Кирило Тимошенко, продюсер: Реклама дуже тісно пов’язана з медіаграмотністю та фактчекінгом

В арт-хабі інформаційного агентства «Укрінформ» проходить школа медіаграмотності для підлітків Media Teenz. Організаторами школи виступили Міністерство інформаційної політики України, ГО «Укрмедіа» та Київський молодіжний центр. Заняття у школі поділені на десять днів. Новий день — нова тема. У програмі й стандарти в медіа, й принципи роботи інформаційного агентства, і створення контенту для соцмереж, SMM, фактчекінг, фото та відеозйомка. У кінці занять учні школи мають створити і презентувати свій проект — власний інформаційний ресурс. За задумом організаторів, так вони краще зрозуміють, як працюють медіа та як облаштований інфопростір.

 

Одна з лекцій у школі Media Teenz. Фото: фейсбук-сторінка Media Teenz.

З одним із тренерів школи, продюсером GoodMedia Кирилом Тимошенком MediaSapiens поговорив про навички медіаграмотності, ринок відеовиробництва, а також про те, чому великі бренди полюбили замовляти ролики в Україні.

Кириле, розкажіть, як ви стали тренером у школі медіаграмотності.

Ми робили кілька рекламних проектів для Міністерства інформаційної політики, й коли мені зателефонували та запитали, чи не хочу я розповісти про виробництво відеоконтенту в школі медіаграмотності, я погодився. Загалом працівники з GoodMedia багато де викладають, у тій же Ukrainian Film School чи CinemaKids. Викладаємо режисуру, продюсування, пояснюємо і складні процеси, наприклад, як виграти тендер на виробництво медіаконтенту в Prozorro. Про це в мене є окрема лекція.

У повсякденному житті ви користуєтеся навичками медіаграмотності?

Так. Один із напрямів, у якому ми працюємо, — це політична реклама та піар. Тому наша галузь дуже тісно пов’язана з медіагарамотністю та фактчекінгом. Приміром, наші клієнти доволі «великі», щодо них та їхніх опонентів виходить багато різних новин в інформаційному полі. Нам доводиться майже щодня займатися фактчекінгом, аби в матеріалах, які ми робимо, виходила точна і правдива інформація. Хоча вже на підсвідомому рівні розумієш, де правда, а де брехня.

Ви розповідали учням школи Media Teenz, як організований процес виробництва медіаконтенту. Де їм можуть знадобитися ці знання?

Їм це цікаво, та й мені це розповідати теж цікаво. Більшість підлітків хоче стати ведучими новин чи журналістами, які працюють у кадрі. А ринку цікаві інші професії — режисери, оператори, бракує й тих, хто генеруватиме ідеї. Потрібні нові, креативні люди, які принесуть ці ідеї. Більше половини дітей, які прийшли послухати лекції в Media Teenz, записали адресу поштової скриньки нашої компанії, підходили із запитаннями, їм хочеться пройти стажування. Для всіх телебачення — це загадковий світ, у який хочеться потрапити. Це «вау!».

Це було своєрідне вербування новачків?

Можна сказати й так. (Сміється.) Зрозуміло, що 99 % цих людей відсіються. Але можна знайти серед них когось справді талановитого.

Що нині відбувається на українському ринку відеовиробництва? Після 2014 року багато великих компаній та брендів зняли ролики в Україні.

Українські компанії надають усе більше й більше сервісу закордонним. Наприклад, у нас за останній час було чотири великих проекти, і йдеться не просто про рекламу. Це був великий проект до «Євробачення», замовлення від компанії Jacobs, кліп для Kokab. От хто б міг подумати, що Warner Music для свого португальського виконавця, який ввійшов у топ-трійку світових музичних чартів, захоче зняти кліп в Україні? Й такого все більше й більше. По-перше, піднявся рівень якості виконання роботи. По-друге, ціни на порядок нижчі, ніж у Німеччині чи Нідерландах. Нині важливим місцем для кіноіндустрії став Будапешт, але порівняно з ним Україна все ж трохи дешевша. Та при цьому якість роботи нічим не гірша.

Реклама Apple Watch, яку зняли в київському залізничному вокзалі та метро.

У нас сталося перенасичення ринку технічним забезпеченням, і в цьому особливість України. В нас дуже багато техніки та спеціалістів, які вміють із нею працювати, а це важливо для компаній, які хочуть отримати сервіс тут. До того ж творчий персонал теж непоганий. І тому вони і їдуть в Україну.

Посткарди «Євробачення-2017».

Найчастіше ми робимо готові проекти, а не окремі сервіси. Наприклад, як «Євробачення». Європейська мовна спілка, яка є організатором конкурсу, взагалі ні про що нас не запитувала. Ми їм написали мікросценарії та створили 42 «візитівки» для всіх країн-учасниць. Замовники були в захваті і сказали, що обов’язково запросять нас до співпраці в одному з наступних конкурсів. Довіри з боку інозмеців до України стає все більше й більше, і це круто.

Як ви вибираєте проекти, над якими хочете працювати?

Не завжди вдається працювати саме над тим, чим хочеться. Іноді є замовлення чи побажання замовника, які є неприйнятними для тебе, й ти намагаєшся вмовити його й пояснити, чому краще зробити так і так. У більшості випадків у нас це виходить. Іноді ми робимо те, чого хоче замовник, але не хочемо ми. Це доводиться робити — такі стосунки на ринку.

Особисто мені цікаво робити все. Рекламу ти робиш повільно-повільно й отримуєш у результаті коротенький ролик, а прямий ефір інавгурації чи концерту — це кілька годин ефіру, за які ти встигаєш спітніти 25 разів від хвилювання, й у цьому є своє задоволення. Прямі ефіри завжди захопливі. Я був продюсером телеверсії інавгруації Президента Петра Порошенка. Ми робили трансляцію з двох локацій — Верховної Ради та Софійської площі, з великою кількістю логістики. Був протокол інавгруації, в який наша команда вже пропонувала креативні елементи. На щастя, тоді всі розуміли, що увага до церемонії буде дуже велика, тому ми робили її сімома мовами — кабінки для перекладачів стояли прямо біля Верховної Ради. Це був доволі складний процес, щоб організувати трансляцію і щоб її міг подивитися весь світ. Телеверсія — це було найважливіше для інавгруації. Люди мали побачити нового Президента й нову країну.

Ви відзначили теж, що за останні два роки змінилася соціальна реклама в Україні. Яким чином?

Пригадайте, які були ролики, присвячені різним святам. Наприклад, «Із Днем Незалежності тебе!». Це був просто якийсь обов’язковий ролик, який треба було випустити. Тепер від Міністерства інформаційної політики є запит, який дозволяє креативним агентствам розмахнутися й запропонувати класні нестандартні ідеї. На це виділяються якісь гроші, не завжди великі. Ідея не завжди коштує дорого, а її втілення може виявитися дуже дешевим. Але важливо, що продакшенам та агентствам дають можливість позмагатися у креативності на конкурсах і знімати справді хороші відео.

Відеоролик до Всесвітнього дня вишиванки.

Згадайте військову рекламу, яка була 4-5 років тому. Це ж був жах, це було неможливо дивитися. І порівняйте з одним із перших прикладів військової реклами нового формату — «Аеропорт». Мені здається, міністерсто саме розуміє, що потрібно приділяти цьому увагу та ресурси, а не змушувати когось щось зняти на яку-небудь тему. Є конкретні завдання, які мають виконуватися: це і промотування України у світі, й просування певних меседжів усередині країни. Їх можна виконувати за допомогою реклами.

 

 

 

 

 

Розмовляла Тетяна Гордієнко

 

 

 

 

Джерело: Медіасапієнс

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s