Павло Дворський: Для мене мій дім — те коріння, що живить творчість

31 січня 2018 р.

Уперше він заявив про себе, працюючи у складі вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» разом iз Назарієм Яремчуком та Левком Дутківським. Знайомство і зустріч iз Володимиром Івасюком позначилися на його творчому становленні. Його «Стожари» облетіли всю Україну і стали улюбленим шлягером, а «Смерекова хата» стала його візитівкою. Нинішній рік для автора багатьох шлягерів і просто популярних та улюблених пісень, народного артиста України Павла Дворського ювілейний — 1 лютого він святкуватиме своє 65-річчя!

Від удалого дебюту до авторської візитівки

Буковинська земля дала Україні не одне знане в усьому світі ім’я, серед них співак і композитор Павло Дворський. Він народився в селі Ленківці, Кельменецького району, Чернівецької області, у селянській родині. Закінчив із золою медаллю школу в рідному селі. Початкову музичну освіту отримав у Кельменецькій районній музичній школі. А після служби в армії вступив і навчався в Чернівецькому музичному училищі відразу на трьох відділах: хорово-диригентському, народних інструментів (баян) та вокальному.
Обдарованого юнака помітили і запросили до ВІА «Смерічка». Працюючи у складі популяр­ного вокально-інструментального ансамблю разом iз Назарієм Яремчуком та Левком Дутківським, він уперше заявив про себе на професійній сцені як композитор. У 1979 році в репертуарі «Смерічки» з’явилися його перші пісні — «Стожари» та «Маки для сина». Дебют молодого гітариста виявився настільки вдали, що його нині незабутні «Стожари» тоді облетіли всю Україну і стали улюбленим шлягером на довгі роки.
У кожного композитора одна така пісня, що на все життя стає його своєрідною візитною карткою. Для Василя Михайлюка це — «Черемшина», для Степана Сабадаша — «Марічка», для Левка Дутківського — «Незрівнянний світ краси», для Володимира Івасюка — «Червона рута». А для Павла Дворського це, безсумнівно, «Смерекова хата», яка разом зі «Стожарами» та «Писанкою» у виконанні Назарія Яремчука принесла йому не тільки популярність у 1985 році, а й визнання. Павло Дворський став повноправним солістом «Смерічки» і заспівав свої пісні сам.
У більшості випадків сам Дворський дуже точно інтонує свої пісні й створює в них об’ємний образ України — не тієї, у якій живемо, а тієї, якої прагнемо. У «Смерековій хаті», а ще у піснях «Горнусь до тебе, Україно», «Товариство моє», «Со­лов’їна пісня», «Рідна мова» Павло Дворський заявив про себе як громадянин і патріот своєї землі. Адже характерною особливістю цих творів є глибоко ліричний, навіть інтимний зміст і щира синівська любов. Близько до цих пісень стоять його пісні про природу, зокрема «Живиця» на вірші Миколи Бакая, та «Аве, надіє!».

Чернівці — столиця пісні

Сьогодні розмовляємо з Павлом Ананійовичем про сокровенне: його життя за лаштунками сцени — родину, дім і смаки не тільки в творчості.
— Донедавна ви були єдиним із буковинських естрадних зірок, хто, незважаючи на популярність, не полишав Чернівці. Сьогодні ви вже киянин. Як пережили зміну місця проживання?
— Переїзд був дуже болісним у моральному плані. Адже 32 роки мого життя пов’язані з Чернівцями: тут я зустрів свою дружину, тут народилися мої сини, тут я співав у «Смерічці» разом iз побратимом Назарієм Яремчуком. Чернівці — столиця пісні, але Київ — столиця шоу-бізнесу… Я не один рік міркував над тим, їхати туди чи ні. А відтак вирішили поєднати навчання синів і мою творчу роботу. Живу в районі, який мені нагадує Чернівці, — Теремки-2. Там є поблизу три озера, гарний дубовий парк. Також є хороший зв’язок із центром. Студія звукозапису, у якій я працюю, розташована неподалік станції метро «Політехнічний iнститут».
— І де ж для вас краще жити?
— Звісно, у Чернівцях краще жити. За якихось півгодини, максимум годину, я міг пішки обійти увесь центр міста. У Києві для цього треба брати авто. Грати в теніс ходив до спортивної школи на вулиці Лесі Українки — зовсім близенько від дому, а в Києві на заняття треба далеченько їхати. На Буковині живуть мої родичі, друзі, знайомі. Але у Києві значно більше роботи, можливостей, хоч і життя дорожче. Щодня телефонують і запрошують на фестивалі, конкурси, концерти. І це чудово! Адже, якщо творча людина незатребувана, у неї починаються депресії.

Я не такий великий майстер на всі руки

— Що для вас є домівка і де вона бере свій початок?
— Мій дім починається з найсвятішого, що є для кожної людини, — батьківської хати, що в мальовничому буковинському селі Ленківці на Кельменеччині, з моєї родини: братів, сестер, племінників і моїх синочків. І незважаючи на те, що здебільшого перебуваю далеко від моїх рідних, я завжди відчуваю їхню присутність.
Для мене мій дім — це те коріння, що живить мою творчість, дає сили втриматися на цій землі і залишатися людиною, а головне — творити той духовний і щедрий храм на нашій українській землі. Тому свою квартиру у Чернівцях не збираюся продавати. Бо це наша колиска: тут було написано багато моїх пісень, виростали мої сини, приходили в гості гарні люди… Можливо, саме у ній житиму на старість.
— А якщо коротко описати, яким є Павло Дворський у своєму домі? 
— Як кожен український батько — господар у своєму домі. Але відразу мушу зізнатися, що я не такий великий майстер на всі руки, щоб, наприклад, зробити вдома якийсь серйозний ремонт чи полагодити, скажімо, електрику чи якісь прилади. І все ж, коли, зрідка, випадають щасливі дні побути вдома з родиною, то залюбки ходжу на базар і в магазини. Допомагаю дружині у прибиранні оселі.
Що стосується кулінарії, то можу приготувати самостійно різні салати, підготувати все для борщу. А коли часом дружини вдома немає, то без проблем роблю яєчню, варю макарони. З голоду, як кажуть, не помремо. Але найбільше я люблю сільську роботу, до якої нас змалечку привчили батьки.
Бо в селі треба вміти все: орудувати косою і лопатою, граблями і вилами. Хто виріс у селі, має знати,  як просушити сіно, перевернути його, а потім поскладати в копиці чи на горищі. Я думаю, хто не відчув у житті насолоди від цієї сільської роботи, такого своєрідного спілкування з природою, той дещо обділений радістю в житті.
А взагалі, вдома я відчуваю себе, як пташка у рідному гнізді, яке потребує твоєї постійної уваги і турботи. І я намагаюся вберегти своє родинне гніздо, бо саме його тепло завжди зігріває мене в гастрольній подорожі, завдяки йому виходжу на сцену з добрими, гарними почуттями до людей, які мене розуміють. І це мене тримає на цьому світі.

Артист може співати багатьма мовами, але — прославляти рідну

— Сьогодні немало українських виконавців заради популярності співають російською мовою?
— Я не проти співати російською мовою, якщо, скажімо, як колись, приїжджав, з концертом до Росії. Але російського альбому в мене ніколи не буде. Вважаю, що артист може співати багатьма мовами, але прославляти насамперед рідну.
— Про що мрієте?
— Мрію, щоб приїжджали до нас в Україну з інших країн — Канади, Америки, Австралії, Італії — і чарувалися талантами наших дітей, мудрістю наших ветеранів, красою нашої молоді. Щоб не було такого, що Україна пасе задніх в економіці, культурі, соціальному забезпеченні… Хотілося б, щоб наша країна реально була на європейському рівні. Адже навіть якщо людина має гідну зарплату і достойне життя, вона у нас все одно не почувається цілком щасливою, бо поряд існує бідність.
— Що найсокровенніше має бути для людей?
— Нехай та пісня, що звучить у ваших світлицях, у ваших родинах, гуртує вас, надихає на добрі справи, вселяє віру у перемогу і краще майбутнє нашої держави. Бо майбутнє нашої України залежить від того, як ми єднаємось, як ми розуміємо і підтримуємо один одного, як ми радіємо успіхам і співпереживаємо проблеми один одного. Тому гуртуймося, єднаймося і тримаймося купи.
Як писав наш земляк Микола Бакай:
«Будуймо храм, духовний храм.
Щоб жили діти і онуки.
Будуймо храм, щоб разом нам
Дійти до злагоди і злуки.
Будуймо храм, високий храм
Під мирним небом України
Будуймо храм, щоб жити нам
В одній згуртованій родині».

ГАСТРОЛІ

Сьогодні пісні Павла Дворського знають і люблять. Учасник легендарної «Смерічки», творчий побратим Назарія Яремчука, Володимира Івасюка, Ігоря Білозора, Павло Ананійович і нині плідно гастролює, пише нові пісні.
Він з успіхом презентував чарівну українську пісню в Лаосі, Індії, Австралії, Канаді, США, Італії, Німеччині, Чехословаччині, Румунії, Росії, Австрії, Франції, Польщі.
Першим з українських митців виступив на українсько-американському фестивалі в Нью-Джерсі на сцені знаменитого Медісон Гарден Стейт, де його творчості була дана висока оцінка.

 

 

 

Розмовляла Марія ВИШНЕВСЬКА

1 коментар

Filed under Uncategorized

One response to “Павло Дворський: Для мене мій дім — те коріння, що живить творчість

  1. Василий Добрев

    …А ещё пускай рассказал-бы, как водит за нос поэтов песенников и из под палки возвращает Интеллектуальную Собственность Автора (согласно с законом “Про Авторське Право” – Произведения Авторов)…Вообщем, так и “спешит” навстречу другим..”добрый” человек…когда на сцене… А чтобы быть порядочным, вовсе не обязательно быть “обязанным”..Вот я скажем делаю добро. Да, я не обязан, но я беру и Делаю.. Перед Богом ВСЕ РАВНЫ т.ч. нечего тут писать, что “зазвездиться” это “нормально”… Тогда не удивляйтесь, почему мы так живём… Ведь если рассуждать по такой извращённой логике, то Правительству куда более “положенно” зазвездится.. Или нет… Конечно же нет. Главное НЕ ДОЛЖНОСТЬ – А ПОТЕНЦИАЛ ДУШИ ЧЕЛОВЕКА, ЕГО СПОСОБНОСТИ И ПОРЯДОЧНОСТЬ !!! Ведь можно иметь все регалии, а иметь скудный потенциал души. С Богом !!!

    Подобається

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s