На конгрес української діаспори приїде найчисленніша делегація з … Росії

26 серпня 2017 р.

Напередодні 50-ї річниці діяльності Світового конгресу українців журналіст “ВЗ” поспілкувалася із  директором Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Іриною Ключковською.

Потягом трьох днів — 27, 28 і 29 серпня — Львів стане центром світового українства. У ці дні до міста з’їдуться представники українських діаспор із 39 країн — з нагоди 50-ї річниці діяльності Світового конгресу українців (СКУ). Дні української діаспори відбуватимуться на базі Національного університету «Львівська політехніка», а основні організаційні турботи взяв на себе колектив Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «ЛП». Напередодні масштабного дійства директор Інституту, заслужений працівник освіти, кандидат педагогічних наук, доцент, лауреат премії імені Ірини Калинець Ірина Ключковська (на фото) розповіла «ВЗ» про особливості цьогорічного форуму діаспорян.

– Пані Ірино, яка офіційна цифра кількості українців за кордоном і яка реальна?

– За межами України живе 20 мільйонів українців. Ця цифра оприлюднена на офіційному сайті Світового конгресу українців. Насправді, думаю, їх набагато більше. Є дані, що лише у Польщі зараз живе і працює 1 млн. 200 тисяч українців. Думаю, ця цифра реальна,  з огляду на великі потоки української студентської молоді, яка їде туди вчитися. Уже з’явилася нова хвиля — школярів, які їдуть вчитися у польські школи.  Хоча точно ніхто не підраховував реальної цифри, тенденція — до зростання.

– Чому конгрес з нагоди 50-річчя СКУ організовують саме у Львові?

– Світовий конгрес українців обрав Львів, бо ідентифікує його із Європою.  СКУ –  наші партнери вже понад десять років. Саме в нашому інституті відбувалися чотири величезні конгреси, на які приїжджали люди з сорока країн світу.  НУ “Львівська політехніка” — єдиний університет, який на системній основі працює з українцями світу.  У 2016 році ми підписали зі СКУ меморандум про спів- працю, який став своєрідним підсумком спільно пройденого шляху і визначив напрями подальшої роботи.

В Україні для святкувань обрали два міста — Київ і Львів. Те, що урочистості відбуватимуться і у Києві, тішить, бо є можливість участі  представників влади. Там відбудеться економічний форум, «парадна» подія у Мистецькому арсеналі за участю перших осіб держави. У Києві події почнуться 25−26 серпня. Але у Львові відбудуться наймасштабніші події.

– Чим цей конгрес важливий для України?

–  СКУ об’єднує українські громадські організації з 53 країн світу і є голосом 20-мільйонної української громади. Вони показали нам, як важливо мати консолідовану організацію, здатну поборювати внутрішні конфлікти. Це урок для політичних партій в Україні, для громадських організацій. Якщо організація не захищена, є великі ризики, що піддається чужим впливам. А це важливо, особливо в умовах гібридної війни. Маємо чимало прикладів, коли “русскій мір” входить у наші громадські організації і розвалює їх зсередини. Тому питання єдності залишається на порядку денному не тільки в Україні, а й в українській спільноті за кордоном.

– Українці з яких країн приїдуть на конгрес?

–  Підтвердили свою участь делегації з майже сорока країн світу. Не було дивним, що зголосилися приїхати  з Канади, США, Аргентини, з країн Європи (Франція, Німеччина, Бельгія). Там є давні діаспори, які мають столітні історії. Не  здивувалися, коли зголосилися українці з  країн, з яких раніше не приїжджали — Об’єднаних Арабських Еміратів, Південно-Африканської Республіки чи Туреччини. Здивувала велика кількість українців з Росії. Це буде найчисленніша делегація (кілька десятків осіб). Чому це дивно? На жаль, знаємо численні факти переслідувань, тиску на  українців Росії. Їм ще дозволяють танцювати і співати у фольклорних гуртках. Якщо йдеться про серйозніші речі, наприклад, про освіту, — це не толерується.  Озброювати людей інтелектуальними знаннями російській владі невигідно.

У 2009 році ОБСЄ провели моніторинг освітніх питань українців у Росії і росіян в Україні. Проаналізували, наприклад, кількість використаних бюджетних коштів на розвиток шкіл, випуск підручників. Виявилося, що Україна видавала мільярди гривень на утримання російських шкіл. А в Росії  — по нулях. Тільки після цього моніторингу ОБСЄ у Росії вийшов перший (і наразі останній) підручник української мови.

Представників української діаспори в Росії переслідують. Навіть боюся вам називати їхні прізвища. Можу назвати хіба що Віктора Гіржова — він очолював громадську організацію у Москві, виїхав після початку російської війни до України. Попри те, що його дружина і син у Росії, його самого в Росію не впустили.

Люди, які їдуть з Росії на наш конгрес, не один раз зверталися до нас із проханням не називати їхні прізвища, не фотографувати їх. В’їжджаючи в Україну, вони називають інші причини приїзду — родинні, професійні контакти.  Але не участь у Світовому конгресі українців, який у списку організацій, заборонених на території Російської Федерації. Розцінюю їх приїзд в Україну як акт громадянської мужності.

– Чи нема побоювань, що  російські діаспоряни пройшли обробку ФСБ і є “засланими козачками”?

– Відслідковувати такі речі – робота СБУ. Зі свого боку, робимо все можливе, щоб підтримати українську спільноту в Росії, не дати їм опинитися в ізоляції від світового українства та від України.

– Нинішня влада активно співпрацює з діаспорою. Про це свідчать кадрові призначення, зокрема, Наталії Яресько, яка працювала міністром фінансів України, Уляни Супрун, яка зараз є міністром охорони здоров’я. Однак діаспоряни в нашому уряді «не приживаються», проєвропейські реформи йдуть важко… Дається взнаки різниця менталітетів?

– Наталія Яресько і Уляна Супрун – приклади того, що залучати представників діаспори до роботи в державі — дуже ефективно. Обидвом довелося ламати опір системи і впроваджувати радикальні, не завжди популярні рішення. З одного боку, це легше робити людям з-поза системи, які бачили, як працюють інституції у розвинених демократіях. З іншого – вони говорять українською і щиро вболівають за успіх України. До речі, Уляна Супрун у рамках Світового конгресу українців започаткувала просто унікальний і надзвичайно успішний проект «Захист патріотів», який і зараз діє. Це передача натовських аптечок для наших воїнів, тренінги для лікарів, курси для бійців. Це дало можливість врятувати тисячі життів наших людей. Сподіваюся, на посаді міністра вона зможе реалізувати усе, що запланувала.

– Але чи дається взнаки різниця менталітетів? Як діаспора може нас навчити європейського світосприйняття, передати нам європейські цінності?

–  Про передачу менталітету не йдеться.  Їхнє завдання — передати свої уміння і знання нам та самим від нас збагатитися. Навіть наші трудові мігранти (а це від 4 до 7 мільйонів людей, які виїхали за період незалежності України), є цінним надбанням для України.

– Розкажіть про представників української діаспори в “екзотичних країнах”.  

– Українці виїхали у такі країни, як Південно-Африканська Республіка, Об’єд­нані Арабські Емірати, Нова Зеландія, Ісландія за різних обставин. Частина виїхала через особисті обставини – наприклад, одружилися з іноземцями. Але велика частина з них називають себе «експатами» (від expatriate – “ті, що виїхали з батьківщини”). Здобули у провідних університетах світу добру освіту і працюють там. Великим поштовхом для консолідації українців, які до того не були в жодній українській організації, стали події Революції Гідності, а потім війни з Росією. Цей «пусковий механізм» задіяв процес створення українських громад там, де їх раніше не було, а тепер вони об’єднують українців, які хочуть допомагати Україні.

Мало не щотижня отримуємо відомості про створення нової української школи. Недавно дві нові школи було створено у Норвегії, дві школи у Голландії, дві у Бельгії. Уже не кажу про Іспанію, Португалію, Грецію, де це все є.  Українська присутність у світі збільшується. З одного боку це добре, бо є таки можливість впливати на владу у країнах проживання.  Де є давня, сконсолідована громада (наприклад, у Канаді “наші люди” працюють в уряді),  вони мають можливість лобіювати українські питання. Це важливо зараз, коли стоїть питання санкцій проти Росії. Де громада слабша, і вони не мають сили впливати на уряди, там   організовують пікетування посольств, маніфестації, громадські акції. Люблю цитувати професора Римського університету «Ла Сапієнца»  Джованну Броджі: “Українська жінка в Італії робить більше, ніж усі дипломати разом узяті”. Кожен українець за кордоном, який себе ототожнює з Україною –  велика цінність для України.

– Є риса, яка вас дратує в українській діаспорі?

–  Думаю, це дратує не тільки мене: коли починаються повчання, мовляв, ви не так робите, ви такі-сякі… Таке є. Важливо, аби настало глибоке розуміння між нами. Вони повинні сприйняти нас з усіма нашими недоліками, а ми відповідно сприйняти їх. Коли буде таке  взаємне сприйняття, тоді  разом зможемо рухатися вперед.

Фото з особистого архіву Ірини Ключковської.

 

 

Розмовляла Юлія Ліщенко

 

 

 

Джерело: Високий замок online

 

 

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s