Людмила Монастирська: Намагаюся виконувати партії, що вражають і розвивають характер

21 липня 2017 р.

© musicseasons.org

Людмила Монастирська вперше виступила на сцені Баварської Staatsoper в опері Дж.Верді “Набукко”: партію Абігайль супроводжував великий успіх.

Наступний театральний сезон 2017–2018 для видатної української співачки Людмили Монастирської, як завжди, буде насиченим. У жовтні–листопаді 2017-го триватиме її ангажемент в Опері Лос-Анджелеса з партією Абігайль. Її партнером у ролі Набукко виступить Пласідо Домінго. На жовтень цього року запланована також “Тоска” в Deutsche Oper у Берліні. У березні 2018-го Людмила виконає в Королівському театрі Мадрида партію Аїди. Крім того, співачка готується до дебютів у “Нормі” в постановці Х’юстонської Grand Opera (квітень–травень 2018) і “Манон Леско” в Gran Teatre del Liceu у Барселоні. Будуть вистави і в Києві, у Національній опері України.

Але повернімося до Мюнхена, де відбувся її блискучий дебют на сцені Баварської Staatsoper. Людмила виконала партію Абігайль в одній з найкращих репертуарних постановок театру — “Набукко” Дж.Верді.

Цю виставу сміливо можна зарахувати до розряду позачасових, що вражають абстрактною врівноваженістю естетичних і знаково-смислових складників режисерської концепції.

Режисер постановки Яніс Кокос (грек за походженням) починав свою кар’єру як оперний сценарист і режисер. Тому пріоритет музичної драматургії, досконалий простір для вокалістів і хору, тонке фонове вплітання візуального начала в музичну драматургію оперної вистави для нього незаперечні й цілком природні.

Як відомо, смислові домінанти вердіївського “Набукко” поєднує тема морального закону. Наслідки його порушення — конфлікти, війни, історичні й особистісні трагедії, смерть. Набукко й Абігайль, зазнавши поразки в боротьбі за владу, переживають драму духовного покаяння й очищення.

Центральні партії — Абігайль і Захарії — виконали в Мюнхені українські співаки Людмила Монастирська і Віталій Ковальов. Участь у цій виставі нашої співачки (прем’єра постановки відбулася в Мюнхені на початку 2008-го) була очікуваною і передбачуваною подією. Чому світову знаменитість, виступи якої на найпрестижніших оперних сценах — Teatro alla Scala в Мілані, Deutsche Oper у Берліні, Віденській Staatsoper, Нью-Йоркській Metropolitan Opera, Лондонському Covent Garden і т.д. — незмінно супроводжуються колосальним успіхом, довелося так довго чекати в Мюнхені? Баварська Staatsoper вочевидь керується специфічним і досить консервативним добором складу виконавців, орієнтуючись на смаки місцевої публіки: до “чужих” співаків у Мюнхені ставляться обережно, та й своїх часто помічають тільки після тріумфу за кордоном. Наприклад, незаперечного нинішнього улюбленця Йонаса Кауфмана Staatsoper помітила й визнала тільки після його успіху в Metropolitan Opera.

У Баварській опері виконавці проходять певне випробування на статус. Але після тривалих переговорів Баварська Staatsoper (найбільш фінансово стабільна й заможна на тлі західних оперних театрів, тому й найбільш прискіплива в питаннях стратегії кастингу знаменитостей) запросила Людмилу Монастирську в “Набукко” відповідно до її зіркового статусу.

Монастырская

Людмила Монастирська

— Людмило, ваш дебют у Мюнхені відбувся після визнання в усьому світі. Ваше виконання партій Тоски, Аїди, Леді Макбет, Абігайль вважається чи не найкращим. І ось Абігайль викликає шквал оплесків на сцені Баварської Staatsoper. Чи відчували хвилювання перед мюнхенським дебютом?

— Звичайно. На сцені хвилююся завжди, навіть якщо в мене в контракті 7 або 8 вистав. На останній хвилююся так само, як на першій. Це не залежить від того, в якому саме театрі виступаю.

— Як відбувалася підготовка до “Набукко”? Ваші враження від репетиційного процесу? Що сподобалося, здивувало чи, можливо, розчарувало?

— Я знайома з оперною специфікою в Німеччині. Часто співаю в Берліні, виступала в Гамбурзі й Франкфурті. У Мюнхені виступала вперше. Давно спостерігаю й уже відзначила, що німецькі постановки майже завжди дуже сучасні. Технічні можливості дозволяють творити на сцені дива. Усе рухається, піднімається, обертається. Мене вже складно чимось здивувати.

Дуже ефектні постановки “Макбета” і “Набукко”, в яких я співала в Берліні. Яскраві декорації, ефектні костюми. Мюнхенська продукція теж не виняток: рухливі сходи, величезний золотий куб у центрі сцени.

— Баварська опера надає перевагу сучасним оперним експериментам. Але постановка “Набукко” в її репертуарі ще з 2008 року і, загалом, це вже класика. Абстрактна сценографія тут дуже ефектна у світловому й колірному оформленні. Що на Вас справило особливе враження?

— Мені сподобалася полярність колірного рішення контрастів, наприклад золотого й чорного. Думаю, що сцена із залу мала особливо гарний вигляд.

— У Баварській Staatsoper співаки віддані не тільки в руки диригентів, а й режисерів. Треба бути готовим до всього — “ходити” по воді, дертися на вуличний ліхтар, висіти в повітрі, навіть спостерігати за розкладанням плоті на смертному одрі, як це було в недавній постановці “Тангейзера” з Анею Хартерос і Клаусом Флоріаном Фогтом. Але Вам пощастило, режисура “Набукко” більш ніж помірна. Можливо, вистава розчаровує прибічників театральних експериментів і динамічної акторської інтеракції, але Яніс Кокос подбав про музичну якість вистави не зловживаючи візуальними ефектами. Абстрактна геометрична естетика сцени з погляду вокаліста, напевно, дозволяє більш комфортно почуватися на сцені, ніж у виставах, перевантажених сценічним рухом?

— Так, я почувалася в цій постановці дуже органічно. Могла повністю зосередитися на своїй партії.

— Як складалися стосунки з солістами?

— Склад солістів дуже хороший. Уперше працювала тільки з виконавцями партій Ісмаеля (Мурат Карахан) і Фенени (Анаїк Морель). Усіх інших знаю давно. Неодноразово працювала з Дімітрієм Платаніасом і Віталієм Ковальовим в інших постановках.

З Дімітрієм ми, до речі, співали разом у лондонському “Набукко” 2016 року в постановці режисера Даніеле Аббадо. Усі — професіонали високого класу. Працювати зі співаками такого рівня велике задоволення.

— Яке враження у Вас від роботи з диригентом? 

— Паоло Каріньяні — відомий диригент. Звичайно, у роботі з таким чудовим оркестром не має виникати жодних прорахунків. Але, враховуючи специфіку нашої професії, зазначу тільки, що  кожного разу щось звучало трохи інакше.

— Очевидно диригент коригував баланс хору й оркестру, який на першій виставі мені не здався ідеальним. Оркестр іноді намагався перейняти роль головної дійової особи, що для раннього Верді не характерно. Які особливості Ви би відзначили у Вашій роботі з диригентом?

— З солістами диригент працював акуратно й узгоджено. Для мене він намагався створити найоптимальніші умови. Ми завжди радилися щодо різних деталей — де темп посунути, як краще дихання розподілити.

Усі вистави були для мене різними за відчуттями. Але Паоло Каріньяні завжди відмінно володів ситуацією і навіть уловлював мій стан, намагаючись засобами оркестру підкреслити виразність образу Абігайль. Я дуже комфортно почувалася з ним на сцені.

— В яких іще театрах і постановках Ви виконували роль Абігайль?

— Насамперед назву три театри: La Scala, Metropolitan Opera, Covent Garden. У Covent Garden співала Абігайль у продукціях 2013-го й 2016 років. Торік співала в новій постановці “Набукко” в Києві — у Національній опері України. Запам’ятався виступ у Deutsche Oper у Берліні.

— У Мюнхенській постановці сценографія детально продумана й цікава з психологічної точки зору. Мізансцени вказують на характер конкретного персонажа і його взаємодію з іншими героями. Які деталі при цьому допомагали в розвитку образу Абігайль?

— Ви звернули увагу, що Захарія — Верховний жрець юдеїв —зазвичай унизу, разом із народом, а Абігайль — угорі, на узвишші, на сходах? Ці мізансцени підкреслюють її характер і прагнення влади. А коли Абігайль залишається наодинці з собою і страждає від нерозділеного кохання до Ісмаеля або в момент каяття, то спускається вниз, сідає на сходинку, стає на коліна. Це дуже доречно й психологічно зумовлено.

— Образ Абігайль для Вас від однієї продукції до наступної осмислюється завжди заново чи це вже завершений, стабільний характер?

— Думаю, моя Абігайль досі ще в розвитку. Ставлення до характеру в цілому сформувалося. Але цікаво інше. Хоча я вже не раз виконувала цю роль, раніше не так її відчувала, як зараз. Образ Абігайль стає мені ближчим і ближчим.

— Розумію, чому граничні теситурні контрасти, колосальні переходи від стримуваної декламації до ліричної аріозності, моменти молитовної відчуженості й каяття пролунали у Вас не просто гнучко, рельєфно, пристрасно, але вразили і стали головним фокусом подій опери “Набукко” як драми особистості Абігайль. При створенні співаком унікального образу завжди трохи банально говорити про його природне обдарування, талант чи творче натхнення. Сила впливу голосу-образу Людмили Монастирської — це таємниця, коли сценічна статика ораторіально-ритуальної режисерської концепції Яніса Кокоса, що орієнтує глядача на естетику “театру вистави”, раптом насичується інтенсивним розвитком драми почуттів…

— В ідеалі цією “таємницею” повинен володіти кожен соліст. Розгадка в тому, що для мене саме вокальний складник партії Абігайль є пріоритетом. У цьому вся суть. Не можна, особливо в цій в опері, виражати драму через безперестанний рух по сцені або витончену гру, навіть володіючи при цьому унікальним акторським талантом.

Це зовнішній бік медалі.

Іноді буває так, що виконувана партія не близька за духом. Або не завжди відразу вдається її розкрити і для цього потрібен час. Є багато почуттєвих, але при цьому дуже гарних, інтонаційно виразних партій при односкладовому трактуванні образу. Мені такі партії не такі цікаві, як Абігайль. Намагаюся співати партії, що вражають і розвивають характер.

Абігайль вплинула на процес мого творчого становлення і навіть змінила моє ставлення до виконання інших ролей. Ту ж таки Тоску, яку часто виконувала раніше, після Абігайль стала співати інакше.

Як на мене, мюнхенська продукція яскраво й багатогранно підкреслює характер Абігайль сценографією, розташуванням мізансцен, костюмами, навіть такими деталями, як перука і make-up. Здавалося б, дрібниці. Але на сцені немає дрібниць. Важливо все. Ми як під мікроскопом, і наше завдання — з комплексу таких деталей створити цілісний образ.

— Нечасто соліст може змінити суть розвитку драматургії вистави. Але саме так і відбулося. Ви концептуально змінили акценти. По-перше, з погляду слухача/глядача увага концентрувалася не так на любовному “трикутнику” (Абігайль—Фенена—Ісмаель), як на релігійному (Абігайль—Набукко—Захарія). По-друге, Ви відтворили Абігайль як центральну ланку й вершину обох цих трикутників. Ваша Абігайль — головний персонаж “Набукко”.

— Для мене ця оцінка цінна й важлива. Дякую… Справді партія Абігайль дуже складна як драматургічно, так і технічно. Я дуже рада, якщо в мюнхенській постановці вдалося досягти такого дивовижного результату.

— Сподіваюся, Ви будете тепер частіше відвідувати Мюнхен, у якому, незважаючи на винятковий італійський репертуар, культом Баварської опери все ж таки є поклоніння трьом “оперним богам” — Моцарту, Вагнеру й Штраусу. В одній з американських рецензій Ваше виконання назвали “народженням нової Брунгільди”. Як Ви ставитеся до такого пророцтва?

— Для мене це поки що спірне питання. По-перше, для цього потрібно досконально вивчити німецьку мову. Адже вимова має важливий вплив на вокал, на артикуляцію, на інтонування кожного складу. Я вважаю, що італійська ближча моєму апарату. Мені краще вдаються італійські опери. А може, я ще не зовсім готова до різкого повороту в моєму репертуарі? У мене є пропозиції виконати ролі в операх “Норма”, “Манон Леско”, “Трубадур”, “Сила долі”. Я би хотіла заспівати ці партії і в Баварській опері. Леонора з “Сили долі” — одна з моїх улюблених героїнь, як і вся музика Верді.

Ще дуже багато партій, над якими я би хотіла попрацювати.

— Опери Моцарта або Штрауса Вас поки що не приваблюють?

— Дуже хотілося б попрацювати із цим репертуаром, але я би почала з камерного жанру. На все потрібен час.

— Яке враження від Мюнхена й мюнхенської публіки? 

— Чула про мюнхенську публіку як про дуже професійну й трохи снобістську. Тому вразило неочікувано тепле й дружнє ставлення до мене. Я щаслива і вдячна за таке високе визнання.

 

 

 

Розмовляла Аделіна Єфіменко

 

 

 

Джерело: ДТ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s