Малам Умар Саїд Тудун Вада: Найбільшою проблемою Африки є брак хороших лідерів

15 липня 2018 р.

Під час Global Media Forum Deutsche Welle Тиждень поспілкувався з нігерійським журналістом та медіа-менеджером, директором радіокорпорації штату Кано Маламом Умаром Саїдом Тудун Вадою про боротьбу з терористичною організацією «Боко харам», економічні проблеми Нігерії та постколоніальний розвиток Західної Африки.

Розкажіть більше про започатковану вами медійну платформу. Як вона допомагає чинити спротив терористичній організації «Боко харам»?

— Я працював на місцевому радіо «Свобода», коли ми побачили, як «Боко харам» кривдить людей у Північно-Східній Нігерії. Регіон населений переважно представниками канурі — великого племені, яке веде власний спосіб життя та має свою мову. Їхньою столицею є місто Майдугурі, яке водночас є столицею штату Борно. Найбільше руйнувань «Боко харам» завдала саме в цьому штаті. Усі медіа тут послуговуються англійською або мовою хауса. Остання переважає в цьому регіоні, однак представники народу канурі спілкуються здебільшого своєю мовою та мають власні традиції. У «Боко харам» також використовують мову канурі, зокрема й для виховання та набору рекрутів. Виходить, що медіа спілкуються з аудиторією лише англійською та хауса, а останні не розуміють ні англійської, ні здебільшого мови хауса. Отже, медіа не звертаються ані до жертв, ані до бойовиків, ані до потенційних рекрутів. Тому ми вирішили запустити радіо, яке говоритиме з людьми регіону їхньою мовою — канурі. Ця група досить велика — 9 млн людей.

Радіо створили на коротких хвилях спільно з міжнародними організаціями й назвали його Dandal Kura, що в перекладі означає «велика арена». Арена, яка надає людям канурі безпеку. І життя показало, що радіо має великий вплив. Лідер «Боко харам» Абубакар Шекау був настільки стурбований нашою роботою, що навіть згадував Dandal Kura у своїх виступах. Сказав, що ми не мусульмани і нам не вдасться досягти успіху. І це дає нам привід сподіватися на успіх. Радіо фокусується переважно на дерадикалізації, налаштуванні людей проти рекрутингу, розповідає про процес набору до «Боко харам», про їхню тактику.  Також маємо програми, які дають людям можливість спілкуватися безпосередньо з нами. Наприклад, під час нападу «Боко харам» на одне із сіл населення почало втікати в різних напрямках. Одна група опинилася в лісі, але люди не знали, де вони. На щастя, у декого були телефони і вони додзвонилися до нас на радіо, розповіли, що сталося. Завдяки чому військові змогли визначити їхнє місцеперебування і врятували їх.

Є ще одна програма, яку ми започаткували спільно з «Червоним Хрестом» і яка об’єднує людей після нападів «Боко харам». Під час таких нападів люди розгублені. Наприклад, батько може побігти в один бік, а мати й дитина — в інший. Завдяки нашій передачі возз’єдналося багато сімей. Одна жінка, втікаючи, кинула свого чотирирічного сина. Вона прийшла на радіо, назвалася й сказала, що шукає дитину. Хлопець якраз проходив повз радіоточку й почув це. Завдяки «Червоному Хресту» сім’я возз’єдналася, навіть незважаючи на те, що дитина опинилася в сусідній країні — Камеруні.

 

Що призвело до появи терористичної групи «Боко харам»? Як вона з’явилася?

— «Боко харам» — це група людей, які називають себе мусульманами й кажуть, що їхня мета — джихад. Однак науковці, які вивчають іслам, стверджують, що вони не мусульмани, оскільки вбивають одновірців (80–90% їхніх жертв — мусульмани). Якщо це джихад, то що в такому разі лежить у його основі?

Позиція «Боко харам» така: незалежно від того, хто ви, якщо виступаєте проти їхньої ідеології, отже, є ворогом. Відповідно вас не вважатимуть мусульманином. Навіть учених, які кажуть, що представники «Боко харам» — це несправжні мусульмани, вони вважають немусульманами. «Боко харам» дуже зловісна. Гадаю, навіть зловісніша за «ІД». Наприклад, вони відрізають своїм жертвам голови пилкою для зрізання дерев. Бували випадки, коли виїжджали на трасу, робили блокпост, зупиняли авто і вбивали всіх, хто там проїжджав. За дві години терористи позбавили життя понад сотню людей. Ці люди дуже безсердечні, і ніхто насправді не знає, чого вони хочуть.

 

Але як вони з’явилися? Чи пов’язано це якось із минулим Нігерії?

— «Боко харам» є наслідком політики. Це бандити. Молоді люди, яких політики використовували для проведення чи фальсифікації виборів. Вони користувалися їхніми послугами, щоб знищити опозицію, а коли прийшли до влади, відкинули їх.

 

  Як вони дістали доступ до зброї?

— Є думка, що з відходом Каддафі вся його зброя покинула Лівію й потрапила до країн Африки. Африканські кордони не суцільні. Там не вживається жодних заходів безпеки, демаркація уявна. Будь-хто може переміщатися континентом зі зброєю чи наркотиками. Таким чином зброя потрапила не в ті руки. І це сьогодні велика проблема для Африки, зокрема для її західної частини. Частина зброї опинилася в руках тих, хто просто не повинен тримати її. Ось чому в нас криза. Зрозумівши це, терористи почали використовувати релігію, а разом із нею отримали й послідовників, які принесли гроші. Основним джерелом доходу для Північно-Східної Нігерії є озеро Чад. Риба, яку споживають жителі Нігерії, Нігеру, Чаду та Камеруну, переважно звідси. Здійснюючи напади, «Боко харам» захопила все довкола озера, аби ніхто не міг там рибалити, окрім них. Дві наймасштабніші проблеми, які полегшують процес вербування новобранців терористами, — бідність і неграмотність. Більшість людей не можуть собі дозволити витратити навіть 50 центів на день, а тут приходить хтось і каже, що може дати сотню доларів, розповідає, що він герой, і запрошує приєднатися до його руху. Вони виховують цих людей у своїй ідеології ненависті, вербуючи їх у віці від шести до вісімнадцяти років. Тобто голови новобранців свіжі до таких ідей. Багато бойовиків було арештовано у віці від семи до п’ятнадцяти років.

 

Нігерія економічно одна з найуспішніших країн Африки. Однак, як ви вже зазначили, великий відсоток населення перебуває за межею бідності. Хто ж володіє фінансовими активами?

— Нігерія, мабуть, найбагатша країна Західної Африки, оскільки має нафту. Але водночас тут високий рівень корупції. Коли корупція сягає так глибоко, можна побачити, що основні активи поділені між кількома особами. Вони кладуть ці гроші в західні банки й використовують їх у власних цілях.

 

Хто ці люди?

— Керівна еліта. У Нігерії двопалатний парламент. В обох палатах люди, які відповідають за ухвалення законів, роблять це лише задля власної вигоди. Я вже вам казав, що більшість населення в країні живе менш ніж на 50 центів на день, тоді як зарплата в нігерійського сенатора вища, ніж в американського. Це зроблено на законодавчому рівні. Вони не ухвалюють потрібних законів, якщо їм за це не дають хабара. Екс-міністр фінансів Нігерії Нґозі Оконджо-Івеала в одному зі своїх інтерв’ю розповідала: коли вона презентувала бюджет держави в парламенті, сенатори відмовлялися за нього голосувати, допоки президент не заплатить їм. Це те, як вони руйнують економіку країни, переслідують наших приватних інвесторів, знищують урядові інституції та роблять усіх бідними.

 

Із якими проблемами постколоніалізму стикається сьогодні Нігерія?

— Етнічні відмінності. Населення країни складається з трьох найбільших етнічних груп: хауса, йоруба та ігбо. У Нігерії понад 3 тис. етнічних груп, але оці найбільші. Проте замість того, щоб спільно урядувати в країні, кожен прагне працювати на благо лише власної етнічної групи. Крім того, одна етнічна група намагається чинити саботаж щодо іншої. Президент із однієї етнічної групи надаватиме повноваження лише представникам свого народу. Крім того, у нас проблема з освітою й грамотністю. Власне, через малоосвіченість людей політики й можуть робити те, що роблять. Якість вищої освіти дуже низька. Країна збурена, тому зростає кількість повстань.

«Боко харам» частково приборкали, однак з’являються інші проблеми. Наприклад, сутички між фермерами та пастухами з племені фулані (кочовики, які зі своїми коровами подорожують із півночі на південь). Політики захопили ці території і використовують їх як ферми, а корови кочовиків їдять вирощений на них урожай. Як наслідок — виникають сутички. А оскільки в Африці кордони не суцільні, до рук фулані потрапляє зброя і вони можуть убивати невинних людей. Ці безглузді вбивства треба негайно припинити.

 

На вашу думку, які є проблеми, пов’язані з постколоніальною історією, спільні для всього африканського континенту?

— Гадаю, найбільшою і водночас спільною проблемою для всього континенту є відсутність хороших лідерів. Десь ситуація краща, десь гірша, але жодна країна Африки не має хорошого лідера. Ще одна проблема — небажання сильніших держав допомагати. Якщо ви корумпований лідер і хочете вивезти свої гроші на Захід, їх там приймуть. Наприклад, нещодавно екс-міністр нафтових ресурсів Дієзані Алісон-Мадуеке вирішила покласти на рахунки у Великій Британії та США мільярди доларів. Якби іноземні держави не дозволяли робити це, куди вони їх дівали б? Гроші залишалися б та інвестувалися б у Нігерії.

——————

Малам Умар Саїд Тудун Вада є випускником університету Баєро в місті Кано (Нігерія) та Нігерійського інституту журналістики. Працював для місцевого радіо та телебачення, для редакції Deutsche Welle, а також як міжнародний кореспондент для «Голосу Америки». Нині очолює радіокорпорацію штату Кано (Нігерія).

 

 

 

 

Розмовляла Ольга Ворожбит

 

 

 

 

Джерело: Український тиждень

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s