Художник Матвій Вайсберг: Ніколи б не подумав, що прокидатимуся серед ночі і йтиму туди, де стріляють

31 жовтня 2017 р.

Автор: Олена Сперанська

Художник Матвій Вайсберг не бере грошей за портрети дітей

– Малюю на пляжі. Підходять відпочивальники, роздивляються. Кілька разів просили написати портрети дітей. Погоджуюся. Прошу приходити ввечері – приємніше світло. Дивуються, що не беру за це грошей, – розповідає художник 58-річний Матвій Вайсберг.

Уперше приїхав на острів Бірючий в Азовському морі, де 12-й рік поспіль проводять симпозіум сучасного мистецтва. Запрошує до своєї майстерні на другому поверсі колишньої їдальні бази відпочинку “Золотий берег”. Стіни кімнати завішані акварелями з краєвидами острова.

Матвій ВАЙСБЕРГ, 58 років, живописець, графік. Народився 28 грудня 1958 року у Києві. Батько – шахіст Семен Вайсберг, мати Шелі Гарцман – мистецтвознавиця. Закінчив столичну художню школу імені Тараса Шевченка, відділення книжкової графіки Львівського поліграфічного інституту. Перша персональна виставка відкрилася 1990 року в київському Музеї історії Подолу. Ілюстрував книжки Шолом-Алейхема, Ісака Бабеля, Карла Юнга, Федора Достоєвського, Йозефа Рота. Полотна Матвія Вайсберга зберігаються в музеях та приватних колекціях в Україні, Італії, Німеччині, США, Великій Британії, Ізраїлі, Литві. Найвідоміші цикли картин: “Сім днів”, “Антропний принцип”, Pur Vital, “Сцени з ТаНаХа”. Серію картин про Майдан “Стіна” завершив 8 березня 2014-го. Її виставляли в Києві, Варшаві, Берліні, Лондоні, Тбілісі, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі. Один із засновників художнього напряму “київський ар’єргард”, що виник наприкінці 1980-х. Дружина Ірина Жмулюкіна – викладач англійської граматики, історії мови. Сину Симону 12 років

Як ставитесь до теперішнього мистецтва?

– Не розумію, чому мистецтво, яке створюється зараз, ділять на сучасне і несучасне. Колись іспанський живописець Сальвадор Далі казав: “Не бійтеся бути несучасними – у вас все одно не вийде”. Маю досить анархічну натуру. Я навіть не член Спілки художників. Тому мене непокоїть інституційна направленість молодих митців – їм потрібно бути при комусь: при “ПінчукАртЦентрі”, якійсь іншій інстанції. Зараз вчать творити мистецтво за певними “лекалами”. Є куратори, які створюють для художників-початківців готові проекти. Для мене це – дивно. Людину можна навчити малювати, штрихувати, класти мазки. Але не може бути посібника, як робити мистецтво. Багато молодих художників вважають себе модними й куртуазними. Але де ж Ван Гоги? Художник – це бунтар.

Що відчуваєте, коли створюєте картину?

– Відповідальність. Твір – це послання, з яким вторгаєшся у світ. Як воно вплине на тих, хто його побачить? Доки був на Майдані – завжди прикидав, як намалювати ці події. Велику картину? Постійно змінювалась ситуація. Ставав інший настрій. Від відчаю – до надії. І назад. Були фрагментарність, рваність ритму, розповідний стиль. Тому постала серія картин – “Стіна”. Перші три полотна створив у січні 2014-го. Якраз було перемир’я. Коли писав їх – подумки воював і кричав. Дивитися приходили учасники Революції гідності. Реагували щиро і швидко. Дехто плакав. Деякі не витримували – йшли. Це був живопис прямої дії. Особливо коли з’явилась 28-а картина. Написав її 8 березня 2014-го, після найстрашніших подій. На ній – квіти, вінки, труни і “Пливе кача”. Хотів, щоб картин було 32, але зрозумів, що це – остання. Тоді заплакав. Це був не катарсис, а виплеск накопичених емоцій. Однак що більше минатиме часу – то меншим буде зв’язок “Стіни” з подіями. Її оцінюватимуть уже як художній витвір. І якщо “Стіна” колись знайде своє місце в музеї, то, думаю, це буде художній музей, а не історичний.

У вас багато картин на біблійну тематику. Які маєте стосунки з Богом?

– Я – атеїст. Як казав Вольтер: “Ми з Богом розкланюємось, але не вітаємося”.

Часто атеїста уявляють моральною потворою. У мене батько був атеїстом. Добрішої та моральнішої людини не зустрічав.

Біблійні сюжети у творчості атеїста – не парадокс?

– Для мене – ні. Біблію прочитав у 30 років. Тоді оцінив її розмірений ритм. А в певному віці починаєш на себе і книгу пророка Іова (праведник, віру якого випробовував Бог, дозволяючи сатані насилати негаразди і хвороби. – Країна) “приміряти”. Коли життя випробовує, а ти подумки питаєш: за що? Намалював серію картин “Сім днів сотворення світу”. Потім випадково натрапив на ілюстрації до Старого Заповіту ні­мецького художника XVI століття Гольбейна. У них розмір – 4,5 на 6 сан­­тиметрів. Збільшив у 10 разів. У майстерні на стіну поміщалися 32 кар­тини на біблійні сюжети. Коли стояв на Майдані, зрозумів, що це – та сама матриця. Так з’явилася “Стіна” Майдану з 28 полотен.

Чи змінили ставлення до подій Революції гідності?

– Майдан був і лишається однією з найкрасивіших і найважливіших подій у моєму житті. Пощастило, що був учасником. Майдан змінив українців – навіть тих, кому це не подобається. Ми відчули свої межі – на що здатні. Я ніколи б не подумав, що прокидатимуся серед ночі і йтиму туди, де стріляють.

Так не буває – щоб одразу все вдалося. Французи ходили на барикади 200 років – там уже п’ята республіка. У нас – друга. А якщо рахувати УРСР, то третя.

Автор: УНІАН
Серію з 28 картин "Стіна" київський художник Матвій Вайсберг присвятив Революції гідності. Останнє полотно створив 8 березня 2014 року. "Стіну" виставляли у США, Німеччині, Грузії, Чехії, польському Сеймі
Серію з 28 картин “Стіна” київський художник Матвій Вайсберг присвятив Революції гідності. Останнє полотно створив 8 березня 2014 року. “Стіну” виставляли у США, Німеччині, Грузії, Чехії, польському Сеймі

Що вплинуло на створення картини “Небо над Беркінау”?

– Улітку цього року був у Польщі. Відвідав колишній нацистський концтабір Аушвіц. Виявилось, до такого візиту був неготовий. До нього неможливо підготуватись. Приміряв на себе фразу німецького філософа Теодора Адорно: “Чи може бути мистецтво після Аушвіца?” Корпус Беркінау побудували, щоб знищити 450 тисяч угорських євреїв. Перше, що відчув: тут не може бути пафосу. Це – машина утилізації.

Мали екскурсію. Молода полька точно й беземоційно розповідала подробиці. Зокрема, про те, як в’язні відправляли природні потреби. Звели кілька бараків, куди людина мала заходити на 30 секунд – двічі на день. Всередині – бетонна конструкція з круглими отворами. Верхню частину знімали і чистили руками. А особливою умовою було, щоб робили це представники інтелігенції.

Що вас приваблює у соцмережах?

– До Flickr (сервіс зберігання фотографій. – Країна) ставлюся як до можливості подивитися збоку на свою творчість. Кілька разів через соцмережі вдалося продати свої роботи.

Маю звичку до зворотного зв’язку. Видно, ще з того часу, як був вуличним художником. У середині 1980-х малював в Пале-Роялі (парк у Парижі, напроти північного крила Лувру. – Країна), на Новому Арбаті в Москві, в одеському саду, на київському Андріївському узвозі, на набережній кримського Коктебеля. Тоді самі створювали собі правила. Кого хотіли – малювали. Хотіли – брали гроші або, навпаки, віддавали. Робили те, що зараз назвали б перформансами й інсталяціями.

Що для вас успішність?

– Пишаюся тим, що “Стіну” з Майдану показували в польському Сеймі.

За якими критеріями визначаєте, що твір – вартісний?

– У ньому має бути чесність. Її завжди відчуваєш, коли дивишся на роботу. Колись замолоду читав книжку про науковців. Вони ставили запитання першому комп’ютеру. Одне з них: хто створює анекдоти? Спитали – і чекають на відповідь. Комп’ютер видає результат: “Експеримент завершений”. Машина не знала відповіді. Почуття гумору і все, що з ним пов’язано, – не царина автоматів. Якщо розгадати загадку мистецтва – воно стане непотрібне.

Є речі, які обурюють?

– Інертність киян останнім часом. За вікном моєї майстерні на вулиці Лук’янівській – будівництво. Отже, скоро від мене закриють небо. Малюю його з 1999-го. І не тому, що це – “моє” небо і “моя” майстерня. Хаотична забудова Києва – злочин. Численні багатоповерхівки, без дотримання планів, без згоди мешканців. Те саме – із Сінним ринком. Живу поряд. Намагаюся відстоювати ринок. Це – історія Києва, мусимо її зберегти. Коли на “Фейсбуку” починаю про це “волати” – відгукуються, ну, зо 30 людей. Нам це місто не треба?

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s