Василь Ломаченко: Король рингу

18 лютого 2018 р.

Василь Ломаченко, який зумів усього лише за 11 боїв на професійному ринзі отримати пояс чемпіона і стати найкращим боксером світу незалежно від ваги, крутить педалі й говорить про мету бійця, мільйонні гонорари, патріотизм та відсутність вітчизняної школи боксу

Могутній стокілограмовий афроамериканець з татуйованим обличчям назвав цього компактного — близько 60 кг — українця “маленький хлопець з України”. І шанобливо додав, криво посміхнувшись: “Він — справжній монстр”.

Саме такими словами великий і жахливий Майк Тайсон, згасла зірка і гроза професійного рингу в 1980-2000-х, охарактеризував Василя Ломаченка, нове світило світового боксу.

Втім на рингу Ломаченко, чемпіон світу за версією WBO, схожий не на монстра, а на артиста, який талановито грає з противником у гру під назвою “бій”.

Та й у побуті, як переконався НВ, прийшовши на інтерв’ю з Ломаченком на спортивну базу в Кончі-Заспі, що під Києвом, “маленький хлопець з України” не схожий на чудовисько.

Ломаченко дивує: він живе в ритмі постійної підготовки до бою. А якщо відволікається, то ненадовго. Ось і перед інтерв’ю він затримався на три години: брав участь у зйомці реклами. А тому перед початком бесіди з НВ сів на велотренажер — прийшов час для щоденного кардіонавантаження.

З дисципліною у Ломаченка все чітко: за цим стежить єдиний тренер і безумовний авторитет — Анатолій Ломаченко, батько боксера.

Хай-Тек, як його називають на профі-рингу, крутив педалі близько години. І стільки ж часу, жодного разу не зупинившись і не збившись із дихання, спокійно відповідав на питання НВ. Для нього перше більш звичне за друге: великі інтерв’ю чемпіон дає вкрай рідко.

Для української національної гордості цей хлопець з’явився дуже вчасно — саме тоді, коли слава суперчемпіона Віталія та Володимира Кличко пішла на спад.

Скромний хлопець із провінційного міста Білгород-Дністровський впевнено зайняв спорожнілий п’єдестал братів: уже в третьому своєму бою на професійному ринзі Ломаченко завоював титул чемпіона світу. Потім піднявся на одну категорію вище, взявши і там чемпіонський пояс.

Відтоді українець уже кілька разів захищав його, досягнувши того, що ніхто з боксерів, які виступають у другій напівлегкій вазі, не наважується кинути йому виклик.

Тепер Ломаченко кидає виклик самому собі — він знову планує піднятися на одну вагову категорію, аби битися вже з іншими чемпіонами.

29-річний Ломаченко швидкий як на ринзі, так і в житті. Перший бій він провів у чотирирічному віці й відтоді не робить перерв у тренуваннях. Перший серйозний титул отримав у аматорському боксі в 2008 році — вперше поїхав на Олімпіаду і відразу завоював золоту медаль. Потім були перемоги на чемпіонатах світу і ще одне олімпійське золото — Лондон-2012.

На профі-ринг українець вийшов у грудні 2013 року. І за наступні чотири роки домігся того, що відразу кілька організацій та авторитетних ЗМІ — Американська асоціація журналістів, які пишуть про бокс (BWAA), видання Fightnews, спортивний портал ESPN, профільний журнал The Ring, телеканал HBO — назвали Ломаченка за підсумками 2017-го найкращим боксером світу, незалежно від вагової категорії.

І поки його технікою і легкістю на рингу захоплюються всі — від глядачів до колишніх чемпіонів на кшталт Тайсона, — українець крутить педалі, готуючись до нових боїв.

 

П’ять запитань Василю Ломаченку

Ваша найдорожча покупка за останні 10 років?

Будинок у Білгород-Дністровському.

Поїздка, яка вразила вас найбільше?

Я протягом п’яти-шести років їздив тільки в Штати і додому. А відпочивати — в Буковель. В Україні мені всюди подобається відпочивати на природі. У нас велика красива країна.

На чому ви пересуваєтеся містом?

На Toyota Land Cruiser 200.

Вчинок у вашому житті, за який вам досі соромно?

Напевно є, і не один. Просто я їх не пам’ятаю.

Чого або кого ви боїтеся?

Боюся того, що близькі мені люди старіють.

— Нещодавно ваш промоутер Боб Арум заявив, що у травні 2018-го пройде бій Ломаченка з венесуельським чемпіоном Хорхе Лінаресом. Усе вже остаточно вирішено?

— Контракт ще не підписаний, тому говорити про те, чи буде бій на 100%, не можу. Як мені сказали, протягом цього або наступного тижня мають підписати контракт.

— Лінарес боксує в легкій вазі (до 61 кг), Ломаченко — у другій напівлегкій (до 59 кг). Тобто ви вирішили зробити те, чого експерти і вболівальники давно чекали: піднятися у більшу вагу. Ви робите це тому, що у вашій вазі вже ніхто не хоче виходити з вами на ринг?

— Це пов’язано з тим, що у вагах, у яких я боксую, вже відбулися усі можливі бої, які мені цікаві. Є хороші імена, але вони зовсім не готові зі мною битися. Скажімо, коли я перебував у ваговій категорії 57 кг [напівлегка вага], то там були три інших чемпіони. Ми хотіли зробити об’єднання поясів, щоб абсолютний чемпіон був один. Але вони [інші чемпіони] не готові були піти на це. Я перейшов у іншу вагову категорію [друга напівлегка], аби мій задум став реальністю — але там теж не готові битися. Ось я піднімаюся зараз вище.

— До якої межі готові дійти заради пошуку противника?

– Межі немає: як організм себе поведе, чи наберу масу через два-три роки. Я не ставлю собі ніяких меж.

— Кого ви вважаєте найцікавішим супротивником для себе? Скажімо, серед світових зірок типу Флойда Мейвезера або Менні Пакьяо?

— Один противник нічого не вирішить у самоствердженні. Адже для того, щоб залишитися в історії спорту, потрібно під час своєї боксерської ери вийти на ринг з усіма чемпіонами, топ-спортсменами. Ну, виграю в одного, і що?

А щодо Пакьяо — то він боксує у ваговій категорії 66 кг, йому 40 років. Його кар’єра вже закінчується. Боксувати з людиною, яка зав’язує зі спортом, наприкінці його кар’єри — не досягнення для мене.

— Здається, Ломаченко з’явився дуже вчасно для України — саме тоді, коли згасла зірка братів Кличко. Це випадковість, що українці продовжують залишатися серед лідерів профі-рингу, або в країні з’явилася якась система виробництва супербійців?

— Ну, яка українська школа боксу? Ви говорите про українців, про того ж Кличко, який тренувався у німецького тренера, коли перейшов у професіонали і переїхав до Німеччини. Про яку українську школу ми говоримо? Хочу вас засмутити, але української школи боксу сьогодні не існує.

— А ви? Чому вам вдалося піднятися так високо?

— Особисто мій приклад — це заслуга батька, який тренує мене. Він знає, яким чином необхідно побудувати тренувальний процес: коли потрібно дати навантаження, коли — зменшити. Він відчуває спортсмена, відчуває момент, коли можна вийти на пік форми. І, звичайно, він знає дуже добре саму стратегію боксу.

— А що у вашій підготовці було найскладнішим? Переплисти лиман у Білгород-Дністровському вздовж і впоперек? Або зробити ще щось, після чого ви сказали собі: “Все, більше не можу”?

— У мене немає такої фрази — “не можу”. Під час підготовки до бою я тренуюся по шість годин щодня, крім неділі. Я жодного разу не знижував вимогливість.

— У дитинстві ви вважали Майка Тайсона кумиром. А тепер він захоплюється Ломаченком. Що відчуваєте щодо цього?

— Це, безумовно, приємно. Особливо згадуючи, як ще дитиною прокидався рано-вранці, щоб подивитися бої Тайсона і Роя Джонса [американський боксер, володар одразу декількох поясів]. Вони були боксерами, заради яких я прокидався дуже рано. Коли мені було років 13, я вже хотів бути схожим на них.

Іноді мрія втілюється в життя, і ти не до кінця ще усвідомлюєш це.

— Під час бою ви часто “граєте”: робите смішні рухи, фінти. Так, як свого часу робив Рой Джонс. Це метод психологічного тиску?

— Я першим ніколи не починаю “грати”. Спочатку це роблять противники, після чого я приймаю гру. Першим понтуватись я не починаю. Просто людина, перебуваючи на рингу, намагається себе проявити, зіграти на публіку, на суддів. Показати, що, крім боксу, вона ще щось може зробити, — наприклад, вивести супротивника з рівноваги. Це просто допоміжні прийоми.

 


ЯК ЗАВЖДИ:
Останній бій Василя Ломаченка (на фото праворуч), в якому він бився із Гільєрмо Рігондо (зліва) завершився за звичним для українця сценарієм — його достроковою перемогою: противник здався

— Наскільки боксер повинен бути шоуменом?

— Хто як для себе визначає цінності, так і поводиться. Є боксери, для яких бокс — це просто спорт. А є просто шоумени, які не вміють боксувати, але завдяки шоу їх публіка любить. Яскравий приклад — Насім Хамед [колишній чемпіон світу в напівлегкій вазі за кількома версіями]. Я вважаю, він був шоуменом, умів себе подати.

— А вам вдається себе “продати”, вигідно себе подати?

— Бокс для мене — це спорт. У моїй свідомості він ще не став бізнесом. Мені досить того, що платять за контракт. І я не женуся за цифрою, у багато разів більшою. Якби гнався тільки за цифрами, я б уже сьогодні погодився на бій з Пакьяо, за який мені пропонують близько $5 млн. І не думав, наскільки це буде погано або добре для моєї кар’єри, програю чи ні. Взагалі б про це не думав і підписав контракт за гроші, якби вони були моєю метою. Але я так не роблю.

— А чому? Це вплив батька?

— Звичайно. Батько заклав всі ці якості, думки. Батьки виховують, навчають. Ти, по суті, є подобою своїх батьків.

— Чому промоутером Ломаченка став американець Боб Арум, а не, наприклад, компанія братів Кличко?

— Тому що він запропонував для мене найкращі умови.

— Кращі фінансові умови?

– Ні, ні. Він зробив мені другий бій чемпіонський [вже в другому бою в своїй професійній кар’єрі Ломаченко вийшов битися за пояс чемпіона світу за версією WBO з Орландо Салідо; за підсумками бою судді віддали перевагу противнику Ломаченка, який працював дуже брудно; це єдина на сьогодні поразка українця]. Крім Арума, ніхто не міг цього зробити.

— Чи було коли-небудь під час бою відчуття, що програєте?

— У професійному боксі — ні, крім бою з Салідо, через те, що я був малоактивний у перших раундах. Більше не було такого, щоб я програвав.

— А особиста неприязнь до суперників — таке бувало?

— У мене особиста неприязнь до всіх суперників, які багато говорять, обіцяють, що вони поб’ють мене так чи сяк. Таке сталося з ямайським боксером Ніколасом Уолтерсом [із ним Ломаченко провів свій восьмий професійний бій; українець впевнено захистив свій титул достроковою перемогою], який зробив картинку зі мною у вигляді індички, тому що ми боксували на День подяки. До індички він причепив моє обличчя, а сам виступив у ролі кухаря. Така картинка точно не може бути приємною.

Гільєрмо Рігондо [кубинський боксер, останній противник Ломаченка, який програв українцю достроково] теж багато висловлювався на мою адресу. А ось із Марріага [колумбієць, передостанній опонент Ломаченка, також програв українцю достроково] у мене не було ніякої неприязні, тому що він мовчки й скромно вийшов і робив те, що вміє. Він доводив всю свою силу в бою, а не за канатами словесно.

— Де більше живете — в Україні чи у США?

— 50 на 50. Я живу в Білгород-Дністровському, тренуюся у Штатах. Одна з умов, яка прописана в контракті, — моя промоутерська компанія надає спаринг-партнерів. Із цим проблем немає: я приїжджаю в зал, мені підбирають спаринг-партнера під стиль майбутнього суперника. Взагалі перебування у США — це необхідна частина мого тренування.

— Наскільки Ломаченко в курсі подій, які відбуваються в Україні? Що з останніх новин вас найбільше обурило і що порадувало?

— Мене засмучує війна на сході України. А радують, як правило, спортивні досягнення: радію великим і малим перемогам наших спортсменів.

— Що для вас патріотизм?

— Патріотизм — це не просто говорити, а щось робити для своєї батьківщини. Зробити конкретне для країни, і щоб про це знав увесь світ. Я думаю, яскравий приклад — це спортсмени, які представляють честь нашої країни: вони не кричать нічого, але стають на п’єдестал, і тоді піднімається український прапор, грає національний гімн. Кращої реклами для України і не вигадаєш.

 

фото 2

БАТЬКО ПОРУЧ: Анатолій Ломаченко (на фото в центрі) для свого сина Василя (праворуч) не просто тренер, а безумовний авторитет

— Хто-небудь з українських політиків чи топ-чиновників цікавиться боксом і вашими боями? Хто-небудь із них їздить на ваші поєдинки?

— Я не знаю. Вони не приходять до мене.

— Чи спілкуєтеся ви з Віталієм Кличко? Чи вважаєте його успішним мером? Чи не хотіли б самі стати мером?

— Не хотів би. Кожен повинен займатися своєю справою, тим, що вміє і на що вчився. А що стосується Кличка, скільки моїх друзів мешкає в Києві, всі дуже задоволені тим, що він робить. Друзі кажуть: до нього ніхто більше не зробив для столиці. Так, принаймні, кажуть.

— Ви активно ведете свій профіль в Інстаграмі. Знання англійської та активність в соцмережах важливі для успіху на профі-рингу?

— Є людина, з якою ми насправді ведемо його [профіль в Інстаграмі] удвох. Англійська мова допомагає для популяризації себе ж на Заході, тому що це відкриває ще більші перспективи. Хоча мій рівень англійської поки що низький.

— На початку лютого мільйони людей на планеті стежили у прямому ефірі за запуском ракети Falcon Heavy Ілона Маска. А ви дивилися? Що цікавить Ломаченка зі світових подій і новин, крім боксу?

— Я недавно чув про те, що винайшли жінку-робота, яка може виражати емоції й виглядає, як людина. Починаєш дивуватися, що скоро настане той момент, коли ми будемо жити з роботами.

Бокс для мене — це спорт. У моїй свідомості він ще не став бізнесом

— Є улюблений анекдот про бокс?

— Звичайно. Боксер потрапляє в рай. Сидить, сумує. До нього Господь підходить і каже: “Чому такий сумний сидиш?” Той відповідає: “Я все життя займався боксом, а зараз помер, потрапив у рай, сумую за боксом, хочу хоча б мішечок побити, потренуватися”. “Не питання”, — говорить Бог. Зробив йому мішок, той тренується — щасливий, ожив. Проходить місяць — сумний сидить. “Що знову не так?” — запитує Бог. “Розумієш, — відповідає боксер, — мішок — це добре, але мені хочеться у парі з кимось побитися”. Бог йому ринг робить, спаринг-партнера дає — вони з ним тренуються. Боксер щасливий, але через кілька місяців знову засумував. Той самий діалог: що не так, все ж є — мішки, ринг, партнер? “Ну, я б хотів, аби серед нас переможця визначили. Суддя потрібен”, — просить боксер. На що Бог категорично заявляє: “Ні, друже, вибач: судді усі в пеклі горять”.

— Як для молодого хлопця з Білгород-Дністровського ви отримали доступ до великих грошей. Напевно, ваш батько не міг собі дозволити того, що тепер маєте ви. На що зараз обов’язково витрачаєте гроші, тому що “треба”, і що найбожевільніше та найнепотрібніше ви собі придбали з гонорарів за бої?

— Обов’язково — це будівництво свого будинку. А шалене вкладення великої кількості грошей — в своє авто: я тюнінгував Mercedes S63 AMG. Там було 500 кінських сил, а стало 800. Тюнінг обійшовся приблизно в стільки ж, скільки коштує машина.

— До чого ви себе готуєте в сенсі боксу? Що мотивує, що збуджує?

— Вдрукувати своє ім’я в історію боксу, стати найкращим із найкращих.

— Так багато хто міркує.

— Хто “багато”? Назвіть.

— Кличко, наприклад.

— Не чув і близько такого. Я буду дуже вам вдячний, якщо ви покажите мені статтю, в якій він так говорив.

— Слава для вас — це тягар?

— Це частина моєї роботи. Люди підходять, просять сфотографуватися. Але одночасно у мене виробилася відповідальність — уже перед моїми дітьми. Адже що б я не зробив — про це дізнаються всюди. Подібне дуже дисциплінує.

 

 

 

 

 

Розмовляв Максим Бутченко

 

 

 

 

 

Джерело: НВ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Ломаченко Василь

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s