Олександр Шарлай: Треба шукати шляхи до серця

червень 2018 р.

Нещодавно ми анонсували величезний сюрприз від БараБуки: фіолетовий песик-читака робить іще один крок назустріч найкращим українським дитячим книжкам і береться допомагати їх створювати разом із іншими затятими книгодрузяками.

Перший такий книгодрузяка – Олександр Шарлай, засновник інтернет-супермаркету дитячої книжки Книгаренька та ініціатор інших проектів, пов’язаних із дитячою книжкою, про які БараБука поспішає розпитати.

БараБука:  БараБука уважно стежить за попитом на жанри, вік і теми в дитячій літературі в Україні. Напевно ж найбільше це помітно тим, хто доставляє книжки до покупців. Як засновник «Книгареньки» Ти, певно, знаєш, про що найбільше хочуть читати? Які книжки найкраще продаються? Які обкладинки більше приваблюють покупця? Чи бувають у вас на сайті запити, які ви не можете задовольнити? Які книжки не мають попиту попри Твої очікування?

Олександр Шарлай: Єдиної відповіді не існує. Ми продаємо книжки не лише через інтернет-магазин. А, зокрема, й через nimses.goods (до речі, ми перші на світі продали книжки, вважай, за криптовалюту – німи). Також є проект «Метро-Букінг», у межах якого книжки продаються на чотирьох станціях київського метро. Ще до недавнього часу в мене було понад 40 стендів у різних закладах. І щодо кожного з цих напрямів – своя статистика. Але зауважу, що нашими лідерами продажів є «Велика книга почуттів» , «Шукай і знаходь. Тварини», «Моє дивовижне тіло» та вімельбухи: «Що чує кошеня», «Зоопарк», «Рік у лісі». Серед лідерів також абсолютно геніальна книга «Про малого крота, який хотів дізнатись хто наклав йому на голову». Наші покупці – це батьки, бабусі та дідусі юних читачів, і вони хочуть, щоб їхні діти читали енциклопедичні та розвивальні книжки. Запити, які ми не можемо задовільнити, як правило, стосуються або книжок російських видавництв, або прохань доставити книжки туди, куди їх доставити може лише Ілон Маск.

ББ: Зараз ми привідкриємо для своїх читачів таємницю, яку уважні користувачі соцмереж уже помітили. На «Книжковому Арсеналі» з логотипами «Книгареньки» та «Барабуки» презентуватимуть книжку-картинку Наді Кушнір, «Ілюстраторки року» за версією наших експертів. Розкажи, як, володіючи аналітикою, про яку Ти сказав вище, Ти наважився започаткувати видавничий напрямок? Книговидання зараз динамічно розвивається, з’являються нові жанри і формати дитячих книжок, чимало перекладається і запозичується. Новим видавцям дедалі важче заявити про себе чимось зовсім відмінним. Чим буде особливе Твоє видавництво?

ОШ: Видавництво в Україні, на мій погляд, – справа перспективна. Є певні нюанси, але головне, що ринок, за моїм відчуттям, почав рухатись угору. Видавництво наше стартувало дещо швидше, ніж я планував. Надійшла пропозиція видати «Зуб», і було б нерозумно цього не зробити. Мені особисто дуже подобається працювати з найкрутішими фахівцями у своїх сферах. Авторка «Зуба» Надя Кушнір – найкраща ілюстраторка України, каже Барабука й не тільки. Таня Стус – найкраща знавчиня дитячої книги в Україні, я вважаю. Юлія Підмогильна – найкраща редакторка… «Зуб» – це творіння найкращих!  Тому новим видавництвам не важко заявляти про себе. Достатньо бути інакшим і чесно робити свою справу.

ББ:  Яка для Тебе – дитяча книжка-мрія? Така, якої немає ще в книгарнях, але яку Ти хочеш видати.

ОШ: Була в мене мрія. Читаріум її видав. «Там, де водяться диковиська». Геніальна книжка, і «Читаріум» на мій погляд для українського книговидання та української книги зробили суттєвий внесок. Це я спеціально вже вкотре кажу про «Читаріум», щоб вони надали нам більшу знижку.

ББ: В епоху смартфонів та електронних читалок все менше людей в транспорті читають паперові книжки. Можливо, справа в доступі до нових видань, адже коли кожна хвилина на рахунку, люди можуть не мати часу зайти до книгарні. І тут стартує проект “Метро-Букінг”, завдяки якому потенційні читачі зможуть купити книжки на станціях метро. Ти гадаєш, що це підвищить інтерес киян до літератури?

ОШ: Люди не менше читають паперові книжки, а більше комбінують. Якщо раніше люди слухали лише мандрівних музикантів, то потім виник театр, а потім кіно, телебачення, інтернет… Але і нині музиканти гастролюють. Так і з книжками – вони вічні. У транспорті не менше людей стало їздити з книжками, просто людей, котрі читають в метро з гаджетів, стало більше. Це суттєве уточнення. Щодо проекту “Метро-Букінг” у нас із партнерами є певна гіпотеза. На наш погляд, книжка – непоганий товар для імпульсної покупки. Можливо, ми помиляємось, а можливо – ні. Більше того, я вже казав про NimsesGoods: хто б міг подумати, що молоді люди, які більшість свого життя проводять в інтернеті, роблячи селфі, знімаючи відео для власних ютьюбівских каналів, за годину розкуплять за німи всі книжки, які ми виставили на продаж? Я до того, що не треба підвищувати інтерес, треба шукати шляхи до серця. Ось Nimses – шлях до серця. “Метро-Букінг”, сподіваюся, теж.

ББ: Твоя родина пов’язана з дошкільними виховними закладами, ви часто туди привозите письменників та книжки. Як діти сприймають цих дядь і тьоть? Що їм більше подобається – про кого книжки?

ОШ: Ми інколи проводимо зустрічі з авторами. Дітям це дуже цікаво, особливо коли автор не просто розповідає, про книжку, а спілкується в ігровій формі. Коли є контакт між дитиною, автором і книгою. Але особисто я більше люблю зустрічі авторів з батьками. По-перше, саме батьки купують книжки дітям, а по друге… Розумієш, коли мова йде про українських письменників, дуже часто люди питають: «А що, хтось ще пише книжки?», чи «Та українські автори – то лише про шаровари». І ось саме зустріч автора й батьків дещо змінює у свідомості дорослих.

ББ: Як Ти обираєш книжки для себе і дітей? Яка книжка для родинного читання у вас найулюбленіша? Ти сам читаєш своїм синам?

ОШ: Для себе я обираю щось мотиваційне. Таке, щоб я запалився – і гайда працювати. Для сина намагаюся обрати книгу, яка буде багатофункціональною – і цікавою, і розвивальною, і привабливою для нього. Його улюблені книжки весь час змінюються. Наразі – розмальовка «Колортронік» видавництва «Жорж» очолює хіт-парад. Правда, розмальовуючи її Артем плавно переходить на розмальовування підвіконня, дивана, паркету. Добре, що телевізори високо висять – не дотягується, але хижі погляди кидає. Для родинного читання все ж таки моя улюблена – «Там, де водяться дивовиська», я дуже радий що в цьому питанні наші з ним смаки збігаються.

ББ: Які книжки з власного дитинства пам’ятаєш?

ОШ: Пригоди Томека… далі не пам’ятаю. Там ціла серія була. Ці книжки були в мого кузена. І читав я їх лише на канікулах, коли приїздив до нього в гості. Але читаю я повільно, і поки до середини книжки доходив, канікули закінчувались. Потім знову я приїжджав, але яку саме книжку починав читати минулого разу, вже не пам’ятав… Є в мене відчуття, що я їх всі до середини прочитав. Але оскільки книжок про пригоди Томека було реально багато, то сподіваюсь, що він не помер.

 

 

 

 

 

Джерело: Барабука

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s