Борису Патону виповнилося 100 років: Ми здатні побудувати постійну станцію на Місяці

27 листопада 2018 р.

Видатний український вчений, голова Академії наук України розповів про те, як проходить його робочий день, якими розробками наших вчених він захоплюється, і чи готова Україна до запровадження гіперлупа

Легендарний ювіляр. Найкращим подарунком вважає книги і впевнений, що в України все буде добре

Сьогодні, 27 листопада, виповнюється 100 років відомому вченому та найстаршому з вітчизняних академіків – Борису Патону, який, до того ж є і президентом Національної академії наук. Символічно, але цього ж дня виповнюється 100 років і самій Академії наук.

Напередодні цих ювілеїв ми не тільки ексклюзивно поспілкувалися з винуватцем торжества, але у дізналися цікаві особливості його досить активної старості. В НАН України та наукові співробітники, і охоронці нам розповіли, що в свої 100 років Борис Патон не вилежується вдома, а, навпаки, головує на засіданнях Президії НАН, які збираються іноді по кілька разів на місяць. Одне з таких засідань з його участю відбулося на початку листопада. На цьому засіданні академіки виступили з доповідями, в яких були розписані аспекти проблеми нарощування видобутку нафти і газу в Україні.

“Є реальна можливість істотно збільшити обсяги власного видобутку нафти і газу, причому в досить стислий час. Наприклад, за рахунок відновлення роботи законсервованих свердловин, освоєння морського шельфу і великих глибин Дніпровського-Донецької западини і Прикарпаття”, – заявили академіки.

“Трапляється, що Патон засиджується на роботі до пізнього вечора. Роботи у нього вистачає”, – розповіла нам одна з його колег.

“Незважаючи на поважний вік, Борис Євгенович ментально дуже активна людина. Що подаруємо йому на День Народження? Хотілося б не говорити, але Ваше видання люблю, тому відкрию таємницю. Зважаючи на те, що Борис Євгенович був і залишається скромнягою, то попросив не влаштовувати помпезності для нього на століття. Є плани подарувати йому щось духовне. Наприклад, якусь значиму книгу”, – розповів нам його колега, перший віце-президент НАН України Антон Наумовець.

У тому, що Борис Євгенович приїжджає на важливі публічні заходи, ми переконалися на днях. У Великому конференц-залі НАН України відбулося нагородження кращих вчених сучасності, які відзначилися в галузі науки і техніки. Перед початком заходу він виголосив невелику промову, а після відповів на кілька запитань журналістів. Кореспонденти “Сегодня” запитали у нього про емоції напередодні ювілею і тому, що йому хотілося б отримати в подарунок на своє 100-річчя. Після невеликої паузи Борис Євгенович відповів так:

“Емоції є, але не завжди хороші, тому що життя складне. Для себе хотілося б, щоб життя тривало. Це найголовніше. Хотілося б, щоб люди поважали науку. Спогадів не пишу – у мене інші плани. Потрібно розвивати науку. Потрібно, щоб люди знали: без науки немає життя і нічого прекрасного в світі”.

Академік НАН України, колега Патона Володимир Семиноженко, розповів “Сегодня” про епізод, який вважає найяскравішим за останні роки.

“Стосовно наукової роботи, то найяскравіше мені запам’ятався епізод, пов’язаний з відкриттям високотемпературної надпровідності, – говорить Володимир Семиноженко. – Цей ефект був відкритий швейцарськими вченими, але у нас в Україні, і в першу чергу, в НТК “Інститут монокристалів” близькі матеріали-кераміка досліджувалися дуже давно і масштабно, тому ми, як ніхто, були готові до синтезу таких надпровідних з’єднань. Можна сказати, в цьому напрямку ми вирвалися в той час на найпередовіші рубежі. Борис Євгенович прямого відношення до цих матеріалів не мав, але під час однієї з наших зустрічей в Інституті електрозварювання, він вразив мене однією своєю пропозицією. Тоді проблема використання світлопровідних матеріалів, в першу чергу, пов’язана з можливостями довгих проводів, за допомогою яких можна було створювати надпровідні магніти. І Борис Євгенович запропонував взяти наші речовини і наносити їх в космосі на мідні стрічки, помістивши цю установку на “вантажівку” (корабель, який доставляє вантажі на орбітальну станцію), і подивитися, як в цих умовах вийде надпровідниковий кабель. Зізнаюся, я ніколи не страждав від нестачі ідей щодо нових експериментів, але такого польоту фантазії не очікував. По-моєму, це головна характеристика масштабу вченого”.

– Борисе Євгеновичу, з днем народження! Вся редакція “Сегодня” і всі наші читачі вітають вас зі столітнім ювілеєм. Ми бажаємо вам довгих років життя, міцного здоров’я і дивовижних відкриттів! Як плануєте відсвяткувати?

– Спокійно і без розмаху. Це буде практично звичайний робочий день, нічим не примітний. Просто, можливо, насиченіший спілкуванням. Особлива увага, що правильно, все-таки приділятиметься 100-річчю нашої Академії. Відзначатимемо її свято на високому, державному рівні. Але це буде трохи пізніше, в першій декаді грудня.

– Ми знаємо, що ви кожен будній день справно перебуваєте на роботі. Як проходить ваш звичайний день, з чого він зазвичай починається? Чи буває, що працюєте допізна?

– По-різному буває. Але кожен день встаю вдосвіта і обмірковую план роботи, розставляю пріоритети. Адже щось потрібно зробити терміново, щось може почекати. Роботи, запевняю, ніколи не буває мало. У нас в родині панувала дисципліна. Мій батько, Євген Оскарович, був в цьому плані досить суворий, вимагав від нас багато і чесно працювати, бути зібраними. До речі, ті, хто працював з Євгеном Оскаровичем в Інституті електрозварювання, досі згадують, як він щоранку зустрічав співробітників на сходинках біля входу з годинником в руках. Перевіряв, чи вчасно підлеглі приходять на роботу! Є прислів’я, що точність – ввічливість королів. Батько, як бачите, був вкрай ввічливий (посміхається) і того ж чекав від інших.

Мій звичайний робочий день – це робота з документами і спілкування з людьми. Багато років він ділився на дві частини. З ранку і до обіду я працював в Інституті електрозварювання, після обіду – в президії Академії. Не з дев’яти до шести, а як виходило і скільки було потрібно. І потрібно, зазвичай, значно довше. Зараз графік роботи, за наполегливими вимогами лікарів, кілька пом’якшав, став щаднішим. Намагаюся закінчувати роботу в президії або інституті до шостої вечора, хоча і не завжди вдається. Крім того, намагаюся бути в курсі подій в нашій країні і в світі, знайомлюся з аналітичними публікаціями у вітчизняній і зарубіжній пресі.

На роботу. Академік досі працює кожен день. Фото: А. Яремчук

– А як з вихідними днями?

– Не можу сидіти без роботи. Навіть якщо хочеться трохи відпочити. За багато років сформувалася звичка постійно бути зайнятим, і від неї так просто не відбутися. Але, з іншого боку, вихідний день – це можливість побути трохи наодинці зі своїми думками, зупинитися і подумати про те, на що в поспіху і суєті буднів, можливо, не вистачало часу. Але й тільки.

– Над чим ви зараз працюєте?

– Останніми роками я частіше здійснюю керівництво, займаюся науково-організаційною діяльністю. Але ми постійно обговорюємо з колегами по інституту ідеї, які можна було б з користю для країни втілити там, де в цьому існує потреба. Знаєте, немає лиха без добра. Коли я пошкодив ногу, катаючись на водних лижах, деякий час змушений був побути в тиші, далеко від вируючого робочого процесу. Тоді подумалося: а чому б не пристосувати зварювання для використання в медицині? Вдячний лікарям, які мене лікували, і колегам: вони підтримали цю задумку і допомогли реалізувати її. І здається, вийшло непогано. У всякому разі, електрозварювальних технологія і спеціальне медичне обладнання вже встигли принести користь сотням тисяч пацієнтів. Заради цього варто було попрацювати. Якщо говорити загалом і цілому, то головним моїм напрямком були дослідження з розробки технологій нероз’ємного з’єднання і обробки металів і неметалів. Ми з колегами розробили новий цікавий напрямок – спецелектрометалургію. На мою думку, їй вдалося внести свій відчутний внесок у вітчизняну промисловість і, відповідно, економіку. Нам вдалося придумати способи лиття особливо чистих спеціальних сталей і сплавів, кольорових металів. Був відкритий шлях до отримання унікальних композиційних матеріалів. Завдяки цьому з часом створювалися нові конструкційні і функціональні матеріали вже ХХІ століття. Але зрозумійте, це лише кілька з безлічі і безлічі напрямків, над якими працювали і продовжують працювати вчені Інституту електрозварювання. Зараз ми активно розвиваємо технології зварювання не тільки на землі, але і в космосі, і під водою. Маємо навіть власні пропозиції щодо будівництва постійної станції на Місяці і готові надати їх нашим потенційним партнерам. Але і це, звісно, далеко не все. Хоча, думаю, ви змогли скласти загальну думку про нашу роботу. Всіляко намагаємося бути корисними і дуже сподіваємося, що ці старання не пропадуть дарма.

– Важливе для України питання. Не секрет, що зараз в країні спостерігається відтік за кордон людей різних спеціальностей, і вчені не виняток. Чи відчуваєте ви це як президент Академії? У яких сферах в Україні відчувається відтік вчених? До чого це може призвести і що потрібно зробити, щоб зупинити цей процес?

– Це насущне і дуже болюче питання. І, поза всяким сумнівом, потрібно робити все можливе, щоб створити в нашій країні такі умови, щоб у наших фахівців не виникало потреби виїжджати на постійне місце проживання за кордон. Я маю на увазі і високі зарплати, і повне матеріально-технічне забезпечення досліджень. У тому числі закупівлю необхідного наукового обладнання, яка останніми роками практично призупинилася через брак цільових коштів. Сюди ж можна віднести і проблеми з закордонними відрядженнями і стажуванням, розмитненням реактивів і інших речовин, потрібних для проведення досліджень. Бувають випадки, коли іноземні колеги, які з розумінням ставляться до наших проблем, направляють нам навіть обладнання. Безоплатно! Але перетнути наш кордон цьому обладнанню вкрай складно. Це питання комплексне, і воно вимагає комплексного підходу.

Держава повинна потурбуватися також про умови роботи бізнесу, який зацікавлений у використанні наукових та науково-технічних розробок, але не може собі цього дозволити через податковий прес, бюрократичну тяганину та інші перешкоди. Якщо ці та багато інших проблем не вирішувати прямо зараз, причому в екстреному порядку, ми ризикуємо втратити і той інтелектуальний потенціал, який не без зусиль, але поки вдається утримувати. Повертаючись до того, про що ви запитували: можу сказати, що особливим попитом в світі користуються наші фахівці в галузі фізико-математичних, технічних наук і наук про життя. Не всі, звісно, виїжджають за кордон – багато стають приватними підприємцями. Але для науки це величезна втрата, та й для іміджу країни не менша, коли висококваліфіковані фахівці, які роками готувалися до однієї професійної діяльності, змушені працювати в зовсім інший. Іншого виходу, крім як цілеспрямована державна підтримка науки на всіх рівнях, я не бачу. Виправити ситуацію, що склалася самостійно, без допомоги держави, не в силах ні наша Академія, ні будь-яка з галузевих академій, ні сфера вищої освіти. І на це підуть роки важкої роботи.

– Розкажіть про два-три ключові досягнення українських вчених за останні роки, які вас вразили?

– Ви просите про неможливе (посміхається). Таких досягнень, звісно, набагато більше! Що ж, давайте візьмемо най-найсвіжіші результати. Один з дуже вагомих належить нашим фізикам. Спільно з французькими колегами вони винайшли принципово новий спосіб транспортування лікарських препаратів з ліпопротеїновими частинками плазми крові – це допоможе лікувати онкозахворювання. Ще один вкрай важливий для світової науки результат – це відкриття в галузі позагалактичної астрономії і космології. Наші вчені з Головної астрономічної обсерваторії НАН України відкрили дві вельми цікаві галактики. Перша – галактика з вкрай малим вмістом елементів, важчих за гелій. За своїм складом вона дуже близька до галактик, які формувалися за часів “молодості” Всесвіту, тобто коли її вік становив “всього” до 1 млрд років. Друга з відкритих галактик особлива своїм настільки потужним іонізуючим випромінюванням, що воно здатне іонізувати нейтральну міжгалактичний простір в епоху реіонізаціі Всесвіту!

Успіхами постійно відзначаються і наші хіміки. Наприклад, нещодавно їм вдалося виявити і вивчити низку з’єднань, ефективних проти збудників мультирезистентного туберкульозу. Всі ці результати мають фундаментальний характер. Але чимало є і прикладних, теж вельми важливих і корисних для нашого суспільства. Шкода тільки, що воно про це не завжди належним чином поінформоване. Але наші звітні матеріали, в повному і скороченому вигляді, знаходяться у відкритому доступі. Інформація про багато які з результатів досліджень розміщена на сайті нашої Академії наук. Там же можна ознайомитися і з 500 блискучими науковими розробками різного ступеня готовності до впровадження на виробництві. Цей розділ так і називається: “Академія пропонує”.

В житті. Коло інтересів Патона досі надзвичайно широкий. Фото: А. Яремчуук

– Борисе Євгеновичу, як ви вважаєте, чи можливий в Україні запуск технології гіперлуп, яка вже успішно тестується і обіцяє супершвидкості для пасажирського транспорту?

– Все нове і прогресивне – це добре. Але проривні технології, до яких ви зарахували гіперлуп, повинні ретельно розроблятися і довгий час вивчатися, щоб максимально усунути всі небажані наслідки. Але якщо ви хочете почути мою особисту думку – думаю, Україна ще не цілком готова до використання цієї технології. Для початку варто було б привести в порядок вже існуючі традиційні шляхи сполучення. Відремонтувати і оновити застарілу і зношену інфраструктуру. Так навіть елементарно прокласти асфальтовані дороги там, де їх немає, але де без них ніяк не обійтися. А потім вже думати про гіперлуп. Не впевнений, що нам вдасться такий приголомшливий транспортний стрибок, щоб від ямкового ремонту перейти відразу до надшвидкостей.

– Борисе Євгеновичу, Києвом курсує трамвай, оформлений на вашу честь. У салоні на моніторі пасажирам транслюють інформацію про вашу біографію і досягнення, на трамваї намальований ваш портрет. Які почуття відчуваєте?

– Мені приємно. Але загалом я спокійно ставлюся до подібних речей, оскільки не марнославний. Величезний позитивний ефект від діяльності нашої Академії – це результат напруженої щоденної роботи десятків тисяч співробітників, а далеко не тільки мій особистий. Але якщо завдяки моєму портрету люди захочуть більше дізнатися про наших вчених і конкретно про Національну академію наук, я буду тільки радий.

– В епоху інформаційних технологій ви почуваєтесь більше консерватором чи людиною, яка прагне освоювати нові технології? Є щось, що ви хочете освоїти найближчим часом, може, якісь комп’ютерні програми або новий гаджет?

– Вчений за визначенням відкритий до всього нового, цікавого і перспективного. Його неможливо уявити без допитливості, бажання пізнавати непізнане. Тому намагаюся, наскільки це можливо, не відставати від технічного прогресу. А останнім часом він величезний, і, судячи з усього, нас чекають нові карколомні можливості, про які раніше й не мислили. Все це, нагадую, заслуга науки. Консерватором потрібно бути помірно: все краще зі старого, перевіреного часом, зберігати і розвивати, а все найкраще з нового – приймати на озброєння і теж використовувати. Якби людство так не чинило, воно б не просунулося вперед настільки далеко.

– Борисе Євгеновичу, вам 100 років. Можна з упевненістю сказати, що ви з усіх поглядів мудра людина. Якби могли, що б змінили?

– Мудрість не завжди вимірюється роками. Це по-перше. А по-друге, я скромнішої про себе думки. Знаєте, як кажуть: вік живи – вік учись. А стародавні ще говорили: я знаю, що я нічого не знаю. Поки ти живий, поки думка в тебе зрозуміла – потрібно працювати і вдосконалюватися. Але це процес без кінцевої точки, необмежений за тривалістю і глибиною. З висоти років багато що бачиться по-іншому. Але не думаю, що став би щось міняти, маючи можливість. Багато що повинно було статися, щоб з цього можна було винести відповідний досвід. Напевно, все було по-своєму потрібним і невипадковим на моєму шляху.

– Про що мріє Борис Патон?

– Мрію, щоб наука і вчені були в пошані в нашій країні. Щоб Україна розвивалася і процвітала. І щоб все було добре у нас, наших дітей і онуків. Я за натурою оптиміст, тому вірю, що одного разу так обов’язково і буде.

– Просимо розповісти трохи про вашу родину. Скільки у вас онуків, є правнуки? Пішов чи хтось із них вашими стопами?

– Моя внучка Ольга – фахівець з міжнародного права. Вона і в університеті його вивчала, і потім в аспірантурі удосконалювалася. Але зараз вона зосередилася на вихованні своєї дочки. Правнучка наразі дуже маленька, рано судити про її таланти і нахили. Головне, щоб вона зуміла знайти себе в якійсь справі, яке припаде їй до серця, і була щаслива.

– Чи є щось, що вас зараз обурює як жителя України? Може бути, ціни, тарифи, чи щось інше – політика влади, екологія?

– Сумно бачити вкрай зневажливе ставлення до науки. Але багато хто з наших негараздів є, як мені здається, проблемами зростання української держави і громадянського дорослішання нашого народу. Пройде час, ми порозумнішаємо і станемо цивілізованішими, як і годиться країні, що знаходиться в серці Європи. І змужніємо, звісно. Потрібно розглядати проблеми і кризи не як непереборні перешкоди, а як шанс для змін на краще. Як відомо, справа майстра боїться. Потрібно працювати – і все налагодиться. Головне, не занепадати духом.

– Ще одне запитання: на що любите витрачати зарплату? Може бути, є якісь особливі захоплення?

– Найкраще капіталовкладення, навіть якщо це просто хобі – це вкладення в нові знання. Освіта, книги, якісь навчальні програми. Моя пристрасть – книги. На жаль, рідко вдається присвятити їм час. Але саме це я завжди вважав найкращим подарунком і найвиправданішою статтею витрат. Хоча загалом на тринькання ніколи не страждав. Потреби у мене скромні, і їх дуже небагато.

Автор висловлює подяку НАН України за сприяння в організації інтерв’ю.

 

 

 

 

 

 

Джерело: Сьогодні

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Патон Борис

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s