Чат з Володимиром Огризком

22 березня 2018 р.

Керівник Центру досліджень Росії, колишній міністр закордонних справ України

Як Ви оціните середньострокову перспективу ЄС,схоже,що вони незабаром зосередяться на збереженні залишків зон комфорту? Дякую за відповідь!
 
Євросоюз неодноразово стикався з дуже жорсткими кризами, але завжди демонстрував здатність їх подолати. Думаю, найближчим часом ЄС зосередиться на своєму реальному реформуванні. І, сподіваюся, його дві найпотужніші країни — Німеччина і Франція — запропонують реальний план зміцнення Євросоюзу, інакше він втратить свою конкурентоздатність. Я не вірю, що відповідальні політики Заходу зосередяться на збереженні зони комфорту, а не на збереженні самого союзу.
Як вам здається, чого саме зараз хоче Росія від України, як плани будує щодо нашої держави? За яких умов Росія б заспокоїлася?
Таких умов я не знаю, бо головна мета Росії полягає в тому, щоб такої країни, як Україна, не існувало взагалі, або вона була у вигляді формально незалежної, але з російською колоніальною адміністрацією. Тому я не чекаю змін у планах Росії щодо України. Хіба що ці зміни відбудуться тоді, коли Росія нарешті зміниться сама. Хоча в такий позитивний розвиток подій я не дуже вірю.
Ні, не надто. Це залежить від нас. Працюватимемо наполегливо і чітко, виконуватимемо ті завдання. які самі ж перед собою ставимо — і, я переконаний, ця задача буде реалізована.
Путін доручив адміністрації опрацювати прохання Собчак про помилування 16 політв’язнів, серед яких Олег Сенцов і Олександр Кольченко. Наскільки ймовірно, що українців таки помилують? І взагалі, чому таке рішення стало одним із перших у Путіна після переобрання?
Йому потрібно демонструвати “гуманізм” з однією метою — домогтися послаблення або навіть зняття санкцій. Наші військовополонені або заручники є лише інструментом у цій грі. Але буде дуже добре, якщо наші українські громадяни нарешті повернуться додому.  

Яке значення для Кремля має проведення Чемпіонату світу з футболу? І що на дипломатичній мові означатиме, якщо цей захід будуть бойкотувати деякі країни?
Кремль традиційно використовує спорт для своїх політичних цілей. У цьому він, на жаль, схожий на нацистську Німеччину. Але це, мабуть, доля всіх авторитарних режимів — їм потрібні бодай якісь успіхи. Тому бойкот Заходом цього заходу був би дуже бажаним  

Великобританія збирається намагатися переконати країни ЄС слідом за Лондоном також вислати російських дипломатів. Як гадаєте, чи підуть на це якісь іще європейські країни? Чи заклики Терези Мей будуть “гласом вопиющего в пустыне”?
 
Не знаю, чи погодяться інші країни НАТО висилати російських шпигунів, але те, що цей випадок допоможе союзникам зміцнити свою взаємодію — це факт. Вже надто нахабними виглядають дії Кремля, якщо він дозволяє собі такі речі на території країн НАТО.  

Володимире Станіславовичу, яка ймовірність, що Лавров, як повідомляють ЗМІ, таки піде з посади МЗС РФ, і з чим може бути пов’язане бажання росіян замінити його на цій посаді? Для вирішення українських питань це піде на користь чи навпаки?
Від Лаврова не залежить політична лінія Кремля, тому його зміна на посаді навряд чи відіграватиме принципову роль у політиці Росії щодо України. Це — прерогатива царя. Тому надзвичайних змін очікувати, на мою думку, не варто.  

Пане Володимире, цікаво, що ви загалом думаєте про російські вибори 18 березня та про їх результати? Кажуть, що Путін набрав на виборах 76,66% голосів. А як гадаєте ви цей відсоток підтримки справжній чи намальований? І чому такий низький відсоток у Собчак, яку подавали ледь не як головного конкурента Путіну?
Назвати це дійство «виборами» язик не повертається. Те, що там відбулося, мені нагадало період пізнього Брежнєва. Це — типовий “совок”, в який успішно опускається Росія. А щодо Собчак — мені здається це все політичним театром, який був добре зрежисованим, і де кожен добре зіграв визначену йому роль.
   

Пане Володимире, які наслідки для Росії може мати ця історія з отруєнням Скрипаля у Великобританії? Чому вже зараз (хоча пройшло не так вже й багато часу) ця історія стихає і сходить нанівець? Чи не “з’їдять” усе це британці просто так? І, взагалі, взаємне видворення дипломатів – це достатній, адекватний захід у такій ситуації?
Для відносин Заходу і Росії випадок Скрипаля матиме дуже негативні наслідки. І ми вже зараз бачимо, що ці відносини переходять на свій найнижчий рівень. Не думаю, що британці або Захід у цілому проковтнуть це просто так. У поєднанні з санкціями ЄС і США це може мати для Росії вкрай негативні наслідки. На мою думку, між Росією і Заходом почалася справжня “холодна війна”, з якої Росія ніколи переможцем не вийде.
Якщо Надія Савченко знову опиниться на лаві підсудних, але тепер уже тут, в Україні… Як це виглядатиме в очах світового співтовариства, яке докладало чимало зусиль задля її звільнення з російської тюрми? І з якими сміхом та злорадством це сприймуть у Росія – як же ж, героя України судять в Україні ж?
У цій справі ми маємо керуватися не тим, як і що сприймається закордоном, а чинним Кримінальним кодексом. Якщо буде доведено вину Савченко, має сказати своє слово закон.
  

На ваш погляд, чи є вибори у Росії нелегітимними загалом, якщо їх результати враховують і голосування в Криму, де вибори точно були незаконними?
Вибори в Росії, хоча й були організовані недемократично, таки відбулися. Тому розраховувати, що проведення їх у Криму поставить під сумнів загальну легітимність цих виборів, не варто. Адекватну позицію зайняли наші західні колеги, які, відзначивши демократичність виборчого процесу, не визнають їх на території окупованого Криму. Тому і нам варто, мабуть, виходити з того, що домогтися невизнання російських виборів легітимними з боку Заходу навряд чи вдасться. А головний акцент має бути на їхній нелегітимності на території окупованого Криму.  

 
Чи мала Україна законне право не дозволити голосувати росіянам, які проживають тут, в нашій країні? Чи з цього приводу можуть бути небезпідставні претензії, з точки зору міжнародного права?
Претензії можуть бути лише до країни-агресора, яка своїми діями грубо порушила міжнародне право. Всі дії країни-жертви мають під собою достатньо підстав, щоб вважатися легітимними. Це, зокрема, передбачено ст. 51 Статуту ООН про право на самооборону, яка має дуже широке тлумачення  

Якими ви бачите подальші перспективи переговорів у Мінську? Чи мають вони сенс? І як вплине на їх подальший перебіг прийняття закону про «реінтеграцію Донбасу», де «Мінськ» взагалі не визнається і не згадується? Чи не означає прийняття цього закону, який закріплює дещо інші терміни і стан справ, що Мінські угоди вже більше не є актуальними, і тепер потрібно напрацьовувати інші формати та інші угоди?
Мінські угоди зіграли свою позитивну роль для того, щоб зупинити російську агресію. Але вони не можуть вирішити проблему повернення Україні всіх окупованих територій. Ми можемо сподіватися на підтримку Заходу, але повинні думати про свої способи вирішення цього питання. Це зовсім не означає, що ми повинні відмовитися від Мінських угод, але повинні використовувати їх у такий спосіб, щоб вони пришвидшили вирішення головного питання — відновлення територіальної цілісності та повернення ситуації до статус-кво, тобто до березня 2014 року

МЗС України закликав ВР не визнавати вибори в Росії легітимними. Якщо так станеться, то як тоді і з ким проводити переговори по врегулюванню ситуації на сході України? Адже тоді, виходить, і Путін стане за своїм нікчемним статусом такими самим переговірником, як ватажки ЛДНР. Тому питання, чи можна Україні не визнавати вибори 18 травня загалом?
Росія є стороною конфлікту, тобто країною-агресором. І наша мета має полягати в тому, щоб на всіх міжнародних майданчиках про це говорили абсолютно відкрито. Саме це дасть можливість притягати Росію до відповідальності, як сторону конфлікту. Тому невизнання легітимності виборів у Росії, крім голосування у Криму, може лише нашкодити.  

Вітаю. Яким, по-вашому, буде президент Путін під час нового президентського терміну? То ми його бачили як «собіратєля зємєль русскіх», то він намагався проявити себе як «миротворець»… Які ще маски і ролі він буде на себе приміряти? Дякую!
 
Я не бачу причин, чому президент під час свого нового терміну повинен змінити свою політичну природу. Вона була, є і, на жаль, залишатиметься імперською. Єдиний спосіб повернути його до тями — організувати настільки сильний тиск із боку міжнародної спільноти, щоб продовження його безрозсудної політики перетворилося для Росії і для росіян на суцільний щоденний жах.  

Пане Володимир! Як ви думаєте, чому Надія Савченко поводиться так, як поводиться? Могли її завербувати в Росії? Чи припущення Антона Геращенко про те, що її мають оглянути лікарі, аби встановити її психічне здоров’я, цілком може виявитися обґрунтованим? Чи з її боку це просто стьоб над владою? Як, по-вашому, слід діяти щодо неї?
Я вже частково відповів на це запитання. Але Вашу пропозиція про те, що народні депутати повинні мати стійке психічне здоров’я, я можу лише підтримати.
Коли в такому ж форматі чату відповідав російський публіцист Радзіховський, він був категоричний у питанні Криму – він переконаний, що Крим не повернеться Україні за жодних умов. Чи справді шанси України на повернення Криму є зараз настільки безнадійними? Адже той же досвід ухвалених на користь України рішень Стокгольмського арбітражу по газових питаннях свідчить про те, що Росія вигадає спосіб, аби ці рішення все одно не виконувати.
В Росії, як не було, так і немає справжніх лібералів. І в цьому її величезна трагедія. Там є лише імперіалісти, які маскуються під лібералів і намагаються пристосуватися до чергового тирана чи вампіра. Крим, як українська територія, не переходив під юрисдикцію Російської Федерації. Про це свідчать і резолюції багатьох міжнародних організацій, включаючи ООН, і позиція багатьох ключових гравців. На мою думку, питання тут тільки в часі. У мене немає жодного сумніву в тому, що Крим повернеться в Україну, з простої причини: якщо це не відбудеться, світовий порядок, який тривав після Другої світової війни і який забезпечував мир у Північній Атлантиці, буде зруйновано. Я не думаю, що на це погодяться такі країни, як США, Німеччина, Франція чи решта цивілізованого світу. Питання лише в тому, як швидко вони зрозуміють, що з такою Росією — агресивною, корумпованою, цинічною — їм не по дорозі.
Володимире Станіславовичу, по-вашому, як змінюватиметься поведінка Росії на міжнародній арені після чергової перемоги Путіна? Чи змінить він стиль своїх дій, як саме?
Зважаючи на імперськість, яка притаманна Росії як країні від моменту її виникнення і до сьогодні, я не думаю, що можна говорити про якісь кардинальні зміни в її зовнішній політиці. Єдиний спосіб зробити це — змусити Росію всіма доступними на Заході засобами. Але для цього потрібна політична воля. Сподіваюся, що всі останні події підштовхнуть Захід до рішучих і конкретних дій
Що зміниться для України після чергової перемоги Путіна на виборах? Він діятиме якось інакше по відношенню до нашої країни? Багато хто побоюється, що тепер можна очікувати суттєвої ескалації ситуації на Донбасі – чи розділяєте ви такі побоювання, чи в Путіна будуть інші пріоритети?
Я не розділяю думку про те, що ми на порозі нової суттєвої ескалації на Донбасі. Попереду Чемпіонат світу з футболу, який, на жаль, все-таки пройде в Росії, і Путіну потрібний відповідний нейтральний фон. Тому я не думаю, що він дасть тепер вказівки на загострення ситуації на сході України. Але найкращою гарантією того, що він забереться звідти, буде розбудова спроможностей українських Збройних Сил та безпосередня підтримка наших західних партнерів у реформуванні та озброєнні нашої армії  

Що ви думаєте про заяви голови угорської дипломатії пана Сійярто, який нещодавно виступив із вимогою внести зміни в закон про освіту та відкласти його реалізацію, а також пригрозив тим, що Угорщина блокуватиме євроатлантичні та європейські прагнення України? Що це за «коники» з боку угорців? Чому вони з приводу мовних питань поводяться настільки агресивно? Чт їх претензії є почасти обґрунтованими? Наскільки для України буде болісно втратити підтримку Угорщини на міжнародній арені? Поясніть, будь ласка, ситуацію.
Пан Сійярто діє, на превеликий жаль, дуже неадекватно. Така поведінка є неприйнятною для міжнародного спілкування. І це стосується не лише України. Ми були свідками кількох епатажних заяв цього політика також щодо його колег із Євросоюзу. Як нам реагувати на ці витівки? Мені здається, доволі спокійно. Ні сьогодні, ні завтра Україна ще не буде готовою до вступу до ЄС чи НАТО. На це піде ще щонайменше ще кілька років. За цей час в Угорщині, сподіваюся, зміняться багато політиків, включаючи і пана Сійярто. А щодо національних меншин, то йому варто було б зрозуміти, що угорська меншина користується, мабуть, найбільшими можливостями в усій Україні. А от міняти наші закони на догоду тієї чи іншої меншини — це означатиме крах української держави. Сподіваюся, що українська влада такого ніколи не зробить. Поважають лише тих, хто поважає себе.
 

Як би ви оцінили готовність західних країн продовжувати санкції проти Росії? Позиція яких європейських країн найбільш хитка в цьому плані і чому?
Слава Богу, але попри деякі хитання окремих європейських країн загальна санкційна політика Заходу щодо Росії залишається незмінною. Безумовно, Путін хоче розколоти ЄС і “витягнути” з нього країни, які матимуть іншу думку. Але, як показує вже чотирилітній досвід, ЄС залишається на однозначно проукраїнських позиціях. І я не думаю, що цей підхід зміниться, принаймні доти, доки не будуть звільнені і окремі області на сході України, і Крим.
Який діагноз можна поставити російському суспільству, зважаючи на те, що такий персонаж як Жириновський посів третє місце? Чому у росіян такі дивні електоральні симпатії?
Цей персонаж уже більше 25 років працює на спецслужби Росії і виконує ту роботу, яку вони йому прописують. Тому дивуватися нема чому. А от те, що російське суспільство хворе, і хворе на імперське мислення, нетерпимість, ксенофобію і інші не найкращі речі, справді змушує хвилюватися. Мені здається, що після того, як у Росії відбудуться зміни, потрібно буде кілька десятиліть і серйозна робота з деімперіалізації російського суспільства, аж поки воно матиме бодай якийсь шанс почати рух до європейської демократії.
Добридень, пане Володимире. Путін за час свого останнього президентського терміну спровокував своєю політикою купу західних санкцій проти Росії та окремих її діячів, що завдало суттєвого удару по російській економіці, також позгорталася співпраця російських підприємств із західними компаніями в результаті агресії Путіна… Тобто цей лідер обійшовся Росії дуже дорого. Ваші відчуття: а скільки він коштуватиме Росії за підсумком майбутніх шести років при владі? Заздалегідь дякую за відповідь.
Переглядаючи відгуки користувачів соцмереж одразу після виборів, я наштовхнувся на думку одного українського блогера, який написав приблизно таке: “У Росії зараз дискутують: хто ж буде через шість років після Путіна? Але це, здається, помилка, тому що через шість років там обиратимуть кількох президентів”. Мені здається, в цій фразі є багато смислу. Бо те, що робить сьогодні Путін для Росії, на мою думку, приведе у дуже короткій перспективі до її остаточного занепаду і розвалу.
Що Ви думаєте про рішення Кабміну про розрив “Програми економічної співпраці України і Росії”? Які наслідки це може мати для обох сторін? Думаєте, у підсумку товарообіг між Росією і Украиною припинить рости (адже торік він страмко зростав, не дивлячись ні на що)?
Ця програма є рамковою і, на мою думку, «постсовковим» анахронізмом. Практичної користі від таких програм ніколи не було і досі немає. Тому ми від її скасування нічого не втратимо. А те, що нам треба припиняти торгівлю з агресором — це поза сумнівом. Ми не можемо вимагати економічних санкцій від Заходу, продовжуючи торгувати з Росією. Так само я думаю, що нам уже давно було слід припинити участь в угодах СНД, перейшовши на двосторонній рівень, і розірвати дипломатичні відносини з країною, яка захопила частину нашої території.  

Почему “Минские соглашения”, подписанные непонятно кем должны соблюдаться, а Будапештский меморандум подписаный президентами и ратифицированный парламентами стран подписантов нет?
Дуже правильне запитання, на яке, на жаль, в жодній зі столиць підписантів цього меморандуму ви не знайдете чіткої відповіді. Я, звичайно, не маю на увазі Росію — тут усе зрозуміло. А те, що наші західні партнери мали б бути значно жорсткішими щодо Росії і виконувати те, що пообіцяли, у мене не викликає сумніву. Саме через таку позицію в Україні можна зараз почути багато голосів, які закликають до відновлення нашого ядерного статусу, як єдиного способу реального захисту своєї незалежності і територіальної цілісності

 
В міжнародних відносинах на протязі останніх 100 років які є приклади анексії території сусудньї держави, окрім “аншлюсу” Австрії? Чим ці анексії завершувалися?
Будь-які анексії завершуються трагедіями. Це відбулося і після анексії Австрії, це відбулося і зараз після анексії Криму. І головну відповідальність за це несуть країни, які вчинили цей міжнародний злочин. Так буде і щодо Росії. Я в цьому абсолютно переконаний. Злочин має бути покараний, і він буде покараний.  

Що робити, як на Вашу думку, з великим договором про дружбу і співробітництво між Україною і Росією? Сьогодні почув, що Росія визнає кордони України в трохи зміненому вигляді, тобто без Крму. Чи можливо взагалі так говорити постійному члену Ради Безпеки ООН? Чи може Росія взагалі далі бути постійним членом Радбезу ООН після анексії Криму?
На превеликий жаль, Радбез функціонує таким чином, що засудити в ньому агресора практично неможливо. Росія, яка, згідно зі Статутом, “несе особисту відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки”, насправді цей мир розчавила «солдатським чоботом». Але покарати її за це не можна, тому що вона має в Раді безпеки право вето. Тому ми і повинні шукати інші способи вирішення наших безпекових питань, а не лише сподіватися на ООН, яка може прийняти чергову резолюцію, на яку Росія не зверне жодної уваги.
Доброго дня. Запитання,пов’язаніз наслідками чергових “виборів Путіна”,що відбулися у сусідній Росії. Як ви вважаєте,чи існує ризик того,що війна на Донбасі тепер перейде у більш гарячу стадію?Адже Путіну доведеться виправдати українофобські сподівання свого електорату,який обрав його ще на 6 років президентства.Чи вистачить в України зусиль протистояти прямій інтервенції Москви?
Повторюся, ми зможемо протистояти агресії Росії лише спільно з Заходом, і якщо Україна сама буде сильною. Отже, нам потрібно посилювати міжнародний антипутінський фронт. А, з іншого боку, проводити внутрішнє реформування України, насамперед у безпековій сфері. Комбінація цих двох факторів не дозволить Росії рухатися далі.  

Як реанімувати Будапештський меморандум? Чи він взагалі нічого не означає для держав-гарантів? Для України що сьогодні дає цей меморандум?
Будапештський меморандум міг би зіграти свою роль, якби передбачав конкретні механізми реалізації тих положень, які в ньому закріплені. На превеликий жаль, такого механізму в ньому немає. Але це не означає, що ми повинні про нього забути. Це — підстава для того, щоб голосно поставити питання про укладення безпекових угод із США та Великобританією та пришвидшеного вступу України до НАТО.
На Вашу думку. Європа і США дійсно втомилися від України? Невже вони можуть залишити нас наодинці з Росією?
Голова місії ЄС в Україні нещодавно заявив, що розмови про європейську “втому” від України — це вигадки. А хіба не втомилася Європа навіть від своїх найближчих сусідів — Польщі чи Угорщини, з їхніми специфічними поглядами на питання демократії, судочинства і солідарності? Я думаю, що найкращою відповіддю на ці так звані звинувачення у “втомі” буде швидке реформування українського суспільства і реальне наближення до того, що прописано в Угоді про асоціацію і річній Національній програмі Україна-НАТО.  

Правда, що розірвання дипломатичних відносин з Росією автоматично означатиме оголошення війни?
Ні, це не означає оголошення війни. Це означає, що дві країни не матимуть безпосередніх відносин між собою і доручать третій країні представляти їхні інтереси. При цьому важливо усвідомити, що розірвання дипломатичних відносин не означає розірвання консульських відносин. Отже, розмови про те, що це не дасть можливість захищати інтереси українських громадян у Росії, не мають підстав. Хоча і наявність дипломатичних відносин, як бачимо, не дає гарантій, що ці інтереси будуть належним чином захищені.
   

Доброго дня! Як Ви вважаєте, чи все необхідне робить українська влада для повернення Криму. Здається, що не має системної і продуманої стратегії і тактики.
Навряд чи є така «лінійка», яка визначає, наскільки добре чи недобре здійснюється наша політика щодо Криму. Мені здається, що ми робимо те, що можемо в даній ситуації. Хоча, можливо, не настільки рішуче, як це можна було б робити.

Доброго дня пане Володимир! Поважаю вашу ,завжди виажену позицію і тверезий аналіз з висновками які у більшості співпадають у подальшому. Тому у мене до Вас таке запитання. Перше , чи вважаєте Ви , що Путін зараз настільки слабкий , у зв”язку з його міжнародним становищем , та станом економіки …..що Україна може собі дозволити вести себе без страху , після рішення Стокогольмского суду, ….конфіскуючи майно та гроші “Газпрому” на территорії України . Завжди страшний поранений звір загнаний в кут . Він може здатний на відчайдушний крок. Чи не вважаєте Ви , що Путін , під надуманим предлогом може здійснити широкомасштабний акт агрессії до України. Друге. Що Ви скажете на таке …..Крим…. Путін та Россія вже не повернуть -ніколи . Все інше для дипломатів. Санкції по Криму мізерні тому воно їм не боляче, а імідж сабкості для Россії ….важливіше ніж все інше. І по Донбассу …….щоб Путін кинув Донбасс …США повинні зробити для Путіна щось таке неймовірне ……що навіть собі неуявляю. З історії….США покинули В”єтнам , після того як ….внутрі держави піднявся величезний спротив . Очікувати що внутрі Россії піднеметься спротив проти окупації Донбассу та Криму ….нереально. Россіяни прищеплені шовінізмом і ця хвороба ….як патологія. Тому на Донбассі будем матиме …Придністров”є ….і на довго . І треба про те честно сказати, та робити політику щодо ціх реалій. Яка Ваша думка на це?.
Реалії такі, що ми повинні поставити перед собою дуже просте завдання — і Крим, і Донбас мають бути повернуті під юрисдикцію українського уряду. Виходячи з цього, ми і маємо будувати нашу стратегію. Про неї я говорив, відповідаючи на кілька інших питань: активізація наших зусиль з посилення міжнародного тиску на Путіна та пришвидшене внутрішнє реформування. На тлі проблем, які виникають в Росії, це, на мою думку, є єдиною правильною стратегією, яка в підсумку дозволить вирішити питання, про які говоримо.
Этот вопрос я пытался безрезультатно задать Л. Радзиховскому. Повторюсь: Зачем ЦентроБанк РФ зарегистрирован, как частная структура, в округе Колумбия США? Поэтому, кто фактически сегодня управляет Российской Федерацией? Каково место в этом управлении занимает Хабад во главе с Берл Лазаром?
Мені здається, це питання краще поставити перед працівниками банківського сектору.

 

 

 

Джерело: Главред

 

Залишити коментар

Filed under Огризко Володимир

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s