Василь Гацько: «Демальянс» має стати платформою для об’єднання партій та адекватних депутатів парламенту (повна розмова)

2 листопада 2015 р.

Нечисленні біґ-борди з гаслом «Петя боїться Гацька. Демократичний альянс», які з’явилися напередодні місцевих виборів у Києві, наробили немало галасу в соціальних мережах. Над ними відверто кпили, висміювали, зазначаючи, що партія могла б пустити гроші й на більш адекватну рекламу. Однак, каже голова «Демальянсу» Василь Гацько, своє головне завдання така знахідка піарників виконала: про партію почали згадувати в медіа, її почали краще впізнавати.

Попри це, закінчилися вибори тим, що «Демальянс» втратив представництво у Київраді . Якщо торік на муніципальних виборах «ДА» заледве подолав 3% бар’єр і провів двох депутатів, то тепер не дотягнув якихось 0,2% до прохідної межі у 5%. Про цей провал та про перспективи партії POLUKR.net спілкувався з лідером партії Василем Гацьком.

«На цих виборах у «Демальянсу» голоси не крали»

Тривалий підрахунок голосів на виборах у Києві справді є наслідком проблем з імплементацією нового виборчого закону чи йдеться про якісь штучні маніпуляції?

– Нічого подібного, справа не в законі. Голос за кандидата й голос за партію – одне й те саме, тут не потрібно нічого розділяти і щось особливе рахувати. Йдеться про те, що протоколи довго звозили до районних виборчих комісій, а потім районні довго передавали їх у міську ТВК.

Тобто є підстави говорити про фальсифікації виборів?

– На цих виборах ми не стикалися з таким явищем, як крадіжка голосів у «Демальянсу». Таке було торік, коли забирали протоколи на уточнення, потім привозили назад, а в «Демальянсу» – ставало менше голосів, ніж було раніше. Цього року такого немає. Ми слідкували, що привозили з дільниць на райони, що з районів везли далі.

Були суттєві затримки, пов’язані з результатами виборів мера. Із визначенням, хто буде в другому турі з Кличком – Береза чи Омельченко. Я підозрюю, що в декого могла бути зацікавленість, аби пройшов Омельченко. Хоча мені важко з упевненістю казати, що саме відбувається з підрахунками голосів за мера.

Але ж ви також балотувалися на посаду міського голови і набрали 2,76%.

– Так, але там ми взагалі голоси не рахували, навіть не збирали дані. Тобто для нас, звичайно, первинним було проходження «Демальянсу» до міської ради. Що ж до партій, то я, наприклад, узяв для ближчого розгляду Шевченківський район Києва. І найбільше запитань у мене викликають результати партії «Єдність» Омельченка. Величезні запитання!

Коли я бачу кілька десятків дільниць, де кандидати від «Єдності» з великим відривом перемагають усіх конкурентів, включно з представниками «Солідарності», то є підстави вважати, що відбувся підкуп виборців. Це стосується округів Алли Шлапак, Олександра Бродського, в іншому районі – Сергія Кримчака тощо. Ми знаємо, що кампанію «Єдності» веде Віктор Пилипишин. Знаємо також, що він – колишній голова Шевченківської районної держадміністрації, і в нього саме тут усе налагоджено, всі мережі.

Або візьмемо інший район – Голосіївський. Бачимо, що «Єдність» перемагає в студентських гуртожитках. Ясно, що такого результату неможливо досягнути інакше, ніж прямим підкупом виборців.

Тому я роблю висновок, що кандидати від цієї партії займалися як довготривалим непрямим підкупом виборців, так і прямою купівлею голосів за гроші.

Але оскільки правоохоронці нічого крамольного не зафіксували, то юридично до цього вже не підкопаєшся. Немає підстав для невизнання чи скасування результатів виборів.

«Ми навчилися проводити максимально ефективну кампанію за найменші гроші»

Як прокоментуєте результат на виборах у Києві своєї партії? Чи були реальні шанси взяти п’ять і більше відсотків голосів?

– Звичайно, ми орієнтувалися на 5% і багато працювали для цього. Якби не працювали, то не взяли б і 2%. А різні політичні експерти пророкували, що ми в Києві не вийдемо і за 2%.

Загалом, можу говорити про деякі позитивні моменти за підсумками цієї виборчої кампанії. Зокрема, порівняно з виборами минулого року, нам у столиці вдалося наростити рейтинг на 2%. Я вважаю це серйозним показником. Ми просто не встигаємо за прохідними бар’єрами, які встановлюються для проходження в місцеві ради. 3% ми ще взяли, а от 5% – трохи не дотягнули. Хоча, скажімо, в Європі на місцевому рівні для партій роблять мінімальний прохідний бар’єр, щоб отримати максимально широке представництво, або взагалі скасовують бар’єр. Є країни, де діє принцип: скільки партія не набрала б, та якщо вистачило хоч на один мандат – беріть, ідіть у раду і представляйте! А в нас закон спеціально написаний під великі партії.

У чому я ще бачу позитив, це в тому, що ми навчилися проводити максимально ефективні виборчі кампанії за критерієм «бюджет–результат». Я порівнюю з іншими партіями. Ніхто з них не витрачав лише 50 тисяч доларів, показуючи такий суттєвий результат.

Я говорив із [політтехнологом Тарасом] Березовцем, і той назвав мені деякі цифри витрат інших партій та кандидатів, які він виводить на основі спілкування з колегами. Думчев і «Рух за реформи» за сім місяців витратили близько 15 мільйонів доларів. Корбан з «Укропом» у Києві витратили 5 мільйонів доларів. Береза – 2 мільйони, Кличко, здається, близько 7 мільйонів… Коротше кажучи, там витрачають дуже великі кошти. На цьому тлі наші 50 тисяч виглядають смішно, а ми майже витягнули 5%.

Причому в нас який виборець? Найбільш вимогливий. Це Facebook. Він любить максимальну чистоту, звітність і так далі. Він прийшов, привів свою родину, проголосував – ну, виявилось недостатньо.

Впізнаваність у нас дуже низька. І по Києву, і по країні в цілому. Наприклад, минулого року під час виборчої кампанії ми робили заміри – виявилося, що про нас знають 3% виборців. Це вже після Майдану, де ми були ядром протестів. Ясна річ, нам хочеться більше. Потрібно ще рости. Я усвідомлюю, що люди можуть у нас розчаровуватись, тому що вони хочуть, аби ті, за кого вони голосують, потрапляли в Раду.

«Ми можемо забрати до себе частину депутатів Верховної Ради, які відкололися від «Самопомочі», яких можна знайти в Блоці Порошенка, «Батьківщині», «Народному фронті»

Якщо конституційна реформа забуксує, наступні вибори в Україні за розкладом відбудуться аж у 2019 році. Тобто під час чотирирічної каденції «Демальянс» буде досить слабко представлений у місцевих радах, його не буде в Київраді, у Верховній Раді. Чи не означає це, що партія мала б змінити стратегію та ініціювати укрупнення, об’єднання з іншими політичними силами? Що, наприклад, заважає вам об’єднатися з партією «Сила людей» – замість того, щоб відбирати одна в одної голоси? Зрештою, саме частки «Сили людей» і забракло для проходження «Демальянсу» в Київраду.

– Тут ситуація така. По-перше, вибори в Україні відбуваються частіше, ніж це передбачено розкладом. Для нас наступний етап – це вибори до районних рад Києва в березні наступного року. Ясна річ, нам потрібно балотуватись і показувати динаміку.

Крім того, я не виключаю, що будуть дострокові парламентські вибори. Може й наступні місцеві вибори будуть через два роки. Тому з виборами в нас усе гаразд, виборів вистачає (сміється).

Тепер щодо об’єднань і укрупнень. Давайте будемо відвертими і визнаємо, що «укрупнення» на прикладі об’єднання «Демальянсу» і «Сили людей» – це просто смішно.

Чому?

– Тому що таке «укрупнення» що є, що його немає. «Сила людей» на цих виборах у Києві набирає лише 0,3%.

Але й ці відсотки на дорозі не валяються, і в «Силі людей» є хороші люди…

– Не валяються. Хоча в «Силі людей» не всі хороші (усміхається). Є різні люди, з різною історією. Але там справді є хороші люди. Напередодні цієї виборчої кампанії я зустрічався з ними і передавав побажання «Демальянсу» об’єднатися в єдину політичну партію, щоб піти разом уже на ці місцеві вибори. Однак «Сила людей» відмовилася. Вони щойно утворилися і ще не набили достатньо ґуль; у них забагато максималізму. Вони вважали, що все буде добре.

У підсумку «Сила людей» взяла нуль і на минулорічних парламентських виборах, і у великих містах на нинішніх місцевих виборах…

Але, я думаю, ми ще повернемося до розмови з ними.

Єдине, що я хотів би, – аби це укрупнення було ширшим. Нехай юридично йтиметься про об’єднання двох партій, але насправді потрібно об’єднувати більші середовища. Бо якщо додавати нулі, в сумі отримаємо такі ж нулі. Чи буде сенс із такими рейтингами йти на парламентські вибори, якщо ми не можемо пройти в Києві?

Що ви маєте на увазі, коли говорите про «ширші середовища»?

– «Демальянс» має стати платформою для об’єднання не лише партій. Думаю, ми можемо забрати до себе частину депутатів Верховної Ради, які відкололися від «Самопомочі», яких можна знайти в Блоці Порошенка, «Батьківщині», «Народному фронті»…

Прізвища?

– Це і Ганна Гопко, і Вікторія Пташник, яких виключили з «Самопомочі», і Сергій Лещенко, і Мустафа Найєм, донеччанин Єгор Фірсов і так далі…

Чи означає це, що ви будете кликати до себе згаданих політиків уже з прицілом на дострокові парламентські вибори?

– Так. Хоча ви їх, мабуть, не «паліть» (усміхається). Але ми справді розробляємо варіант перетворення «Демальянсу» на ширшу платформу для об’єднання. А чи прийдуть до нас такі люди, чи виявляться надто гордими, щоб до когось долучатися, – побачимо.

Потрібно спробувати підтягнути таких людей. Не треба гратися в ізольованість. Наразі ми карликова партія, і я розумію, що таке парламентська кампанія. Слід ставати серйозною платформою, конкурувати за відомих адекватних людей, які наразі інкорпоровані до великих політичних структур, легітимізують їх, але не роблять там якихось помітних змін.

Так, адже смішно виглядає, коли депутат від БПП Лещенко закликає у Facebook голосувати за «Демальянс», який конкурує з його ж партією, тоді як від БПП балотуються скомпрометовані політики, колишні «регіонали» абощо.

– Так, є таке…

«Ми перемогли там, де потрібно витрачати менше грошей»

– Які результати «Демальянсу» у регіонах України?

– На цих виборах ми пішли на експеримент. Узяли для проведення активної виборчої кампанії ключові точки: Київ, вісім обласних центрів… Так от, з обласних центрів «Демальянс» пройшов лише в Чернігові, де набрав більше 5% (також у Чернігові в одній райраді маємо понад 5%, в іншій – 10%). Миколаїв, Ужгород у нас на рівні 3%. Одеса – близько 2%, Харків – 1%. Суми – приблизно 1,5%.

Висновок: що більше місто, то нам складніше. Але, крім цього, ми взяли менші населені пункти. Наприклад, Бровари під Києвом і Винники біля Львова. І там, і там «Демальянс» пройшов до міської ради. У Броварах – майже 9%, у Винниках – більше 6%.

І ще ми взяли населені пункти до 15 тисяч населення, причому обрали різну географію: один на сході, інший – на заході. На сході – Новогродівка Донецької області, кілометрів за 35 від відомих Пісків та лінії зіткнення. Так ми там набрали 15%! І стільки ж – у Заліщиках Тернопільської області.

Тобто там, де можна своїми ніжками пройти, ми своє взяли. Що менший населений пункт, що менше коштів потрібно на виборчу кампанію, що менші витрати на рекламу, що більше можливостей охопити людей, провести повноцінну агітацію – то вища наша успішність.

А в Києві – ну куди? 12 тисяч будинків! Ми навіть не спромоглися зробити повну розсилку в кожну поштову скриньку агітаційних матеріалів, хоча вони в нас є. Це 1 мільйон 200 тисяч поштових скриньок! Щоб рознести за всіма адресами хоч по одному нещасному аркушу, потрібно заплатити 600 тисяч гривень.

– Як виборець можу з вами не погодитись. У моєму районі, на Позняках у Києві, я не бачив не тільки реклами «Демальянсу», а й будь-якої роботи кандидатів. Хоча вони тут формально балотувались. Виходить, низька активність висуванців партії пов’язана не так із браком грошей, як із якістю самих кандидатів та їхнім бажанням ходити дворами й безпосередньо агітувати виборців. Адже це були місцеві вибори, і 30-40 дворів між багатоквартирними будинками в одному окрузі обійти нескладно. Кандидати від інших партій – «Самопомочі», «Свободи» – часто здобували підтримку саме завдяки постійним зустрічам із людьми біля домівок, магазинів…

– Насправді і так, і ні. Я бачу загальну картину по місту. Є багато округів та дільниць, де ми набирали і по 15%, і по 20%. Так от, на превеликий жаль, не видно прямої залежності результату від роботи кандидата саме на таких округах.

Наприклад, один з округів на Теремках: «Демальянс» там не висував свого кандидата, а набрав 10%. Взяти також Голосієве чи Деміївку – там більше знають партію, знають мене, бо я живу в Голосіївському районі й багато допомагав місцевим жителям (створювати ОСББ, вводити будинок в експлуатацію тощо). А конкретний закріплений кандидат чи його відсутність не мають такої ваги.

А з іншого боку – візьмімо Оболонь. У кількох округах наші кандидати «пахали», як тільки могли. Наприклад, Олена Педай – вона просто мотор, не вилазила з округу! А партія в неї набрала тільки 4,8%.

Хоча це не означає, що не треба йти на округ і там працювати. Треба, безперечно.

«Визнаю, що до «Демальянсу» могли кооптувати своїх кандидатів наші конкуренти»

– Активна робота кандидата в окрузі – це ресурс, який у будь-якому разі працює на партію, на її впізнаваність та авторитет. Чим ви поясните, що в деяких округах кандидати від «ДА» нічого не робили?

– Як ви знаєте, ми відкрили свій список і дозволили балотуватися від «Демальянсу» різним людям. І в Києві приблизно половина наших кандидатів прийшла, умовно кажучи, з вулиці. Так, вони пройшли номінаційний комітет, їх перевіряли. Але потім ми не могли їх вигнати на округи, аби вони там працювали. Не всіх, але значну частину.

– Дехто з них пояснював це тим, що за агітацію їм ніхто не платить, і взагалі нема особливих мотивів прагнути до Київради, адже депутати там не отримують зарплати…

– Так, але знаєте, в мене закралася думка, що нам насправді можуть «заводити» кандидатів ззовні з певними цілями. Легко! Як і навіщо це роблять? Я наведу один промовистий приклад із парламентської кампанії минулого року. По Києву від «Демальянсу» йшли до Верховної Ради кілька мажоритарних кандидатів. Зокрема був наш висуванець у Шевченківському районі, де конкурували Пилипишин і «свободівець» Левченко. І що зробив Пилипишин? (А я тепер розумію, що це робив саме Пилипишин!) До мене приходить наш кандидат (тоді якраз йшлося про нашу співпрацю з «Громадянською позицією» Анатолія Гриценка) і каже: «Василю, мені пропонують допомогти коштами на кампанію». Я питаю – хто? Він каже: керівник штабу «Громадянської позиції» в Шевченківському районі. – Про яку суму йдеться? – Порядку 35-40 тисяч доларів. – А які мотиви? – Цей спонсор хоче підтримати висуванця «Демальянсу» з точки зору кар’єрного зростання, хоче, щоб був такий представник у парламенті. Я тоді подумав: ну, які проблеми, це ж «Громадянська позиція» – хай вкладає.

Він почав вкладати. А потім Левченко й Пилипишин увійшли в клінч, і постало питання про те, що якщо «Демальянс» не зніме свого кандидата, то Пилипишин знову виграє вибори. Левченко прийшов з проханням: хлопці, допоможіть, така-от ситуація, а ви ще не починали повноцінну кампанію… Ми вирішили піти «Свободі» назустріч, особливо враховуючи, що Пилипишин мав відношення до ухвалення законів 16 січня. І от потім приходить до нас той спонсор і каже: я не погоджуюся зі зняттям кандидата, я його фінансував!І я почав підозрювати щось недобре. Передзвонив у «Громадянську позицію», запитав, як давно в них працює цей чоловік. Там відповіли, що буквально пару місяців – прийшов, запропонував допомогти, очолити штаб.

Тобто що ми бачимо? Пилипишин вводив своїх людей навіть в інші штаби. Їм було вигідно вкласти гроші в нашого кандидата, щоб він забрав у Левченка частину голосів. Тому наша відкритість – це така штука… Палиця з двома кінцями.

– Тобто частина кандидатів від «Демальянсу» можуть бути кооптовані конкурентами для досягнення інших політичних цілей?

– Так, можуть. Хтось просто не виявляє активності й таким чином допомагає конкурентам, хтось збирає інформацію про нас. Когось заводять, щоб узяти контроль над частиною дільниць. Адже вони потім і своїх спостерігачів дають, і членів комісій… Словом, я припускаю, що таке цілком можливе.

Це й пояснює низьку активність деяких кандидатів від «Демальянсу» на деяких округах. Але це я кажу без прив’язки до конкретної ситуації на вашому окрузі.

– Про ситуацію в сусідньому окрузі писав журналіст Вахтанг Кіпіані, який там живе. Там був явний «договорняк», коли кандидат від «Єдності» Кримчак купував не лише виборців, а й кандидатів, які були відверто слабкими й не виявляли в ході кампанії жодної активності. І кандидатка від «Демальянсу» зовсім не працювала…

– Там була наша дівчина, вона якось працювала. Але вона ще молода, недосвідчена. Я не підозрюю її в участі в «договорняку», вона досить давно в «Демальянсі»…

«Ми інвестуємо у своїх активістів багато часу й зусиль»

– Скільки загалом у Києві членів «Демальянсу»?

– Близько 400.

– Чому тоді така гостра проблема вибрати кандидатів на округи зі свого середовища?

– Розумієте, люди йдуть у «Демальянс» не обов’язково для того, щоб реалізувати себе в сфері політики. «Демальянс» – це класна спільнота, в якій можна зростати. Це щось хороше, до чого можна мати причетність. Так, це більше сприймається як громадська організація. А от стати політиком… Нам доводиться дуже багато працювати, щоб «прокачувати» цих людей. І це – не для всіх. Комусь політична діяльність цікава, комусь – ні.

Для того, аби до нас побігли політично мотивовані люди, ми повинні стати дуже перспективними. Коли люди побачать у партії перспективу, вони ставатимуть в чергу… А наразі ми вирощуємо своїх активістів змалку, проганяючи їх через систему громадянської, політичної освіти, через різні проекти, ініціативи тощо. І в цьому середовищі я бачу 5-6 потенційно дуже потужних людей, які з року в рік зростають, які мають сильну політичну мотивацію. Для цього ми інвестуємо в них дуже багато часу й зусиль.

«Ми проти дискримінації секс-меншин. І такі люди є в лавах нашої партії»

– Частина потенційних виборців відмовилася голосувати за вашу партію, звинувативши «Демальянс» у надмірній консервативності й навіть «клерикалізмі». Підставою для такого ставлення був минулорічний конфлікт, коли «Демократичний альянс» відмовив у прийомі до своїх лав відкритому гею, ЛГБТ-активісту Богданові Глобі. Тепер ви говорите про потребу зробити «Демальянс» «широкою платформою для об’єднання середовищ». Чи означає це, що ваша партія стане більш ліберальною в питанні секс-меншин?

– Минулого року ми «самі напросилися» – зробили невелику помилку в комунікації у випадку з Глобою. І цей шлейф досі тягнеться за нами… Тоді Глобі відмовили не через те, що він належить до сексуальної меншини. Просто були розбіжності між програмою партії (в ставленні до сім’ї) і тими поглядами, які публічно висловлював Глоба.

Насправді у нас немає жодних упереджень щодо сексуальних меншин. «Демальянс» сам по собі не є лобістом прав секс-меншин, але це жодним чином не означає якоїсь дискримінації у відношенні до них. Більше того, в нашій партії є представники сексуальних меншин. І це не заважає ні їм, ні партії.

У нас консервативні погляди на інститут родини. Та «Демальянс» не заперечує проти внесення змін до законодавства щодо антидискримінації сексуальних меншин. І взагалі ми не заперечуємо можливість урівняти права секс-меншин у багатьох сферах життя.

– А якщо постане питання про легалізацію одностатевих шлюбів?

– Я хотів би, щоб такі питання проходили максимально широку дискусію, і ми до неї готові. З нашого боку не буде заперечень щодо партнерства [осіб однієї статі]. Єдине, що ми ставимося консервативно до інституту родини, сім’ї. У нашому розумінні – це чоловік і жінка.

Але ми виходимо з того, що двоє людей однієї статі мають громадянські потреби, проблеми з вирішенням майнових питань і багато іншого. Щодо цього в нас ніяких упереджень не було й бути не може.

– І щодо усиновлення дітей одностатевою парою?

– Про усиновлення я говорити не готовий. Ми цю дискусію ще не пройшли всередині партії.

 

 

 

 

 

 

 

Розмовляв Дмитро Лиховій

 

 

 

 

Джерело: PolUkr

 

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Гацько Василь

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s