Василь Шкляр: Я завжди боявся, що мої романи стануть інструментом русифікації

29 вересня 2011 р.

«Український народ може об’єднати традиція споконвічної боротьби за волю України», – вважає письменник.

На сайті «Главред» відбувся чат із письменником, лауреатом конкурсу «Коронація слова» Василем Шклярем. Спілкуючись із читачами, він розповів, чому кіно в Голівуді є рулеткою, якою є мета екранізації роману «Чорний ворон», а також пояснив, чому не поспішає перекладати цей роман російською мовою. Крім того, письменник розповів про магію паперової книги, існування компроматів на нього та найбільшу загадку перебування на посаді міністра Дмитра Табачника, а також прокоментував побиття міністра квітами, назвавши вчинок студентки «жестом відчаю».

Подаємо стенограму чату з Василем Шклярем.

Dafny: Добрий день! Яка наразі ситуація з екранізацією «Чорного ворона»? Чи визначилися Ви з режисером і чи назбирали достатньо коштів? Ходили чутки в ЗМІ, що Ющенко домовлявся про екранізацію Вашої книжки з Мелом Гібсоном? Чи Ви чули про таке, і чи це правда? Чи б хотіли, щоб Гібсон екранізівав «Залишенець»? З нетерпінням чекаю на фільм, не залежно від того, хто буде режисером.

Василь Шкляр: Віктор Ющенко говорив про перемовини з Мелом Гібсоном щодо екранізації «Чорного ворона». Але справжні переговори можна вести тільки тоді, коли буде англомовний варіант твору або сценарію. Я провів серйозну розмову з представниками Голівуду, і ситуація виглядає так. Насамперед потрібно мати роман, перекладений англійською мовою. Це вже робиться, і через три-чотири місяці такий переклад з’явиться. Його зробить англійський поет українського походження. Наступним етапом, за словами представників Голівуду, буде написання синопсису. Цим займатимуться їхні фахівці, тому що інші, якими геніальними вони не були, за голлівудськими стандартами це не зробить. У них дуже вузька спеціалізація: окремі люди пишуть синопсиси, окремі – сценарії. Синопсис, тобто стислий виклад сценарію, коштуватиме 50 тисяч доларів. Потім робиться повна версія кіносценарію, що коштуватиме ще близько мільйона доларів. Потім відбуваються різноманітні промоції, укладаються угоди з кінопрокатниками тощо. І це все коштуватиме ще мільйон доларів.

Спершу це лякає, але насправді якщо на цьому етапі хтось із голлівудських режисерів або студій зацікавиться, то далі гроші будуть непотрібні – фінансування беруть на себе інвестиційні фонди та кіностудії. Тобто йдеться не про таку вже й вкрай велику суму.

Але це ще не означає, що результат буде досягнутий. Кіно в Голівуді – це рулетка. Тому є альтернатива: або зібрані кошти спрямовувати відразу на бюджет фільму, або зіграти в гру з Голівудом. Самостійно я не ухвалюватиму це рішення. Потрібно буде розмовляти із оргкомітетами, політиками, бізнесменами, які мене підтримують, після того прийматиметься остаточне рішення. Наразі перекладається роман, і коли буде англійський текст, можна буде більш предметно вести розмову.

Dafny: Як просувається Ваш новий роман про отаманшу Марусю? Коли його можна чекати? Чи як на написання «Чорного Ворона» потрібно добрих десять років?

Василь Шкляр: На роман про Марусю не потрібно буде стільки часу, як на «Чорного ворона», тому що я занурений в ту епоху, в 20-ті роки, роки повстанської боротьби. Тому робота над «Марусею» просуватиметься швидше. Боюся прогнозувати, але якщо Бог дасть мені здоров’я, то наступного року я завершу цей роман.

Владислав: Чи пробували Ви знайти людей, які б допомогли поставити фільм по мотивах «Чорного ворона»? Як Ви гадаєте, це можливо?

Василь Шкляр: Існує багато людей, які прихильно ставляться до цієї ідеї. Я отримав чимало позитивних сигналів від заможних верств населення. Близько місяця був із туром в Америці, і люди казали, що для такого фільму гроші знайдуться неодмінно.

Щодо технічного боку я вже говорив. Маю контакти з різними людьми, аж до Голівуду.

сажень: Ваша реакція на таку заяву Євгена Іхельзона в «Українській правді» в провокативній статті «Раби Нахмана – из Умани, гроб господень – из Иерусалима» про те, що «история Украины – это не история украинцев, это история территории, и все, кто здесь жил, сложили ее сегодняшнюю мозаику».

Василь Шкляр: Це дуже сумнівне твердження в стилі Табачника.

сажень: Когда же наши депутаты всех мастей хоть немного будут знать страну, которой они призваны руководить? Как житель восточной Украины, считающий, что государственным языком Украины может быть только украинский, являясь при этом одновременно украиномовным в быту и русскоговорящим на работе, отношу себя к украинским русскоговорящим националистам. И по моим наблюдениям таких в восточной Украине большинство.
Являясь потомками настоящих украинских казаков Слобожанщины, боевых ветернов Великой Отечественной, а также украинских националистов, полицаев Белоруссии и Прибалтики, уголовников и раскулаченных из России, в силу обстоятельств оказавшихся на выселении в Донбассе в 20, 30, 40 и 50-х годах ХХ столетия, поверьте, совсем не питаем большой любви к Рассеи и особенно к советской власти, из которой вышли все эти нынешние владетели, гебисткие выкормыши, нынешней России.
К западным украинцам у нас скорее отношение уважительное, в силу наличия у них духа стойкости и сопротивления, проявленного особенно к такой машине подавления, какой была советская власть.

И самое главное. Русские уже никогда заново не соберут новую империю. Это возможно сделать только украинцам. В своей нелюбви к «инородцам», русские вызывают только отторжение. А украинцы терпимы, свободолюбивы и уважительно относятся к другому. Русским это надо признать.

Василь Шкляр: Тоді, коли народ обере гідних депутатів.

Аліса: Чи є переклади «Чорного Ворона» на інші мови? Зокрема, на російську? Чи йдуть домовленості про якісь переклади?

Василь Шкляр: Переговори про переклади відбуваються. В тому числі мені пропонували перекласти твір російською мовою і дати великі наклади на схід і південь країни, тобто на Крим і Донбас. Але я поки що утримуюся від такої пропозиції, тому що є чимало людей, які читають цей роман в оригіналі з цікавості завдяки тому розголосу, який він має. Коли з’явиться російська версія, велика частина цього контингенту читатиме саме російською мовою. Я завжди боявся того, що мої романи будуть інструментом русифікації. Через те я досі вагаюся, чи варто перекладати «Чорного ворона» російською мовою.

А щодо перекладів іншими мовами – я вже казав, що наразі роман перекладається англійською мовою в Англії.
vinn: Василь Миколайович, що наразі з Шевченківською премією, коли її нарешті Вам вручать? Ви, як ніхто інший, заслуговуєте не неї… Як Ви думаєте, як скоро справдиться те, чого Ви хотіли – Табачника звільнять із посади міністра освіти?

Василь Шкляр: Повірте, я менш за все думаю про те, коли мені вручать Шевченківську премію.

Найбільша загадка полягає в тому, чому Табачника і досі тримає Президент, якщо ця людина понижує його авторитет і рейтинг.

Що ж до Шевченківської премії – не знаю, чи вручать її мені навіть після звільнення Табачника.

vinn: Як би Ви прокоментували вчинок студентки, яка дала ляпас квітами пану міністру, та всі події, які відбулися після цього? Чи правильно, на Вашу думку, вчинило керівництво Могилянки, дозволивши студентці продовжити навчання? Наперед дякую за відповіді.

Василь Шкляр: Не було жодних сумнівів у тому, що такий виш, як Києво-Могилянська академія, не відрахує цю студентку. Це був жест відчаю: коли жодні цивілізовані методи не мають впливу, доводиться переходити межі. І добре, що поки що обійшлося тільки квітами.

Нателла: Розкажіть про вашу участь у «Коронації слова». Що вам, визнаному письменнику, вона дала?

Василь Шкляр: За роман «Елементал» я отримав першу премію. Це збагатило мою колекцію літературних нагород. А взагалі до даного проекту Юрія Логуша я ставлюся дуже схвально та позитивно. Тим більше, що це найбільш живучий літературний проект. Багато хто теж замахується преміювати письменників, а потім на це не вистачає ні грошей, ні духу. «Коронація слова» тримає свою марку високо.

Тарас: 1. Які теми, ідеї та постаті на сьогоднішній день здатні об’єднати українців, як гадаєте? 2. Кому вигідний роз’єднаний, із чварами всередині український народ? 3. Як думаєте, чи не штучно створюється проблема навколо мовного питання в Україні? Якщо так – кому це потрібно?

Василь Шкляр: 1. Український народ повинна об’єднувати ідея, яку, як на мене, несе Холодний Яр, тобто традиція споконвічної боротьби за волю України. Це те, що було написано на бойовому чорному прапорі гайдамаків Холодного Яру: «Воля України або смерть!». 2. Роз’єднаний український народ вигідний тим, хто ненавидить Україну і намагається її денаціоналізувати, створивши таку собі бізнес-територію. Тому ми постійно відчуваємо цей антиукраїнський наступ, який, на жаль, притаманний і деяким представникам влади. Наприклад, дії сьогоднішнього Міністерства освіти і науки дуже нагадують політику міністерства освіти 30-х років. Його дії підпадають під усі ознаки етноциду української нації. 3. Мовна проблема реально існує в Україні. Інша річ, що її педалюють усілякі негідники в своїх політичних цілях.

lilly: Пане Шкляр, чого саме по-вашому не вистачає нинішньому президентові, аби гідно виконувати покладені на нього обов’язки? Чи підете ви на вибори наступного року? Кого підтримуватимете?

Василь Шкляр: Президентові насамперед бракує глибокого усвідомлення того, що він мусить бути президентом українського народу, а не населення, яке проживає на цій території.

Чи піду я на вибори наступного року? Подумаю. Якщо піду, то з особливою місією.

kinoman: Як просувається робота над екранізацією «Чорного ворона»? Як думаєте, чи буде фільм рентабельним?

Василь Шкляр: Власне такою і є наша мета – створити перший український блокбастер, тобто фільм-вибух, фільм-бомбу, який принесе і прибутки, з яких, я сподіваюся, розпочнеться відродження українського кіно взагалі. Він, я сподіваюся, сколихне українську свідомість не менше, ніж роман «Чорний ворон».

гість: Яким бачите майбутнє України років за 5-10?

Василь Шкляр: Особливих змін не буде. Але більше утвердиться надій, з’явиться певний просвіток щодо перспектив. Розраховувати на швидке відродження нації і держави впродовж кількох років просто нерозумно.

Таша: Пане Василь, як ви ставитесь до критики? Кому першому даєте ознайомитися з новим твором? Чиї зауваження ви обов’язково враховуєте?

Василь Шкляр: Я майже ніколи не даю своїх творів до друку літературним фахівцям. Я даю їх грамотним людям, які можуть виловити дрібні недогляди коректорського характеру. Коли я, наприклад, писав «Чорного ворона», то давав його читати багатьом людям, тому що хотів, аби текст був бездоганним. Крім того, я давав читати роман письменникові і історикові Романові Ковалеві, який тривалий час займався цією темою і глибоко опрацював її на документальному рівні. Він зробив чимало слушних фахових зауважень.

Дмитро К.: Як би ви охарактеризували нинішні відносини Москви та Києва, а також поведінку українських керманичів по відношенню до ключових російських політичних фігур?

Василь Шкляр: Відносини Росії та України можна порівняти зі взаєминами двох людей, які давно набридли один одному. Українські керманичі, які набагато вищі зростом за російських, могли б себе поводити більш упевнено. Я вже не кажу про приниження перед московськими попами, в яких під рясою, кажучи словами співака Талькова, і досі проступає КДБ-шний погон.

Р. О.: Пан Шкляр, чи повинні Крим й Донбас від’єднатися від України, як про це інколи говорять? Що думаєте з цього приводу?

Василь Шкляр: Це дуже складне запитання. Я вже неодноразово на нього відповідав. Багато хто мене неправильно розуміє. Власне, це – вища математика, про яку ми поговоримо пізніше.

Тимон: Хто такий справжній українець у вашому розумінні?

Василь Шкляр: Людина із адекватним відчуттям власної і національної гідності.

прокіп: Що плануєте написати найближчим часом? Чи будуть ще історичні твори? Якщо так – то кому або чому присвячені?

Василь Шкляр: Вже всі знають про «Марусю». Крім того, у мене є один задум про Богдана Хмельницького, про те, де він похований. Всі знають. що гетьман був похований у Іллінській церкві. Навіть школярам відомо, що той прах розвіяли поляки, поглумилися над ним. Але не настільки дурним було оточення гетьмана, щоб не передбачити цього. Через те Лаврін Капуста, кажучи сучасною мовою, начальник контррозвідки Богдана Хмельницького, його перепоховав. З цього приводу існує чимало версій і легенд. Дехто навіть говорить, що Лаврін Капуста перепоховав у Стамбулі, але це – абсурд. Навіщо везти прах гетьмана до Стамбула, якщо поруч із Чигирином Холодний Яр? Звичайно, прах Богдана Хмельницького в холодному Яру. Коли я напишу цей роман, ми знатимемо місце точно. Зараз можу сказати тільки, що це місце в радіусі 40 кілометрів від Тясмина.

аstra: Які теми для Вас табу? Про що Ви ніколи і ні за що не станете писати?

Василь Шкляр: Ніколи над цим не замислювався.

Лара: Як, чому і коли Ви вивчили вірменську мову? Що до цього спонукало? Якою мовою, крім української, хотіли би писати свої твори?

Василь Шкляр: На першому курсі навчання в університеті мав прикрий випадок: грався снарядом під час збирання картоплі в колгоспі студентами. За це мене хотіли виключити з університету. Але тоді мені трапилася нагода поїхати до Єреванського університету, де я й вивчив вірменську мову та літературу.

Ніякою мовою, крім української, я не зміг би писати художні твори, тому що для цього потрібно дуже глибоко знати мову, мислити нею. У мене така мова одна.

Лара: Як Ви ставитеся до того, що Ваші книжки викладають у вільному доступі в мережі? Чи є, на Ваш погляд, майбутнє у паперової книги?

Василь Шкляр: У паперової книги майбутнє є. Її ховають вже дуже давно. Але поїдьте на Львівський форум, будь-який книжковий ярмарок, ви побачите, що люди хочуть мати саме паперову книжку. Це ж я відчув і в Сполучених Штатах Америки. Коли я туди їхав, мені казали: «Американці ледачі – бери диски. Вони їх слухатимуть у машинах». Але виявилося, що люди насамперед хочуть мати книжку – саме паперові видання розміталися одразу. Диски теж купляли, але не з таким ентузіазмом. Коли вже не було книг, вони погоджувалися брати диск.

Книжка має свою магію. Її можна відчути на дотик, на запах. Коли читаєш, бачиш яка в тебе дистанція… Є чимало причин. Книжка намагнічена читачем, тим, що її брали до рук. Мені приємно, коли на автограф-сесії люди приходять зі своєю книжкою, по якій видно, що її дуже-дуже багато читали. І кожна людина, яка читала, лишила свою енергетику на цій книжці.

Ми багато чого не можемо передбачити, але думаю, що паперова книжка матиме ще дуже довге життя.

Щодо творів, викладених в Інтернет. Я не маю від цього особливих прикрощів. Кажуть, що це недобре, багато втрачається на накладах. Але я до цього ставлюся спокійно. Так само, як і до викрадання моїх книжок із магазинів. Колись мав таку неординарну літературну премію «Автор, чиїх книжок найбільше викрали з магазину». Власне до злочинства я ставлюся негативно, але якщо людям пече і настільки хочеться почитати, то я прощаю.

зіна: То чи вдасться запросити Гібсона до роботи над екранізацією «Чорного ворона»? І в якості кого він має виступити – актора чи режисера?

Василь Шкляр: Коли ми говорили про Гофмана і Гібсона, то насамперед йшлося про стандарт, за яким ми хочемо зняти фільм. Чого наші погляди звернулися до Мела Гібсона? Тому що цей режисер робить дуже вдалі фільми на матеріалі інших екзотичних країн. Скажімо, «Хоробре серце» – фільм про Шотландію. Ця робота справила велике враження на шотландців, після її перегляду змінилося суспільство – його мислення, сприйняття себе як нації, за націоналістичні партії почали голосувати до 60% населення (хоча раніше було 5%). Кіно справді має величезний вплив на людську свідомість. І ми хотіли створити кіно саме такого рівня, як «Хоробре серце» та «Апокаліпсис». В Голівуді є чимало інших талановитих режисерів. Напевно, буде розмова і з Гібсоном, але серйозні перемовини, ще раз повторю, будуть тоді, коли ми матимемо бодай переклад роману.

Ганна_: У «Чорному вороні» багато уваги приділено і коню героя. Чи вмієте Ви їздити на коні? Якщо ні, то звідки списували особливості ставлення до коня як вірного друга?

Василь Шкляр: Я вмію їздити верхи. Ще зовсім маленьким хлопчиком я вигонив коней на ніч пастися і їздив верхи і без сідла, і в сідлі.

Щодо коня як героя роману. Там є і кінь Мудей отамана Чорного Ворона, і Тася Вовкулаки… Коли я вивчав матеріали того часу, то побачив, яку величезну роль мали коні для повстанців. Для кожного з них кінь був товаришем, який рятував їх в боях. Повстанці дуже зріднювалися з ними. І коні теж розуміли своїх вершників та відчували екстаз боротьби. Коли повстанці йшли до бою, коні теж переймалися радістю боротьби.

У спогадах наших отаманів обов’язково згадуються коні.

dot: Я гражданин Украины. Живу на Востоке страны, то есть на территории настоящей Украины. Я говорю и мыслю, пишу и работаю, используя русский язык. Во мне течет и украинская, и русская кровь. Читая вашу книгу, я понял, что комплекс неполноценности, вечная история вечных поражений и предательств, вырвался наружу именно в такой форме любования кровавыми деяниями бандитов Холодного Яра по той простой причине, что больше ни вам, ни вашим единомышленникам, адептам бандеровского неонацизма, любоваться нечем. Вы и вам подобные делаете всё, чтобы окончательно расколоть Украину на две части: нас, украинцев, и их, галычано-бандеровцев, ненавидящих нас, на что мы отвечаем взаимностью. Вот результат опроса: «Особо негативно воспринимается при этом в остальных регионах страны Западная Украина, прежде всего Галичина. 43% респондентов с юга страны, столько же – с востока и даже 19% опрошенных в центре страны убеждены, что жить в государстве без Западной Украины было бы лучше…». Вы и вам подобные желаете видеть только вашу историю, игнорируя историю миллионов граждан Украины, отвергающих украинский национализм и этноцентристскую теорию построения нашего государства. Как результат – приход к власти ПР и Януковича: мы голосовали не столько за них, сколько против украинских националистов, и далее будем голосовать точно также, а, значит, не будет единения, а только раскол. Спасибо вам за такой вклад в дело уничтожения государственности Украины.

Василь Шкляр: Галичани Вас люблять.

Петрик Пяточкин: Пане Василю! Ви відмовились від премії Т. Шевченка, це сміливий крок. А зробили Ви це чому? Тому що не поважаєте Т. Шевченка, тому що не поважаєте українську державу, чи тому що не поважаєте сьогоднішню владу, а, може, заради реклами? Якщо вам не подобається премія Кобзаря, то я не буду читати Вашого «Чорного ворона».

Василь Шкляр: Я вже неодноразово про це говорив. Сповна відмовитися від Шевченківської премії ще ні в кого не повернувся язик. Справді, надто сакральне ім’я Тараса Шевченка. І присудження мені премії за роман «Залишенець» означало визнання холодноярських повстанців героями. Тому я сказав, що не візьму цю премію доти, доки посаду міністра обіймає Табачник. Цим жестом я хотів привернути увагу до проблеми.

Elf: У котромусь інтерв’ю Ви розповідали, що захоплені Вашою книжкою молоді хлопці підходили до Вас і казали, що готові вмерти за Україну, скажіть – де. Чи не боїтесь Ви відповідальності за цю молодь, яка під впливом Вашої книжки може вдатися до якихось радикальних дій і методів? А зараз в нашій країні кожен день дає такі приводи для боротьби.

Василь Шкляр: Я радив цим хлопцям помирати від кохання. Але якщо настане час – то справа вибору кожного.

Elf: В «Чорному вороні» описується таки збройна боротьба за Україну, зі смертю й кров’ю. Як Ви думаєте, чи можливий в Україні найближчими роками силовий варіант зміни влади, немирна революція? От, наприклад, вчора вже під Печерським судом людей травили сльозогінним газом, як і на День незалежності під Адміністрацією президента. З іншого боку з рядів простих людей, мітингувальників, особливо старших, є багато тих, які готові боротися до кінця. Кожен день якісь бабусі й дідусі кидаються на беркутівців, не боячись нічого. Та чи дасть це якийсь результат?

Василь Шкляр: У сучасному світі силові методи не є найефективнішими. Навпаки, вони можуть тільки стати небезпечними інструментами в руках провокаторів. Більше сподівань я покладаю на цивілізовані масові протести.

Василинка: Як пройшов Ваш тур Америкою, Канадою й Австралією? Ви там зустрічалися в основному з діаспорянами? Які там настрої?

Василь Шкляр: Поки що я мав тур тільки Америкою. Маю запрошення й до інших країн, але це потім: письменник не мусить бути постійним гастролером. В Америці мене приймали майже як у Львові. Був вражений, коли йшов центральною вулицею Чикаго, і до мене підходили люди й запитували, я це чи не я. На зустрічах багато людей підходили до мене з книгою «Чорний ворон». Цих книгу туди завезли чимало: тому родичі переслали, той був в Україні…

Четверта хвиля еміграції – це такі самі люди, як ми за свідомістю. Вони просто опинилися у вимушеному вигнанні. Цю хвилю я називаю цивілізованою формою депортації українців. Але з іншого боку це добре, що ми маємо сильну діаспору: нації, які мають сильну діаспору, мають додаткові важелі впливу на світову громадську думку. Тому я завжди кажу: не треба комплексувати через те, де ти живеш – світ дуже тісний, в інформаційному світі можна жити у будь-якій точці земної кулі і робити багато для своє Вітчизни. В Америці у багатьох банках відкрито рахунки на Чорного Ворона. Тому повертаючись до запитання про те, чи буду я йти в депутати, одразу можу сказати, що є компромат – у Шкляра є рахунки в закордонних банках.

Василинка: Ви об’їздили практично всю Україну, скажіть, як на Вашу думку, що є спільного у всіх українців? Бо дуже часто говорять, що нас роз’єднують мова, герої, церква. Але щось же мусить тримати разом.

Василь Шкляр: Ті українці, які приходять на зустрічі зі мною, однакові і в Одесі, і у Львові, і в Ужгороді, і навіть у Сімферополі. Бо до мене приходять нормальні українці, свідомі люди, які люблять літературу. Недруги і якісь не такі мене не оточують.

Олег_Т: Добрий день, пане Василю. Чи є у Вас інформація скільки примірників «Чорного ворона» уже продано? Скільки аудіо-версій? Якщо це не комерційна таємниця. Скільки вже було видань?

Василь Шкляр: Це не є таємницею. За останніми даними, лише видавництво «Клуб сімейного дозвілля» продало близько 110 тисяч примірників. Скільки продав «Ярославів Вал» – не знаю. Наклад лише книжок давно перейшов за стотисячну межу.

Створення аудіо-версій – специфічний бізнес, який зазнав краху через копії, через те, що все можна скачувати з Інтернету. Наскільки мені відомо, «Наш формат» не видає більше 500 примірників дисків. Його представники казали, що вперше роман так швидко майже розійшовся, і вони будуть дозаписувати диски ще.

 

 

 

Джерело: Главред

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Шкляр Василь

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s