Моніка Гроховська: Проект промоції творінь польських діячів через медіа плануємо зробити в Україні

27 липня 2018 р.

За освітою театрознавець Моніка Гроховська у Польщі робила багато проектів, зокрема й авторських, у варшавському Народному театрі й інших культурницьких інституціях; писала сценарії й організовувала мультимедійні фестивалі, долучалася до зйомок фільмів.

Нині вона — менеджер урядового Інституту Адама Міцкевича, який займається промоцією польського мистецтва в усьому світі. Інституція щороку в різних країнах реалізує близько 400 проектів.

Зона відповідальності пані Моніки — проект OpenPoland («Відкрити Польщу»), який охоплює співробітництво з Україною, Білоруссю і Грузією, Азербайджаном, Вірменією і Молдовою. Шість країн — східні партнери Польщі.

Спочатку Інститут Адама Міцкевича запроваджував однойменний проект вужчого спрямування. А потім вирішили розширити програму. До речі, об’ємнішу для наповнення смислами і діями назву проекту OpenPoland запропонував українець.

Найголовніше нині у співпраці, наголошує Моніка Гроховська, не просто показ творів мистецтв, а налагодження контактів між професіоналами з України і Польщі в усіх культурницьких сферах: театру, кіно, живопису, архітектури, літератури і навіть онлайн-ігр, створення яких є частиною сучасного арту.

А вже після цього — створення спільних проектів. Такий найефективніший modusoperandi — з латинської «спосіб дії».

Польське кіно про Чорнобиль з віар-технологіями

— Пані Моніка, які програми у рамках OpenPoland Інститут Адама Міцкевича вже розробив і запроваджує, зокрема в Україні? Минулої осені у рамках Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» ви представляли проект «Свобода. Кіно соціальних змін». Чи буде його продовження?
— Ми зацікавлені в тому, щоб брати участь у різних кінофестивалях цієї частини Європи. Але вона не обмежуватиметься лише показами польських фільмів. Вони обов’язково мають супроводжуватися обміном знань і вмінь професіоналів різних країн, напрацюванням контактів для подальшої роботи. Наприклад, нещодавно ми проводили в рамках фестивалю документального кіно у Тбілісі проект із віар. Із Польщі ми привезли спеціалістів, які проводили майстер-класи зі створення віртуальної реальності у відеороботах. Показали польський документальний фільм про Чорнобиль, який знімали в Україні, застосовуючи віар-технології.
— На Одеському кінофестивалі теж була польська програма…
— Організаторів Одеського кінофестивалю ми так само запитали, яких польських професіоналів зі сфери кіно вони б хотіли бачити серед учасників? Коли стрімко розвивається кіноіндустрія в Україні, має бути перспектива розвитку на найближчі роки. У результаті, в Одесі показували фільм «Вежа. Ясний день» режисерки Ягоди Шельц, говорили про можливості українсько-польської копродукції на зустрічі продюсерів, яку ми організували з Польським інститутом кіно. Це платформа не лише для тих, хто вже працює в Україні, а й шанс для новачків.
— Знана у світі польська режисерка Агнешка Холланд цього року була у Києві і Харкові на зйомках копродукційного політичного трилера «Гарет Джонс» — про британського журналіста, який після відрядження в СРСР першим розповів світу про жахи українського Голодомору. Чи плануєте в Україні івент із пані Агнешкою?
— Це залежить від наших українських партнерів. Минулого року Агнешку Холланд на Одеському міжнародному фестивалі нагородили за внесок у кіномистецтво «Золотим Дюком», вона представляла фільм «Слід звіра». Якщо «Молодість» чи ОМКФ, або якась інституція запрошуватиме Агнешку Холланд — ми сприятимемо організації візиту.
— Чи запрошуватимете українських кінофахівців на івенти у Польщу?
— У вересні відбувається дуже відомий фестиваль у Гдині. Ми завжди раді бачити кінематографістів з України.
Кіно від випускникниці школи менеджерів
— Не перший рік Інститут Адама Міцкевича є співорганізатором проекту «Культура для локального розвитку». Чому це важливо?
— Локальний розвиток на кожній конкретній території, локальний вплив на кожну конкретну спільноту — це дуже важливо. Із випускницею школи проекту Наталією Красильниковою, наприклад, ми кілька років робимо спільний проект Lampa.doc. Наталія безкоштовно показує польське й українське кіно на відкритих майданчиках у різних містах України. Недавно це були покази мандрівного фестивалю у Запоріжжі, Бердянську і Краматорську, далі — Червоноград, Ужгород, Луцьк, Житомир, Умань.

Ми налаштовані у проектах на тривалу співпрацю і підтримку.

— Розкажіть детально про цьогорічний проект «Культура для локального розвитку». Скільки було бажаючих стати його учасниками? 
— Інститут Адама Міцкевича та Європейський Центр Солідарності оголошують відкритий набір менеджерів культури з Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови, Польщі й України для участі в міжнародному проекті «Культура для локального розвитку». У 2018 році він відбувається втретє. Ми отримали понад 200 заявок із шести країн, майже половина з них була з України.
Перший етап проекту в травні пройшов  у Києві і Тбілісі — у кожному місті зустрілося по 20 найкращих менеджерів.
Другим етапом уже скоро стане літня школа у Польщі для близько 20 учасників із найкращими проектами. Її програма складатиметься з численних майстер-класів, а також екскурсій до громадських та культурних органіцій Польщі.  Це дозволить учасникам розвивати свої ініціативи, які постали під час першого етапу проекту. Мене­джери культури вже отримали можливість розпочати співпрацю зі своїми колегами з інших країн, дехто подав спільні проекти. Випускники літньої школи отримають фінансову підтримку своїх проектів. Місцевими партнерами проекту «Культура для місцевого розвитку» стали об’єднання «Креативна Європа» в Україні та Грузії, Фонд солідарності Польщі (Молдова) й Український культурний фонд.
— Окремий проект Інститут Адама Міцкевича проводить для кураторів культурницьких проектів. У чому його суть?
— Це проект для найкращих кураторів проектів візуального мистецтва з Польщі та України, з кожної країни — по 4 особи. Це професіонали з великим досвідом. Їм не буде цікавою програма екскурсій звичними відомими місцями. Тому ми пропонуємо кожному у своїй країні креативно показати іншим місце, яке надихає: для когось це може бути гірський ландшафт чи озеро, для іншого — пам’ятка архітектури… Головне — інспірація, процес передачі думок і поглядів для пізнання кожного. Опісля такого знайомства може бути спільна виставка. Такий кураторський курс я б хотіла робити щороку. Куратори знаходитимуть точки перетину суспільств двох країн: важливість реставраційних робіт, наприклад, або децентралізації — і це породжуватиме діалог у важливих питаннях.

«Ми маємо багато спільних тем»

— Які додаткові можливості Інститут надає тим, хто займається театром?
— Ми хочемо зробити переклад українською польських сучасних п’єс. У Польщі впродовж останніх 20 років багато сучасних письменників пише для театру. І це може бути ще однією основою співпраці Польщі з іншими країнами, зокрема й Україною. Ми плануємо видати українською мовою антологію сучасної польської драми. А потім, базуючись на ній, робити з театрами спільні проекти.
Аналогічний проект ми вже реалізували для Грузії. Відбором п’єс займалися польські театральні експерти. У Білорусі працювали інакше: ми відправляли польські тексти, тамтешні режисери визначалися, що їм підходить, а вже після цього ми перекладали п’єси. Як працюватимемо в Україні — ще остаточно не визначилися.
— Ще є задум покласти на музику твори українських письменників?
— Ми хочемо створити сучасний польсько-український оркестр. Музиканти і композитори з Польщі читають зараз твори сучасної української літератури, вибирають ті, які покладуть на музику. Це буде оркестр, що гратиме для широкої аудиторії.
— Які ще з проектів, уже реалізовані в інших країнах східних партнерів, ви б хотіли втілити в Україні?
— Минулого року до нас і в Посоль­ство Польщі в Азербайджані звернулися журналісти з головного телеканала цієї країни з бажанням зробити репортаж про польську культуру. Ми їх підтримали, обговорили теми. Потім на тиждень запросили телевізійників у Польщу, і вони відзняли дуже гарний репортаж про польських архітекторів, які працювали в Баку. Цього року ми продовжуємо співпрацю. Подібний проект промоції творінь польських діячів через медіа плануємо зробити і в Україні — ми маємо багато спільних тем.
— Уже немало років працює сайт culture.pl. Спочатку інформували польською й англійською мовами, з 2015-го — і російською. Чи не планується запровадження й україномовної версії?
— Можливо, згодом якусь частину контенту ми подаватимемо й українською мовою. Усе залежатиме від числа відвідувачів з України.
Розмовляла Валентина Самченко
Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020"

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s