Антін Мухарський: Сокиру війни відкопано, і я не збираюсь її заривати (повна розмова)

7 червня 2018 р.

Неординарний український митець, шоумен та письменник Антін Мухарський нещодавно приїхав до України, відвідав “Мистецький арсенал” і дав ексклюзивне інтерв’ю 24 каналу.

Про життя за кордоном, масштабні творчі плани та думки про те, чому він не йде на фронт, за якої умови українська держава збережеться, як митцю вдається розвалювати Росію нині та чому йому погрожували, йдеться у першій частині інтерв’ю.

У лютому ви виїхали з України до Європи через скандал з вашою колишньою дружиною Сніжаною Єгоровою щодо сплати аліментів. Розкажіть про життя за кордоном. Як проводите свій день?

Життя за кордоном у мене просте. Нарешті митець зміг отримати вільний час для написання роману. Розкажу по годинах, як починаю свій день. Прокидаюсь о десятій годині. Дуже люблю півгодинки побути у сонному мареві. Називаю це підключенням до різних енергій. Як почати день, підказують вищі сили. Тому встаю з чіткою установкою на те, чим буду займатися.

Далі повільно готую сніданок. У мене асоціація зі щастям – снідати повільно. Більшість людей у цьому світі не заслужили на таку можливість: швидко їдять і кудись біжать. А я вважаю, що щаслива і повноцінна людина, яка відбулася, має снідати якнайменше півтори години. Я сиджу, п’ю каву обов’язково з молоком. Чашечки три випиваю, спілкуючись з дружиною і перегортаючи пресу.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Коли закінчується сніданок, відкриваю ноутбук і 6-7 годин працюю без перерви – пишу роман. І десь о восьмій збираюсь і йду в спортивну залу, де дві години плаваю, трохи бігаю на еліпсоїдному тренажері. А потім іду у турецьку баню або просто приймаю контрастний душ.

Далі – вечеря. Їм повноцінно двічі. Удень можу з’їсти горішків чи випити якоїсь кави. Після того моя дружина відкриває мені “серіальні” світи. Я ніколи не дивився серіалів, а тут за кордоном раптом підсів. Вона відкрила мені, наприклад, “Пуститися берега”. Отак от минають мої дні.

Про що пишете роман?

“Ай ем нот раша” – автобіографічний роман про пошук у собі українця. Описує 1996 рік, коли я з антрепризним театром “Золоті ворота” поїхав до Едінбурга з виставою за романом Достоєвського “Злочин і кара”. Я грав головну роль – Розкольнікова. Зі мною траплялись різні містичні пригоди. Місто дуже містичне, це столиця світового масонства, рицарських орденів і таємних товариств. А я дуже люблю таємні товариства. Роман про Едінбург, але його основне мета – розібратись, чим українці відрізняються від росіян, у чому наша самість і сутність.

У чому різниця?

Скажу про основну відмінність: росіяни ходять строєм, а українці строєм ходити не люблять. Ми крайні індивідуалісти, анархісти по суті своїй, хоч для держави це інколи погано. На жаль, ще не навчились будувати державу. Тільки вчимося, і це нормально.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Росія – “мортальне царство”, де люди звикли жити міфами минулого замість того, щоб будувати сьогодення і зазирати в майбуття. Згадайте про труп Леніна, який лежить на центральній площі, і ці акції з покійниками, які живіші за всіх живих. Розумієте, Лєнін живіший за всіх живих! Покійник! Таки “мортальне царство”.

А наша країна нагадує мені молоду дівчину. Вона досить вітряна, не знає, ким буде, але хоче жити, прокидатися. Буяння вітальних енергій, інколи неконтрольованих і хаотичних, – це і є Україна.

За якої умови українська держава збережеться?

За умови стовідсоткового панування в інформаційному просторі української мови. Думаю, що закон, який зараз дискутується у Верховній Раді, є однією з базових умов збереження держави. Це як слова Гундяєва: “Русскій мір там, гдє звучіт русская рєчь, як і Україна там, де звучить українська мова”. На жаль, можновладці ще не розуміють усієї важливості цього державницького підходу. Будь-які прояви: зовнішня реклама, радіо, телебачення, газети мають бути українською мовою! Якщо ти говориш російською мовою – не отримуєш ліцензію. Держава має це контролювати.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Позитивна динаміка в українській культурі простежується?

Безумовно, поступ є. Кількість відвідувачів на “Мистецькому арсеналі” і Львівському форумі свідчить, що люди прагнуть, хочуть і можуть. Якщо порівнювати з депресивними 2014-2015 роками, то динаміка є. Щоправда, не така фантастична, як хотілося б.

Повернімось до творчих планів. Ви розпочали проект “Рожеві вуса”. Що це? 

Знаєте, хто такі батяри? От, “Рожеві вуса” – це проект батярських хуліганських романтично-еротичних пісень, які писались ледь не 25 років мого життя, бо перші пісні, які є в цьому альбомі, були записані у 1992-1993 роках, а останні – у 2017-му. У мене, окрім радикальної творчості, присутні романтичні мотиви. Тому я вирішив, що це треба довести до кінця. Вважаю, що будь-яку справу треба доводити до кінця і ставити крапку. Тоді відкриваються інші двері. А якщо лишаєш по собі хвости, не кажи тоді, що ні те, ні те не вдається.

У червні мала початись зйомки художнього фільму “Бандера” про ватажка ОУН(б). Анонсували, що ви зіграєте головну роль. Робота над фільмом ведеться?

Це проект, який “замріяв” і затіяв мій батько Дмитро Олександрович, на стадії розробки. Тато так гучно заявив, що головну роль там зіграю я. Ми повернемось до цієї теми, коли буде дописаний сценарій, знайдені кошти і принаймні визначиться кістяк робочої групи.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Є затверджені пропозиції щодо ролей у кіно?

Нема, бо я зараз не в Україні. Щось стале є неможливим, коли ти мандрівний митець.

У цьому році буде 10 років вашому творчому проекту “Жлоб-арт”. Чи плануєте перфоманс?

Цікаве питання. Дуже хотілося б, перебуваючи в Києві, домовитись з серйозною інституцією на кшталт Музею українського мистецтва і зробити велику виставку робіт. Весь доробок “Жлоб-арту” збережений за містом у потаємному сховищі і належить мені. Я хотів би за підтримки художників зробити експозицію подібно до того, як це робилось у 2012-му році, коли проект фінішував.

Що ще плануєте втілити найближчим часом?

У вересні видати роман. Ще планую музичний проект під робочою назвою – “Маршрутка на Волноваху”. Це літературно-музичний проект: начитки, які накладатимуться на звучання творів – коротких оповідань, частково римованих, частково ні. Але всі стосуватимуться 2014-2015 років, коли була активна фаза війни на Донбасі. Це рефлексії художника на те, що відбувалось.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Своїм завданням бачите розвал Російської імперії. Зараз вдається вкладати свою лепту?

Вода камінь точить. Це смертельна боротьба. Ми бажаємо їм кінця, а вони – нам. Сокиру війни відкопано, і поки що я не збираюсь її заривати. Не бачу передумов. Схватка смертельна, і я не хочу стояти над нею. Тому беру активну участь згідно зі своїми професійними і тактико-технічними характеристиками.

Я в принципі працюю за воєнною професією, яку набув ще за часів Радянського Союзу, коли служив. У військовому квитку записано, що я музикант військових оркестрів. І проект “Орест Лютий”, який перейняв традицію мого ще радянського армійства, це продовжує. Я так само виступаю на громадських засадах у госпіталях перед пораненими бійцями, виконуючи ту роботу, яка в мене найкраще виходить.

Буває, кажуть: “Ааа, чого ви не візьмете автомат й не підете в окопи?”. Тому що в мене серце вже хворе, печінка не та… Але я там, де коефіцієнт моєї корисної дії найвищий. Вважаю, що це моя бойова позиція, де я тримаю не тільки оборону, а й інколи переходжу в наступ. Я сам обрав цю позицію і в ній почуваюсь найкомфортніше, бо вмію інколи так дошкуляти ворогам, що в них зуби скриплять і щелепи зводить від ненависті.

Вам часто погрожували за життя?

Я не вважаю погрози, які пишуть в інтернеті – погрозами.

А особисто?

Один раз за життя. Був єдиний момент, коли підійшли і сказали: “Їдь з країни, бо тебе грохнуть, чувак”.

Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Це сталось 25 чи 26 січня 2014-го року, коли почалась активна фаза Революції Гідності на Грушевського. Повертаючись додому, відчув страх, який відчувають люди в останні миті свого життя. Уявіть картину: назустріч мені у під’їзді ідуть двоє кремезних чуваків. Все, думаю, це за мною. Кажуть: “Ми друзі і хочемо попередити, щоб Ви їхали з країни”. Вони передали інформацію, що я значуся в списках на знищення через виступи на Майдані. Було трошечки не по собі.

Я поїхав тоді, але повернувся. Дійсно, вони мене налякали. Я взяв гарячу путівку до Туреччини і просто поїхав на тиждень. Ще й надихався чорного диму, мав набряк від гарі і зрозумів, що відпочити таки треба. З 27 січня по 4 лютого мене не було в Україні. Потім вернувся. Далі був на концерті “Правого сектору” в “Українському домі”. А 18 лютого ми відстояли всю ніч…

Коли повернулись, потурбувались про особисту безпеку?

Був журналістом, тому завів зареєстровану зброю і досі ходжу з нею. Кілька разів наявність її давала мені впевненість, що зможу скористатись, якщо все зайде так далеко…

Як нам рятувати ув’язненого в Росії Олега Сенцова й інших політв’язнів? Що має робити звичайний українець, який потроху зневіряється ходити на акції?

Це ви говорите, бо ви молодь. Ми також зневірялись, три рази принаймні. У моїх 20 був перший Майдан – Революція на граніті. А потім так само прийшло розчарування, бо є пікова фаза і є фаза зневіри.

Що робити? Не зневірятись й не впадати в ейфорію. Не зачаровуватись, щоб потім не розчаровуватись. Те, що є нині, якраз і свідчить про незрілість людини і громадянського суспільства, яке ще не навчилося без афективних станів, спокійно, розважливо, день за днем, потрошку робити свою роботу.

Я не буду називати прізвища, але багато з’явилось людей-неофітів, які активно включились в боротьбу, а зараз кажуть: “Усе пропало, я розчарувався в українському русі”. Так було і в 1990-ті роки, і після Помаранчевої Революції. Моє покоління це вже проходило. От хто залишиться – той і є справжнім. Справжність часом перевіряється.

Антін Мухарський шоумен телеведучий письменник
Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Чи можуть акції підтримки зарадити?

Я не пророк. Ви хочете від мене пророчих історій? Я не знаю. А може Сенцов – така сама розпіарена історія, як і Савченко? Я вже теж обережно ставлюся до цього. Ми бігали з Надею. Невдячне діло – говорити про того, кого не знаєш, з ким не ручкався.

Я поручився за хлопців, які підпалили храм на Десятинній, я їх знав. Це наші побратими. І я за них готовий у вогонь чи воду. А з Сенцовим не знайомий. З Савченко теж.

Я не люблю махати стягами за людей. Я роблю свою справу на своєму фронті. Працюю в полі своїх можливостей і з людьми, яких знаю особисто.

Маєте активну громадську позицію, чи плануєте йти в політику?

Ні.

Як ставитесь до людей, які стають політиками?

Я не хочу всіх огульно називати жлобами й дебілами, бо серед політиків є притомні і нормальні люди, які, на жаль, не так активно й агресивно виступають у публічному середовищі. Але моє спілкування з людьми, які належать до політикуму, було негативним. Зберігається тенденція 90-х років: до політики все ще причетні колишні злодюги, люди з хижими звичками – рвати й придушувати. Ця піна шахраїв і злодюг досі широко представлена у владі.


Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

До того ж, люди ідуть в політику і мусять опускати свій інтелектуальний рівень. Розумієте, політик – віддзеркалення свого виборця. А якщо виборець – дебіл з таким інтелектуальним рівнем, який дозволяє брати гречку, відповідно і політики, представляючи їхні інтереси, також стають деградантами.

А я чому пішов з телебачення зрештою? Бо телебачення і спілкування в публічному просторі вимагає пониження свого інтелектуального рівня. “Чьо ти випендріваєшся, будь проще і народ к тєбє потянется, опускай свій рівень, говори ні а чом, о том, что інтєрєсно масє”, радили. Говорити треба, мовляв, про те, яка в тебе машина, куди ти поїхав, які в неї “тітьки” й губи.

Мені треба було це робити, бо на телебаченні ти заробляєш гроші. Займаєшся чорною магією, дебілізуєш широкі верстви населення. Але інколи це треба, щоб виживати у світі. Ми всі не без гріха. Інколи йдеш на компроміс. А потім від цього страждаєш і починаєш робити щось таке, що не приносить грошей. А далі, коли в тебе вивертаються кишені, знову йдеш на компроміс із совістю – знімаєшся у серіалі або робиш щось таке, що не дуже хочеться. Але ж треба за щось жити.

У лютому ви виїхали з України до Європи через скандал з вашою колишньою дружиною Сніжаною Єгоровою щодо сплати аліментів. Деякі ЗМІ писали, що причиною їхати закордон – було прагнення заробити гроші, щоб сплачувати аліменти. Вдається це робити?

Я не говорив такого. У Європі не заробляю гроші. Їх там заробити неможливо, бо я звик працювати на телебаченні. Здаю квартиру в Україні. Це дозволяє мені перекривати поточні моменти по якихось виплатах.

Я поїхав за кордон, бо до прийняття закону №7277 щодо “злісних аліментників”, стикаючись з діями чорних нотаріусів, неодноразово звертаючись до міністра юстиції Павла Петренка і нарікаючи, що на мене здійснюється постійний тиск з боку судової влади, яка 4 роки не розглядає мою справу, я не отримав жодної відповіді. Тобто, я опинився у правовому вакуумі і не можу пробити його тими методами, які є у простого громадянина.


Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

І оця акція з роздягання і повішання трусів на Оболонський суд…. Як би там смішно не звучало, але вона досягла своєї мети. Я створив прецедент у публічному просторі, Оболонський суд через роки нарешті розглянув цю справу. Хоч і виніс рішення не на мою користь, але справа зрушила з місця і нарешті дійшла до апеляційної інстанції. Але не припинялась брехня і наклепи з боку міністра юстиції Павла Петренка, який неодноразово називав мене злісним аліментником з подачі моєї колишньої дружини Сніжани Єгорової. Я писав листи, що інформація не відповідає дійсності. Мене немає і не було у списках неплатників аліментів. Вони здійснювали психологічний тиск. 20 грудня я подав заяву на Петренка з проханням спростувати неправдиву інформацію. Ні листа, ні спростування не отримав…

Тому мій виїзд за кордон – це певна форма протесту і привернення уваги того, що звичайний українець безправний. Так само, як і повернення на 10 днів в Україну – форма протесту. Бачте, ми з Вами говоримо і це дуже важливо. Вони розповсюджують неправдиву інформацію, а я приїду, скажу, як є, і поїду, приїду і поїду.

Розганяють дезінформацію gazeta.ua, “Комсомольська правда”, газета “Сегодня” – ресурси, які не хочуть мене бачити. Мовлять, що “Орест Лютий” – націоналіст, удрал от жени, алімєнтщік” Маю багато ворогів, які мене в контексті українського поля намагаються знищити в публічному просторі. Нічого, поборемось.

На Вас здійснюють психологічний тиск, відколи приїхали?

Ні. Це я на них здійснюю тиск тепер. Апеляційний розгляд справи восени. Сподіваюсь, що до жовтня вирішимо це питання.


Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

З дітьми бачитесь?

Коли мами немає дома. Побачив, що в дружини ефір і приїхав. З дітьми прекрасно спілкувались 4 години, тата люблять, за татом скучили. Наступного дня мама не дала спілкуватись зі мною…

Далі поїдете в Європу?

Ні. В Америку чи Канаду. З 29 червня починаються гастролі Америкою: із західного узбережжя Лос-Анджелеса і Сан-Франциско, потім Чикаго, Нью-Йорк, Філадельфія, Торонто і Вашингтон. Буде 8 виступів.

Виступатиму і як “Орест Лютий”, і як Антін Мухарський. Спочатку будуть коротенькі літературні читання Мухарського, а потім концерт “Ореста Лютого”.

Багатьох друзів втратили через конфлікт з дружиною?

Розумієте, правду знаємо тільки ми з моєю колишньою дружиною. Багато людей апелює викривленою інформацією, тому образи чи ненависті я до них не відчуваю. І навіть люди з протилежного клану приходять і кажуть: “Чувак, ми хочемо, щоб ви помирились. Бо ви нормальні люди, але якісь непримиренні”.

Якось так воно повернулося, закрутилось і збіглося із ситуацією в країні, що ми дійсно ніби дві ворогуючі держави: кожен тримає свою оборону і здійснює якісь напади. Це обросло ще медійним полем. Я робив юристам Єгорової пропозицію, мовляв, сядьмо за стіл переговорів. Навіть юристам який буде бонус! Якщо вони скажуть, що помирили нас, до них ватаги людей стоятимуть!


Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Ні. Видно, дамам нє нужен мір, ім нужна война! От десь вони там використовуються додатковими силами, коли їм треба “замочити” чоловіка. Бо відсоток самотніх жінок в Україні дуже високий. І вони ходять на тренінги отаких боркинь з чоловіками, з прапором на коні. Це окрема форма радикального сімейного фемінізму, думати, що чоловік розмножився, розплодився, а далі “гані бабкі, астальноє ми самі рєшим”. Час покаже.

Переосмислення стосунків між чоловіком і жінкою відбулось?

Так. Я зрозумів, що у стосунках є базове поняття, яке стало для мене надважливим, – абсолютна довіра. Тобто, коли у людей, які створюють пару, одні паролі до телефону й пошти. Вони ходять разом, здають аналізи крові і всього іншого, читають одні книжки, дивляться одні фільми. У них є спільний проект, який вони втілюють і заради якого живуть. Підтримують один одного, бо коли ти не підтримав свою половинку, вона стала слабшою, і завтра в неї не вистачить сил підтримати тебе.

Довіра – це коли двоє стають одним. Це ніби пафосна мудрість, але коли ти її відчуєш на практиці, все стає інакше. Це коли вони дихають спільним повітрям: ти ще не сказав цю думку, а твоя кохана каже її за тебе. Коли ви мислите в одному напрямку і знімаєте одне з одного не лише одяг, а й думки і слова. Або вона каже: “Я тільки хотіла попросити , щоб ти це зробив, а ти вже це робиш”. Це незвідане, хоч я трошки й пожив.

Хочете дітей від коханої?

Зараз ні.

Що відчули, коли приїхали в Україну знову?

Нові барви. Зараз найкращий час для Києва – кінець травня, коли все буяє. Ми поїхали в заміський будинок, де я заново відчув ті запахи, за якими скучив: квіту півоній, наприклад, запах жасмину і росяної вечірньої трави. Я відчув, як співають птахи, яких немає ні в Туреччині, ні в Іспанії. Ця земля настільки сповнена життям і енергіями, і запахами, і буянням, що я знову в неї закохався. Ми не вміємо цінувати те, що маємо. І в нас більша Європа, ніж в тій же Греції. Я повернуся ще сюди жити.


Культурний діяч, шоумен та письменник Антін Мухарський

Ми були у невеликому містечку Еретрія, що розташоване на острові. Це сільська місцевість, де майже нікого нема. Жили у приватному будинку. Провели там невеличкий час у зимовий період. Ми виїжджали і в Афіни і розуміли, що у Києві чистіше, звісно. Київ – більше Європа, ніж Європа.

Зараз так багато негативу довкола. У чому секрет щастя від Антіна Мухарського?

Базова історія – бути здоровим. Не жити десь в минулому якимись спогадами, яких не зміниш, не планувати майбутнє, яке далеко, а навчитися жити тут і зараз. Отримувати задоволення від чашки кави і спілкування, від того, що не стукає занадто швидко серце і не болить печінка. Так, я щаслива людина, бо маю друзів, батьків і кохану дружину.

Що б сказали українцям?

Друзі, частіше подорожуйте!

Розмовляла Катерина Петренко
Advertisements

Залишити коментар

Filed under Мухарський Антін

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s