Пшемислав Журавський вел Граєвський, радник міністра закордонних справ Польщі: Посваривши Київ і Варшаву, Росія може дестабілізувати весь регіон

5 липня 2017 р.

У Варшаві 6 липня відбудеться саміт ініціативи “Трьох морів” (Балтійське, Чорне, Адріатичне), на який зберуться лідери 12-ти країн Центральної та Південної Європи. До них приєднається президент США Дональд Трамп. Американський лідер уперше після обрання на посаду глави Білого Дому виголосить публічну промову в Європі. Відтак, за насиченістю і політичними знаками саміт обіцяє бути цікавим.

Чи йтиме під час саміту мова про Україну, російську агресію і загальну безпекову ситуацію в регіоні? Про це в інтерв’ю Укрінформу розповів відомий польський політолог, радник міністра закордонних справ Польщі Пшемислав Журавський вел Граєвський.

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ БУДЕ ПРЕДМЕТОМ ДИСКУСІЙ У ВАРШАВІ

– Пане професоре, на які питання лідери 12-ти країн Європи разом з Трампом звернуть особливу увагу, і чи можна очікувати на якісь цікаві ініціативи?

– Насамперед, ця зустріч важлива для консолідації Центрально-Східної Європи перед російською загрозою і зміцнення східного флангу НАТО. З присутністю Трампа до цього додається трансатлантичний вимір Альянсу, головним елементом якого є США.

Під час саміту “Трьох морів” важливими буде інфраструктурно-комунікаційний й енергетичний напрями, що стосуються, наприклад, проектів Via Carpatia чи Via Baltiсa. Хоча, звичайно, це не буде темою розмови безпосередньо з Трампом. Можливо, надалі розвиток цієї інфраструктури піде у східному напрямку, передусім, у бік України шляхом прокладення колій європейського зразка. Ми вже маємо досвід прокладення такої колії на відрізку Перемишль-Львів, що набагато полегшує транскордонний рух.

Також під час переговорів у Варшаві порушуватиметься питання російської агресії в Україні, підтримання, або навіть посилення санкцій щодо РФ. Тут важливими є рішення американського Сенату про розширення санкцій проти Росії й можливе їх накладення в майбутньому на європейські компанії, які співпрацюють із російською стороною над проектом “Північний потік-2”. Це питання дуже цікавить Польщу. Важливо звернути увагу на закриття джерел фінансування російської військової агресії, а також енергетичної газової експансії Кремля. У цьому контексті важливим буде вихід США зі своїм газом на ринок Центральної Європи завдяки енергетичному коридору від LNG-терміналу у місті Свіноуйсцє на Балтиці до терміналу, який планують збудувати на хорватському острові Крк.

– Тобто українське питання з’явиться в розмові президентів Трампа і Дуди або ж у ширшому колі глав держав у рамках саміту “Трьох Морів”?

– Думаю так, бо це показовий, беззаперечний приклад російської загрози. Як ми знаємо, зараз розглядається питання надання Україні летальної зброї. Думаю, це досить прагматична позиція. Україна хоч не є членом НАТО, і не виглядає на те, що в найближчому майбутньому приєднається до нього, але досвід, набутий українською армією у боях, є дуже цінним для країн Альянсу.

Крім того, важливим питанням є підтримання санкцій і протидія інформаційній війні Росії. Мені здається, що така велика держава як Україна, яка є предметом російської агресії, обов’язково буде темою дискусій у Варшаві. Можливо, розмови відбуватимуться з акцентами на Росії, але агресія безпосередньо стосується того, що Москва зробила в Україні.

ТРАМП НЕ ТОРГУВАТИМЕТЬСЯ З ПУТІНОМ УКРАЇНОЮ

– Після саміту “Трьох морів” відбудеться ще один саміт – G20 у Гамбурзі. Там планується перша безпосередня зустріч Трампа з Путіним. Чи схилятиме Путін главу Білого Дому до якихось поступок за рахунок України?

– Думаю, такі побоювання безпідставні. По-перше, Росія не має нічого конкретного, щоб щось запропонувати Трампу. Ціль російської політики на Близькому Сході, у Сирії – це захист російських баз в Латакії і Тартусі, тобто на територіях, що контролюються алавітами – основою режиму Асада. Це завдання мінімум для Росії. А стратегічна політична мета Росії – це власне війна в Сирії, яка сповільнює там дії сил Заходу, збільшує кількість біженців, які дестабілізують і створюють конфліктні ситуації всередині Європи. Росія також присутня в іранському питанні. Там теж триває нескінченна війна, що не дозволяє транспортувати енергоносії наземним шляхом із Перської Затоки до Середземного моря, а далі до Європи. У свою чергу, транспортування морським шляхом поблизу Африки, де базуються сомалійські пірати, є загрозою для поставок енергоносіїв.

Звичайно, що це підвищує ціну енергоносіїв, а на них спирається російський бюджет. Тому Росія, як кандидат на роль стабілізатора ситуації в цьому регіоні – це якесь гротескне непорозуміння. Звичайно, що американці це усвідомлюють.

Росія грає у свою гру, де Путін такий собі хрестоносець у сріблястій збруї – захисник Заходу від ісламізму. Путін виступає в різних ролях: одного разу він захисник вітчизни пролетаріату – Радянського Союзу, іншого – захисник християнських цінностей. І певні кола в Європі на це “ведуться”. Але в нашому регіоні Європи образ полковника КДБ, який захищає християнські цінності – це анекдотичний образ. Ми знаємо, як старі чекісти захищали християнські цінності. Але для декого із країн Заходу, наприклад руху Марін Ле Пен у Франції, такий образ є правдивим.

– Але для США вже ні?

– Не думаю, що США цьому вірять. Президент Трамп не продемонстрував свою слабкість щодо Росії, хоча б на прикладі Сирії, особливо на фоні політики Обами. Є рішення Сенату США щодо нових санкцій проти Росії, яке ухвалено більшістю голосів (98 проти 2), що показує політичну рішучість американських еліт. Важливим є розширення санкцій проти Росії в енергетичному аспекті. Оптимістичним елементом у цьому питанні є фігура Тіллерсона (Держсекретар США – ред.), якому близький енергетичний, нафтовий бізнес. Щодо осіб в адміністрації Трампа, які мали якісь зв’язки з Росією, то реакція тут швидка – посади очищуються. І у конкретних рішеннях нової адміністрації Трампа нічого підозрілого не видно.

Адміністрація, яка вимагає збільшення коштів на військові потреби від європейських союзників НАТО до рівня 2% від ВВП, робить це для боротьби з Росією. Продовження перебування американських військ на сході Європи й розташування тут бронетанкової бригади США – це також нові рішення. І це дії, а не слова. Це все ж таки краще, ніж постійні декларації щодо переходу Росією “червоної лінії”, які звучали раніше.

КРЕМЛЬ НАМАГАЄТЬСЯ ПЕРЕСВАРИТИ КРАЇНИ РЕГІОНУ

– Росіяни постійно нагнітають ситуацію в регіоні інцидентами у Балтійському морі. Занепокоєння в Україні, а також і в інших країнах регіону викликає підготовка до навчань “Запад-2017”. Кремль намагається дестабілізувати ситуацію в Україні, проводячи різноманітні диверсії. Чи не повинні ЄС та НАТО вживати більш активних методів протидії Кремлю?

– У цьому не потрібно переконувати поляків, балтійські країни чи румунів. Ми прекрасно орієнтуємося в тому, з ким маємо справу, і якою є природа російської загрози. У нас досвід сотень років, і про це потрібно голосно говорити. Власне для цього і відбувається ця зустріч у Варшаві. Ми хочемо донести до інших країн інформацію про загрозу. До цього питання потрібно підходити по-іншому. Вже нецікаво показувати переваги демократичних країн, а необхідно демонструвати рівень корупції в Росії й розкрадання окремими високопосадовцями бюджету російського народу. Думаю, що для простих росіян це буде більш болючою картиною. Такого типу речі потрібно показувати в рамках інформаційної війни проти Росії.

– Росія активна в інформаційній війні, наприклад, намагається пересварити Україну з Польщею…

– Так. Росія грається історією, як тільки може, особливо – болючою польсько-українською історією. Але не тільки: вона також втручається у польсько-литовські, угорсько-словацькі, угорсько-румунські відносини. Все що тільки знайде, Москва намагається використати для загострення ситуації. Природа “російської гри” вже досить давня, і треба показувати людям, як ця російська система працює. Це дуже важливе завдання для наших політичних еліт, для наших країн. Ми повинні взаємно обговорювати і оборонятися від цих маніпуляцій.

Співпраця України і Польщі є вирішальною для стабільності й загальної співпраці всього регіону. Якщо Росії вдалося б посварити наші народи, то решта – це вже косметична робота.

– А спроби дестабілізації весь час тривають: знищення пам’ятників в Україні та Польщі, напад на генконсульство Польщі в Луцьку з використанням зброї, побиття вікон у Перемишлі. І це продовжується.

– Навіть під Віднем розмальовано пам’ятник козакам написом “Волинь 43”, але напис був не польськими літерами. Зрозуміло, що жоден поляк так не напише. Одночасно, в Литві так само знищувалися польські поховання. Тому потрібною є мобілізація політиків на боротьбу з пропагандою.

РОСІЯ ШУКАТИМЕ ІМПЕРСЬКОГО УСПІХУ, ЙМОВІРНА ЖЕРТВА – БІЛОРУСЬ

– Як ви думаєте, чим закінчаться навчання “Запад-2017”, чи можна сподіватися на провокації?

– Думаю, що навряд чи. Режим Путіна втрачає довготривалу підтримку народу на тлі економічної ситуації в країні. Ціни на газ і нафту вже не повернуться до попереднього рівня. Відтак, російська економіка не підніметься, а, швидше за все, й далі занурюватиметься у повільну рецесію. Звичайно, що у Кремлі шукатимуть можливість для імперського успіху.

Але й Україна має вже 200-тисячну армію, загартовану за три роки у боях. У свою чергу, балтійські країни захищені системою східного флангу НАТО, базуванням союзницьких військ. Кремль не піде на рішучі кроки під час цих навчань, оскільки ризики є дуже високими. А якщо Росія все ж наважиться на цю гру, то програє її. Тому, жертвою імперської політики Росії, на жаль, вбачаю Білорусь, яка не входить у жодні безпекові системи, та й сама не має захисних сил. Власне, тому імперський успіх у Білорусі мені здається цілком можливим, недорогим і легким для реалізації.

В економічному та ідеологічному сенсах Україна, що реформується і рухається на Захід, є викликом для Росії. Якщо Україна зможе реформуватися зсередини, створити міцну економіку, то це буде смерть путінському режиму.

Натомість диктатура Лукашенка, де немає того рівня свободи, як в українців, не становитиме перешкод для путінської ідеології. З внутрішніх міркувань Путіну не треба ліквідовувати диктатуру Лукашенка, але він потребує імперського успіху. Найлегше його можна здобути на білоруському напрямку, Білорусь – це легка здобич для Кремля.

САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ ПОТРІБНО ПОСИЛЮВАТИ

– Повертаючись до енергетичного аспекту: чи зможуть країни регіону заблокувати проект “Північний потік-2”?

– Думаю, що так. Це у спільних інтересах Польщі з балтійськими та скандинавськими країнами, зі словаками, американцями та українцями. Ймовірно, європейські компанії, що залучені у цьому проекті, після калькуляції доходів та втрат, зрозуміють, що не вигідно співпрацювати з росіянами. Звичайно, що Росія сама не вийде з проекту, але з нього вийдуть її європейські партнери. А сама Росія не зможе його профінансувати.

– Чи санкції проти Росії на сьогодні є достатніми чи їх потрібно посилювати?

– Санкції потрібно розширювати у зв’язку з постійною дестабілізацією регіону, до чого причетна Росія. Можна взяти до уваги хоча б кібератаки. Санкції потрібно посилювати, щоб досягти очікуваного результату: відмови Росії від подальшої агресії, повернення Москвою окупованих територій, і її повернення у русло міжнародного права.

 

 

 

 

Розмовляв Юрій Банахевич, Варшава.

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s