Мандрівниця Марічка Туранська: Сміливими Бог Володіє

20 лютого 2018 р.

Колишня студентка КІПДМ ЛНАМ Марічка досить поетично описує свій стиль життя: «Я люблю тягати багато не дуже туристичних речей в гори, а потім з гір; стоячи одним коліном на землі, з фотоапаратом, признаватись сонцю в коханні; сьорбати з дрібних, але улюблених піалок чай; ну і часом тягне поляпати гарним пензликом по папері».

— Як давно «стопиш» і чому саме цей вид мандрів ти вибрала як основний?

Перший раз то було зимою, ми їхали в Тернопіль з подругою Мариною, десь в 2012 році. Вийшло так, що в мене був друг, який автостопом їздив, і нарозказував всякого гарного, і в Марини також такий був, і теж рекламував, от ми і надумали) Та тоді не дуже круто вийшло, бо ми по своїй недосвідченості намотали багато дороги, і в кінці таки доїхали автобусом.

Чому автостоп? 1 — вигідно. 2 — нові люди і знайомства, завдяки цьому розширюється кругозір, бо не ти вибираєш з ким спілкуватись, а спілкуєшся зі всіма, хто тебе підвозить, і багато людей можуть розповісти речі, про які ти ніколи не чув, можливо і не замислювався. 3 — вчишся спілкуватись з людьми: раніше бувало сперечалась на якісь теми з водіями, а тепер просто вислуховую, з розумінням, що в кожного своя правда, своє життя і думки. 4 — зазвичай добираєшся швидше і комфортніше, ніж в автобусі).

— Де зазвичай ночуєш під час мандрів? Чи не буває страшно?

Найчастіше в знайомих, знайомих моїх знайомих, через «Каучсерфінг» (CouchSurfing), хостели або в палатці.) Зазвичай переживати нема причин, але якщо є, то ніж завжди при собі і молюсь всім Богам, яких знаю.

— Де тобі вже вдалося побувати? Куди ти плануєш поїхати?

По Україні трохи поїздила, Грузії, Італії, Білорусі, і геть трошки в Росії. В планах все пов’язано з горами: Кавказ, Альпи, Алтай, і колись в Гімалаї і Фанські гори… єх!)

— Ти двічі мандрувала автостопом по Грузії – розкажи про цю чудову країну — що тобі сподобалось найбільше, які місця ти б хотіла відвідати?

Найбільше, гори біля Степанцмінди і Местії, сама Местія, також «Зелений монастир» біля м. Боржомі, і печерне місто Вардзі, а ще там водосховища шикарні! Мрію піднятись на Казбек — і нарешті відвідати район Шатілі, куди минулого разу розмило дорогу.

— Де твої улюблені міста та місця в Україні?

Косів — завжди приємно повертатись, Карпати, звісно, ще дуже Ужгород подобається, Чернігів, Буки (якщо на ту велику гору сміття закрити очі), Мигія, печера «Млинки», і Крим. Та багато де ще не була.

— Ти кілька разів була в Білорусії – чим вона відрізняється від України? В чому плюси та мінуси цієї країни?

1 — чисто! 2-якісні і ДОВГОВІЧНІ дороги. 3 — ніде не рябить реклама. 4 — люди там не настільки агресивні, як у нас. Не хочу нікого задіти цим, але і прогресувати ми не зможемо, закриваючи очі на свої недоліки

А з іншого боку: сіро і скучно, люди ходять в одязі різних відтінків сірого, на фоні сірих будинків, в місті, під сірим небом. Багато класних прогресивних людей, які не можуть вільно творчо розвиватись в своїй країні, все під жорстким контролем.

— Ти вже певний час проживаєш в Італії – розкажи про цю країну детальніше.

Багато не розкажу, бо ще не так багато об’їздила. Італія в цілому дуже гарна країна.

Рим — шикарний! Він величезний, і на кожній його вулиці, на кожному повороті незрівняний архітектурний шедевр! На нього, в дійсності, мінімум потрібно тиждень потратити, і не варт багато описувати, бо воно варте того, щоб раз в житті поїхати туди і поглянути на цю грандіозну велич власними очима! У вас дух перехопить, обіцяю!))

Зупинялись ми з подругою в Anguillara Sabazia (40 км. від Риму) — там найсмачніша вода в Італії, яку ми пили, і одне з найкрасивіших озер, яке знаходиться в жерлі колишнього вулкану — дуже гарно!

Ще якось побували в Riserva Naturale Contrafforte Pliocenico, це була найближча гірська місцевість, відносно тодішнього місця проживання, прекрасні пейзажі.

Апеніни мені дуже Кримські гори нагадують, такі ж круті і скелисті, але всюди, до самого верху видовбані сходи(!). Ходили ми по Соррентійському півострові, який нереально красивий, і спустились в Позітано, маленьке курортне містечко, настільки гарне, що до того я такі лиш на фотках в неті бачила, і навіть тоді не мріяла що можу туди колись попасти))

— Як люди реагують на тебе закордоном, коли чують що ти з України?

По різному, загалом нормально, але що в них в голові насправді, можна лиш гадати. Історія з Грузії (на ринку з подругою Вольгою, білорускою):

— Грузини: — Ви звідки?

— Воля: — З Білорусі.

— Грузини: — О! Та я так люблю білорусів!! Так люблю! українців не люблю! росіян не люблю! а білорусів Так люблю! В мене зять з Білорусі!

— І тут ми починаєм сміятись))

— Я: я з України!)

— Грузини: Ой! Та ви не правильно зрозуміли! Та я так люблю Україну! Та я і в Кривому Розі був, і в Дніпропетровську був! А в Кривому Розі моя любов була. Ви все не правильно зрозуміли!)

— Де тобі в Карпатах найкраще? Які маршрути подобаються найбільше?

Верхнє і нижнє урочище Гаджино, ще з верхнього Гаджино через хребет з другої сторони, є дуже гарна безіменна місцина, де крім кабанів і овець ніхто не шастає, лісова стежка під Вухатим, багна на Закартатті, Ребра, Шпиці…

— Ти сама із села Стриївка Збаразького району Тернопільської області. Чому для життя ти обрала саме Косів, адже живеш ти тут вже 9 років і «законно» можна вважати тебе косівчанкою.

Чим тебе це місто привабило? Які місця в Косові тобі подобаються найбільше?

Про Косів мені розказали викладачі в художній школі. Виявляється вони тут навчались в свій час. Сходились 3 ідеальні показники: 1 — мистецький навчальний заклад, 2 — в підніжжі гір, 3 — далеко від дому. Та потім, після закінчення, вирішальним моментом стали гори.

Коли була десь далеко, то сумувала за видом з вікна зі своєї маленької хатинки, за садом, і Гуком, ще подобається Острий, і види під Сопкою)

Гори, традиції, мистецтво, люди, над центральною площею скелі на горбі) подобаються вулички, де замість парканів живоплоти ростуть, Гук прекрасний, г. Острий, і високі вулички, звідки відкриваються прекрасні види). А як чудово пити запашний, прекрасний чай, і спостерігати, як гори парують після дощу.

— Чи мандруєш ти зазвичай сама чи в компанії? Чи виникають проблеми під час мандрів автостопом через те, що ти дівчина?

Іноді сама, а іноді в невеличкій компанії. Проблем не було, але завжди потрібно старатись адекватно оцінювати ситуацію. І досліджувати через яку місцевість ви проїжджатимете і які люди там живуть. Бо через не дуже безпечні місця приходилось проїжджати, і тоді дуже чітко усвідомлюєш як тобі пощастило, і який маленький шанс на то був, туди краще не попадати! Також було, що кілька разів відмовлялась сідати в машину.

— Які речі ти обов’язково береш із собою в мандри?

Чайничок з піалами і чаєм) папір, пару фарб, пензлик і книжку, ну і всім потрібні, як карімат, спальник, і т.д.

— Що побажаєш людям, які теж мріють подорожувати автостопом, але ще не наважились?

Мій викладач, Роман Лучук, завжди говорив: «Сміливими Бог володіє!»

І правду казав! Мені воно завжди помагало) Так що все дуже просто: якщо боїшся — не роби, а як робиш — не бійся.

— Ти є відомою в Косові чаєманкою) . Хто тебе «підсадив» на китайські чаї? Який чай є твоїм улюбленим? Чому саме чаї відіграють такі важливі в твоєму житті?

Одного разу, в поході, я познайомилась з хлопцями з Ужгорода, а так як я на той час там ще не була, то напросилась в гості. І коли приїхала, мене перший раз в житті вгостили чаєм пуером, дещо про нього розказали, тай взагалі багато чого іншого. Ця поїздка була для мене культурним шоком) Улюбленим став Шен пуер з плантації Wu Liang.

Чому чай є чимось важливим? Тому що, це спокій, комфорт, глибина, щось духовне і душевне. А ще він відчутно позитивно на здоров’я і увагу впливає)

— Вже третій рік поспіль виграєш конкурс на дизайн обкладинок для чайної ферми в Юньнані (Китай). Відомо, що косівчанка Марина Хрущ також займала призові місця в конкурсі – розкажи про цей конкурс детальніше, як ти про нього дізналась? Скільки учасників бере участь?

Про конкурс мені розповів Стас з Ужгорода, який власне і познайомив з чаєм. Він запропонував взяти участь, але правду кажучи, не думала, що зможу зайняти якесь місце. Тому перемога була великим сюрпризом). Учасники були із США, Франції, Росії, Нідерландів, Німеччини та інших країн.

P.S. Бажаємо Марічці перемоги в наступному конкурсі, який відбудеться в 2018 році! Також читаємо статтю Марічки про один з її походів в гори – Карпати кличуть, Карпати ждуть…

 

 

 

 

 

Розмовляв Тарас ПАСИМОК. Фото Марічки Туранської.

 

 

 

 

Джерело: Мапа. Косів

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s