Потрібно довіряти своїй інтуїції, – інтерв’ю спеціаліста з особистого розвитку

10 серпня 2017 р.

Доктор Ефрат Голдратт-Ашлаг під час проведення воркшопу у Києво-Могилянській бізнес-школі

Донька всесвітньо відомого автора Теорії обмежень розповіла, як досягти задоволення у житті.

Нещодавно у Києво-Могилянській бізнес-школі більше сотні людей зібралися для того, щоби пройти воркшопом доньки всесвітньо відомого бізнес-гуру Еліяху Голдратта – Ефрат Голдратт-Ашлаг.

Серед них були бізнесмени, науковці, політики, які охоче приймали участь у тому, що відбувалося, протягом усього семінару, хоча декому з них, певно, було непросто викроїти цілий день для таких занять. Адже на них йшлося про те, як жити повноцінним життям.

На початку семінару Голдратт-Ашлаг одразу визначила, що задоволення – це досягнення результату. І хоча твердження це не безсумнівне, аудиторія охоче прослухала семінар, заснований на її методі, що називається Діамант. В його основі лежить Теорія обмежень, яку батько доповідачки успішно використовував для того, щоби примножувати прибутки корпорацій світового рівня.

Лінивих людей немає, є лише невмотивовані. Покращувати все і одразу не потрібно. Про ці та інші підходи до особистого розвитку та управління людськими ресурсами після воркшопу Голдратт-Ашлаг розповіла НВ Бізнес.

– Я думаю, що багато хто з наших читачів, особливо тих, хто навчався у бізнес-школах, знають про вашого батька і вашу співпрацю з ним. Та я знаю, що у вас є ваш власний метод. Чого він допомагає досягти?

– Багато людей, що знають про Теорію обмежень, також знають, яким чином вона застосовується в бізнесі, – на виробництві, в управлінні проектами, в дистрибуції. Нещодавно її стали використовувати у державному управлінні. Але менше знають, що ті ж самі принципи та ідеї можна використовувати для особистого розвитку. І саме цим я й цікавлюсь, – це такий же підхід, але він застосовується в психології.

– А як конкретно він працює? Допомагає досягти мети, щастя чи ще чогось?

– Людям подобається думати власною головою. Вони хочуть самостійно обирати правильну кар’єру, навчатися тому, як краще підготуватися до нових обставин, зрозуміти що саме вони роблять добре, що їм подобається, і що найкраще пасуватиме їх особистості.

Та коли вони починають думати про це, в голові починає роїтися безліч думок. Через це багато хто доходить висновку, що це складно і вирішують, що про це краще подумати наступного дня. Потім приходить завтра і нічого не змінюється.

Лінивих людей немає. Є невмотивовані

Тому я намагаюся розробити прості і логічні вправи, які дозволяють зробити правильне кар’єрне рішення. Адже люди хочуть досягти задоволення від життя.

– Про що саме йдеться? Про професію? Навички для розвитку…

– Все залежить від того, що є найслабшою ланкою. В Теорії обмежень ми розглядаємо проблему, як послідовність ланок. Деякі з них слабші за решту. Для того, щоби зміцнити весь ланцюг, не потрібно посилювати кожну з ланок, достатньо попрацювати із найслабшою.

Для когось найслабша ланка в тому, що вони не знають своїх талантів. Але вони мають добру інтуїцію і розуміються на решті питань. Інші люди добре усвідомлюють свої сильні сторони, та не впевнені у тому, яким чином їх краще використати. Це їх слабкість і саме на цьому потрібно фокусуватися.

– А чи можна використовувати цей підхід для управління бізнесом?

– Спочатку я була дуже здивована, коли побачила, що моїм підходом цікавляться представники бізнесу. Більшість людей, що приходять на мої семінари, –  це саме підприємці.

Дехто з них запитує: «Я успішний, багато заробляю, але мені чогось бракує. Чого саме?» Вони приходять на семінар не для того, щоб дізнатися, як більше заробити, а з’ясувати, що зробити, аби жити повноцінним життям.

–  І чого їм не вистачає?

­– Кожен мусить вирішувати це самостійно. В мене є багато прикладів, коли успішні бізнесмени кажуть, що це того варто, – узяти вихідний і подумати про себе.

– Можливо ви наведете якісь приклади, коли це допомогло змінити життя або кар’єру.

– Мені дуже подобаються історії, коли люди звертаються до мене, і просять допомогти змінити кар’єру через те, бо вони нещасливі на роботі. А зрештою доходять висновку, що помилилися. Адже виявляється, що роботу, кар’єру і компанію людина обрала правильно, потрібно було лише дещо змінити. Наприклад, переглянути список службових обов’язків і делегувати те, що не подобається комусь іншому. Люди це роблять і починають знову вільно дихати.

Буває таке, що людина обирає правильну освіту, професію, та потрапляє не в ту компанію. У такому випадку не потрібно знову йти до університету та набувати нової професії. Людина усвідомлює, що при виборі початкової кар’єри інтуїція її не зрадила, просто потрібно перейти в іншу організацію. Наприклад в таку, де буде більше можливостей робити те, що подобається, і де не буде занадто суворого директора, який не дає свободи дій.

Я щиро вірю у людську інтуїцію. І якщо вона с самого початку вас не підвела, спробуйте зрозуміти, що пішло не так. Звісно можуть бути варіанти, коли інтуїція зрадила, людина була надто молода і зробила неправильний вибір. Але найчастіше я бачу, що невеличкі зміни можуть зробити людей щасливими. І тому потрібно довіряти своєму початковому інтуїтивному вибору.

– Під час своїх семінарів ви говорите про різні типи особистостей. Деякі з них у нашій культурі не схвалюються. А людей, що їх мають – вважають лінивими, їх постійно хочуть змінити. А як ви думаєте, що варто робити менеджерам з такими робітниками?

– Зазначу, що тут йдеться вже не про використання Теорії обмежень. Це теорія так званої Еннеаграми. Вона описує дев’ять типів особистостей. В основі цього підходу полягає ідея того, що жоден з них не є “поганим”. Дуже часто буває так, що  якщо хтось не задоволений своєю роботою, то начальнику варто з’ясувати, що не так. Часто це дуже прості речі. Наприклад, когось не почули. Проте, якби на цю людину звернули увагу, то це зробило б її більш задоволеною.

Адже люди хочуть досягти задоволення від життя

Менеджери сьогодні занадто заклопотані, вони працюють у багатозадачному режимі. Вони делегують завдання і хочуть забути про нього, вимагаючи від підлеглих, щоби вони виконували його якнайкраще. Та я побоююсь, що так воно не працює. Якщо не приділяти людям уваги, не хвалити їх за те, що вони роблять свою роботу добре, не обговорювати  те, як досягати найкращого результату, вони втрачають мотивацію. Така вже людська природа.

– Існує ще одна небезпека. Якщо наймати на роботу лише людей одного типу, то це обмежує можливості вашої компанії…

– Саме так! Люди будь-яких особистостей потрібні. Потрібні вольові індивідууми, що хочуть усе контролювати. Так само як і ті, хто може керувати великими проектами. І ті, хто буде надихати і пропонувати нове бачення та робити так, щоб усім було весело, і всі були задіяні. Головне зрозуміти, який тип особистості у кожної людини, і за яких умов вона розкриється найкраще.

Адже, якщо ви зачините людину, яка цінує естетику та унікальність продукту, в офісі, щоб вона там сиділа цілий день за комп’ютером і виконувала рутинну роботу, то не дивуйтесь, що у вас з’явиться лінивий працівник, якому не подобається його робота. Просто ця людина буде не на своєму місці

– Так, у нас є два чудові приклади – Річард Бренсон та Стів Джобс. Їм би не дуже підійшла робота в офісі у костюмі з краваткою.

– Власне так, бо це особистості схожого типу. Головне для них – це задоволення. Такі люди пропонують бачення, яке б дозволяло уникнути болю та нудьги. Для них важливо жонглювати одразу двадцятьма м’ячиками.

– То виходить, лінивих людей взагалі немає?

– Лінивих людей немає. Є невмотивовані.

–  Хотів вас запитати про книжку, над якою ви працювали з вашим батьком – “Вибір”. Про що вона?

– Мій батько протягом своєї кар’єри, опублікував одинадцять книжок, частина з них – це історії бізнесу, а деякі – це підручники з менеджменту. І коли він відчув, що його час добігає кінця, він подумав, що настав час написати книгу іншого типу – про філософію свого життя. Про принципи, за якими, на його думку, людина повинна жити для того, щоб досягти повноти життя. На його думку, для цього потрібно думати систематично.

Він запросив мене працювати над книжкою разом. Проте, він хотів завершити цю книжку якомога швидше, бо хотів встигнути завершити інші до того часу, як залишить нас. Тому книжка вийшла дуже насичена, її нелегко читати, але він нею дуже пишався. Це його життєва філософія. Мені пощастило, що я приймала участь у цій пригоді, – писала книгу разом з ним.

– І як воно було?

– … Коли ми скінчили, мій батько сказав: «Я насолоджувався нашими дуелями». Ми були як двоє людей, що билися на шаблях.

–  Та чи сподобалася вам книга?

Ні, тому що в ній є велика мудрість, але її важко читати. Мені б хотілося б, щоби все було розтлумачено на більшій кількості сторінок і простіше. Що ж до мудрості, що в ній є, – це неймовірно. І це дуже унікальне, нестандартне мислення.

Я сказала про це моєму батькові. А він мені сказав: «Якщо тобі не подобається, то напиши ще одну».

 

 

 

Розмовляв Андрій Юхименко

 

 

 

Джерело: НЧ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s