Сібель Кекіллі: Ланістери вбили мене, тому на Залізному троні їм не місце

22 липня 2017 р.

Однією із членкинь журі Міжнародної конкурсної програми ОМКФ цього року стала Сібель Кекіллі, німецька акторка і зірка «Гри престолів». Ми зустрілися із нею, аби поговорити про Ланістерів, расизм і «убивства честі».

Увага! Пропустіть першу половину інтерв’ю, якщо тільки починаєте дивитися серіал.

Сібель, мушу зізнатися, що я велика шанувальниця «Гри престолів», тому всі мої перші запитання будуть про цей серіал. Розкажіть, чи ви можете пригадати найцінніший для вас момент зі зйомок?

Коли я отримала пропозицію прослуховування, мені не дали сценарію, лише дві сцени. Вони хотіли, аби я записала ці сцени і надіслала їм. А мені дуже не подобається записуватись для прослуховування. Тому я запитала: «А де ваше прослуховування?» Вони кажуть: «В Лондоні». Тоді я запитала: «Можна я приїду особисто? Куплю квиток і прилечу». Вони сказали: «Так, чому б і ні?» Тож я полетіла в Лондон. І ось кімната, у ній – сім чоловік: шоуранери Ді Бі Вайсс і Девід Бенніоф, плюс всі з HBO. І от я думаю: «Боже мій, бляха-муха! Може, справді треба було самій записатися, а не їхати сюди?!»

Тож я сильно налажала, серйозно. Моя англійська була гіршою, ніж зараз, справді поганою. Але вони побачили мене у «Головою об стіну» Фатіха Акіна і захотіли запросити на прослуховування… Коли все завершилось, я вийшла, а вони мене наздогнали і спитали, чи попри те, що в мене літак, я зможу зіграти ще одну сцену. Я знала, що вони весь час так роблять… І ось я сиджу в офісі для прослуховувань, намагаюсь вивчити ці рядки англійською, бачу, як інші актори весь час заходять і виходять, і думаю: «Боже милий, бляха-бляха-бляха… Треба вчити, треба вчити». Я думаю, що все було справді погано. Але вони сказали: «Ти була класна». Через кілька днів вони передзвонили мені, щоб сказати, що я отримала роль, але я відповіла: «Ні, я не буду грати». І вони такі: «Що?!».

«Гру престолів» тоді ще навіть не почали знімати, то був червень 2010-го. Серіал ще не був відомий. Мені було байдуже, я не хотіла цього робити: мені прислали весь опис Шаї, і я така: «Що?! Ні, я цього не робитиму». Але я справді ціную те, що шоуранери Ді Бі і Девід написали мені прекрасного листа: «Сібель, ти ідеальна дівчина для Шаї! Ми змінимо твою роль у порівнянні із тим, якою вона була у книжці. Звісно, не буде надто великої різниці, але все ж буде відмінність…» Знаєте, після цього листа я вже не могла відмовити. І я ніколи про це не пошкодувала! Це так прекрасно: бути там від початку, рости із ними, з усією родиною HBO. Це щось дуже особливе.

Ви казали, що навмисне не читали книги «Пісня льоду і вогню» перед тим, як зіграти роль…

Тоді ні. Зараз я таки прочитала одну: щоб зрозуміти Джорджа Мартіна, зрозуміти образ…

Ви не хотіли зіпсувати образ, який ви створили разом із сценаристами і який сильно відрізнявся від книжкового?

Так, але інші люди зіпсували його для мене: «Що, ти – Шая? Ти знаєш, як вона закінчила?» І я така: «Ні, спасибі, не хочу знати». А вони: «Її уб’ють!» І я така: «Боже мій, я не хочу цього знати!»

У «Грі престолів» однаково всіх уб’ють…

(сміється) Точно.

Ви подружилися із кимось на зйомках? З ким почуваєтесь найближчою?

Думаю, з Джорджем Р. Р. Мартіном.

Він завжди на зйомках?

Не завжди. Він інколи там буває, але, здається, познайомилась ми з ним на прем’єрі «Гри престолів». А зараз ми справді близькі друзі. У серпні я побачуся із ним в Гельсінкі. У нас є традиція: він вже два чи три роки запрошує мене на індичку у День подяки. Тож він мені найближчий. Я підтримую контакт із Ліною Гіді та Пітером Дінклейджем, із шоуранерами Деном і Дейвідом. Я також буваю в гостях у Конлета Хілла (це лорд Варріс), в Ірландії.

Ми ще дізнаємось щось про Шаю після її смерті?

Не думаю. (сміється) Вона повернеться разом із зомбі!

Одна знайома, також глядачка «Гри престолів», попросила запитати у вас таке: як ви відчули момент зради Тіріону? Чим керувалася ваша героїня? Як ви це для себе пояснили?

Як я вже й казала, є велика різниця між книжковою і серіальною Шаєю. І навіть Джордж Мартін казав, що наша подобалась йому більше, ніж його власна. У книзі вона була просто «золотою ручкою»: просто хотіла грошей. В цьому немає нічого поганого, але це не та сама Шая.

Вона дбала, вона була коло Тіріона тоді, коли біля нього не було більш нікого, вона була там, коли люди осуджували Тіріона, вона весь час просила його втекти кудись і жити простим життям. Вона була поряд навіть тоді, коли він одружився із іншою дівчиною. Ви як жінка, скажіть, якби ви когось кохали, а він одружився з іншою, вас це розлютило б?

Так.

Мене б також. Але Шая лишалась там, прибирала її лайно (не зрозумійте мене неправильно). Вона дбала також і про Сансу, вона любила її. Звісно: вона була її покоївкою. І ось цей чоловік каже: «Я не поїду з тобою нікуди, бо я одружуюся на цій дівчині. Але знаєш, я досі тебе кохаю». І ось тут ти думаєш: «Що тут відбувається?!» Вона залишалась вірною, вона все ще була там. Вона була розважливою, але…

Я намагалась пояснити це собі, бо, знаєте, серіальна Шая мала зрештою зійтися із книжковою Шаєю – щоб не порушувати сюжету. А в книжці вона зраджує йому з батьком… Потрібна була така ж кінцівка для неї – тож сценаристам довелося описати гігантську дугу: від дбайливої люблячої Шаї до цієї дівчини, яка врешті зрадила. Але я могла її зрозуміти: їй завдали болю, вона ревнувала…

Якби Ланістери підійшли до такої дівчини і сказали: «Іди в суд і свідчи проти нього! Якщо ти цього не зробиш, ми тебе вб’ємо» – який вибір у неї був у такому разі? Вона мусила це зробити. Тож вона це робить: бреше про Сансу, про Тіріона. «Що я маю робити? Гаразд, я спатиму з цим чуваком, із батьком. У нього найбільше влади саме зараз. Або я – труп». Люди кажуть: «Вона ніколи не кохала Тіріона, бла-бла-бла», а ти думаєш, мовляв, от ти б, як жінка, була б у її становищі, точно його б вбила.

Якби ви могли обрати будь-якого іншого персонажа «Гри престолів», кого б ви зіграли?

Серсею. Хоча люди і ненавидять цього персонажа, але вона складна, сильна, розумна, красива… Я обожнюю Ліну Гіді, вона прекрасна акторка. У неї характер – просто вау, дуже рідкісний для жінки у кінобізнесі.

Давайте трохи відійдемо від «Гри престолів». Яким режисером був для вас Фатіх Акін у 2004-му? Суворим, м’яким – яким?

Правду кажучи, минуло дуже багато часу відколи я з ним працювала. То були складні зйомки, я була молодою, я стрибнула у холодну воду: давай, зроби це! Пам’ятаю, що він був, як мала дитина: давайте зробимо це, а тепер це, а тепер це… Ось такий він режисер. Принаймні, таким був. Те кіно («Головою об стіну», Золотий ведмідь на Берлінале – ОК.) було дуже особливе, бо у нього була така надзвичайна енергія. Здається, він цього не планував, але так сталося само собою, через ланцюжок випадкових співпадінь.

У його новому фільмі, «На межі», йдеться про людей турецького походження у Берліні. У зв’язку з цим хотіла запитати, чи ви все ще відчуваєте в Німеччині дискомфорт щодо вашого коріння – зокрема у кіноіндустрії? Чи це є для вас перешкодою?

Так, я думаю, у всьому житті Німеччини існує расизм, існують упередження. Люди упереджені проти турків, але, знаєте, у цьому є вина обох сторін. Якби ж турецька громада, не маючи відчуття, що її тут приймають, одного разу сказала: «Знаєте що, йдіть ви до дупи! Я повертаюсь до свого коріння!» Але ні – коріння втрачене! Яке коріння?! Вони не дуже добре говорять власною мовою, не надто знають свою культуру, бо вони виросли в Німеччині. І потім – мусульманська культура… Навіть щодо України чи Росії все інакше. У вас є ця спільна річ… Спільна релігія: ви – не мусульмани. І я думаю, що расизм зараз зростає. А щодо кіноіндустрії – звісно, там існує сексизм, гендерні проблеми, але також і це: ти отримуєш не так багато ролей, будучи іноземною акторкою.

Тобто вам постійно пропонують ролі іноземок, жінок з акцентом?..

Майже… Ольго, зрозумійте правильно, мені нема на що скаржитись, мені щастило: у мене було дві «Лоли» – це німецький «Оскар», я знімалась у найбільшому німецькому серіалі «Татор» у ролі німкені. Але все ж з семи років зйомок у цьому серіалі я чотири роки мусила виправдовуватись, відповідаючи на питання журналістів: «Чому у вас в серіалі німецьке ім’я?», «Чому ви граєте німкеню?» І я казала: «Чому ви мене про це питаєте? Я тут народилась, я погано говорю турецькою, я німкеня! Ви завжди пишете, що турки тут не інтегруються – я інтегрувалась, і ви досі хочете, щоб я вибачалась і пояснювала, чому у моєї героїні німецьке ім’я?!»

Тому, не зрозумійте мене хибно, але після фільмів «Головою об стіну» і «Чужа» (я благословенна, бо мені дали за них багато нагород, та й взагалі тому, що я можу грати і тих, і інших персонажів), але після них 90% пропозицій, які я отримую – це ролі туркень. Доходить до абсурду: минулого року – після «Гри престолів», після «Татору», після двох «Лол», після кількох міжнародних нагород – мене запрошують на маленьку роль турецької жінки із хусткою на голові. Кажуть: «Представтесь турецькою», а я їм: “Я цього не робитиму! Вам має бути соромно мене про це просити!» Оце для мене расизм.

Так і є… Розкажіть, будь ласка, більше про вашу діяльність у Terre de Femmes (неприбуткова організація, яка бореться з насильством проти жінок – ОК).

Я отримала Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» від президента за цю діяльність. Чому я кажу про це, Ольго? Бо я відчуваю, що це для мене велика, велика честь. Це організація, яка виступає проти «убивств честі» (вбивство члена родини, найчастіше жінки, за переступ певних моральних норм: дошлюбний секс, зрада тощо – ОК), і це дуже складно. Я отримувала погрози: «Ми хочемо тебе вбити», «Ти – стерво», постійні образи – переважно від мусульман. «Не існує ніяких “убивств честі”, як ти смієш про це казати?!» І я кажу: “Слухайте, в мене є обов’язок казати про це, у мене є обов’язок підняти свій голос. “Убивства честі” досі існують, в Німеччині теж. І я маю про це сказати, маю привернути до цього увагу. Я не кажу, що ваша культура – погана, але кажу, що вам треба дати цьому раду. Ви маєте це визнати».

Я знаю, що у коло проблем, яке ви підіймаєте, входить також жіноче обрізання. І що проблема цієї традиції в тому, що ті, хто її практикують, самі захищають її. Жінки кажуть: «Нам це робили, і ми хочемо, щоб нашим дочкам і онукам робили так само». Мені складно зрозуміти, як на таку традицію можна вплинути ззовні…

Так, і жінки захищають це в рази більше, аніж чоловіки! Ольго, ви знаєте, коли ти робиш крок і виходиш за межі подібної культури, як це зробила я, тобі не аплодують – тобі лише погрожують. Тож коли ти кажеш: «Давайте продовжувати, давайте вбивати наших дочок» – ти почуваєшся безпечніше, тобі ніхто не погрожує. І я намагаюсь пояснити для себе, чим керуються ці жінки, хоч і не виправдовую їх… Жінки, матері, часто гірші за батьків, бо якщо твоя дочка робить щось хибне, то всі родичі, вся громада прийдуть до тебе і скажуть: «Це твій провал як матері. Це ти – найбільша шльондра, бо твоя дочка зробила це і це». Тож на них теж тиснуть…

Мені тут кажуть, що в мене останнє запитання…

 

Про Одесу! Це прекрасне місто, я закохалась у людей! Дуже красиві жінки: я маю це сказати. Справді вау! А яке було ваше питання, бо я хочу сказати щось про Україну… (сміється)

 

Мені підходить. Ви тут уперше?

 

Так, і я справді вражена! Я справді думаю про те, щоб купити чи зняти тут квартиру!

 

Дайте нам знати, коли купите!

 

Я серйозно, хочу тут залишитись! Я справді закохалась у місто і в людей. Вони такі приємні! Тут трошки середземноморська культура. І їжа… Я наберу ваги! Я весь час їм! І жінки – такі красиві, навіть у денний час, ти думаєш: вау! Прекрасні сукні, прекрасні обличчя… Це місто, чи ця культура святкує жіночність. Я розумію, що це не завжди просто. Тут трошки мачизм?

Я б не сказала. Він може бути властивий певним соціальним групам, але зараз все сильно змінюється…

 

У мене відчуття того, що жінки справляють дуже сильне враження. Вони філігранні, стрункі – я вражена!

 

Сібель, хто буде на Залізному троні?

Хоча Серсея і буде дуже поганою королевою (сміється), я б сказала, що це буде вона. Бо вона, знаєте, жінка. І це було б цікаво… Бо коли Джоффрі був на Залізному троні, всі казали: «О, поганий король!», а коли він помер, багатьом його забракувало. Розумієте? Тому, я думаю, Серсея… Але, через те, що Ланістери мене вбили (сміється), їй там не місце. Тож, може, хтось зі Старків…

 

 

 

Розмовляла Ольга Куровець

 

 

 

 

Джерело: Мувіграм

 

 

Розмовляла Ольга Куровець

 

 

 

Джерело: Мувіграм

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s