Віталій Трубаров, в.о. голови Фонду держмайна: Держава не повинна самостійно керувати підприємствами

17 серпня 2018 р.

В.о. голови Фонду держмайна розповів, як відбуватиметься масштабна приватизація державних підприємств.

Ще у грудні 2017 року Фонд держмайна визначився з переліком об’єктів, які мають приватизувати цього року. До списку потрапило приблизно 200 державних підприємств різних галузей: транспортні, хімічні, машинобудівні, сільськогосподарські, вугільні та інші.

Процес продажу буде відбуватися згідно з новим законом Про приватизацію державного та комунального майна, який у січні ухвалила Верховна Рада.

Згідно з ним, зараз залишається тільки велика і мала приватизація. У першу категорію потрапили об’єкти з вартістю активів понад 250 млн грн. Все, що менше цієї суми, автоматично відноситься до об’єктів малої приватизації.

Найпривабливішими активами великої приватизації називають Одеський припортовий завод, Турбоатом, Запорізький титаномагнієвий комбінат, Об’єднану гірничо-хімічну компанію, Центренерго.

Цього року завдяки продажу підприємств Кабінет міністрів планує отримати 21,3 млрд грн.

В.о. голови Фонду держмайна Віталій Трубаров розповів НВ Бізнес, як відбуватиметься приватизація і коли продадуть перші державні підприємства.

– Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про приватизацію в новій редакції. Що це змінить?

– Закон набув чинності 7 березня. Ухваленй закон повинен прийти на зміну поки чинному законодавству, яке регулювало програму приватизації. Працювати з ним було складно – сім різних законів, безліч підзаконних актів. І людині, яка не перебуває всередині системи, важко з цим розібратися. Тому багато хто навіть не дивився в бік приватизації, а займався придбанням майна на вторинному ринку. Це стосується також наших міжнародних інвесторів і партнерів, які не бажали витрачати достатню кількість часу і сил на всі ці юридичні моменти. Тому, насамперед, новий закон закрив попередні 7 законів і увібрав у себе всі основні пункти з них.

У законі прописано основні моменти для інвесторів, зокрема і захист інтересів. Передусім, це право інвестора оскаржити дії, пов’язані з приватизацією, у міжнародних судах. Це дає впевненість у тому, що пізніше або в момент приватизації підприємства не будуть штучно заганяти в банкрутство.

До закону внесено певні норми, які забезпечують механізм нечесної конкуренції. Наприклад, коли заводять 3-4 додаткові організації для того, щоб збивати конкурентів. Якщо ти маєш намір серйозно заходити і купувати майно, потрібно заплатити гарантійний внесок. Якщо раптом ти будеш помічений у нечесній конкуренції, гарантійний внесок злітає, це вже нікому не видно. І варіанти в тому, що інвестор хоче прийти і купити об’єкт. Йому не хочеться витрачати надто багато часу. Раніше на приватизаційну підготовку великих об’єктів ми витрачали 2-2,5 року. Тепер це буде займати до року. Це також стосується об’єктів малої приватизації – термін їх підготовки скорочується вдвічі.

Раніше була нескінченна кількість груп об’єктів. Зараз є дві великі групи: об’єкти малої приватизації та об’єкти великої приватизації. До об’єктів малої приватизації належать підприємства, які за останній фінансовий рік не перевищили цифру 250 млн грн своїх активів. Все, що вище 250 млн грн, буде вважатися автоматично об’єктами великої приватизації. Приватизація малих об’єктів відбуватиметься однозначно на електронних майданчиках, на підставі конкурсних процедур. Для продажу об’єктів великої приватизації будуть залучатися міжнародні радники, компанії, які забезпечують роль помічника в цьому процесі. Для того, щоб і привести документообіг у порядок, зрозумілий для всіх, і зробити його таким чином, щоб знайти ту фінансову модель, за якої цей продаж був би максимально вигідним. На це все зараз ми всі і розраховуємо.

Новий закон закрив попередні 7 законів і увібрав у себе всі основні пункти з них 

У законі є норми, які обмежують можливість участі країни-агресора, юридичних осіб і фізичних осіб, у великій приватизації. Крім того, в законі прописано норму, згідно з якою все, що вище 10% у всіх реєстрах у всьому світі розкривається, і ми можемо побачити до останнього бенефіціара. Відповідно, все, що нижче 10%, вже не розкривається і ми не можемо побачити. Але це вже й не потрібно. Бо якщо ти володієш акціями менше ніж 10%, то ти ні на що не впливаєш.

Робочих норм, які закладено в цьому законі, достатньо. Усі вони свідчать про те, що приватизація відкрита, чесна, з залученням іноземних партнерів, приватизація, що дає можливість як нашому внутрішньому, так і зовнішньому інвестору почуватися досить комфортно. Це вселяє в нас впевненість у тому, що приватизація, починаючи з 2018 року буде проходити в нових умовах, і ми розраховуємо на хороші результати.

– Нещодавно ви затвердили список підприємств, які мають приватизувати цього року. Дійсно вдасться продати більшість з них?

– Розумію певний скепсис у ваших словах. Дійсно ми всі разом втратили час. Ми спочатку розраховували, що сам закон буде ухвалено ще минулого року, для того щоб до 1 січня ухвалити всі підзаконні акти і провести весь рік у приватизаційних процедурах. На жаль, саме ухвалення закону перейшло у 2018 рік, він набув чинності 7 березня і всі підзаконні акти було ухвалено лише 10 травня Кабінетом міністрів. І зараз ми вже відшліфовуємо робочі моменти, пов’язані із введенням безпосередньо цих підзаконних актів. Але ми втратили півроку, які нам доведеться надолужувати. Я думаю, що велика
приватизація розпочнеться наприкінці цього місяця. У будь-якому разі до кінця року ми пройдемо весь цей шлях.

Список об’єктів великої приватизації дійсно великий. Вже оголосили конкурс на відбір радників, які мають почати свою роботу вже з серпня. Тобто на кінець липня ми будемо вже точно знати, який об’єкт, який радник буде відібраний. У кожного радника буде 3-4 місяці на їхню роботу. Відповідно, після оголошення їхньої роботи нам потрібно затвердити Кабміном первинні умови за ціною, первинні умови щодо продажу.

Чекаємо 45 днів – термін, який дає можливість на приймання цих заявок, і проведення безпосередньо самого аукціону вже на території фонду. Якщо цей час скласти докупи, то ми вже потрапляємо на кінець року. Тому є велика ймовірність того, що власне фінальна частина цих продажів об’єктів великої приватизації перейде на 2019 рік.

– Розкажіть про приватизацію Турбоатому. Коли вона може відбутися, і хто можливий покупець?

– Турбоатом дуже інвестиційно привабливе підприємство. Адже воно генерує досить конкурентну продукцію і має позитивні показники. За нього можна отримати достатньо грошей і бути впевненим у тому, що і надалі підприємство буде розвиватися за своїм машинобудівним профілем. Претендентів купити його я назвати не можу, але це основні гравці, які працюють у світі, в Європі за цим профілем, у тій чи іншій мірі. Упевнений, що під час організації продажу буде досить серйозна конкурентне середовище. Відповідно, ціна збільшиться в рази від того, що буде на старті. Як держава, що володіє контрольним пакетом акцій, на рівні Кабінету міністрів розглядається питання, чи виставляти цей об’єкт цілком або роздрібнити його на якісь частини і виставити на торги, скажімо, 25 або 24% акцій. Думаю, що найближчим часом таке рішення на рівні Кабміну буде ухвалено, і ми вже фактично зможемо далі перейти до організації передприватизаційної підготовки.

– А ви самі за що?

– У нас немає вузьких фахівців у галузі машинобудування, сільського господарства, металургії. Ми однаково підходимо процедурно до приватизації всіх підприємств. Тому сказати, що мені або Фонду ближче так чи ось так, на мій погляд, неправильно. Тому що ми є сервісною організацією. Ми виконуємо поставлені нам завдання Кабінетом міністрів у межах законодавчого поля. Тому якщо буде ухвалено рішення про те, що потрібно приватизувати весь пакет акцій конкретного підприємства, ми будемо це робити. Якщо буде ухвалено рішення приватизувати якусь його невелику частину, ми виконаємо таке рішення.

– А як би ви продавали?

– Моя особиста думка може на щось вплинути, тому висловлювати її не дуже правильно. Фонд виконує покладені на нас функції. Якби у складі Фонду були фахівці в галузі машинобудування, якщо ми з вами говоримо про Турбоатом, ми б порадилися, як реагує ринок на такі речі, і ухвалювали рішення. Я не можу професійно на хорошому рівні робити висновок, як потрібно. Я можу порушити таємний хід карти.

Продати можна все. Питання: на яких умовах і на яку перспективу 

Що стосується взагалі процедури приватизації, то я вважаю, що держава повинна займатися своїми основними функціями – бути регулятором економічних процесів у країні. Держава не повинна самостійно керувати підприємствами. У нас не планова економіка, ще з 70-х років ми від цього всього відійшли. Можливо, те, що держава сама керує цими підприємствами, є досить поганим знаком. На жаль, ми не впоралися з цією функцією. Тому потрібно виходити на приватизацію. У державі потрібно закріпити тільки те, що забезпечує її всіляку безпеку. Всі інші об’єкти потрібно вивести на приватизацію або на концесію як одну з форм залучення інвестицій.

– Як можна приватизувати ОПЗ за наявності у підприємства значного боргу перед постачальниками газу та керівництва, лояльного до чинної влади, яке зацікавлене в тому, щоб завод залишився у держвласності або ним управляти?

– Немає процедури виходу з ситуації, що склалася. Ми дійсно готували приватизацію цього підприємства в межах старого закону і вже підійшли до фінішної прямої. Але зіткнулися з головною проблематикою. Адже наявність дорогого газу, яка займає 90% у собівартості цієї продукції, не є навіть найбільшою проблемою, як і ринок на кінцеву продукцію, який просів. Проблема в боргових зобов’язаннях. Як кажуть наші іноземні партнери, питання навіть не в самій сумі боргу, а питання – кому винні. Ми шукали досить широкі механізми, в який спосіб вийти з цієї ситуації. На жаль, на рівні нашої країни ми не знайшли таких механізмів. Тому ми залучили іноземних радників, великі фірми, так звану Велику трійку, для того щоб вони нам допомогли.

На рівні уряду створено групу, яку очолює міністр Кабінету міністрів Олександр Саєнко. Вона займається розробкою технології приватизації, яка допомагає з вирішенням проблем різних підприємств. У цю групу входять наші іноземні партнери. І вони бачать досить багато механізмів, як вирішити ці проблеми. Але для цього необхідно було перейти трошки на інші рейки. Тому, коли ухвалювали великий список приватизації, напроти цього підприємства раніше стояла зірочка, що позначає виноску, що воно приватизується за старим законом. Кабмін ухвалив рішення і прибрав цю зірочку. Тобто це підприємство будуть приватизувати за новим законом із залученням повноцінного радника. У його функції буде покладено роль очищення цього підприємства від токсичних боргів. І вже коли це підприємство буде очищено від боргових зобов’язань або будуть механізми, які забезпечують майбутньому інвестору впевненість у тому, що йому не доведеться мати відносини з проблемним кредитором, тоді ми зможемо це підприємство вивести на чистий красивий продаж, яку ми очікуємо якщо не в грудні цього року, то вже на початку наступного. Але після тих висновків, які зробить радник. Один з радників, який виступав на цій групі, бачив, як це можна зробити до грудня місяця. Це не мої слова, я переозвучую думку однієї з провідних фірм.

– Але ви самі вірите, що його вдасться продати?

– Продати можна все. Питання: на яких умовах і на яку перспективу. Для нас і для уряду важливий навіть не сам факт продажу. Важливо, щоб будь-яке підприємство після факту продажу функціонувало і працювало.

– Хто може виступити покупцем Центренерго? Чи буде допущено до конкурсу ДТЕК Ріната Ахметова, яка вже є монополістом?

– Центренерго – одне з тих підприємств, передприватизаційну підготовку якого ми почали ще минулого року, відібравши радника Ernst & Young (польська філія). Вже йде робота із залученням радника, який має знайти інвесторів. З точки зору, кого допускати, кого не допускати – ми повинні працювати в законодавчому полі. На той момент, коли ми будемо проводити конкурси і визначати переможця, ми будемо це робити з залученням наших колег з Антимонопольного комітету. Вони повинні висловити свою професійну думку, є той чи інший учасник монополістом чи ні. Концентрація після покупки збільшиться, зменшиться – це частка наших суміжників. Питання в тому, кому цікаво. Ernst & Young зараз організовує по всьому світу такі локальні конференції, рекламні акції, де пропагує це підприємство. І крім Європи, ним цікавляться інвестори з Азії, Канади та Америки.

– Ви самі вірите, що приватизація Центренерго буде проведена, і буде серйозний інвестор?

– Приватизація буде проведена. Що буде конкурентне середовище, я теж у це вірю. Ми зможемо зробити гарний продаж.

– Коли можна очікувати продажу?

– Фонд уже переходить у режим сервісної організації. Тому ми зараз чекаємо пропозицій від радників щодо первинної ціни і тих умов, які можна виставляти на продаж. Ці умови ми затвердимо на Кабінеті міністрів і будемо оголошувати цей конкурс. Мені здається, що було б логічно почати це восени, оскільки нас раніше звинувачували в тому, що влітку не буде продане.

– Новий законопроект про приватизацію передбачає проведення голландських аукціонів. Що дасть це нововведення і навіщо воно потрібне?

– Це стосується в основному об’єктів малої приватизації, де приватизація відбуватиметься на електронних майданчиках. У самому тілі закону записано норми, які говорять про те, що продаж об’єктів малої приватизації буде проходити в три етапи або ми розбиваємо її на три маленькі підгрупи. Безумовно, спочатку ми робимо приватизацію на підвищення. Якщо вийшло – ок. Якщо не вийшло – ми переходимо до другого етапу. Знижуємо ціну на 50% і теж йдемо на підвищення. Відповідно, якщо ніхто не заявив ціну на 50%, ми підключаємо механізми голландських аукціонів і вже визначаємо власника виходячи з тієї ціни, яку хоч хтось може запропонувати.

Крім Європи, Центренерго цікавляться інвестори з Азії, Канади та Америки 

Для чого закладені ці механізми? У нас за останній час майже 150-170 підприємств бовтаються у нас у власності. Ми їх виставляємо по 200-300 разів на всіляких біржах на продаж, але вони не продаються. Немає можливості знижувати ціну, тому що ми не зовсім можемо знайти цей баланс визначення ціни і відповідальності за сам факт продажу. Тому не поспішаємо це робити, бо не маємо законних механізмів. Тепер законний механізм у нас є. Адже завдання – не сам факт продажу, а в тому, щоб потім хтось на базі цього майна запустив виробництво. Щоб підприємство – маленьке, велике, середнє або якісь інвентарні об’єкти, які ми продаємо, запрацювали. Щоб туди зайшли інвестиції, щоб люди могли мати робочі місця. У цьому полягає основне завдання. Тому якщо об’єкт на сьогодні коштує, умовно кажучи, 100 грн, значить він коштує 100 грн.

– Скільки, на вашу думку, вдасться грошей отримати цього року від об’єктів продажу? Які будуть результати конкурсів?

– Коли ми робили планові розрахунки на 2018 рік, а ми їх робили за бюджетними пропозиціями ще в 2017 році, то підійшли математичним шляхом. Подивилися, скільки є активів на тих підприємствах, які збираємося приватизувати, їх сумарно склали і отримали цифру 21-22 млрд грн. На жаль, вже після ухвалення всіх підзаконних актів, затвердження списку урядом, частина з цих об’єктів пішли – об’єкти сільського господарства, Аграрний фонд, ДПЗКУ, частина інших об’єктів. І це дає мінус з того плану, який є. Але ще не означає, що це 100%, що ми не перейдемо до виконання. Вже є на сьогодні небезпека того, що планове завдання не буде виконано хоча б тільки через те, що у нас зменшилася сама база тих підприємств, які ми будемо приватизувати, ну і ми втратили багато часу. Фактична робота радників почнеться в серпні, а планували на початку року.

Безумовно, частина приватизації перейде на 2019 рік, фактичний продаж так точно. Але оскільки ми чекаємо конкурентного середовища, чекаємо, що будуть приходити інвестори і в конкурентному середовищі ціна тих об’єктів, які будуть продаватися в 2018 році, збільшиться від стартової, то ми все-таки розраховуємо, що і сума, яку ми можемо отримати у 2018 році , буде досить значною.

– Скільки закладено в бюджеті зараз?

– 21,3 млрд грн закладено на 2018 рік.

– Хоча б половину вдасться отримати?

– Половину повинні зібрати. 5-6 млрд грн пішло від сільського господарства. А все інше поки досить реально. Але знову-таки, є ризик того, що фактичний продаж, або перерахування грошей може перейти на наступний рік.

– А що це за 5-6 млрд грн?

– Це Аграрний фонд і ДПЗКУ.

– Де гарантія того, що стосовно основних об’єктів приватизації не буде виписано додаткових умов у процесі проведення конкурсів, і це в пілсумку не відлякає потенційних учасників?

– Ми повертаємося до початку нашої бесіди – чи такий революційний закон, як про нього всі говорять. Адже основна функція, яка в нього закладалася – це забезпечити прозорість закону і зрозумілість всім гравцям у світі. Це таке собі ноу-хау пострадянського простору, що свідчить про ті речі, які проговорили. У всьому світі ніхто так не працює. У всьому світі є первинна ціна і якісь додаткові функції, які свідчать про це підприємство. І залучення тих радників, яких ми будемо залучати на конкурсних засадах, і дає нам впевненість у тому, що ніхто не гратиметься в такі речі. Тому що радник за своїм контрактом визначає первинну вартість, з якої ми будемо стартувати, і ті додаткові умови, які є.

Безумовно, частина приватизації перейде на 2019 рік, фактичний продаж так точно 

Наприклад, звинувачувати Ernst & Young або фірму Rothschild у тому, що вони зацікавлені у приватизації конкретних підприємств у нашій країні під якогось конкретного нашого олігарха, напевно, неправильно. Ці фірми, безумовно, хочуть заробляти гроші, як і всі господарюючі суб’єкти, але для них їхні імена коштують набагато дорожче, ніж якісь гроші, які вони можуть заробити з конкретних угод. До речі, з невеликих у порівнянні зі світовими угодами. Тому фірми не будуть ризикувати своїм ім’ям заради якихось нюансів. Відповідно, ми затвердили ці умови на Кабінеті міністрів. Наприклад, ви не маєте права скорочувати робочий персонал або в найближчі півтора-два роки повинні збільшити кількість робочих місць на 10-15%. Це розвиток конкретного сектора економіки. Навряд чи ці умови або якісь екологічні норми, які повинні будуть виконуватися, ми будемо записувати в ці умови. Або ми запишемо, що протягом 2-3 років ви повинні внести інвестиції на суму $ 50-100 млн. Ці умови свідчать про те, як ми хочемо, щоб це підприємство розвивалося надалі. Але це ні в якому разі не буде говорити про те, що ми хочемо передати підприємство Колі або Васі.

– Де гарантія того, що олігархи і нинішня влада не захочуть повернути конкурси у свій бік і не випишуть їх під себе?

– Ті механізми, які прописані в самому тілі закону і в підзаконних актах, унеможливлюють такі речі. Ми не вийдемо за ті рамки, які будуть визначені самим радником. Ці рамки не будуть розширюватись або звужуватися до моменту того, що, мовляв, давайте продавати тільки тим, у кого одна нога або два лівих черевика. Таких речей не буде. У будь-якому разі це буде публічно. Тому, як тільки радник нам дасть перші умови щодо ціноутворення і додаткових умов, які він бачить, ми це одразу опублікуємо і всі це побачать. До моменту оголошення конкурсу вже буде йти обговорення. Якщо хтось хоче щось оскаржити, він може це зробити. Всі наступні продажі відбуватимуться саме в такому форматі. Безумовно, все, що буде потім досягнуто в момент продажу, буде записано в договорах. І Фонд державного майна в рамках своїх постприватизаційних зобов’язань контролювати дані продажу буде це відстежувати, виконується чи не виконується. Один з наших найбільших показників, як у ситуації з Укртелекомом. Якщо ці показники, які записані в договорі, не виконуються, будь ласка, суд, і ми повертаємо цей об’єкт назад.

– До речі, що зараз з Укртелекомом?

– Суд першої та другої інстанції підтримав клопотання фонду про розрив цих договірних відносин і ухвалив таке рішення. Але ось касаційна інстанція повернула справу назад у першу. І тепер Фонд починає все спочатку. Ми чекали іншого рішення суду і готувалися до повернення цього активу.

– Як взагалі вийшло, що в Україні за весь час була всього одна чесна приватизація Криворіжсталі?

– Криворіжсталь можна назвати найуспішнішим продажем з точки зору отримання коштів до бюджету.

– А ще з точки зору піару?

– Просто на тлі інших подій, які відбувалися в той період часу в нашій країні, цій події надавали достатньо великого значення. Але якщо ви зараз поїдете до Кривого Рогу, поспілкуєтеся з людьми, з працівниками цього підприємства, то ви зрозумієте, що не все так добре. Є страйки, тому що їм не виплачують заробітну плату, порушення трудового законодавства зі смертельними наслідками, невиконання екологічних норм. І навіть у такій гарній приватизації з точки зору грошей є нюанси, які свідчать про те, що інвестор не встигає виконувати покладені на себе функції. Тому, коли ми зараз розглядаємо питання приватизації, для нас є не стільки важливим продати підприємство дорого, отримавши одноразово якусь суму. Для нас важливо, щоб ці підприємства після цього продажу потім функціонували і працювали. Якщо велика корпорація купує наше підприємство, то нехай тоді виплачує ті ж самі 30% від собівартості продукції у вигляді заробітної плати, а не 5%, як це всі роблять. Якщо ці великі корпорації звикли виконувати на інших територіях в Європі певні екологічні жорсткі норми, то чому вони тоді тут цього не роблять. Давайте так, щоб уся це справа була пропорційною і красивою. Давайте все-таки не звужувати питання приватизації до простого банального продажу. Питання набагато ширше і набагато серйозніше.

Завдання – не сам факт продажу, а в тому, щоб потім хтось на базі цього майна запустив виробництво 

– Те, що ви говорите, призводить у кінцевому підсумку до того, що з’являються додаткові умови. А вони призводять до того, що немає такої великої черги.

– Я в системі приватизації працюю більше ніж 15 років. І я не завжди був керівником. Колись я був рядовим фахівцем і пройшов усі ці наші сходинки. Я розумію, що наші громадяни або іноземні партнери за весь цей період часу, стикаючись з усілякими труднощами і якимись схемами, вже не вірять ні в що. Адже основне моє завдання – популяризуючи нашу роботу, саму ідею приватизації, розбивати цю невіру. Я вважаю, що те, що закони та підзаконні акти і дають упевненість у тому, що приватизація буде чесною. Але якщо в чесній приватизації перемогла структура А, а вона нам не сподобалася. Але до процедури приватизації немає претензій. Ми ж не говоримо, що ці механізми якісь незаконні або щось було зроблено не те. Я останні півроку брав участь у всіляких роуд-шоу, дипмісіях, торгово-промислових палатах, які нас запрошують на різноманітні заходи, я беру участь в обговоренні конкретного підприємства або конкретних сегментів економіки, які будуть виставляти на приватизацію. Зацікавленість у цьому є. І тут я бачу, що нам не просто цікаво купити це. Конкретні корпорації бачать, що зараз змінилася ситуація, вони дійсно можуть прийти відкрито, отримати первинну відкриту інформацію про той об’єкт, який вони збираються приватизувати. Вони розуміють, що якщо вони заходять у цей період часу, то в цей період часу вони пройдуть цей шлях і зможуть отримати цей об’єкт гарантовано. І для цих корпорацій постприватизаційний контроль абсолютно зрозумілий. Їхні інтереси як інвесторів будуть захищені. І ось якщо все це ми складемо воєдино, це вселяє мені впевненість у тому, що приватизація відбудеться, буде зрозумілою для всіх, вона буде відкритою, публічною і усіляко з позитивної точки зору.

 

 

 

 

Розмовляли Олег Гавриш, Ірина Лесишин

 

 

 

 

Джерело: Нові часи

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s