Юрій Журавель про стрічку “Міф”: Було відчуття, що ми ніколи не здамо цей фільм

3 листопада 2017 р.

Дев’ятого листопада у США розпочнеться промотур до фільму “Міф. За що загинув Василь Сліпак”. Документальну стрічку знімали режисери Леонід Кантер та Іван Ясній. Фільм розповідає про життя та загибель оперного співака Василя Сліпака. У стрічці поєднано документальні кадри та анімацію. Мультиплікацію створив український карикатурист, фронтмен гурту OT VINTA Юрій Журавель.

З ним говоримо про роботу над фільмом, гонорар та збір коштів на проект. У чому були складнощі в роботі з режисерами та які містичні події відбувалися під час створення стрічки — далі в нашому матеріалі.

— Що саме у фільмі створено вами?

Для фільму я малював хлопчика Джельсоміно з казки італійського письменника Джанні Родарі.

Джельсоміно — хлопчик, який своїм чарівним голосом боровся проти злого короля. Правитель спершу був піратом, а потім захопив країну, своїх поплічників поробив міністрами і разом зі своїми слугами нав’язав власні закони. Після приходу до влади в країні все перевернулося з ніг на голову: коти — гавкали, собаки — нявкали, в продуктових магазинах продавалися промислові товари і навпаки, було заборонено говорити правду. Хлопчик Джельсоміно завдяки своєму чарівному голосу здійснив справжню революцію і скинув з престолу короля-самозванця.

Аналогія тут простежується дуже чітко: Василь Сліпак теж зі своїм голосом воював проти тирана.

Наша робота з художницею Наталією Сьомчик у фільмі розпочинається зі сцени, де вчителька в школі відкриває книжечку і читає про Джельсоміно для діток. Книжечка оживає і з нею “вистрибують” ілюстрації: де хлопчик спілкується з дідусем, який наставляє його на правильний шлях, де він воює, де пірат захоплює країну і стає королем, де Джельсоміно врешті стає козаком.

Сам Василь Сліпак також наявний у цих ілюстраціях. На них він зі співака стає козаком.

Юрій Журавель / Фото NewWest Media

— Стрічка за тривалістю 63 хвилини. Скільки по часу буде займати ваша анімація в фільмі?

Не повірите, я навіть не знаю. Ми там стільки всього робили, перероблювали, додавали, додатково робили, що я вже й не рахував, скільки саме анімації буде на виході. Єдине, що наголошу: надзвичайно важко, коли мультики ріжуться. Уявіть собі, що один мультик — 24 кадри, а коли ріжеться п’ять секунд, ти розумієш, що це два тижні такої добрячої роботи. І дуже багато дискусій було саме щодо різання нашої роботи режисерами. Дискусій — це так м’яко сказано. Але це добре. Хоч би там як, створення фільму — творча робота.

— Як узагалі працювалося з режисерами?

З Кантером і Яснієм дуже важко працювати. Бо вони нас дедалі більше навантажують роботою — крім анімації ми їм ще дуже багато чим допомагаємо. Титри в заставочках також малювали. Наприклад, у фільмі буде розділ про Ейфелеву вежу. Так от, ми її намалювали, що ця вежа така собі “пристрибала” і вписалася в літери. Також я промальовував назву фільму — від диявола до Мефістофеля, і в кінці — до Василя Сліпака. У мене таке іноді відчуття, що ми ніколи не здамо цей фільм.

Постер до фільму “МІФ” / Фото MYTH/МІФ via Facebook

Крім того, в процесі зйомок у нас змінювалася концепція. Спочатку анімація мала починатися, ніби хлопчика Джельсоміно малюють від руки. Потім концепція кардинально змінилася — й було вирішено, що анімація має з’являтися під час читання книжки. Нам довелося забирати руку з олівцем, і наново перемальовувати героя в нових ілюстраціях.

Усі деталі ми, звісно, спочатку узгоджували з режисерами. Ми запитували “Такий має бути Джельсоміно?” Вони відповідали “Так“. “Дідусь у нас такий? — Такий. — Пірат на Януковича схожий? — Схожий“. Однак потім вони все одно могли сказати: “Знаєш що, було б непогано, щоб хлопчик був вищий, не такий кучерявий і не в штанах, а в шортиках його зроби“. Або: “Слухай, там, коли пірат пливе на кораблі, не вистачає чайки“. І хочеться сказати “Пацани, ви що? Робота вже зроблена“. Воно, здається, ніби й змін небагато — чайка, шортики, але насправді — це величезний творчий геморой.

— Скільки часу пішло на роботу?

Малювати ми почали з березня. Прилетівши з Ізраїлю, просто з літака прийшли до режисерів, узгодили всі робочі моменти й одразу почали роботу. Влітку перепочили приблизно місяць, а потім знову продовжили.

Юрій Журавель / Фото NewWest Media

— Чи були моменти, яких ви не знали про Василя Сліпака й дізналися про них лише під час роботи над фільмом?

Була одна штука, яка мене шокувала дуже сильно. Після загибелі Василя Сліпака я намагався знайти інформацію про нього у Facebook. І виявилося, що незадовго до своєї смерті він вітав мене з днем народження (6 травня народився Юрій Журавель, 29 червня загинув Василь Сліпак — прим. ред.). А я в той час цього привітання не помітив. Але це шокує дуже сильно.

Схожа ситуація була з моїм другом Гурняком. Тоді в мене був звичайний такий мобільний телефон і він, коли переповнювався смс-повідомленнями, не показував нових. І вже після його смерті я чищу телефон і мені приходить смс від Гурняка: “Ну що, зараз побачимось?”

— На цьому містика скінчилася?

Не зовсім. Був ще один випадок. Якось мені наснився Василь Сліпак. Ніби він заходить до мене додому й каже: “Я тут приїхав стежити за твоєю роботою. Мене Іван і Леонід попросили наглядати, щоб ти все правильно зробив“. Я уві сні думаю: “Ну нічого собі“. Потім мені доходить: Василь же загинув, що ж він тут робить — і я прокидаюся. Настільки тоді запрацювався.

Юрій Журавель / Фото NewWest Media

— Ви брали активну участь у зборах коштів на створення фільму. Тобто ви там частково ще й продюсером були?

Ні, продюсують хлопці самі. Чесно кажучи, вони такі дурнуваті, що роблять усе вдвох або ще дружин долучають. Але під час збору грошей на Спільнокошті — так, там ми їм дуже допомогли. Наталка Сьомчик їм допомагала, ми надали свої фірмові футболки, календарі, карикатурки. Тому що в них досвіду в цьому не було. Під кінець терміну вони там не добрали велику суму, але за тиждень ми багато витягнули й отримали навіть більше, ніж планували (зібрали 370 тисяч гривень із запланованих 300 тисяч — прим. ред.). Слава Богу, люди відгукнулися дуже швидко — і все пішло. Адже Сліпак — така людина, яка варта крутого, фірмового, класного фільму.

— Ви вже бачили змонтований фільм?

Ні, не бачив. Ми були на допрем’єрному показі у Львові. Відверто кажучи, нам не дуже сподобалося. Коли ти працюєш над чимось, зрозуміло, що до кінця тобі все не подобатиметься. Але в залі всі мовчали — це хороший знак. 25 січня запланована прем’єра в Україні. Тоді вже й побачимо наше творіння.

Юрій Журавель / Фото NewWest Media

— Які емоції фільм викликав у глядачів? Чи були присутні родичі?

Була присутня вся родина — брат, матір Василя Сліпака та побратими. Мама Василя мене так обняла після фільму, хоч ми ніколи й не були знайомі.

А глядачі в залі мовчали, але моментами було чути, як носом шморгають. Бо плакали. Фільм насправді дуже сильний емоційно. У стрічці є такий момент, який шкрябає по серцю. Сліпак співає “Місяць на небі, зіроньки сяють”, а потім спів обривається, і пісню продовжує співати маленький хлопчик. Це неможливо описати словами.

 

 

 

 

Джерело: Неньюз

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", "От Вінта", Журавель Юрко (Ot Vinta)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s