Чарльз Купчан, американський експерт: Трамп створює небезпечну ситуацію і дає привід РФ випробовувати рішучість НАТО (повна розмова)

р.

Американський експерт Чарльз Купчан Фото: RT.com

Американський фахівець розповів, до яких наслідків може призвести зовнішня політика Трампа

Три місяці опісля виходу США з іранської ядерної угоди Вашингтон 6 серпня повторно запровадив економічні санкції проти Ірану – ті самі, які скасували після підписання у 2015 році договору між Тегераном та шістьма іншими державами, включно зі Сполученими Штатами. Ще один блок санкцій США відновлять у листопаді цього року. Багато американських та іноземних експертів критично сприймають теперішню політику Вашингтона щодо Ірану. Серед них і ЧАРЛЬЗ КУПЧАН, колишній спецпомічник президента Барака Обами та старший директор із європейських справ у Раді національної безпеки в президентській адміністрації, а нині старший науковий співробітник впливової Ради з міжнародних відносин (CFR) та професор Джорджтаунського університету. У першій частині інтерв’ю “Апострофу” пан Купчан розповів, як Трамп “вирішує” глобальні проблеми: агресивної зовнішньої політики Ірану, ядерної зброї КНДР та ізраїльсько-палестинське питання.

– Нещодавно Сполучені Штати відновили санкції проти Ірану. Яких наслідків ви очікуєте?

– Думаю, що європейці надалі схильні захищати іранську ядерну угоду. Однак їм буде тяжко це зробити, тому що європейські компанії, які ведуть бізнес з Іраном, імовірно, припинять свою діяльність там, що деякі вже і зробили. Оскільки вигоди від подальшої роботи в Ірані не переважують [можливі] втрати через вторинні санкції США.

Я очікую, що впродовж найближчих тижнів та місяців вигоди від угоди для Ірану зменшаться, і потім побачимо, чи захоче Іран підтримувати угоду, як і можливі перемовини між Вашингтоном і Тегераном про подальші кроки.

Але очевидно, що рішення Трампа вийти з JCPOA (Спільного всеосяжного плану дій, ядерної угоди з Іраном, – “Апостроф”) – це важливий крок, який лише посилює суперечності між США та їх європейськими партнерами.

– Зараз ЄС та країни-лідери блоку стверджують, що не будуть дотримуватися американських санкцій щодо Ірану. Ви вірите, що не будуть?

– Думаю, ЄС робить ці кроки, щоби дати змогу компаніям уникнути американських санкцій або компенсувати їм потенційні штрафи, введені Сполученими Штатами. Однак я вважаю, що наслідки зрештою визначать ринок. Варто пам’ятати, що навіть після підписання угоди компанії дуже неохоче заходили на іранський ринок, тому що вони перебувають у невизначеності щодо більш широкої політичної ситуації.

Загалом я скептичний щодо можливості ЄС зберегти угоду, коли Сполучені Штати перезапроваджують санкції проти Ірану, а потім, можливо, введуть і вторинні санкції проти європейських компаній.

– А в чому, на вашу думку, полягає справжній намір адміністрації Трампа? Який результат вони сподіваються отримати? Це передусім розрахунок на проміжні вибори до Конгресу чи сподівання, що криза в Ірані приведе до влади нових людей?

– Складно вгледіти наміри адміністрації Трампа в будь-якому конкретному питанні, тому що її політика змінюється чи не щодня. Заяви президента щодо багатьох політичних питань розходяться із заявами радника з національної безпеки, державного секретаря, міністра оборони, голови ЦРУ… Тому потрібно бути обережним, коли стверджуєш, що адміністрація має чітку мету.

Здається, що, по-перше, адміністрація Трампа вважає іранську угоду поганою, бо вона, хоча і стримала ядерну програму Ірану, дала Ірану кошти й політичний простір для маневру, який дозволив продовжувати іншу небезпечну діяльність, включно з ракетними програмами й дестабілізуючою поведінкою в усьому регіоні: в Іраку, Сирії, Лівані, Ємені. Як наслідок, адміністрація Трампа хотіла зруйнувати угоду й зайняти жорстку лінію щодо Ірану.

Фото: EPA/UPG

По-друге, в адміністрації, безсумнівно, є люди, які виступають за зміну режиму і вважають, що жорсткішим підходом і економічними втратами США можуть викликати в Ірані народний опір, який потенційно призведе до повстання, яке може позбавити теократів влади. Я скептичний щодо такого результату. Думаю, що в певному сенсі економічна ізоляція з боку США і їхній вихід з угоди посилює “яструбів” у протистоянні з поміркованими, дозволяючи першим зображати Іран оточеним ворожими силами.

Зрештою, можу уявити, що адміністрація Трампа розглядає військову операцію проти Ірану як бажанішу за іранську ядерну угоду. Підозрюю, думка полягає в тому, що ядерний удар може знищити іранську атомну інфраструктуру і пришвидшити зміну режиму. Щодо цього я також налаштований скептично. У недалекому минулому США неодноразово використовували силу на Близькому Сході – в Іраку, Сирії, Афганістані, Лівії, – і результати не надто обнадіювали. Я не з тих, хто хотів би, щоби США розпочали війну проти Ірану.

– Наскільки сильним у цьому питанні є вплив лобі Ізраїлю та монархій Перської затоки?

– Очевидно, що позиція адміністрації Трампа щодо Близького Сходу інша, ніж в адміністрації Обами: вона посилила відносини з Ізраїлем і перемістила американське посольство до Єрусалиму, зблизилася із сунітами, еміратами Перської затоки, щоби зміцнити коаліцію проти Ірану. Але я не думаю, що політика адміністрації щодо Ірану спричинена лобі монархій Затоки чи Ізраїлю.

Якщо подивитися на погляди людей на кшталт Джона Болтона й Дональда Трампа ще давно, стає зрозуміло, що є значна неприязнь до Ірану. Тому я думаю, що навіть за відсутності зовнішнього лобіювання адміністрація Трампа, швидше за все, зруйнувала би ядерну угоду й зайняла би більш конфронтаційну позицію щодо Тегерана.

– Китай планує продовжувати купувати іранську нафту. Що це означає для відносин між Пекіном та Вашингтоном?

– Китай та Росія підписалися під іранською ядерною угодою. Водночас вони зберегли тісні політичні та економічні зв’язки з Іраном. Думаю, що надалі в США буде клопоту повна голова, оскільки вони повторно запроваджують санкції проти Ірану і водночас хочуть зберегти хороший діалог із країнами, що продовжують вести бізнес з Іраном. І це не лише Китай: також Індія й Росія. Але нам просто треба зачекати, і тоді побачимо, як адміністрація Трампа з цим впорається.

Однак я вважаю, що відносини між Китаєм та Сполученими Штатами будуть непростими впродовж найближчих місяців. Торговельна суперечка, здається, загострюється. Тепер Дональд Трамп веде власний діалог із Кім Чен Ином і менше залежить від відносин із Пекіном, щоби комунікувати з Пхеньяном. Я очікую збільшення напруженості між Вашингтоном та Пекіном.

Фото: EPA/UPG

– Які перспективи має зближення ЄС із Китаєм на противагу США?

– ЄС у складній ситуації: його традиційний партнер США рухається в напрямку, який ставить під загрозу трансатлантичну співпрацю. ЄС, природно, розглядатиме інші держави як потенційних партнерів, включно з Росією та Китаєм. Але я думаю, що зараз ці варіанти виглядають не надто привабливо. І хоча європейські лідери регулярно обговорюють із Китаєм торгівлю й китайську ініціативу “Один пояс, один шлях”, у Європі залишається суттєвий скепсис щодо Китаю. Причиною є китайська внутрішня політика, особливо придушення політичної свободи та прав людини, а також його агресивніша зовнішня політика в регіоні.

Тому хоча я й очікую можливої тимчасової співпраці між ЄС і Китаєм чи ЄС і Росією в питаннях, пов’язаних з Іраном чи торгівлею, маю сумнів, що буде якесь значне переорієнтування і зближення ЄС із Росією чи Китаєм.

– На саміті НАТО Трамп намагався представити як своє особисте досягнення те, що європейці зобов’язалися збільшувати свої оборонні витрати. Які негативні тенденції у зв’язку з цим ви можете виокремити? Чи справді Німеччина та інші не розуміють, яку роль повинні на себе взяти?

– Думаю, Трамп заслуговує певної похвали за додатковий тиск на держави-члени НАТО, щоби вони підвищували оборонні витрати. Але важливо пам’ятати, що президент Обама, а не президент Трамп досягнув консенсусу щодо орієнтиру в 2% ВВП: його погодили на Уельському саміті у 2014 році – задовго до того, як Трамп обійняв посаду. Саме президент Обама був дуже зосереджений на тому, щоби європейські члени НАТО взяли на себе більш справедливу частку тягаря оборони. Але він зробив це більш тактовно, ніж президент Трамп, який, здається, вважає, що ображання союзників є ефективним методом ведення дипломатії.

Також те, що президент Трамп у різних випадках ставив під сумнів зобов’язання США в НАТО та їхні гарантії безпеки згідно зі статтею 5 [Північноатлантичного договору]. Він обійняв посаду, називаючи НАТО застарілим, і неохоче заявив публічно про підтримку статті 5. Трамп неодноразово казав, що країни, які не виконують свої оборонні зобов’язання, можуть залишитися без захисту США. Невдовзі після саміту НАТО в Брюсселі Трамп поставив під сумнів зобов’язання Сполучених Штатів захищати Чорногорію. У цьому сенсі він, я гадаю, створює безпрецедентні напругу й невизначеність у Північноатлантичному альянсі. І багато в чому дав росіянам потенційну причину випробувати рішучість НАТО. У мене немає сумнівів у тому, чи потрібно США тиснути на європейських партнерів, щоби ті витрачали більше на оборону, але я думаю, що така манера ставити під сумнів єдність альянсу дуже небезпечна.

Фото: EPA/UPG

І хоча ми бачимо, що витрати на оборону в Європі ростуть, я переконаний, що для великих країн – Німеччини, Італії, Іспанії, Канади – важливо робити більше для досягнення позначки у 2%.

Ще одним значним “досягненням” став саміт із лідером Північної Кореї. І тепер США раптом визнали, що Пхеньян не збирається відмовлятися від ядерної зброї. Тепер Білий дім опинився в гіршій, ніж до саміту, ситуації, чи не так?

Підхід адміністрації Трампа щодо Північної Кореї вкрай дивний. Здається, президент Трамп погодився на зустріч із Кім Чен Ином спонтанно, без аргументованого обдумування політики. Трамп зустрівся з ним у Сінгапурі й оголосив, що Північна Корея більше не представляє ядерної загрози для США. Незважаючи на те, що КНДР не взяла на себе жодних чітких зобов’язань денуклеаризації.

Президент Трамп продовжує перебільшувати вигоди від своєї зустрічі з Кім Чен Ином. Водночас інші представники адміністрації дають зрозуміти, що Північна Корея продовжує свою ракетну програму. Отже, найголовніше те, що прогрес адміністрації Трампа щодо Північної Кореї – це лише дим в очі. Можливо, у подальшому Трамп досягне успіху, й угода з Північною Кореєю призведе до ядерного роззброєння КНДР. Але поки не маємо конкретних доказів такого результату, ми повинні, я гадаю, залишатися скептичними й обачними щодо заяв Трампа про те, що він є бездоганним майстром з угод.

– Поки є лише чутки про план Трампа з вирішення ізраїльсько-палестинського питання. Які перспективи він може мати?

– Я би сказав, що перспективи мирної угоди примарні, якщо взагалі є. Палестинці зараз навіть не йдуть на діалог зі Сполученими Штатами через рішення перенести посольство США до Єрусалима. Ізраїльський електорат зсувається все далі направо, через що складно собі уявити плідний діалог між ізраїльським та палестинським урядами. Ситуація в Газі жахлива: ХАМАС і ФАТХ (партія “Рух за національне визволення Палестини”, – “Апостроф”) не виробили спільної позиції.

Думаю, дуже малоймовірно, що адміністрація Трампа досягне якогось прогресу в питанні ізраїльсько-палестинської мирної угоди. Знову-таки, як і з ситуацією в Північній Кореї, це лише пускання диму в очі, риторика без реального прогресу.

– Наскільки серйозними, на вашу думку, є теперішні суперечки між Туреччиною і США начебто через засудження в Туреччині Ендрю Брансона? Як може вирішитися конфлікт?

– Напевно, можна сказати, що відносини між Туреччиною та Сполученими Штатами переживають непростий період. Унаслідок багатьох причин. Одна з них – це підтримка Сполученими Штатами курдських ополченців, які воюють у Сирії з “Ісламською державою”. YPG (курдські Загони народної оборони, – “Апостроф”), які є частиною “Сирійських демократичних сил”, афілійовані з PKK (“Робітничою партією Курдистану”, – “Апостроф”). Як наслідок, Туреччина вважає, що США співпрацюють з одним із її смертельних ворогів.

На мою думку, у США не було вибору, чи співпрацювати з YPG, бо не було інших сил, які могли б завдати поразки “Ісламській державі”. Але шкода для відносин із Туреччиною є значною, хоча зараз США й намагаються дистанціюватися від сирійських курдів і приділяти більше уваги своєму союзу з Туреччиною.

Ще однією основною причиною протиріч є погіршення демократії в Туреччині. Після невдалої спроби перевороту проти режиму Ердоган розправляється з опонентами всередині країни: сотні тисяч людей були затримані, заарештовані, звільнені з роботи. Є справжнє звуження простору для громадянського суспільства й демократичних свобод у Туреччині. І дехто з заарештованих і затриманих є американцями або тими, хто працював із посольством США. Це і призвело до нещодавнього рішення США запровадити санкції проти турецьких посадових осіб, через тривале утримання під вартою американського пастора, містера Брансона.

Певною мірою здається, що турки утримують Брансона та інших заручників, сподіваючись, що зможуть укласти угоду щодо турецької релігійної постаті, яка мешкає в Сполучених Штатах – містера [Фетхуллаха] Ґюлена. Він, як стверджують турки, стояв за спробою перевороту. Але Туреччина ще має надати США якісь переконливі докази, достатні, щоби вимагати екстрадиції Ґюлена до Туреччини. Тобто зараз щось на кшталт глухого кута. І хоча Туреччина залишається членом НАТО, США й Туреччина співпрацюють у стратегічних питаннях на Близькому Сході, у відносинах настала виразна чорна смуга.

– Усі ми бачили, яку реакцію спричинила поведінка Трампа на саміті з Путіним. Чого ви очікуєте від цих двох надалі?

– Поведінка Трампа щодо Володимира Путіна досі спантеличує багатьох американців, включно зі мною. Я вважаю, що світ був би безпечнішим місцем, якби США та Росія мали хороші відносини співробітництва. Вони мають спільні інтереси в багатьох сферах, включно з протистоянням розповсюдженню ядерної зброї, боротьбою з тероризмом, стримуванням ядерних програм Ірану та Північної Кореї, ширшою стабільністю на Євразійському континенті. Але, на жаль, зараз відносини вкрай погані, найгірші після завершення Холодної війни.

Незважаючи на те, що Путін вторгся та окупував Грузію, як і Україну, попри те, що Росія підтримує режим у Сирії, який труїть газом своїх громадян, що Росія втручається в американські та європейські вибори, Трамп, здається, відчуває особливу прихильність до Володимира Путіна. Можливо, у Путіна є небезпечна для Трампа інформація. Чи, можливо, Трамп просто поважає Путіна, бо вони поділяють одну ідеологію – якийсь різновид білого християнського націоналізму. Ми не знаємо причин прихильності Трампа до Путіна, але вона є вельми дивною.

Конгрес і республіканці по-справжньому протистояли Трампу лише в одному питанні, і це Росія: Конгрес ухвалив закон, який вимагає для послаблення санкцій проти Росії отримати схвалення Конгресу, й запровадив нові санкції. Зараз у Конгресі є проект закону, який закликає ввести нові санкції проти Росії й за яким президентові потрібно отримати схвалення Сенату для виходу США з НАТО, якщо Трамп спробує це зробити. Тобто ми бачимо ситуацію, коли Трамп надзвичайно ізольований, у тому числі всередині своєї Республіканської партії.

Дуже складно сказати, що вийде з відносин Трампа з Путіним. Поки що з цього нічого не вийшло, Путін навіть не визнав втручання в західні вибори. Сфери спільних інтересів насамперед стосуються Сирії, де тепер бої, здається, прямують до свого завершення. Сполучені Штати й Росія повинні бути в змозі працювати разом над моделюванням політичного договору і, можливо, обмеженням іранського впливу.

Президент США Дональд Трамп і президент РФ Володимир Путін Фото: EPA/UPG

Щодо України: я не бачу жодної ознаки того, що Росія хоче грати більш конструктивну роль. Попри поточні розмови між Куртом Волкером і Владиславом Сурковим, зроблено щонайбільше незначний прогрес щодо імплементації “Мінська”.

Тобто загалом Трамп, здається, хоче дружити з Путіним, однак поки це не призвело до жодного конкретного поліпшення відносин між США та Росією. Частково тому, що Росія досі взагалі не продемонструвала, що хоче змінити свою дестабілізуючу та агресивну поведінку.

– Думаєте, добре, що Держдепартамент оприлюднив Декларацію щодо Криму, якщо точніше, що згадав у ній Декларацію Веллеса? Адже в роки окупації балтійських країн Радянським Союзом США не визнавали анексію, але підтримували зв’язки зі СРСР. Тобто це поганий чи хороший знак для України?

– Думаю, такі заяви Державного департаменту, як і спроби Конгресу зберегти тиск США на Росію через її поведінку в Криму й на Донбасі, можна тільки вітати. Росіяни не показали будь-яких ознак відступу із позицій, які зайняли в Криму й на Донбасі. Дії Росії досі є виразним порушенням міжнародного права й українського суверенітету. І попри занепокоєння, що Трамп може визнати Крим [російським] чи послабити санкції проти Росії, пов’язані з агресією на Донбасі, нічого з цього не відбулося. І заходи Конгресу та Державного департаменту ускладнюють для Трампа можливість самостійно зробити кроки, які можуть суперечити інтересам України.

– Міністр внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні нещодавно зробив кілька неприємних для України заяв. Чи справді італійський уряд за нинішніх умов може змусити ЄС скасувати чи послабити санкції щодо Росії? Вочевидь, Італія все ж не хоче бути єдиною країною-членом, що не проголосує за продовження санкцій.

– Очевидно, що ми в ситуації, коли популізм створює проросійські настрої з обох боків Атлантики. Трамп змінює ставлення до Росії серед республіканського електорату. Нова популістська коаліція в Італії, як видається, є проросійською. Угорщина і її прем’єр-міністр Віктор Орбан говорили про зняття чи послаблення санкцій.

Я думаю, малоймовірно що за нинішніх обставин Італія порушить консенсус. А все тому, що коаліційний уряд має інші пріоритети, які, я гадаю, вважає більш важливими. І вони насамперед стосуються імміграції, безробіття й економічного зростання. Мені здається, що Сальвіні, “Ліга Півночі” й “Рух 5 зірок” зрештою не стануть виокремлюватися в ЄС у питанні санкцій, тому що хочуть зберегти прихильність Європейського Союзу в пріоритетніших питаннях. І хоча Трамп вибудовує дивну дружбу з Путіним, з боку Вашингтона немає жодних ознак, що США збираються домагатися скасування санкцій. Частково тому, що Конгрес чітко заявив про свою позицію в цьому питанні.

Міністр внутрішніх справ Італії, віце-прем’єр і глава партії “Ліга Півночі” Маттео Сальвини вважає, що Росія “законно” окупувала Крим Фото: Facebook Сальвини

– Ви вважаєте, що ситуація на Заході зараз погіршується для України?

– Думаю, що ситуація на Заході зараз гірша для всіх. Ми переживаємо нерозпізнаванний політичний момент в історії: спотикання демократичних інституцій, сходження американського президента, який атакує вільні медіа й щоденно поширює брехню; расизм і білий націоналізм обабіч Атлантики; заклик Трампа повернутися до світу суверенних національних держав і його ворожість до європейської інтеграції – усе це дуже тривожні для мене зміни.

Я не думаю, що Україні слід турбуватися, що Трамп визнає анексію Криму чи що Італія перешкодить продовженню санкцій. Україну, на мою думку, має хвилювати те, що західний світ, до якого вона сподівається доєднатися, переживає дуже складний період. Найліпший шанс України полягає в тому, щоби продовжувати політичні та економічні реформи та стати яскравим членом атлантичної спільноти, приєднатися до її інституцій, втекти від корупції та російського проникнення. Але це завдання стає все складнішим, коли сам Захід переживає період глибокого розколу і кризи.

Це не означає, ніби я вважаю, що Україна не повинна надалі орієнтуватися на Захід – на мою думку, це найкращий і єдиний вибір України.

– Ви виступали проти надання Україні американської летальної зброї. Зараз вважаєте, що цей крок був помилкою США?

– США зробили крок уперед у постачанні летальних озброєнь. Якщо не помиляюся, частина озброєння вже прибула до України. Це правда?

– Так.

– Тобто передання летальної зброї відбулося без помітного загострення. Але зрештою я досі вважаю, що хоч передання летальних озброєнь і було виявом моральної підтримки Україні, не слід думати, що є спосіб військового розв’язання проблеми. Якщо Україна піде на військову ескалацію в протистоянні з Росією, вона програє. Єдиний можливий шлях до відновлення українського суверенітету пролягає через дипломатію. Саме тому я вважаю настільки важливим, щоби санкції зберігалися, а західні демократії рішуче стояли на боці України, щоби чітко донести Росії, що не буде ніякого звичного ведення справ, поки вона не забере свої війська з України. А також щоби показати, що через “Мінськ” чи якимось іншим способом Росія повинна припинити своє втручання у внутрішні справи України.

Зрештою Україна може вивільнитися з російської хватки лише за допомогою реформ, припинення корупції та втечею від патронатної системи, яку Росія використовує і всередині країни, і в сусідніх країнах, щоби завадити процвітанню справжньої демократії і верховенства права.

Тому найкраща порада, яку я можу дати Україні, це щоби вона твердо стояла разом зі своїми європейськими сусідами й союзником в особі США, щоби знайти дипломатичне розв’язання російського вторгнення, водночас надзвичайно тяжко працюючи над внутрішніми політичними та економічними реформами.

Звісно, підвищення військового потенціалу важливе, але, як я вже сказав, немає військового вирішення окупації Донбасу та Криму. Можливе лише політичне розв’язання.

– Чи матимуть, на вашу думку, українські вибори наступного року якісь вагомі позитивні чи негативні наслідки? І які очікування панують у США, у тому числі у владі?

– Думаю, найважливіший аспект виборів – це те, щоби вони були вільними й чесними, й Україна продемонструвала світові, що має стабільну, ліберальну, багатопартійну демократію. Звісно, складно проводити вибори й мати громадянський дискурс, коли частина твоєї країни окупована, але такі реалії.

Гадаю, американська влада сподівається, що українські вибори минуть без потрясінь, і яким би не був результат, вона підтримуватиме уряд у Києві, який хоче зблизитися з Заходом та покинути сферу впливу Росії.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s