Оленка Северенчук: Українські вчителі вкрай рідко чують слово “дякую”

20 червня 2017 р.

В Україні оберуть найкращого вчителя. Громадська спілка “Освіторія” започаткувала “Нобелівську премію” для шкільних викладачів та розшукує найкращих педагогів по всій країні. Чому важливо піднімати престиж цієї професії та популяризувати сучасні підходи викладання в українських школах, розповіла організатор Global Teacher Prize Ukraine та менеджер освітніх проектів “Освіторії” Оленка Северенчук.

Навіщо Україні потрібна “Нобелівська премія” для вчителів?

Ми живемо у світі, який постійно змінюється. Кажуть, що за 10 років зникне 25% звичних для нас професій, а за минулі 5-7 років з’явилися нові, про які ми ніколи не чули, наприклад, менеджер космотуризму, фахівець Big data, оператор дрона, дизайнер 3D-принтера тощо. Про це сьогодні говорять усі футурологи.

Кожна професія важлива, проте єдина, яка об’єднує всіх, — це професія учителя, адже кожен із нас був, є чи буде учнем. І за кожним успішним айтішником, підприємцем, лікарем, консультантом стоїть викладач. І я не стільки про дипломованого фахівця, який викладає математику, мову чи біологію, я швидше про того, хто мріяв сам і надихав своїх учнів. Я про тих учителів, які відіграли важливу роль у житті, показали різні можливі шляхи, вірили, коли здавалося, що не вірить більше ніхто, дали копняка у потрібний момент. Думаю, у кожного є хоч один такий, правда ж? І саме такий учитель вартий педагогічного “Нобеля”.

Тож якщо хтось дійсно хоче відзначити свого учителя, Global Teacher Prize Ukraine — чудова нагода сказати “дякую”. Повірте, учителі дуже рідко чують це слово. Номінувати вчителя можна або на сайті globalteacherprize.org.ua, або за телефоном 0800755000.

Які критерії відбору номінантів?

Ми командою довго малювали портрет ідеального кандидата на здобуття премії, але так і не змогли цього зробити. Проте зрозуміли найважливіше: найбільша цінність — у відмінностях. Головна порада, яку я можу дати аплікантам: не бійтеся бути щирими, жартуйте та пам’ятайте, що ми не очікуємо побачити у ваших відповідях академічні трактати та десятки почесних грамот від райвно. Наша премія не про це.

Втім, оскільки місія конкурсу — підняти престиж професії, а також знайти вчителів для Нової української школи, таких, які надихають, які виховують у своїх учнях глобальних громадян, здатних мислити критично, виходити за рамки, ефективно взаємодіями, бути креативними, журі звертатиме особливу увагу на такі речі як вплив на спільноту (соціально важливі активності поза межами школи), інноваційність (не лише в плані використання ІКТ), уміння працювати в команді, креативність, помітні досягнення учнів (не лише академічні), вплив на розвиток та популяризацію професії.

Серед технічних вимог: по-перше, учитель має викладати у будь-якому класі школи (не в технікумі, коледжі, виші, будинку творчості тощо) і, по-друге, він має бути вчителем, а не директором чи заступником (директори та заступники також можуть подаватися на здобуття премії, але у випадку, якщо мають години у класі). Тож ми шукаємо вчителя у класичному розумінні цього слова.

Що отримає переможець?

Переможець отримає грошовий приз — 100 000 гривень. А уся п’ятірка фіналістів отримає:

* національне та міжнародне визнання своїх досягнень;
* поїздку та участь у Global Education and Skills Forum, який відбудеться у Дубаї у березні 2018 року;
* рік безлімітного навчання від громадської спілки “Освіторія”;
* допомогу в заповненні анкети для участі у світовому конкурсі Global Teacher Prize;
* цінні подарунки від партнерів.

Окремою номінацією, яку запровадив Microsoft, стане “Учитель-новатор”. Її може отримати будь-який викладач, який увійшов до ТОП-50. Приз — девайс від Microsoft та участь у тематичному форумі, який відбудеться в Південній Кореї.

Проте основне, що отримають учасники, — це драйв та натхнення від спілкування з різними людьми, яких вони зустрічатимуть на всіх етапах премії.

Чому “Освіторія” вирішила організувати Global Teacher Prize Ukraine?

Global Teacher Prize Ukraine — це логічне продовження попередніх проектів “Освіторії”. Зокрема, Новопечерської школи, де працює понад 100 вчителів, та навчального хабу, де ми проводимо курси і тренінги для освітян, які хочуть змін. Учитель — наш ключовий клієнт і наша найбільша цінність. Власне, заради нього ми й існуємо.

За даними порталу Head Hunter, 82% вчителів вважають свій соціальний статус та престиж професії низькими. Дослідження, проведене GfK на замовлення “Освіторії2, показало, що 44% киян вважають роботу вчителя неважливою. В інших містах статистика дещо краща і напряму залежить від кількості населення: що менше місто, то більше мешканців вважає, що вчителі мають вплив та значення, у містах із населенням понад 100 тисяч цифра йде на спад. Ми хочемо, аби вчителі почували себе упевнено і молодь не боялася обирати цю професію, оскільки наразі до педагогічних вишів вступають за принципом залишковості і з найнижчими рейтинговими балами.

На вашу думку, чого не вистачає сучасним вчителям? Як це змінити?

Нещодавно до Києва з презентацією книги Аманди Ріплі “Розумники” приїздив Андреас Шляйхер. Він — головний розробник та куратор тесту PISA, який у 2018-му вперше буде проведено і в Україні. Андреас презентував низку цікавих досліджень та чинників, що впливають на якість освіти. Неважко здогадатися, що роль учителя є однією з ключових і що між рейтингом країни та якістю викладання існує прямий зв’язок.

За його словами, він не зустрічав ще жодної країни з хорошою освітньою системою, в якій би працювали погані або посередні вчителі. Для того аби якість викладання зростала, учителеві потрібні три речі: професіоналізм (включає у себе як фахову підготовку, так і навчання впродовж життя), свободу вибору методів та форм викладання і можливість обміну досвідом із колегами.

З цими нібито простими речами в українського вчителя явно не все добре. Щодо фахової підготовки, сучасні студенти навчаються за тими ж конспектами, що й їхні бабусі 40 років тому. Для навчання впродовж життя можливостей обмаль, оскільки на курсах та в інститутах підвищення кваліфікації навчаються швидше “для галочки”, аніж отримують сучасні інструменти. Хоча щороку з’являються нові приватні організації, націлені на навчання та розвиток освітян. Свобода вибору методів та форм донедавна була обмежена необхідністю дотримуватися програми та плану. Хоча, якщо відверто, мені це завжди видавалося радше відмовкою лінивих учителів, які насправді не хотіли робити щось по-іншому.

Сьогодні концепцією Нової української школи передбачена свобода учителя. Подивимось, як це буде на практиці. Ну і останнє — співпраця з колегами. В Україні часто навіть учителі однієї паралелі не діляться ідеями. Таке поняття як co-teaching, звичне для Сінгапуру, Естонії, Фінляндії, Канади, у нас фактично відсутнє. “Ага, ще вкрадуть моє!” — одна з улюблених ментальних установок. Ми поки що за зачиненими на кілька замків дверима, які відчиняємо вкрай неохоче і поступово. Оскільки вплинути на якість підготовки вчителів ми поки що не можемо, нам варто концентруватися на двох інших чинниках — свободі вибору методів та співпраці з колегами. Головне — не боятися експериментувати та ризикувати.

 

 

 

Джерело: ЮА.Модна

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s