Валерій Геєць: Зобов’язань на державу взяли стільки, що немає чим віддавати

28 червня 2017 р.

У найближчі три роки Україна зіткнеться з кількома викликами: це боргові проблеми, політичні, виборчі, збурення з приводу земельної та пенсійної реформ. Однак якщо це не штовхне народ на масову еміграцію чи революцію, то економіка зможе почати швидко розвиватись, – каже економіст Валерій ГЕЄЦЬЧи не занадто часто Україна змінює курс, аби прогнозувати її економіку?

– Принципово курс не змінювали. Проголосили формування ринкової економіки й від цього не відходили. У різні часи рухалися з різною швидкістю. Вибудовували механізми пристосування до життя у глобалізованому світі.

Завершили цей процес?

– Ще ні. З середини 1970-х у високорозвиненому економічному світі триває тенденція спаду темпів зростання. З року в рік знижується норма чистого прибутку. За останні майже півстоліття темпи зростання не повернулися на рівень до 1970-х. Подейкують, що й не повернуться.

Гадаєте, у Сполучених Штатах все блискуче? Нічого подібного. Тільки 20 провідних американських компаній працюють із високими нормами прибутку. Решта – або зберігають на тому ж рівні, де вони зупинилися, або втрачають. А ми від цього залежимо, бо такі коливання позначаються на малих відкритих економіках, як українська. Тому про довгострокові прогнози говорити важко.

Валерій ГЕЄЦЬ, 72 роки, економіст. Народився 20 квітня 1945 року в селі Сезьки на Чернігівщині. Після закінчення механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка працював інженером в Інституті економіки Академії наук УРСР. За кілька років закінчив аспірантуру, став старшим науковим співробітником, завідувачем відділу. Захистив докторську дисертацію. Академік НАН України. 1997-го заснував Інститут економіки та прогнозування НАН України. З тих пір очолює його. Восени 2013-го із колегами заявив, що асоціація з Євросоюзом коштуватиме Україні не менше 0 млрд на той час – майже обсяг ВВП України. Цей аргумент президент Віктор Янукович використав, щоб не підписувати Угоду про асоціацію. ”У наших розрахунках мова йшла про строк до 2020 року. Коли заварилася каша навколо цифри в 160 мільярдів, я написав листа послу Євросоюзу в Україні Яну Томбінському, що готовий зустрітися з їхніми експертами й роз’яснити все. У Томбінського відповіли: ваші розрахунки використали в політичних цілях”. Викладав у Київському національному торгово-економічному університеті.  2009 – 2014 – віце-президент НАН України. Володіє англійською, німецькою. Хобі – плавання. ”Пасічник у третьому поколінні. Мешкаю в Ірпені. Маю чотири вулики. Ними відводжу душу”. Має сина Олександра та доньку Наталію, двох онуків
Валерій ГЕЄЦЬ, 72 роки, економіст. Народився 20 квітня 1945 року в селі Сезьки на Чернігівщині. Після закінчення механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка працював інженером в Інституті економіки Академії наук УРСР. За кілька років закінчив аспірантуру, став старшим науковим співробітником, завідувачем відділу. Захистив докторську дисертацію. Академік НАН України. 1997-го заснував Інститут економіки та прогнозування НАН України. З тих пір очолює його. Восени 2013-го із колегами заявив, що асоціація з Євросоюзом коштуватиме Україні не менше 0 млрд на той час – майже обсяг ВВП України. Цей аргумент президент Віктор Янукович використав, щоб не підписувати Угоду про асоціацію. ”У наших розрахунках мова йшла про строк до 2020 року. Коли заварилася каша навколо цифри в 160 мільярдів, я написав листа послу Євросоюзу в Україні Яну Томбінському, що готовий зустрітися з їхніми експертами й роз’яснити все. У Томбінського відповіли: ваші розрахунки використали в політичних цілях”. Викладав у Київському національному торгово-економічному університеті.  2009 – 2014 – віце-президент НАН України. Володіє англійською, німецькою. Хобі – плавання. ”Пасічник у третьому поколінні. Мешкаю в Ірпені. Маю чотири вулики. Ними відводжу душу”. Має сина Олександра та доньку Наталію, двох онуків

Що зараз відбувається?

– Між економіками Сполучених Штатів і Європи відчутні суперечності. Американський президент Трамп оголосив про вихід із Паризької кліматичної угоди. Отже, європейські країни беруть на себе відповідне навантаження. Екологічні витрати збільшують вартість товарів. Значить, американські компанії і ті, хто з ними співпрацює, будуть у виграшних умовах.

Є чутки про можливість дефолту України 2019-го.

– Наш зовнішній борг дорівнює 82 відсоткам валового внутрішнього продукту. За прогнозами Міжнародного валютного фонду, може сягнути 90 процентів на кінець року. 2019‑го закінчиться співпраця з МВФ. На той час повинні знизити борг до 72 відсотків ВВП, за умовами угоди. Отже, маємо суттєво скорочувати свої зобов’язання.

Треба навести порядок у державних фінансах – бюджеті, Пенсійному фонді. Дефіцит останнього становить 6 відсотків ВВП. Але спробуйте провести через Верховну Раду пенсійну реформу, ще й аби суспільство її сприйняло. Тому справді є ймовірність, що Україна не зможе обслуговувати свої боргові зобов’язання. Однак цього не хочемо ні ми, ні наші кредитори. Вони зацікавлені повернути свої гроші.

З огляду на довготривалий спад темпів зростання економіки у високорозвинених країнах, українська – занадто відкрита. Дуже залежна від попиту на нашу продукцію, від цін на метал. Зараз вони – не на нашу користь. Чекати, доки вартість металу знову підскочить і ВВП почне зростати – це не варіант. Піднімати темпи економічного зростання слід інвестиціями й інноваціями. Якщо зростатиме валовий внутрішній продукт, то борг відносно нього зменшуватиметься.

А які прогнози?

– Дай Бог у цьому році мати торішні 2 відсотки зростання. Навіть їх отримати проблемно. Бо в першому кварталі промисловість була в мінусі.

Офіційні прогнози на наступний рік передбачають 3–4 відсотки економічного росту. Однак вони нас не влаштовують. Щоб не було дефолту, потрібне зростання ВВП не менше 5 процентів. Треба зробити щось унікальне, щоб економіка України стала привабливою для внутрішніх і зовнішніх інвестицій. У нас багато резервів. Та й у світі вистачає вільних грошей. У пріоритеті – країни з низьким рівнем ризику та високою ефективністю. Назріла потреба реформ, які дали б швидке економічне зростання. По-перше, ніхто не вкладатиме кошти у країну з війною. По-друге, маємо взяти курс на такі реформи, де політична доцільність не домінуватиме над економічною ефективністю.

Викоренити популізм?

– Це теж, але не тільки. У минулому приймали економічні рішення на догоду політикам. Зазвичай напередодні виборів. Модель приватизації була політично вмотивована. Хотіли і від старої системи не відійти, і нову збудувати. Чому цього року маємо спад у промисловості? Блокада на Донбасі, де намішано і політичного, і військового.

У світі є три моделі економіки. Одна – це соціально орієнтована ринкова економіка. Там висока роль держави. Вона диктує правила бізнесу. Для цього потрібно мати освічену владу і довіру до неї людей. Другий сценарій – ліберальний. Суб’єкт господарювання і держава – рівноправні. Задаються правила гри, але нав’язувати нічого не можна. Третій – глобальний корпоративізм. Усі рішення приймаються в інтересах корпорацій.

У Сполучених Штатах домінує третій варіант. Там намагаються протистояти цій моделі. А ми під неї зараз потрапляємо. Багато галузей контролюють вітчизняні олігархічні групи або транснаціональні компанії.

Здобувши незалежність, Україна взялась розбудовувати першу модель. Прийшли – до третьої. Тепер перебуваємо на роздоріжжі. Соціально орієнтована держава не підходить, бо населення не довіряє їй. Лишається ліберально-демократична модель.

Вітчизняний учений Михайло Туган-Барановський зауважував: братися за ліберальну модель слід з урахуванням національних особливостей. Зараз це визнають усі. Слід “шити” ліберальну економіку не за привезеними лекалами, а за національними.

Задекларована пенсійна реформа вирішить боргову проблему?

– Деталей її не бачимо. Ця реформа спрямована на те, аби закрити дефіцит Пенсійного фонду в шість відсотків ВВП. І має бути соціально справедливою. Що кажуть про реформу зараз і до чого прийдемо врешті-решт – можуть бути різні речі. Треба досягти консенсусу із суспільством.

Як привчити українців накопичувати на старість?

– Не треба привчати – вони це роблять. Кожен турбується про старість. Тільки як?

Під матрацом, у доларах.

– ”Доларовий” механізм треба змінювати. Однак накопичувальна система – це не тільки про довіру до держави, а й про впевненість у завтрашньому дні. Щоб накопичені кошти не “згоріли”. Основні питання: наскільки швидко розвиватиметься економіка, чи буде стабільна курсова політика, яким буде рівень інфляції. Створення накопичувальної системи – на часі. Але прийдемо до цього за 5 чи 10 років.

Міністр фінансів Олександр Данилюк заявив, що 2017-го вийдемо на зовнішній ринок запозичень – після чергового траншу Міжнародного валютного фонду.

– Без підтримки МВФ не можемо позичати гроші на зовнішніх ринках. А ми залежимо від них. Такі позики можна використовувати ширше, ніж, наприклад, суто на підтримку стабільності курсу чи перезайм коштів для макроекономічної стабільності.

Уперше бюджет в Україні буде розраховано не на рік, а на три.

– Це формує довіру до політики держави. Бізнес орієнтуватиметься на ці показники й програми, зможе складати свої плани на майбутнє.

Крім бюджету, треба розробляти стратегію розвитку хоча б на п’ять років. Але цього поки що немає.

Монополізація не дає економіці розвиватися. Схожа ситуація була у Південній Кореї – і вони справилися з нею. Чому нам не вдається?

– Політика домінує над економікою. Монополія – над конкурентними відносинами. А є ще й третя проблема. Взяли зобов’язань на державу стільки, що немає чим віддавати.

Держапарат брав участь у приватизації – опосередковано чи безпосередньо. Мали свої інтереси й добивалися їх. Аби уникнути спротиву суспільства – перед населенням брали все більше соціальних зобов’язань. Задобрювали людей. У країні сформувався соціальний патерналізм – бажання якомога більше отримати від держави.

Тепер настає інший етап: держава починає і себе контролювати, і в людей цікавиться – звідки гроші. Наприклад, кажуть про загальне декларування. Вибудовується новий соціальний консенсус. І доки його не буде – змін в економіці також не буде.

Україна перетворюється на аграрну країну?

– Так. І МВФ, міжнародні організації підштовхують до цього. Транснаціональний капітал значною мірою контролює вивіз із країни сільськогосподарської продукції. Ми спеціалізуємося на технічних культурах і зерні. Маємо низький рівень переробки.

У світі ринок сільськогосподарської сировини для нас відкритий, а ринок продукції харчування, де вища додана вартість, – ні. Нас виштовхують у сировинну частину. Можемо залишитись відсталими. Адже заможних аграрних країн немає. Але є ознаки того, що на найвищому державному рівні усвідомили потребу серйозно займатися промисловістю.

Якою буде наша економіка й Україна за 10–20 років?

– Багато з тих індустрій, якими Україна пишалась, поступово зникнуть. З’являться нові. Надворі – четверта промислова революція. Багато залежатиме від освіти. Якщо рухатимемось правильно й уникнемо масової втечі з країни молоді, то матимемо оптимістичний сценарій. Хоча викликів багато.

В якій перспективі?

– У найближчі три роки. Це і боргові проблеми, і політичні, виборчі. Будуть збурення з приводу земельної та пенсійної реформ. Однак якщо це не штовхне народ на масову еміграцію чи революцію, то буде шанс перейти до швидкого розвитку.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s