Чат з Олександром Сугоняком

6 лютого 2018 р.

Президент Асоціації українських банків, колишній народний депутат України, Заслужений економіст України

oleg91

Як на вашу думку, чи є в України альтернатива кредитам в МВФ? Щось жодна країна світу, яка сиділа на гачку в МВФ і виконувала його вимоги, процвітаючою не стала…
Без постановки центральної стратегічної мети — зіскочити з гачка МВФ — обговорення цього питання є безтолковим копирсанням у нечистотах.
Прокоментуйте будь ласка намір Кабміну взяти у Китаю в кредит 7 мільярдів доларів. Перед крахом режиму Януковича, його поплічники також побігли до Піднебесної, коли стало ясно, що від МВФ грошей не буде. Це початок кінця режиму Порошенко?
Наміри не обговорюємо.
Яскраве майбутнє. 🙂 Але сумне. Сумне, можливо, не тільки для людей, але і для деяких країн.
В умовах системної руйнації економіки, яку здійснює влада, такі дії допоможуть цьому процесу.
Чи вважаєте Ви випадковістю появу інформації спочатку про відпочинок Порошенка на Мальдівах, потім – про відпочинок Луценка на Сейшелах? Чому наші можуть собі дозволити такий розкіш, а більшість європейських політиків з набагато більш успішних країн може тільки позаздріти?
Адаптивна свідомість пересічного українця, і Ваша зокрема, готова копирсатися в цій багнюці замість того, щоб діяти в думках і в реальності як вільні люди, гідні громадяни.
«Мощь» російської економіки — це, безумовно, круто сказано. Вона сидить на нафтогазовій трубі, ця “мощь”. Але мене турбує наша “мощь”, а не Росії чи Польщі, чи Китаю…
У вас ще є сумніви, на чию це користь? Підвищення ціни на газ, на комунальні послуги, намір забрати землю і віддати, щоби наші клептократи нею торгували, реформа банківської системи, медична реформа — це вам на користь? На користь?
Потрібно, щоб почала розвиватися економіка. А для цього потрібне творче адекватне мислення, яке б продукувало, яке б бачило, мало б візію розвитку економіки. І ці люди мають опинитися у владі. І потрібно, щоб банківська еліта мала узгоджену візію всебічного сприяння економічному розвитку.
Вона мені нагадує реформу медичної, банківської, освітньої сфер. І в цілому вона схожа на руйнацію суспільно-державних інституцій в Україні за зовнішньою стратегією. Руками наших можновладців.
Ні. Я вже три роки не бачу ніякого сенсу взаємодіяти із персоніфікаторами мертвої свідомості, яка часом буде знесена так, як була знесена свідомість попередніх. Їх неможливо переробити. Я живу в іншій Україні, і цю нову Україну треба творити спочатку в голові. Тут потрібне героїчне мислення, тому що проблеми, які існують в Україні — це сконцентровані проблеми людства. Тож треба мати мужність, щоб братися за це мислення.
В межах старої економічної парадигми економічну кризу подолати неможливо. Криза 2008 року ще не завершилася, шановні. І ті фондові індекси, які є, ціни на золото, ціни на нафту, показник ВВП — це все настільки далеке від реальності, як економічна політика українського уряду. Я тут тільки зроблю посилання на ювілейну доповідь Римського клубу Common, де говориться про фундаментальну кризу капіталізму, кризу домінуючого світогляду людства, необхідність зміни ролі держави в регулюванні економічних процесів. Я просто радив би всім, хто справді хоче знати об’єктивний стан світової економіки, ознайомитися із цією доповіддю.
4 квітня 2014 року Яценюк заявив про те, що попередники за 2013 рік вкрали 252 мільярди гривень (здається). В кінці 2014 року я запитував, куди ділися ці 252 мільярди, не розкрадені урядом Яценюка, які мали би бути… Гроші пропали в “чорній дірі”. А “чорна діра” — в головах української влади та її кишенях.
Обслуговування боргу в цьому році, погашення його і сплата відсотків, справді по року складає більше 7 мільярдів доларів. І це є проблемою для бюджету. Безболісно без отримання зовнішніх позик це зробити неможливо.
Арбузов своєю монетарною і регуляторною політикою накопичив проблеми в банківській системі та економіці, штучно утримуючи стабільним курс гривні. Продаж золотовалютних резервів за період їхньої влади вилучив з економіки близько 160 мільярдів гривень, штучно створив дефіцит гривні, трималася штучно низька інфляція. В умовах дефіциту гривні банки змушені були на депозитному ринку залучати під 20% і вище депозити в умовах різкого гальмування кредитування. Таким чином, банки накопичили проблеми. А, крім того, їхні клієнти в умовах дефіциту гривні банкрутували, ставали неплатоспроможними і погано повертали кредити. По суті, Арбузов і Соркін вибудували “дамбу”, яка утримувала таким чином курс стабільним, хоча його реально треба було девальвувати. Коли прийшла Гонтарєва, вона одним рухом зруйнувала цю “дамбу”, обваливши курс майже в 2,5 рази, що, по суті, “змило” й ліквідність та платоспроможність і банків, і економіки. Це увігнало в ступор і банки, і економіку. А треба було поступово «відкривати шлюзи», спускати проблеми банків в координації з урядом і проблемами економіки. А цього вони принципово не робили. Це — два чоботи пара.
Системні ризики — це «заморожена» економіка, безтолково жорстка монетарна політика, відсутність економічної стратегії розвитку, а також залишається ризик системної світової кризи. Ці ризики — серйозні, оскільки не дозволяють банкам реалізувати стратегію покращення якості кредитних портфелів в умовах гальмування кредитування.
Це — війна проти вашої банківської системи, українці. Війна, в якій ми навіть не брали участі, не змогли захищати її так само, як і Крим від Росії. Думайте…
Тезка і далекий родич.
Дефолт — імовірний. Він небезпечний тим, що відсутня влада, яка має активну свідомість, яка здатна вивести країну з зовнішніх залежностей, спираючись на внутрішній потенціал. Як давньогрецький герой, який стоїть проти хвилі, яка на нього йде… А він знає, що немає сили поза ним, яка б дозволила йому вистояти проти цих зовнішніх проблем. Нам потрібні люди, що мислять саме так, які мають мужність спиратися на власні сили, і які мають ці сили. Якби були такі люди, дефолт для України міг би бути благом. Відсутність дефолту у 2014-2015 роках не захистила українців від збідніння, як мінімум, у три-чотири рази.
Надзвичайно фінансово слабка українська частина банківської системи. Державні банки мають дуже погані баланси, а ті малі й середні банки, які залишилися з українським капіталом, складають дуже малу частину в активах. Тут можна навести приклад — як здійснювалося зовнішнє управління в банківській “реформі”… Спочатку позбавлена активного творчого мислення коаліція Верховної Ради України приймає коаліційну угоду, в якій записує таку мету банківської “реформи”: інтегрувати українську фінансову систему в міжнародний ринок капіталів. Тобто, по суті, це означає, що українську банківську систему треба відірвати як підсистему економічної системи і приєднати її до міжнародного ринку капіталів. Хоча і першокурсник економічного факультету розуміє, що грошово-кредитна система — це невід’ємна частина економіки. Це все рівно, що всім цим “реформаторам” повідривати їхні печінки і інтегрувати їх у загальну людську печінку… А Гонтарєва виконала цю стратегічну задачу. Вона знищила банки з українським капіталом, залишила банки з іноземним капіталом і напівдохлі державні банки, які нас зобов’язують продати іноземним інвесторам. Таким чином, ми вже “інтегровані”, а економіка — без грошово-кредитної підтримки. Це — результат відсутності публічної чесної і відкритої розмови про ключові проблеми життя українського суспільства.
Обвалу гривні не може не бути при цій владі. 1,8 гривні за долар, 5 гривень за долар, 8 гривень за долар, 30 гривень за долар — це падіння курсу гривні з 1996 року по теперішній час. Це — відображення структури української економіки, її платіжного балансу, над чим уряди України не працювали. Я говорив про “пилу” платіжного балансу, точніше його поточного рахунку. У 2005-2008 роках відбулося зростання поточного рахунку приблизно з 1 мільярда до 12 мільярдів доларів, а потім — обвал у 2008 році. Друга “пила” — 2009-2013 роки — тоді відбулося зростання дефіциту поточного рахунку з 1 мільярду до 16 мільярдів доларів і обвал на початку 2014 року. І зараз, з 2015 року, формується третя “пила”. Слідкуйте за поточним рахунком платіжного балансу…
Виграли зовнішні стратеги і місцеві дрібні та крупні клептомани.
Пересічний українець живе від зарплати до зарплати. А якщо ви — не пересічний, то ви і без моєї поради знаєте, що робити з грошима.
Обговорення цих речей є на 100% деструктивним. Тут потрібна дія, чи точніше — суспільна подія як наслідок усвідомлення необхідності реалізації власної монетарної політики і повного позбавлення зовнішнього тиску на НБУ. Руйнівники довіри у валютній сфері небезпечні, як розповсюджувачі смертельної зарази.
Ну, так. Вони не залишать в історії ніякої події історичної ваги. Це — бруд, який буде змитий рікою часу.
Підвищення облікової ставки призводить до збільшення процентів по ощадним сертифікатам банкам, які залишені Гонтарєвою і Ко живими. І це якраз ті, що інтегровані в міжнародний ринок капіталу. На стан кредитного ринку, на ціну на гривню це практично не вплине. Але уряд збільшить проценти по ОВДП, у тому числі і Національному банку, який є найбільшим їх тримачем.
При цій владі надії нема.
Сьогодні не тільки гривня, але і світові валюти, які відірвані від золотого стандарту, давно вже в якійсь мірі є фейками грошей. Біткоїн — це новина, це фейк фейків. Це — проявлення руйнування свідомості учасників міжнародних фінансових ринків. Це — продукт інформаційної війни, можливо, фінансового капіталу з країнами і їхніми економіками. І як такий ніякою валютою він бути не може.
Раз прожили без голови, значить, голови й не було. Було щось інше. Маю надію, що Яків Смолій — жива людина і розуміє, що з такою грошово-кредитною системою і політикою, яка була останні три роки, руйнування буде продовжуватися. А, отже, мусить показувати іншу свідомість — активну, іншу монетарну політику — сприятливу для економічного зростання.
Ну, це ж не новина… Таке твориться вже 25 років. Це — матеріалізація нашої суспільної свідомості. Від нас вимагається інша поведінка, яка б виключала саму можливість наявності таких людей. І не лише у владі.
Мене цікавить, скільки людей розуміють, що обговорення цієї гидкої слизької медузної смердючої події не рухає нас до справжнього добра. Чи є люди, які це розуміють?
“Подарунок” українцям боргу власників “Приватбанку” в сумі майже 150 мільярдів гривень на обслуговування українському платнику податків якраз до Дня Святого Миколая — символічний.
Без сильної національної валюти і без суверенного Національного банку України не буде. Цим треба займатися.
Девальвація гривні є відображенням стану української економіки. А зруйнована українська економіка є відображенням зруйнованої свідомості представників влади, зруйнованого людського матеріалу у владі.
Що означає “країна знаходиться під зовнішнім управлінням”? Це означає, що стратегія для країни пишеться за її межами, а місцевий уряд, влада виконує ту стратегію, написану десь за межами країни. Тому можна впевнено сказати, що Україна без зовнішнього управління не була. Це стосується не тільки ХХ століття, але й останніх 400 років, а можна брати й глибше — аж до 1240 року… Чиє воно, це зовнішнє управління? Яких сфер воно торкається? І чи міняються суб’єкти зовнішнього управління? Після проголошення незалежності, ми випали з обіймів метрополії, і всі зв’язки, крім адміністративних, залишилися. Маю на увазі зв’язки ментальні, церковні, політичні… Тож відбувався військово-політичний вплив, плюс — внутрішня безпека та силові структури. Це проявлялося в тому, що в керівництві силових структур були прямі агенти ФСБ. Політичний вплив через колишній партійно-господарський актив так само зберігався. Паралельно посилювався вплив транснаціональних корпорацій і міжнародних фінансових структур на економіку і фінанси країни, і цей вплив особливо посилився після 2013 року. Йшли прямі вказівки МВФ щодо цілей економічної, фінансової і банківської політики. Думаю, за ці чотири роки економічна шкода, нанесена українському суспільству і економіці країни, не менше, ніж від окупації Криму та війни на Донбасі. Тож це питання має сенс, і я його прописав. Але для мене важливо з’ясувати — чому з нами так відбувається? Чому у нас відсутня стратегія — наша, українська, націлена на наші внутрішні інтереси? В загальному вигляді відповідь одна — проблеми з нашою свідомістю. А це означає, що наші українські філософи не донесли суспільству адекватне бачення того, що саме відбулося зі свідомістю, що треба в ній змінити, щоб мати позитивний розвиток. Ясно, що ми не можемо змінити поведінку МВФ, РФ та США. Це й не треба. Але ми можемо і повинні змінити власну поведінку. І ця зміна буде за зміною свідомості. Тож якщо говорити про ключову ваду нашої свідомості, то це для того, щоб люди почали думати, як її позбутися. Такою ключовою вадою є адаптивна свідомість, пасивна, не активна, яка домінує вже майже 800 років. Її можна висловити такими словами: “я не можу”, “я не мислю”, а це означає, що “я не існую”. Превалює фактологічне мислення, тобто не існуюче, мертве мислення. Тому що справжнє мислення — це те, яке дорівнює буттю. Не вистачає героїчного мислення. Україні героїзм потрібен не тільки на фронті, але й у Міністерстві охорони здоров’я — щоб назвати речі своїми іменами, у банківській системі. Запитання — чому банківське співтовариство допустило руйнацію банківської системи? Чому був відсутній суспільний дискурс обговорення банківської “реформи”, яка завдала непоправної шкоди банківській справі, малому і середньому бізнесу, яка вимірюється не менше ніж у півтрильйони гривень? Відповідь така: банкіри, керівні банківські працівники, як залежні люди, “натреновані” януковичами і жорсткою позицією Гонтарєвої (МВФ), налякані. Боялися бути самими собою. Говорячи філософською мовою, вони були відсутні, хоча були присутні на якихось нарадах. Вони говорили те, що хотіло почути від них начальство, а не те, що вони в дійсності думали. Тобто вони були присутні на нарадах, але, по суті, відсутні. Їх немає. І ось відсутність справжнього мислення, яке потребує зусиль, відсутність носіїв такого мислення, домінування фактологічного та імітаційно-адаптивного мислення констатує руйнацію суспільної свідомості в Україні, яка матеріалізується в зовнішньому управлінні.
Пане Сугоняко, з вашої точки зору, наскільки велика ймовірність розпаду єврозони та Євросоюзу? Нещодавно президент висловив оптимістичні прогнози, що у 2021 році Україна отримає перспективу членства в ЄС, але коли говорять про чергову хвилю розширення Євросоюзу про Україну не згадують. Тож – друге питання – чи є підстави для оптимізму Порошенка?
Сьогодні і окремі країни, і об’єднання країн, в тому числі ЄС, проходять дуже складний період історії. Криза моралі, криза політики, криза економіки, криза екології діють дестабілізуюче на такі об’єднання, і тренд до розпаду єврозони і Євросоюзу є. І вихід Великобританії — тому підтвердження. Як і не входження до єврозони Польщі і Чехії.

 

 

 

Джерело: Главред

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s