Лілія Горєла: В Україні недостатньо ментально дорослих менеджерів

29 травня 2017 р.

Лілія Горєла – одна найдосвідченіших та найвідоміших менеджерів в українському маркетингу. І нам вона розповіла про те, як стати на крок ближче до секретів щастя і успіху.

Продюсер інтелектуальних проектів, експерт у сфері інтегрованих маркетингових комунікацій, бізнес-консалтер, співзасновник маркетингового холдингу OSD Group Лілія Горєла в інтерв’ю сайту “24” розповіла про те, з якими проблемами доводиться стикатися українським менеджерам, де шукати сили на їхні рішення і як при цьому зберегти в собі життя.

Лілія Горєла

Судячи з інтерв’ю, Ваша сила – в м’якості. Все дуже спокійно, майже лагідно, але це натиск, чинити опір якому неможливо. Це так?

М’якість? Знаєте, в голові промайнуло: “О, так! Запитайте мого екс-чоловіка, що означає ця м’якість!”. “Пухнастий танк” – так жартували про мене колеги. У мені, як і в інших, є багато граней, багато контекстів, в яких проявляюся по-різному. Є контексти, в яких я проявляю себе жорстко, безапеляційно і динамічно. Потім з цього контексту мені важко переключитися на ту, якою я себе люблю більше і якою б хотіла бути частіше: пластичною, врівноваженою, м’якою і делікатною.

Від природи я людина досить енергійна, проявлена, досить різка. Так, багато років я була дуже жорстким керівником, управляючи шляхом прямих розпоряджень. Ну, тому що “я ж точно знаю, як краще”. Тому говорила: “Колеги, результат повинен бути таким, а процес – таким”. Тільки останніми роками я почала пробувати інші моделі. Тоді, коли народилася дитина.

Дитина змінює?

Це змінює, якщо проживаєш своє батьківство в моменті, спостерігаєш за тим, що відбувається з тобою і дитиною. Тоді – це змінює назавжди. Але якщо свої успішні управлінські моделі переносиш на сім’ю і на дитину (а в успішних менеджерів це майже завжди так і відбувається), тоді це призводить до віддалення від дитини, заводить в екзистенційний глухий кут.

Слава Богу, я змогла помітити там щось інше, щось живе. Останні роки могла спостерігати за іншими людьми, які зі своїми дітьми були, проявлялися зовсім інакше. Ось це почало змінювати: спочатку – у взаємодії з дитиною, а звідти я вже змогла відштовхнутися і перенести це на все інше життя.

Лілія Горєла

Момент усвідомлення – що вдома не треба так, як на роботі…

Чому не треба? Це ж так зручно! 🙂

І все ж, як Ви до цього усвідомлення прийшли?

Ніколи не розділяла будинок і роботу. По-перше, тому що був сімейний бізнес. По-друге, тому що є цілісне життя у всіх його проявах. Життя – це мікс. Якщо мікс гармонійний, яскравий, смачний і об’ємний – це щастя. Коли говорять, що ось тут – я працюю, а ось тут – живу… Мені це завжди здавалося штучним і важким. Немов натягуєш реальність на своє життя, а вона не натягується і сповзає.

Не поділяю життя і роботу. Поділяю контексти. Тут зараз – один контекст, в ньому ми можемо більше проявлятися в чомусь одному. В іншому контексті все буде інакше. Любити те, що робиш, і робити те, що любиш.

Лілія Горєла

Знову ж таки, виходячи з інтерв’ю, здалося, що у Вас в останні кілька років дуже змістився акцент з людей, які Вас оточують, на себе. Це так?

Протягом останніх двох років, дійсно, визначала: ось це – моє, а це – не моє, це привнесене, ось це я люблю, ось це – не люблю, а це люблю, але не хочу, щоб воно було в моєму житті. Це було про те, якою я є насправді. Це – дозвіл бути собі собою.

Те, що дійсно змінилося в мені за останні два роки, – це ставлення до партнерів у бізнесі і проектах. Раніше від тих людей, які перебувають поруч, чекала якогось ідеального прояву всіх їхніх плюсів і максимального відходу від їхніх негативних сторін.

Тобто?

Я чекала, що, розуміючи свої негативні сторони, вони розуміють, що ці прояви шкодять їм і людям, які їх оточують, що вони працюють над тим, щоб цих проявів було менше. Дуже засмучувалася, коли мої партнери були в чомусь недосконалі. Я не готова була приймати їх у їхній слабкості і особливостях.

– Oh, you must think I’m a perfect idiot.

– Nobody is perfect.

Книга Філа Найта “Продавець взуття” була останньою краплею, що наповнила посудину прийняття, що так, люди можуть бути дуже-дуже недосконалі. Навіть най-найближчі. І що їхня недосконалість – прекрасна. І з цим можна миритися, це можна винести. Що моя клята педантичність може бути відсунута в сторону, що у нас може бути різна швидкість руху. Що якщо моєму партнерові у проекті потрібно більше часу на щось, то потрібно дати йому цей час, можна просто заспокоїтися і почекати.

Лілія Горєла

Чому саме ця книга?

Вона про історію створення та розвитку “Найка”. А для мене головною цінністю в книзі стала розповідь засновника про своїх партнерів – найближчих людей у його житті. Таких дивних, з усіма їхніми тарганами і неможливостями, навіть соціально-неприйнятними проявами. Це була найнеспортивніша команда найспортивнішого бренду. Але він “був з цим окей”, він їх не змінював. Вони були кардинально різними, але разом могли робити велике. Хочу, щоб і в моєму житті було так. Мені здається, що за останній час я навчилася справлятися з собою, дозволяти іншим бути недосконалими, чекати їх або говорити, коли треба почекати мене, дозволяти собі говорити іншим, коли мені потрібно щось, а не справлятися самотужки.

У моїх партнерствах зараз ще з’явилося те, що ми можемо говорити один одному важливу правду. До кінця. Незручну, неприємну, місцями хворобливу. Але у формі, що не ранить, яка не зачіпає самолюбство і гідність один одного. Мені здавалося, що я це робила завжди. Але зараз це відбувається набагато спокійніше, глибше, чесніше. І не ранить. Ми можемо обговорювати ті питання, які кілька років тому я і не пробувала обговорювати. Зараз я розумію, що раніше у мене була колосальна кількість контролю, який повинен був просто з’їдати людей, які мене оточували. Довіра до життя і довіра до партнерів – це те, чого я навчилася зараз. Тому що там, де тінь, є сонце.

Лілія Горєла

Ви перейшли від роботи в структурі до приватного консультування. Було складно?

Я перейшла з роботи топ-менеджером в холдингу на експертну роботу. Зараз – повертаюся до управління структурою – Школою менеджменту. Дійсно, процес переходу був складний. Але, коли руйнуються стіни, світогляд розширюється.

Так, мені довелося самій виконувати велику кількість роботи, яку давно не виконувала. З іншого боку, це зближує з проектом, з клієнтами. Це принесло певну користь, але це не зовсім мій формат. Для мене простіше і ефективніше керувати структурою, ніж особисто керувати проектом. Я працюю з людьми, люди виконують проекти.

З іншого боку, я запустила те, в чому дійсно сильна, – приватне консультування. Змогла реалізувати все те, що в мене вкладали мої вчителі. Те, що я прожила й інтегрувала в собі, практики, які я отримала, книги, які я вивчила. Під час роботи сам на сам в особистому консультуванні я відчуваю, що успішна, завдяки успіху моїх клієнтів. Відчувати, що корисна іншим, – це дуже солодко, на це навіть можна підсісти.

Ви вже підсіли?

Приватне консультування – це те, що у мене виходить добре. Те, що я прийняла як талант. Те, в чому я хороша для інших.

Лілія Горєла

Останнім часом у мене багато клієнтів на терапію і коучинг з маркетингового середовища. В основному – з рекламних агентств. Маркетинг мене наздоганяє. Несподівано і креативно. Відчуваю себе неначе сталкером…

Розмовляли Едуард Крижанівський, Євгенія Мазур
Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s