Аскольд Куров: Сенцов виносить вирок усім нам

1 червня 2018 р.

«Процес: Російська держава проти Олега Сенцова» вийшов у відкритий онлайн-доступ. Картину, яка розповідає про українського режисера, котрого російський суд засудив на 20 років позбавлення волі, можна побачити в Росії, Україні і країнах Балтії. Про головного героя стрічки, ціну свободи і про поляків, котрі брали участь у створенні фільму, з режисером картини Аскольдом Куровим розмовляв Євген Клімакін.

Євген Клімакін: Ми домовлялися про інтерв’ю минулого року, коли ви показували в Варшаві фільм «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова», однак тоді це не вдалося. За час, що минув відтоді, життя героя вашої картини стало ще складнішим.

Аскольд Куров: Так, 14 травня Олег оголосив голодування, пішов на скрайній крок. Він вимагає визволити всіх українських політв’язнів, котрі перебувають в Росії. Багатьом від самого початку Процесу було зрозуміло, що справу Сенцова сфальсифіковано. Все в ній шито білими нитками, все зроблено грубо і навмисне — слідство не турбувалось навіть про те, щоб надати цій історії хоча б подібності до справжнього судового розгляду. З перших днів усе говорило про те, що жодної надії на правовий розв’язок справи Сенцова в Росії немає і бути не може. Адвокати доходили до найвищих інстанцій з апеляціями, на всіх етапах. Проте доля Сенцова була вирішена ще до початку Процесу.

Є.К.: Звідки це відомо?

А.К.: Сенцова затримали в Симферополі 10 травня 2014 року, а у справі говориться, що це відбулося на день пізніше. Йому відразу сказали, що він отримає термін 20 років позбавлення волі. Як бачите, так воно і вийшло. У багатьох була надія, що напередодні Чемпіонату Світу з футболу, який відбудеться цього літа в Росії, влада вирішить його відпустити. Перед важливими спортивними подіями саме так вчинили з Міхаїлом Ходорковським і групою Pussy Riot. Сенцова не віддали Україні. Олег розуміє, що надії на звільнення не залишилося. За ґратами він втрачає найкращі роки життя, здоров’я, у нього починають кришитися зуби, випадає волосся. Суворий клімат, брак нормальної їжі незворотньо позначається на його стані. Те, що він прийняв рішення про голодування — крок відчаю. Він-бо чудово розуміє, що такі ультимативні вимоги, як звільнення 64 українських політв’язнів, котрі перебувають в російських тюрмах, влада навряд чи виконає.

Олег Сенцов. Кадр із фільму «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова»

Є.К.: До цього списку він не включив лише одного політв’язня — самого себе.

А.К.: Завдяки цьому він став для багатьох символом. Олег — рішуча, чесна і принципова людина. Голодування — його обдуманий крок. Він справді готовий піти на смерть. Ситуація вкрай серйозна. Необхідно зробити все можливе, аби достукатися, докричатися до людей, котрі можуть вирішити це питання. Часу залишилося мало, ми повинні його врятувати.

Є.К.: В соцмережах ви кожного дня пишете про Олега, нагадуєте про його голодування. Вами керує почуття відповідальності за свого героя?

А.К.: Все навпаки. Він став героєм мого фільму тому, що його історія заторкнула мене дуже особисто. Довкола багато горя і страждань, та чомусь трагедія однієї людини зачіпає нас більше, ніж горе решти. Так було і з Олегом. Ми майже ровесники, обидвоє режисери, наші смаки в кіно подібні. Ми-бо познайомились ще до арешту. Він побачив мій фільм і написав, що стрічка йому сподобалась — так ми розпочали спілкування.

Є.К.: Кампанія на підтримку Сенцова залучила дуже багатьох.

А.К.: Так, люди виходять на пікети, протестують, закликають владу РФ звільнити режисера. У захист Сенцова включилося багато відомих осіб.

Є.К.: Список публічних осіб вражає: Вім Вендерс, Джонні Деп, Аґнєшка Голланд, Кшиштоф Зануссі. Звільнити Сенцова просив покійний Анджей Вайда, Даніель Ольбрихський звертався за допомогою до Нікіти Міхалкова — список можна продовжувати, та ці заклики, на жаль, залишилися без відповіді.

А.К.: Для багатьох залишається загадкою, чому російська влада не хоче дослухатися до цих прохань. У мене також немає відповіді, оскільки я не знаю, що в головах у тих, хто приймає рішення стосовно Олега. Я не знаю, чому Ходорковського і Pussy Riot випустили, а його — ні. Можливо, влада бачить в ньому особливо цінного заручника і чекає більш відповідного моменту, щоб його обміняти. Можливо, його карають за жорсткі висловлювання на адресу російської влади. Все це здогадки, не більше. Я погано розбираюся в політиці, та розумію, що ситуація в Росії сильно відрізняється від ситуації в решті світу. В Європі, Америці політики не можуть не прислуховуватися до голосу громадськості, журналістів, знаменитостей. В Росії ж ігнорування цих голосів — норма. Думки людей тут безпосередньо не впливають на долі представників влади, результати виборів і т.д. Мало того, влада дуже не любить, коли на неї тиснуть.

Олег Сенцов. Кадр із фільму «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова»

Є.К.: В яких умовах тепер перебуває Сенцов?

А.К.: Ямал, Полярне коло. Давайте я подивлюся прогноз погоди… Зараз там +1С, сніг. В тюрмі холодно і волого. Для Олега, котрий народився і виріс в Криму, це неймовірно складні умови. Тепер, під час голодування, він перебуває в окремій камері.

Є.К.: У Сенцова — двоє дітей, мама, близькі, друзі. Ви напевно ставили собі питання, чи правильно він вчинив, виявляючи таку безкомпромісність?

А.К.: В матеріалах до фільму є інтерв’ю з друзями, колегами Олега. Їхні думки про це розходяться. Найближчий друг Сенцова вважає, що він не мав права так чинити. Він упевнений, що Олег був би на свободі, якби не його принциповість. Сам же Олег в одному з листів згадував, що коли їхав на охоплений революцією Майдан, йому говорили: «Куди ти їдеш? Подумай про дітей». А він їхав саме тому, що думав про дітей і хотів, щоб вони жили у вільній країні. За великим рахунком він має рацію. Розумієте, Олег — це та людина, котра живе саме за великим рахунком. У нього є принципи, ідеали, він їм вірний і навіть готовий заради них піти на смерть. Я поділяю його погляди. Є речі, які важливіші за саме життя. Наприклад, свобода. Без свободи життя не може бути повноцінним. Якщо ми опинилися в ситуації, коли у нас її забирають, треба боротися.

Є.К.: Складний вибір. Людина часто сама не знає, як діятиме в такій ситуації. Нобелівська лауреатка Віслава Шимборська в одному з віршів написала: «Ми знаємо про себе тільки те, на що нас перевірили».

А.К.: Так, нас перевіряють обставини, люди, саме життя. Для мене те, що відбувається з Олегом — це історія вибору. Якби не Крим, якби не історія Сенцова, всі герої фільму так і жили б, не знаючи, як вони поведуться в такій ситуації. Ми всі за мир, спокій, та інколи настає момент в житті, коли ти змушений зробити вибір. Промовчати, сказати те, що думаєш, чи те, що від тебе хочуть почути? Зрадити друга чи ні? Винести несправедливий вирок чи вчинити за совістю? Після прийняття цих непростих рішень одна людина стає героєм, інша — зрадником, хтось витримує тортури, а хтось ламається. В цих ситуаціях люди дізнаються більше про себе, розуміють, хто вони насправді. Це все дуже трагічно. А Олег проходить крізь ці випробування з величезною гідністю.

Плакат фільму «Процес: Російська держава проти Олега Сенцова», 2017 рік, 70 хв

Є.К.: У фіналі «Процесу» ви змінили хронологію подій?

А.К.: Так, судові процеси зазвичай завершуються останнім словом обвинуваченого, після якого звучить вирок судді.

Є.К.: У вашому фільмі все навпаки: спочатку оголошують вирок, а потім звучить останнє слово.

А.К.: Цікаво, що навіть адвокати і юристи під час перегляду «Процесу», як правило, не звертають на це уваги. Я свідомо замінив місцями ці частини судового Процесу. В цій справі останнє слово за Сенцовим. Насправді він оголошує вирок тим, хто його судить і тим, хто за цим мовчазно спостерігає. Сенцов виносить вирок всім нам. Він говорить: «Навчіться не боятися». Думаю, нам ще належить це зробити.

Є.К.: Я читав, що у вашого фільму є друга версія.

А.К.: Є різні робочі, монтажні версії, та фільм — один. Робота над стрічкою тривала дуже довго, змінювалися режисери монтажу. На щастя, завдяки нашим польським ко-продюсерам, керівнику Польської Кіноакадемії Даріушу Яблонському, нам вдалося попрацювати з видатним монтажером Міхалом Лєщиловським. Цей талановитий польський режисер монтажу живе у Швеції. Він починав працювати ще з Андрєєм Тарковським, монтував його останній фільм «Жертвоприношення», який здобув нагороди на багатьох кінофестивалях. Для мене робота з цією людиною — неймовірний, унікальний досвід.

Є.К.: Тепер ви виклали «Процес» у відкритий доступ?

А.К.: В інтернеті його можна зараз подивитися в Росії, Україні і країнах Балтії. Фільм ще показують на різних міжнародних фестивалях, у нас є зобов’язання перед дистрибуторами, тому ми не можемо викласти його у відкритий доступ для всього світу. «Процес» уже показали по чеському телебаченню. В Україні фільм можна було не раз побачити на різних фестивалях. В Росії, на жаль, тільки на одному — «АртДокФесті». У нас там були аншлаги, охочих подивитися «Процес» було так багато, що зал тріщав по швах. Було видно, що людям небайдужа доля Олега. Після цього «АртДокФест» в Росії закрили. Тепер він відбуватиметься в Ризі. Це був єдиний в Росії сміливий, незалежний фестиваль, на якому можна було показувати такі фільми як наш. Ми виклали «Процес» в інтернет саме для того, щоб люди змогли довідатися більше про Олега Сенцова, про суд над ним.

Є.К.: Ваш фільм не розповідає про Сенцова у звичайному житті. Герої не говорять про те, який він друг, брат, батько.

А.К.: Я не хотів робити фільм із серії «Знаєте, яким він хлопцем був», героїзувати Сенцова і витискати сльозу. Признаюся, в робочих матеріалах, інтерв’ю з близькими є пронизливі висловлювання, які ми свідомо не включили в картину. У нас був один важливий критерій — ми хотіли зробити фільм, який не соромно буде потім показати самому Олегові. Сенцов не з тих, хто б’є на жалість, тому і фільм позбавлений сентиментальних висловлювань про нього. Мені дуже хочеться, щоб Олег якнайшвидше вийшов на свободу, повернувся до дітей. Я читав усі сценарії, які він написав до арешту, і можу стверджувати, що Сенцов — один із найцікавіших і найперспективніших українських режисерів. Самобутня, дуже обдарована людина, котра не закінчувала ніяких кіношкіл, всього вчилася сама. Сподіваюся, він повернеться додому, зможе займатися улюбленою справою, а ми побачимо його нові фільми.

Розмовляв Євген Клімакін

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s