Остання «Республіка»: перше нормальне інтерв’ю з геніальним Андрієм Зоіним

28 серпня 2017 р.

Директор фестивалю «Республіка» – про соціальну активність музикантів (вона нульова), мерські амбіції (вони є) і кризу середнього віку (її немає).

Напередодні фестивалю «Республіка», що ось-ось прозвучить поміж мурами фортеці, пронесеться юними натовпами вулицями древнього Кам’янця-Подільського, виблискуючи на сонці струнами гітар та екранами смартфонів, нам вдалося вирвати із передсвяткового сум’яття засновника та ідейного натхненника фестивалю Андрія Захарка, в миру – Андрія Зоіна. Майбутній батько трьох дітей, культурний провідник, один із тих, хто емігрував, але повернувся, наповнювач міських бюджетів, Зоін поділився з нами своєю боротьбою, відкрив сакральні смисли, розповів усю правду та оголосив про зміну формату фестивалю «Республіка».

 

  • Представся, будь ласка, нашим читачам, хто ти, ким себе відчуваєш у цьому світі?

Ким я відчуваю себе? Драконом?

 

 Андрій Зоін

 

  • Уяви, що на землю прилетіли інопланетяни, вночі десь спустилися до фортеці, на другий день по завершенню фестивалю «Республіка», і от ти стоїш посеред поля, на якому сцена стояла, скрізь порожньо, нікого немає, ти вже нікому не потрібен, стоїш і збираєш в чорний сміттєвий пакет сміття, прилетіли інопланетяни, сіли на поле, вийшли з тарілки і питають тебе: ти хто? Що ти їм скажеш у той момент?

Якшо я побачу переважаючу силу інопланетян, то втечу або прикинусь мертвим.

 

  • Якшо їх очолить Елвіс Преслі чи Девід Боуї, той, кого ти не боїшся, кому ти хотів би відкритися? Ти ж захочеш придати собі значущості? Скажеш: я – організатор найкращого фестивалю в найкращій країні на планеті? Чи може скажеш: я – батько найкращого сина на планеті! Бо не всі ж тебе знать, Елвіс Преслі не знає, половина читачів не знає. Як ти себе ідентифікуєш? Організатор фестивалю? Мураліст? Друг Павла Нечитайла? (прим. авт.: археолог, музикант гуртів Zapaska та «Пропала грамота», поет з Камянця-Подільського, друг дитинства Зоіна) Чи може щось більше?

Я – Андрій Зоїн з Камянця-Подільського, організатор-мураліст фестивалю «Республіка», друг Павла Нечитайла. Так?

 

 

  • Так. І все?

А що ше треба?

 

  • Ти колись, кажуть, грав у гурті «Мотор’ролла». Чого пішов із групи?

Бо вже слухав Portishead і Moloko, це був 1999 рік, а я проповідував теорію, що якщо хочеш стати рок-зіркою, то треба переїздити у Київ, я переїхав, а вони нє.

 

  • Як тебе прийняв Київ? 

Прийняв, як і любу ліміту в ті роки. Поселились на Оболоні з іншими лузерами тих часів – «ТНМК», «Океан Ельзи», – зустрічались вночі на базарі, купували пиріжки і пельмені

в бабок, але вони були більш успішні, бо виступали за гроші. Ми ж купили клавішу на трьох і з нею поїхали в Київ: один писав пісні для «Території А», інший був чиїмось імпресаріо, а я був не такий талановитий, то рубав дрова на Оболоні в ресторані «Білий Папуга» – професія називалася «помощнік шашличніка».

Дрова я рубав 2 тижні, в мене виросли лапи, як у мавпи, потім мені подзвонили з дирекції фестивалю «Червона Рута» і спитали: «Ти знаєш Лілю Пустовіт?». Я сказав, що знаю, а вони тоді кажуть: «То беремо тебе на роботу, менеджером по стилістиці, будеш головним по одягу, коротше, вдягати всіх». Так я став працювати на «Червону Руту».

 

 

  • Що тобі дала «Червона рута?» Пам’ятаю, мій товариш колись виграв «Червону руту» як бард, то його в нагороду запросили на корпоративку львівського інституту фізкультури, він мене взяв гітару нести, бо ми були голодні і спраглі до пригод.

Завдяки «Червоній Руті» я вивчив українську мову, бо там було заборонено розмовляти російською. Я пішов у гуртожиток інституту, де дизайнери вчились, і набрав собі п’ять працівниць. Усі вони стали дуже відомими, звичайно, шо завдяки мені, бо я перший побачив в них ту іскру: Сніжана Нех, зараз взуття та сумки робить, дуже дорогі; Альона Олійник, шмот для зірок естради… За тиждень я знайшов два партнера: «Антей Спорт» з брендом O’Neill і перукарні дочки Мороза. Я – батько вітчизняного фандрайзингу! Почав фандрайзити з 1999 року! Мені підняли зарплату до 100 баксів.

Потім я створив гурт «ГДР», і ми пройшли у фінал «Рути». Тут раптом моя дівчина сказала, що вона також із подругою хотіла би поїхати затусити, то я створив і для них гурт «Дев’ятий снайпер», і вони також пройшли у фінал. Ми всі поїхали на фестиваль. Думаю, зайве казати, що обидва ці гурти зайняли призові місця в своїх жанрах тому, що я дійсно дуже талановита людина. Все, до чого торкаюся, перетворюю на золото.

 

гурт ГДР

 

Далі «Рута» пройшла, і всіх звільнили. Але мені подзвонили з O’Neill и сказали: ви так гарно нас підписали на фестиваль, що ми бачимо ваші неординарні здібності і хочемо запропонувати вам роботу. Доручили піарити магазин лиж та сноубордів на Хрещатику. Але через рік мені набридло. Я якраз грав ейсід джаз у Еріка в «Аль Капоне», з Ромою Драбиною, клавішником «Плачу Єремії», барабанщиком Kozak System і ще кимось. Вони грали джаз, але хотіли шось більш модне, то ж я приходив, ставив на табуретку Technics, і це вже був ейсід-джаз. Там ще Олексій Горбунов (прим. авт. – актор, бард) часто на дерев’яній гітарі грав. Аж раптом подзвонив мій старий знайомий з Мадриду і сказав їхати до нього жити, бо там чудово і не треба документи. То я і поїхав туди, ну, ясно, що він всіх обманув, йому там просто було скучно. Але і я поїхав туди не як людина, не з дрелькою та молотком в чемодані, а з Technics’ом і пластинками.

 

Орендували би агіт-потяг і їздили по всяких райцентрах і селах, співаючи і агітуючи не бути лохом.

 

  • І що, вийшов на площу і сказав «привіт, я діджей із Києва», і одразу був «зметений» фанатами Реала?

На яку площу! Мене ж там зустрів друг, каже «я зняв тобі квартирку недалеко від центра Мадриду». І ось я сів в автобус, який привіз мене в місто-пригород, типу як Бровари. Брехун, коротше, казковий.

 

  • Доля тебе, бачу, вела за руку по життю… Ось подумав: ти ж ніби панком все життя був, як ти з електронікою познайомився?

Почув Portishead і поміняв віру. Потім, я ж на «Казантип» з 97-го року їздив. Ще коли там жодного модного киянина не було, я вже туди привіз 15 чоловік з Кам’янця. Ми розбили табір і підняли стяги: жовто- блакитний, червоно-чорний і англійський.

 

 

  • Воно-то так, але ж то 90-ті, то зараз зайшов в ютуб на самовчитель і ти вже музикант, а тоді ж треба було десь вчитися кнопки крутити. Хто твій тренер був?

Ніхто! Так а що там складного – крути вініл і підбирай на вухо ритм, там практика все, це потім кнопки почались: забив цифру 128 – і вже герой-діджей. Я олдскульний діджей, тільки вініл.

 

  • Тобто, ти ненавидиш цих теперішніх «не вінілових» тіпа діджеїв, шо тиснуть кнопки та й все?

Ну, не ненавиджу. Але звичайно, що поважаєш менше, ніж людей, які грають з вініла на Technics’ах. Це своя релігія з власними ритуалами.

 

Ті, хто в нас займається музикою, не активні в соціальному плані, як це не дивно, тому і нема сильних гуртів, лідерів якихось, типу Боно чи Manu Chao.

 

  • Яке у тебе було сценічне імя?

Намагався вигадати якусь цікаву штуку. Був спочатку ZARKASLAVA, а потім Зоін. Але ні те, ні інше іспанці не могли нормально вимовляти. У мене, до речі, є фоточки з іспанських діджейських журналів зі мною.

 

  • Після 10 років в Іспанії вирішив повернутися?

Стало менше грошей: криза, будівельний крах-бульбашка, всі раби іпотеки, закрили половину клубів, з’явилися псевдодіджеї, які за копійку грають із флешки, впали зарплати, народився син, я не хотів працювати вночі, а вдень спати, бо втрачаєш цікаві моменти з його життя, захотілося додому.

 

 

  • І ось ти повернувся в Україну, якраз відгриміла Помаранчева революція, новий світ, нові надії, у тебе на руках жінка і син, в кишені останніх 20 євро, ти їдеш до мами в Кам’янець, дивишся на фортецю і кажеш: «Си на місці цьому республіка постане»?

Та в мене була купа грошей, які останні 20 євро?!

 

  • Ну, це тепер тільки твоє слово проти мого.

Відкрив рок-клуб «Матадор», літературне кафе, магазин хенд-мейду.

 

  • «Матадор» – то ти назву з мадридського клубу «вкрав»?

Взяв, так. І не тільки назву, а все: і лого, і правила. Там можна було танцювати на стільцях, на столах, ніхто не брав гроші за розбитий бокал, якщо в тебе впало пиво –наливали нове. Все для людей, ніякого жлобства. Там грали, напевно, всі існуючі гурти: від «Димної Суміші» до Сансея.

 

  • То ж ти подумав: чого б їх всіх разом на фесті не зібрати?

Ні, після Іспанії був революційний протестний дух, хотілось шось робити, соціалку якусь. Фест придумався як проект-толока: зібралися, пограли, заробили грошей, подумали, на що в місті їх витратити. Думаю, що це геніальна ідея, але в нас музиканти дуже далекі від соціальної активності і протестного руху. От уяви собі, якщо б музиканти утворили профспілку чи корпоративний фонд, гроші з якого витрачали би на розвиток чогось. Приїхали на фест 100 гуртів, пограли безкоштовно, відбили апарат, витрати, а те, що залишилось – комісія з музикантів вирішувала би, на що тратити. Це чудово, ти не залежиш від влади, від бізнесу, корпорацій та їх грошей, тютюнових та алкокомпаній.

 

Всі, хто намагаються робити фестивалі в малих містах, то святі люди, блаженні.

 

  • Вдалося тобі реалізувати цей задум на першій «Республіці»?

Якщо брати до уваги, що ми намалювали 50 муралів за гроші фестивалю, то так. Але тільки музиканти тут були ні при чому, бо майже всі грали за гроші, їм байдуже це все.

 

  • Можливо, ти просто ідеаліст, а вони – реалісти? Або у тебе є гроші на життя і фестиваль для тебе дійсно може бути соціальною віддушиною, а для них – це спосіб заробити на життя?  

Тобто, всі ті гурти, які отримують по 100.000, вмирають від голоду? Я думаю, витратити 5-6 годин на рік для такої справи – круто. Це міг би бути прецедент світового рівня! Ми ж всі захоплюємось Manu Chao, який дав безкоштовний концерт для якогось індіанського племені в Бразилії, чи якимись хіпарями, які роблять фестиваль, а гроші тратять на кашалотів, і там дуже престижно грати.

 

  • Ок, ти кажеш «прецедент світового рівня». А ось уяви, що всі зіграли безкоштовно, заробили суму «n». Якби ти одноособово приймав рішення, на що б ти її потратив?

На децентралізацію культури, орендували би агіт-потяг і їздили по всяких райцентрах і селах, співаючи і агітуючи не бути лохом.

 

  • А чим, на твою думку, можна загітувати середньостатистичну людину з райцентру не бути «лохом»? Як приїхати в райцентр і залишити там частинку культури, посадити зерно, а не пронести сум’яття легким вітерцем?

Я вірю, що до кожної людини є підхід. Проте, насправді достатньо, щоб ми торкнули одну, але діючу людину, і вона потім переверне місто – от як я, наприклад.

 

 

  • Добре, ось була у тебе перша «Республіка», була ідея зібрати гурти, які б грали безкоштовно, а гроші вкласти у просвітництво. Хоч хтось із потенційних хедлайнерів погодився зіграти безкоштовно?

Ні.

 

  • Тобто, ти всім пропонував і абсолютно всі морознулися? А що казали? Думаю, там же була якась типова відповідь?

Звичайна відмазка: «Чоловіче, я-то з радістю, але мої музиканти мене не зрозуміють, їм дітей годувати!». Нібито мені не потрібно дітей годувати. Вони не зрозуміли на рівні пояснення, що таке соціальний проект, профспілка, корпоративний фонд. От пройшло 7 років, Майдан, купа волонтерів, проекти, міські ініціативи, десь ще років зо 5, і я сподіваюсь, що може вони і почнуть розуміти потроху. Ті, хто в нас займається музикою, не активні в соціальному плані, як це не дивно, тому і нема сильних гуртів, лідерів якихось, типу Боно чи Manu Chao.

 

Мені «Аква Віта» актуальніше за The Prodigy.

 

  • А як же Вакарчук? Не звертався до Вакарчука з такою ініціативою, він же наш Боно і Тарас Шевченко сучасний.

Вакарчук сам має розуміти, що якщо зараз от якнайшвидше він не скоїть шось цікаве, не зіграє в якомусь переході для бомжів, не засмажить паперову сардельку з ними, не спасе жирафу в Африці, не зіграє концерт у Чорнобилі, то його популярність піде на спад.

 

  • Вже який рік у тебе фест? Ось на фестиваль «Захід» приїздили Editors. А тобі «зірки» не потрібні? 

Ми не комерційний фестиваль, і в нас інші цілі та завдання. Ми вчимо молодь, місцевих жителів, наближаємо до Європи, творимо проекти для міста. Ми робимо дешеві квитки, щоб будь-яка людина могла зайти. А якби я хотів возити зірок, я б робив фестиваль в Києві чи в полі. У Києві в людей є гроші, і там знаходяться всі партнери, а в полі можна зібрати хоч 100 000 людей і нормально продавати квитки, пиво і фудкорти. В маленькому ж місті ти нічого такого не зробиш, партнерам не цікаві маленькі міста, гроші за фудкорти на збереш, бо всі їдять в кафе і в магазинах, на фест більше 5000-6000 людей не влізе, тому в нас місія просвітницька, як в Ісуса Христа, нести справжні цінності до людей. Всі, хто намагаються робити фестивалі в малих містах, то святі люди, блаженні.

 

 

  • Але Ісус вмер, щоб його почули, а ти, виходить, Дон Кіхот якийсь, схожий на людину, що стоїть з рибою і хлібом посеред фудкортів і намагається впихнути ту рибу хіпстерам. В чому ти вбачаєш своє воскресіння, що б привернуло увагу?

Привернути увагу до чого? Поки ми спілкуємось, у мене по одному дзвінку в хвилину, я б хотів відвернути увагу.

 

  • Добре, ось ти зробив фест аж в 2011 році, тепер вже 2017, що для тебе змінилося за ці 7 років? Ти ще не втомився?

Втомився. Але боротьба не буває легкою.

 

  • Ти хотів би ввійти в історію?

Мені плювати на історію і на моє місце в історії. Я б хотів поїхати літом в Аргентину, наприклад. Це мене більше цікавить.

 

  • Кажуть, Гітлер десь туди поїхав. Але тільки як увійшов в історію. От деякі орги постійно кажуть, що у них кожен фестиваль – збитковий, проте вперто продовжують займатися цим бізнесом. Ти ось заявляєш відверто, що це для тебе не бізнес. Ти отримував прибутки від фесту?

Якось же ми намалювали 50 стін в Кам’янці. Але тут немає чого дивуватися, фестивалі можуть бути збитковими, це ресурс: сам фестиваль збитковий, проте завдяки йому ти протягом року маєш роботу чи пропозиції, або спільні з кимось проекти, знайомства. Профіт завжди є.

 

  • Зі скількох чоловік у 2011 році складалася твоя команда?

Із двох.

 

  • А зараз, за 7 років, скільки вас?

Три.

 

  • Тобто, за 7 років ти знайшов лише одного однодумця? Це тебе не лякає?

Це так у всіх фестів, в деяких навіть і такого нема, вони ще моїх позичають (сміється).

 

  • Воно-то так, але решта фестів, в принципі, намагаються гроші заробляти та й все, команди у них волонтерські, люди по приколу раз до них прийдуть, а вдруге волонтерити не дуже хочеться, бо ж виконавці одні й ті самі, в основному. А ти намагаєшся закласти ідейний посил, місію культурну. Виходить, що або ти не можеш її донести до людей, або їм то байдуже?

Чого не можу? Можу! Я думаю, в Україні нема жодного фестивалю з такою грантовою історією, як в нас, тому все ок, всі нашу роботу бачать і цінують. Можливо, ГогольFest має більшу, бо вони не такі агресивні, як ми, і вони в Києві, що спрощує трохи все.

 

Якщо ти в тусі – ти граєш скрізь і про тебе пишуть, якщо ні – то нафіг твій талант нікому не треба. Майже все вирішують знайомства.

 

  • Але чому тоді за ці роки навколо тебе не згуртувалася величезна команда ініціативних, небайдужих хороших людей, хоча б 12, як в Ісуса? Я не звинувачую, а копирсаюсь в тобі просто. Можливо, і відповіді тут очевидні, але ж у тебе можуть бути якісь свої, неочікувані висновки.

Згуртувалися, але половина з них вже працює в Києві, пташенята навчились і вилетіли з гнізда! Як ти це собі уявляєш? Вони ж всі не місцеві, в місті немає нікого, ну, сміття підмести там, чи постерегти щось – то можна такого працівника знайти і тут. Молодь шукає пригод, в гіршому випадку – в Києві, в кращому – десь в Нью-Йорку чи Амстердамі, це плинність життєва, і це нормально.

 

  • Можливо, ти просто боїшся розвитку, боїшся масштабів, відповідальності? Запросити когось, актуальнішого за «Аква Віта», хоча б The Prodigy? 

Тобі б математику вчити чи ціни взнати на артистів чи сцени. The Prodigy, напевно, коштують десь під $200 000. А мені «Аква Віта» актуальніше за The Prodigy. І тих, і тих я слухав у 97-ому. Взагалі, для мене на фестивалях маленькі сцени найцікавіші. Головні – то для продажу квитків. У Кам’янці «Аква Віта» актуальніша за The Prodigy.

 

 

  • Так ти робиш фест для жителів Кам’янця чи для України?

Для жителів Кам’янця, звичайно. Ми вже про це говорили. Ми їх вчимо і виховуємо. Ти кидаєш їм живця – «Аква Віту», – і поки вони її чекають, ще послухають Small Depo і Krobak. Це довготривалий процес.

 

  • Та скільки там жителів Кам’янця, ти вже їх 6 років виховуєш, може, пора трішки на інші масштаби глянути? От я читав сьогодні пост Галаневича з «ДахаБрахи», він писав про канадські фести, що один обслуговує 1000 волонтерів, інший – 10 000. А у тебе, виходить, 3 людини на собі все тягнуть. То ви герої якісь?

Звичайно, я вже казав, всі орги – то герої, а всі музиканти мають скинутися нам грошима і поставити пам’ятник із чистого золота на Хрещатику.

 

В нас 20-30% гуртів, які я вибираю на свій смак – каприз, мені сподобалось і пофіг, що їх ніхто не знає.

 

  • Ти ж розумієш, що в першу ж ніч той пам’ятник вкрадуть і поріжуть на монети? Ніякої поваги.

Ну, з мармуру, то вже не суть важливо. Має бути поклоніння і повага. Інакше буде, як у Європі, де на фестах грають по 5-10% локальних гуртів, а інші – іноземні.

 

  • Виходить, що жителі Кам’янця до вас байдужі, жителі Здолбунова про вас не знають. Знають тільки в Києві, але ви працюєте для Кам’янця.

Всі про нас знають. Ми ж бачимо, де і скільки продається квитків. Їдуть і з Харкова, і з Чернігова, і з Ужгорода, і з Одеси. Бо Кам’янець – то місце сили.

 

  • Де у вас найбільше квитків купують?

Київ, Кам’янець, Хмельницький, Черкаси, Львів, Харків.

 

  • А ти любиш людей? 

Дуже люблю. Мені цікаво з ними.

 

  • Життя насичене?

Звичайно. Цікаве і насичене. Особливо, зараз в Україні.

 

  • У тебе була криза середнього віку?

Не було. І не буде. Я завжди роблю те, що мені подобається. Не встаю на роботу о 6 ранку і не маю начальників.

 

  • Думаєш, криза тільки через це? Можливо, тебе от шкребло, що ти так і не став рок-зіркою?

Я досяг максимуму своїх можливостей в музиці, я грав перед натовпом в 100 000 і розігрівав Metallica, багато хто в Україні може таке сказати? Думаю, що чоловік 10.

 

 

  • Це з «Мотор’ролла» в Києві?

Так, в 1997 на «Червоній Руті» в Києві на Майдані і в 1999-му, на стадіоні в Києві. Треба просто не займатися тим, до чого не маєш хисту, як багато музикантів. Я зрозумів, що є купа більш талановитих людей, ніж я, і треба дати їм дорогу.

 

  • А кому ти дав дорогу? Кого з українських музикантів ти можеш сміливо назвати талановитішим за себе?

Всіх, напевно, якшо їм подобається годинами перебирати струни, то вони талановитіші за мене, бо мені це набридає.

 

  • Може ти ще й випивав з Metallica? Розкажи-но!

Ні, не випивав. Я такого не люблю, бігти до зірок, фоткатись і виставляти кудись, чи пити з ними, для чого? Це шо, мої друзі, чи їм цікаво зі мною? Я вихована людина і не хочу ставити в незручне становище інших. Мені цікавіше випити в Кам’янці з Кащеєм чи з Фітілем, з тими, з ким я виріс і з ким мені цікаво, хоча їх ніхто і не знає.

Я можу тобі розповісти, як зірками стають вільні люди і чому наші не можуть, бо я жив тривалий час із такими зірками. Що таке зірковість? Це ввійти в ту чи іншу тусовку, закриту чи відкриту. Якщо ти в тусі – ти граєш скрізь і про тебе пишуть, якщо ні – то нафіг твій талант нікому не треба. Майже все вирішують знайомства.

 

Я придумав проект «Битва конфесій»: ставимо сцену, і там грають гурти від різних церков – католики, баптисти, крішнаїти, православні.

 

  • «Один в Каное» в якій тусовці?

От, якраз мав про них сказати. Вони виключення, бо геніальний гурт. Але таких, як вони, більше немає. Решта має постійно десь торгувати обличчям.

 

  • Ти стверджуєш, що пробиваються тусовками, але ж тоді ти і сам ведешся на це, бо запрошуєш популярних, а як гурту поза усіма тусовками попасти до тебе на фест, якщо це не «Один в Каное»?

Ти маєш читати мої інтерв’ю, в яких я якраз даю відповідь на це питання. В нас 20-30% гуртів, які я вибираю на свій смак – каприз, мені сподобалось і пофіг, що їх ніхто не знає.

 

  • Так а який тоді сенс, що ти береш невідому групу поза тусовкою на фест, ставиш її десь вдень, коли під сценою 23 людини, потім вони їдуть, не влазять в тусовку, і що? Що їм це дає?

Ну, чого, Latexfauna, «её», Jinjer, Dakooka, Паліну Республіку ми не ставили вдень, декого ми взагалі ставили в прайм-тайм в 23.00. У нас немає такого, що якщо ти невідомий, то ти граєш вдень, це ідіотизм. Ми ставимо, враховуючи тих, хто грає на інших сценах.

 

 

  • І що далі? Розкажи молодому гурту, як жити далі після виступу на фестивалі «Республіка»? Як цю приємність розвинути у перемогу?

Запитай про це у них. По-перше, там повно ЗМІ, і людей, і фото, відео. Якщо гурт наполегливий і не «випадковий пасажир», то свою дорогу знайдуть. Всі ті, кого я назвав, не загубились же. Плюс ми робимо концерти тим, хто нам подобається, і «Республіка» не єдиний наш фест.

 

  • Вважаєш їх успіх своєю заслугою?

Ні, так не можна вважати, вважаю, що маю смак і дар передбачення.

 

  • Але куди далі розвиватися? От ті ж «Один в Каное» чи «Vivienne Mort» мають солд-аути у великих містах, їх пісні знають і люблять, але ж у 40-мільйонній країні немає ані майданчиків, ані слухачів, насправді, бо слухача не виховали чомусь нормально. Це ж така безвихідь невеличка, так? Куди далі розвиватися гуртам?

Та завжди є куди, завжди можна слухати своє серце. А можна просто подивитися, куди і як розвиваються гурти закордоном, щоб не вигадувати велосипед. У світі є стільки країн, стільки цікавих гуртів, стільки цікавих ходів для розвитку. «Один в каное» просто робили хіти, а от про Vivienne Mort я також часто думаю, що б я робив на їх місті, бо, здається, що вони вже досягли стелі, і от, як на мене, зараз їм треба перестати писати сумні пісні і робити так, як колись робив гурт Moloko, мій любимий і геніальний – співав круті пісні, але не думи чи балади, а різні, послухай. У Vivienne Mort є все для цього – харизматична вокалістка і геніальні музиканти. Але, звичайно, це моя суб’єктивна думка, бо я просто хочу колись танцювати під Vivienne Mort.

 

  • У нас півкраїни книжок не читає, в кіно не ходить, не меломани. Чи ні? Замкнене коло. Як його розірвати, у тебе є рецепт? Треба рок на ТБ масово транслювати?

Це все пережиток СРСР, люди не звикли до нормальної музики, в нас же всіх лякали роком та джазом. Але я не кажу, що рок – це панацея. Треба адекватних людей на пости на ТБ, радіо, журнали.

 

  • А оці ЗМІ нові теперішні, Karabas Live, LiRoom, Comma, Muzmapa – це адекватні люди?

Я думаю, що адекватні, але молоді. У них вузька цільова аудиторія, немає базису.

 

 

  • Якби ти якогось виконавця розкручувати взявся, ким би ти хотів зайнятися з українських?

Ніким, бо не знаю, як це монетизувати. По дружбі я і так це роблю, а на серйозному рівні треба знання і бажання, в мене їх немає.

 

  • Але якщо без монетизації, на твою думку, є зараз в Україні персона, яку варто розкрутити, така особистість яскрава, важлива, що могла б стати кумиром мільйонів, як Леннон чи Моррісон?

Ну, Леннон чи Моррісон, це порівняння не підходить, то були часи хіппі і наркотиків, зараз такі герої, напевно, не будуть цікавити це покоління, але я не знаю, хто зараз така особистість. Як на мене, багато суррогатних виконавців, яким не віриш, які приходять в джинсах, приносять на вішаках «сценічний образ», вдягають його, грають на сцені якогось героя, чорт його знає з якої опери чи планети, потім знімають костюм і йдуть пити пиво, чи взагалі смузі, бо ЗОЖ. Я не бачу якоїсь особистості, яка б співала так, як жила, на 100%. Каданов, можливо, йому вірю. Dakooka, можливо. Як на мене, така людина має бути трохи божевільною, в хорошому сенсі.

 

Бути мером Кам’янця не хочу, цікавить якесь село, яке можна швидко вивести в люди.

 

  • Повертаючись до фестивалю: скажи, чи не хотіли б ви скооперуватися з церквою якось, щоб кращим чином наставляти молодь на правильний шлях? Може би церква проспонсорувала привоз якогось артиста, Мадонну, наприклад? І який би патріархат ти хотів би бачити на ваших афішах?

Хороше запитання! Звичайно, що хотів би, я придумав проект «Битва конфесій»: ставимо сцену, і там грають гурти від різних церков – католики, баптисти, крішнаїти, православні; хто цікавіший, хто відчуває дух молоді, до кого піти?! Я думаю, це чудовий проект, бачив навіть пару важких протестанських гуртів. Я на минулому фесті хотів це зробити, вів навіть перемовини, але церкви ше не готові, тобто вони «за», і радять гурти, але хочуть, щоб я сам їх привозив за свої кошти, а це не чесно.

 

  • Ти прямо з церквами вів перемовини? З якими саме? Можеш просто конфесії назвати.

З католиками і протестантами. Тими, хто має гарні рок-гурти. Католики запропонували польський гурт «Католицький фронт». У православних ніби немає рок-гуртів, хіба «Ансамбль Христа Спасителя и Мать сыра земля».

 

  • Запросив би «Хамерман Знищує Віруси» як міжконфесійну групу? Вони ж, зрештою, також досить релігійні.

Звичайно, вони ж будуть і цього року в нас.

 

 

  • Ти міг би вийти на сцену «Республіки» голим?

Ні. Я не клоун. Не люблю клоунів, вони не смішні, і КВК не люблю, і 95-й квартал, хай вони ходять голими.

 

  • Але ж ти намагаєшся бути смішним, хіба ні? Зоін – це ж такий собі хамовитий веселун.

Це самоіронія, це нормальна річ. А виходити голим – це вже якась безвихідь.

 

  • А натовпом хотів би керувати?

Я хотів би, щоб мене сильно не напрягали, тому не хотів би.

 

  • Але ось так вийти на сцену фесту, після хеда, і щось сказати багатотисячному натовпу. Що би ти їм сказав, якби знав, що вони послухають?

«Все, канцерт акончен, пішли ка ви всі нафіг звідсіля». Жартую, я не люблю увагу, тому я б подивився, як хтось там шось скаже за мене.

 

  • Та годі! Ось стоїть 10 тисяч, вони можуть піти дали переворот в місті зробити, можуть з каньйону пригнути, а ти знімеш це на відео, що завгодно. Що, тобі не цікаво? Не скористаєшся таким моментом? Хоча би взяти з них обіцянку приїхати на фест наступного року?

Ти мене бачив хоч раз на сцені фесту? Чи селфі з зірками? Навіщо воно мені треба?

 

  • А навіщо тобі фестиваль треба?

Бо я коли був малий – фестів не було. Я радію, що можу його зробити для сучасної молоді.

 

 

  • Думаєш, вони їй треба, фести – молоді?

Звичайно. А книжки, фільми треба? Це суцільне щастя. Ти просто вже старий пес, то тебе не цікавить нічого.

 

  • А що вони роблять у тебе на фесті, реально пруться від «Жадан і Собаки», як ти перся від Portishead?

Я думаю – так. Я сам прусь.

 

  • Не думав, що з тобою далі буде?

Вапше чи взагалі?

 

  • Вапше і взагалі – це ж одне й те саме. Вапше.

Вапше ще не знаю, може мером стану, може не стану, ось зараз порадив створити в Хмельницькому фестивальну агенцію з офісом зі скла, прозорим, в центрі, щоб працювати в ній. І щоб люди бачили, що ми там працюємо, а не в карти граємо.

 

  • Коли станеш мером Кам’янця, який перший проект реалізуєш?

Ні, Кам’янця не хочу, цікавить якесь село, яке можна швидко вивести в люди.

 

  • Підібрав уже собі таке село?

Ще поки не до того. Але є пару сіл на Дністрі, де кілька моїх знайомих купили житло, тобто вже більшість голосів забезпечена.

P.S.

Слухай, Сергію, а давай напишемо, що це буде останній фестиваль «Республіка»?

 

  • Чому? Таки втомився?

Ні, якраз навпаки, Кам’янець надихає. Фест потрібно розвивати, але його обмежує локація, адже вона не вміщує більше 3000 людей. А хочеться яскравих вогнів, геніальних хедлайнерів і захвату в очах десятків тисяч. Стара матриця вичерпала себе: ми створили один з найкращих фестивалів у країні, проводили його протягом 7 років, намалювали 50 муралів у спальниках, створили маршрути – пора нести нашу свічу в нові оселі – їх ще чимало прагне світла просвітництва. Звісно, повністю покинути фортецю неможливо – ми залишимо там сцену чи дві, там буде стояти замок володаря, мій замок. Все по класичним схемам розвитку імперій.

 

  • Що ж, в добру путь! Покажи їм усім, створи шоу, якого ще не бачив світ.

А поки – оголошую Останню Республіку!

 

 

 

 

 

 

Розмовляв Сергій Боричевський

 

 

 

Джерело: Культпростір

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s