Олег Мацьовитий, перший секретар Посольства України в Туркменістані: Українські продукти в Туркменістані просто розмітають

16 червня 2017 р.

Туркменістан, як і інші країни Центральної Азії, після початку транзитної блокади з боку Росії втратив левову частку торгово-економічних зв’язків з Україною. Українська влада згадує про це відносно нечасто – останні три роки акцент робиться на співпрацю з Європою.

Разом з тим, ринки країн Центральної Азії, у тому числі Туркменістан, залишаються для України привабливими. І у зв’язку з цим робляться спроби знайти нові шляхи взаємодії та вигідні транзитні маршрути.

Молоді українські підприємці, якщо вони хочуть бути успішними на східних ринках, повинні брати до уваги, що у Центральній Азії прийнято вести справи неспішно, поступово вибудовуючи довірчі відносини. Але якщо вже якась компанія заходить на ринок Туркменістану, то вона залишається там надовго. Таким чином, Туркменістан є великим і надійним партнером для багатьох наших підприємств.

Про особливості торгово-ділових відносин України та Туркменістану, а також про багато іншого Укрінформ розмовляв з першим секретарем Посольства України в Туркменістані Олегом Мацьовитим.

УКРАЇНА МАЄ ДВА ПЕРСПЕКТИВНІ ШЛЯХИ ПОСТАВОК ГАЗУ З ТУРКМЕНІСТАНУ

– Туркменістан славиться величезними запасами газу, а Україна також зацікавлена в нових постачальниках даного ресурсу. Чи можливо сьогодні налагодити постачання хоча б якихось обсягів блакитного палива?

– Як відомо, співпраця в цій сфері раніше велася. До 2006 року поставки газу здійснювалися в Україну через Росію, по трубопроводу Середня Азія – Центр. Зараз питання можна розв’язати наступними шляхами: або ми купуємо газ скраплений, доставляючи його через Каспійське море – Азербайджан – Грузія – Чорне море, або ж розглядається перспектива прокладання Транскаспійського газопроводу, щоб потім вийти на газопровід ТАNАP-TAP (Південний газовий коридор — проект розширення Південнокавказького газопроводу (Баку — Тбілісі — Ерзурум), а також спорудження в Туреччині газопроводу TANAP і його продовження по Європі — газопроводу TAP, – ред.), який призначений для виведення туркменського природного газу через Каспійське море на європейські ринки і далі в Україну. І таким шляхом можна поставляти не тільки туркменський, але й азербайджанський газ.

– Які перспективи будівництва Транскаспійського газопроводу?

– Для цього необхідно, щоб п’ять країн прикаспійського регіону: Туркменістан, Іран, Азербайджан, Росія і Казахстан, – прийняли Конвенцію про визначення правового статусу Каспійського моря. Наприкінці 2014 року на засіданні глав Прикаспійських держав була прийнята резолюція, де частково визначено питання використання поверхні моря, фауни. Але головне питання залишається відкритим, це використання дна і ресурсів.

– У чому саме залишається проблема і чому це питання досі не вирішили, через стільки років після розпаду Радянського Союзу??

– По-перше, не врегульовано юридичний статус Каспійського моря, який повинен визначити, за яким принципом буде розподілятися відповідальність водойми, секторальним чи рівночастковим. І у цьому зв’язку, Росія та Іран вважають, що поки немає остаточної домовленості з цих питань, ніякі великомасштабні проекти, пов’язані з цією водоймою, реалізовувати не можна. Однак акваторія, на якій планується провести Транскаспійський газопровід, не є спірною територією, на яку могли б претендувати або Росія, або Іран, причому незалежно від того, за яким принципом буде ділитися Каспій.

По-друге, Росія та Іран наполягають, що будь-які глобальні, транскордонні проекти мають реалізовуватися за згодою всіх п’яти прикаспійських країн, так як вони стосуються всіх. І цими позиціями вони намагаються захистити свої інтереси, як стан з великими запасами газу.

– А як налаштований Європейський союз на будівництво Транскаспійського газопроводу?

– Європейський Союз підтримує. Він зацікавлений у диверсифікації джерел поставок, у незалежності від Росії. А Туркменістан, як четверта країна в світі за розвіданими запасами газу, разом із Азербайджаном, є відмінними для цього кандидатами.

– Туркменістан хоче відновити газове співробітництво з Росією, використовувати її газопроводи для поставок в Європу?

– Так, безумовно. Туркменістан є країною з постійним статусом нейтралітету. У них головна мета – диверсифікація співпраці з усіма, робота по всьому світу, незалежно від того, Росія це, чи Іран, чи Китай, чи Казахстан… Раніше Росія купувала в Туркменістані в районі 11 млрд кубометрів газу, у 2015 році було закуплено всього 4 млрд кубометрів, а починаючи з січня 2016 року закупівлі й зовсім припинилися. Звичайно, Туркменістан зацікавлений відновити співпрацю.

– А якщо Україна або ЄС зі свого боку захочуть отримати доступ до туркменського газу, чи є у них якась можливість змусити Росію надати транспортний коридор?

– Законами Російської Федерації не передбачено, що треті країни можуть користуватися газотранспортною системою на її території без її згоди. Якби була прийнята резолюція щодо рівноправного доступу до газотранспортних систем, то Туркменістан міг би укласти з Україною або ЄС договір про постачання свого газу. В цьому випадку був би просто проплачений транзит газу територією Росії, і ми б отримали туркменські поставки.

НА ЕКСПОРТ ВІДПРАВЛЯЮТЬ НЕ ТІЛЬКИ ГАЗ, АЛЕ І ПРОДУКЦІЮ З ДОДАНОЮ ВАРТІСТЮ

– Що ще, окрім газу, може запропонувати Туркменістан на експорт?

– Туркменістан також налагодив постачання продукції, виробленої з блакитного палива. Я вважаю, це правильно. Якщо вартість чистого природного газу прив’язана до нафти, ціна якої останніми роками знизилася, то готові продукти менш схильні до такого впливу. Більш того, їх простіше експортувати, не прив’язуючись до якогось одного регіону, виходячи на світові ринки.

– Наприклад, що це за продукція?

– Наприклад, з блакитного палива виробляють електроенергію, вона користується попитом у тому ж Афганістані. Тут виробляти електроенергію з газу вигідно. Також добре налагоджено виробництво поліетилену, поліпропілену, високоякісного бензину з газу. Третім прикладом може служити виробництво карбаміду, мінерального добрива. І Туркменістан активно розвиває ці напрями: будуючи нові заводи, освоюючи нові сучасні технології, прагнучи значно збільшити обсяги.

– А що йде в Україну? Які обсяги?

– Постачають бензин, гас, продукти нафтопереробки, базові масла, бітум, карбамід, поліпропілен, бавовну, текстильні вироби тощо. Спектр дуже широкий, але обсяги невеликі. Це прив’язано, знову ж таки, до питань транзиту. Дуже сильно вплинула заборона, введена Росією, на використання її території для транзиту товару в Україну. Місцеві виробники відчули це на собі, їм довелося шукати нові маршрути.

– Які є альтернативні шляхи в обхід Росії?

– Український уряд виступив з ініціативою розвитку південного коридору, було запущено кілька тестових поїздів за маршрутом Іллічівськ-Поті-Баку-Актау-Китай. Оцінювалося, наскільки це вигідно. Ми зі свого боку, як Посольство України в Туркменістані, запропонували використання, як нам здається, більш вигідного маршруту, через Туркменбашинський міжнародний морський порт, туркменську транспортну систему. Сподіваємося, що українська влада розгляне цей варіант.

– Українська влада приїжджала до Туркменістану, щоб обговорити це питання?

– Так, тут були і міністр інфраструктури, і його заступники. Їм було продемонстровано, що робиться для розвитку транспортної інфраструктури Туркменістану, досягнуті результати, перспективні плани, а також географічні та економічні переваги використання для транспортування вантажів транспортного потенціалу Туркменістану. В цьому напрямку Туркменістан готовий вести переговори з Україною, як в рамках спеціально створеної робочої групи, так і шляхом проведення міжвідомчих консультацій.

УКРАЇНА Є ГОЛОВНИМ ПОСТАЧАЛЬНИКОМ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ТУРКМЕНІСТАНУ

– А що зі свого боку може запропонувати Україна Туркменістану?

– Туркменістан дуже зацікавлений в Україні як у постачальнику технологій, продукції машинобудування, зокрема, енергетичного машинобудування, залізничного та автомобільного транспорту, металургійної продукції, електрообладнання тощо. Співпрацюють з ДП НВКГ«Зоря»-«Машпроект», ПАТ «Турбоатом», ПАТ «Мотор Січ», ПАТ «Сумське НВО», ДП «Електроважмаш», ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», ПАТ «Азовмаш», компаніями «Інтерпайп», «Метінвест», КрАЗом. Продукція КРАЗу взагалі користується величезним попитом, враховуючи місцеві кліматичні особливості та специфіку грунту. Коли починається нове будівництво, першими заходять наші КРАзи. Ті ж самі російські Камази або навіть німецькі Мани впоратися з цим завданням не можуть. Спершу проходить українська машина, а потім – усі інші. Не менш популярними є українські вагони. Близько 70% залізничного складу Туркменістану – це Україна.

– А продукція сільського господарства?

– Картопля, цибуля, молочна продукція, борошно і борошняні вироби, кондитерські вироби. Серед продуктів тваринництва великим попитом користуються продукти переробки, це курятина і яловичина. Якщо бачать, що вироблено в Україні, то просто розмітають. У деяких випадках навіть не встигає доходити до полиць.

– Значить, у чому ми перевершили конкурентів?

– Щоб ви розуміли, Туркменістан орієнтується на найкраще. Що в світі вони бачать найкраще, то вони прагнуть завезти собі.

– Який бізнес тут розвивають наші співвітчизники?

– Тут дуже добре представлені будівельні компанії. Причому якість надаваних послуг оцінена на всіх рівнях. Приміром, компанія “Інтербудмонтаж” побудувала в Ашгабаті комунікаційний дренажний тунель діаметром 6 метрів, який використовується для відводу стічних та грунтових вод, а також прокладання комунікацій. З урахуванням сейсмічності місцевості та нестабільності грунтів, можете собі уявити рівень виконаних робіт. Другий масштабний проект цієї компанії – комплекс очисних споруд. Він був зданий під час візиту Президента Петра Порошенка у жовтні 2015 року. Так от, ступінь очищення стічних вод з колектора така, що на виході отримуємо чисту воду. Звичайно, її не п’ють, але для поливу і зрошення вона придатна. А інші продукти очищення використовуються як добриво. Нічого не минає даремно.

Другий напрямок, це інфраструктурне будівництво. Цим займається фінансово-промислова група “Альтком”, їх тут впізнає чи не кожен мешканець. Вони тут будували мости, залізничні полотна, аеропорт у місті Дашагуз на півночі Туркменістану, високоякісні злітні смуги. Мости – це взагалі шедевр, аналогів їм у світі ніде немає. Технології, які були використані, розраховані на сейсмічність силою в 9 балів, величезні температурні перепади. Їх відкривали два президенти, Туркменістану та Узбекистану. Якість того, що наші тут роблять, дуже цінується.

– Чому ж тоді так мало наших співвітчизників? Є труднощі?

– Чудові умови для проживання. Але є своя специфіка. Ми намагаємося донести до компаній, що сюди треба заходити, тут потрібно працювати. Але це східна країна, де не прийнято брати бізнес «нахрапом». Усе потрібно робити послідовно і розмірено, поводитися чесно. У Туркменістані, як і у будь-якій іншій східній країні, прийнято спочатку показати себе, зарекомендувати, запросити, можливо, делегацію з Туркменістану до себе, щоб показати їм виробництво. Для туркменів важливо бачити, що їм пропонують не якесь кустарне виробництво, а налагоджене виробництво якісного продукту з необхідним контролем якості як продукції, так і процесів виробництва. Але якщо вже компанія зайшла на ринок і довела свою готовність і можливості виробляти якісний продукт, то вона тут залишається, і до неї звертаються. Працювати тут є з чим і для кого – проектів і замовлень дуже багато.

 

 

 

 

Розмовляла Руслана Чечуліна, Київ

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s