаються питання майна і підпорядкування. Всі розуміють, що українська церква повинна мати свій центр у Києві. Він прийняв хрещення від Константинополя задовго до того, як утворилося місто Москва.

За все це підуть битися хіба що “тітушки” під виглядом монахів. Їх російська церква використовувала ще на початку 1990-х. І Печерську лавру контролює тільки тому, що на початку 1990-х храми силою захопили накачані російські “монахи”. А от Володимирський собор тоді вдалося відстояти. Я сам у лавах УНСО патрулював храм, щоб його не захопили “братки”.

Що для вас означало членство в УНСО?

– Я був у перших лавах, коли організацію тільки створили у серпні 1991 року після путчу в Москві. Ідея була така: якщо там переможе реакційний прокомуністичний режим, то Україні доведеться захищатися він нової московської навали. УНСО на початку була саме самообороною, а не політичною силою. Зокрема, протистояла захопленню наших церков.

Як ставитеся до двомовності в українських ЗМІ? Це плавна українізація чи спосіб поселити російську в голови українців?

– Другий варіант. Немає російськомовних українців. Є зросійщені. При чому 90 відсотків у першому-третьому поколінні. Їхні мама, бабуся чи прабабуся розмовляли українською.

Ви українською говорили з дитинства?

– У 1980-ті Київ був переважно російськомовний. У мене з дитинства була і українська, і російська. Раніше розмовляв із людиною тією мовою, якою до мене звертаються. В родині й з друзями – українською. Ще до Майдану я перестав переходити на чужу.

Констатую як корінний киянин: за останні п’ять років у столиці української мови стало в рази більше. Переважно серед молоді.

Як переконати людей не користуватися російським продуктом?

– Як переконати наркомана не вживати наркотики? Він так звик, йому так зручно. Якщо люди мають нахили до саморуйнування, вмовляння не поможуть.

Переконати можна власним прикладом. Я не дивлюся, не читаю і не слухаю лайно. Роби, як я, і його навколо стане менше.

На які українські фільми порадите сходити?

– На всі. Ви можете навіть не ходити, якщо так простіше. Але купіть квиток – підтримайте українське кіно гривнею. Якщо сходимо на всі українські фільми зараз, то наступного року вони вийдуть ще кращі.

“Щоденник Симона Петлюри” вразив актуальністю історії. Показано, що Московія зараз робить те, що і 100 років тому – ті самі маніпуляції. Історія тому і повторюється, що ми не зробили висновків.

Ви входите в Українську асоціацію власників зброї. Виступаєте за легалізацію зброї в Україні. Доводилося застосовувати?

– Володію нарізною гвинтівкою – напівавтоматичний карабін американської системи AR-15 українського виробництва. Купив після Майдану. Тоді здавалося, що через два тижні будемо під Києвом відстрілюватися від московських окупантів. З метою самооборони її застосовувати не доводилося.

Закон дозволяє мати таку?

– Закону немає. Тому я можу ходити з автоматом наперевіс по центру, і до мене не може бути претензій.

В Україні незареєстрованої зброї значно більше, ніж зареєстрованої. Правила її обігу та використання взагалі нічим не регулюються. Боятися треба не наявності зброї, а відсутності в людини законних можливостей захиститися.

Коли ви стали активно дописувати в інтернеті?

– Я цього не припиняв відколи вперше зайшов в інтернет десь у середині 1990-х. У Facebook активно перед і під час Майдану. Був там щодня, описував, що відбувалося.

Все, що публікую зараз, міг написати і на початку 1990-х. Але тоді не було суспільного запиту. А в 2014–2015 роках у мене з’явилося відчуття, ніби ти все життя слухаєш якусь нішеву групу, яку ніхто не знає. І тут раптом всі починають її крутити.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s