Секрети Держрезерву: Щоб заробляти, треба перестати красти і позбутися «нечистоплотних» людей

25 травня 2017 р.

Якось в одному з постів у соціальній мережі заступник міністра економіки Максим Нефьодов висловив думку, що тотальна приватизація потрібна Україні ще тому, що в країні немає достатньої кількості фахівців, щоб замінити усі неефективні кадри на державних підприємствах.

АСН ставить за мету перевірити, чи так це насправді і чи дійсно все державне в Україні може бути лише збитковим?

Ми знайдемо вже реалізовані на державних підприємствах успішні проекти та дізнаємось у їхніх керівників, як їм це вдалося.  

Вадим Мосійчук, голова Державного агентства резерву України

З порога кабінету керівник Держрезерву радісно повідомляє: «Скоро будемо торгувати ф’ючерсами на зерно! – щоправда, одразу ж додає: – у Міністерстві економіки чимало нових ініціатив не підтримують».

Мосійчук змінив прибутковий бізнес, зарплату у декілька десятків тисяч доларів на чиновницьку посаду з заробітком у 13 тисяч гривень. Керував компаніями з управління активами більше 10 років.

Державне агентство резерву України він очолює з липня 2015 року.

Біля робочого столу Мосійчука висить картина, яку намалювала дружина. Каже – полотно нагадує йому, навіщо він прийшов саме на цю посаду.

Під час інтерв’ю голова Держрезерву відвертий, у певних фразах відчувається втома і розчарування – вказує на суперечності з Міністерством економіки, перераховує тих, хто заважає реформувати Держрезерв. Зізнається, що без жалю звільняв людей навіть з власної команди.

Заради чого у минулому вдалий фінансист робить усе це?

Довідка: Державне агентство резерву України – це центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву.

Складається з Центрального апарату та 37 державних підприємств (4 з яких – зараз залишилися на окупованій території). Це:

-5 нафтових комбінатів,

-10 аграрних підприємств

-склади та холодильники.

– Ви на посаді голови Держрезерву уже майже два роки. Що змінилося за цей час?

– Що змінилося? Багато чого! Найперше – структура Держрезерву стала відкритою, прозорою. Оновився кадровий склад і центрального апарату, і підприємств. З першого ж дня мого призначення ми проводили відбір кандидатів на будь-яку посаду через конкурс. І в центральному апараті, і на місцях.

– Це щось дало?

– Людина, яка хоче щось змінити, знає, як це зробити, а також має команду однодумців, що її підтримують, «приречена на успіх». Зі свого досвіду в бізнесі я переконався, що це найголовніший принцип, запорука успіху.

Оновлення кадрів дало вливання свіжої крові, по-перше, паралельно – витіснення корупційної складової з системи. Третє – включення внутрішньої мотивації цих працівників. Адже за рахунок оптимізації кадрового складу у центрі й на місцях, за рахунок підвищення прибутковості ми ще й підвищили рівень доходів робітників. На деяких підприємствах вони зросли не на відсотки, а в рази.  

– На скільки був скорочений штат?

– Щодо центрального апарату – на 30%, щодо всієї системи десь на 30-40%, щодо деяких – навіть на 50%. Штат був дуже роздутим, було багато боргів на деяких підприємствах – із заробітної плати, соцвнесків, податків. Мотивації у працівників не було жодної – більшість отримувала 1-2 тисячі гривень. Зараз люди тримаються за роботу, бо заробітна плата у нас зазвичай вище середньої у тому регіоні, де розташоване підприємство. Робітники бачать, що гроші не розкрадаються, а спрямовуються на розвиток підприємства.

– І які суми отримують керівники підприємств Держрезерву?

– До того, як я заступив на посаду, це було трохи більше 4 тисяч гривень. Зараз – стабільно в районі 20-30 тисяч гривень, плюс квартальна премія, яка може бути до 3 окладів, плюс річна премія, яка може бути до 24 окладів.

Важливо, що такі суми призначені не лише для керівників підприємств. Очільники підприємств цю мотивацію розподіляють на своїх заступників, ключових працівників і далі по системі. Скільки заробили, на стільки ми можемо мотивувати.

У нас з цього кварталу працює формула: до 20% від заробленого підприємством іде на мотивацію робітників і 80% повинно бути спрямовано на модернізаційні заходи. Ми повернули собі конкурентоздатність, до нас повертаються клієнти, активізується й інвестиційний напрям в системі.– Якщо можна, узагальнено, в цифрах як це виражається?

– Ну якщо в 2014 році наші підприємства працювали зі збитком у понад 2 мільйони гривень, то вже наприкінці 2015-го нам вдалося заробити 5 мільйонів гривень, в 2016-му – подвоїли прибуток, в 2017-му обіцяємо також збільшити на 50-70%  – до 17-20 мільйонів по підприємствах агронапряму.

Якщо в 2015 році комбінати Держрезерву заробили понад 30 мільйонів гривень, то в 2016-му – 64 мільйони гривень. Цього року, я думаю, ми вийдемо на 100 мільйонів гривень.

– Ви намагаєтесь перевести Держрезерв на самоокупність?

– Так. Хочемо відмовитись від бюджетного утримання підприємств і організацій, підзвітних Держрезерву. Підприємства внутрішньо прибуткові. Тому державне фінансування припиниться вже цього року.

Але на саме накопичення матеріальних цінностей і на оплату їх зберігання держава повинна виділяти кошти і далі.

Також перед керівниками підприємств стоїть завдання скоротити споживання енергоносіїв на 10%, а від газу відмовитись повністю.  Фактично на 95% підприємства уже це зробили.

– За рахунок чого це відбувається?

– За рахунок найпростіших заходів: якщо якась площа не використовується, то там не повинно бути і споживання. У нас є підприємства, що займають території від 5 до 65 гектарів. Майже всі вони перейшли на LED-освітлення, що дає економію в понад 30%.

А на окремих підприємствах хочемо піти ще далі – встановити сонячні панелі та вітрогенератори. Це пілотний проект і дуже кошторисний. Але ми спробуємо цього року запустити його і показати, що це можливо. Тоді наступного року вже залучатимемо до цих проектів інвесторів чи візьмемо кредити.

– У 2015 році тодішній міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус заявляв, що на підприємствах Держрезерву розкрадають нафтопродукти, зерно і  навіть понтонні мости. Чи проводили ви тоді внутрішні аудити, перевірки підприємств, підпорядкованих Держрезерву?  

– Буду відвертим, дійсно таке було раніше. Але за той час, що я очолюю це відомство, у нас немає ні розкрадань, ні знищень. На мою думку, тому що спрацювала кадрова система: хто працював нечесно – звільнений, щодо багатьох – заведено кримінальні справи. Ми взяли на роботу працівників, які не знають схем розкрадання. Мені і досі часто важко зрозуміти ці схеми, мозок «плавиться».  Допомогло і встановлення на всіх підприємствах нових систем відеоспостереження: в онлайн-режимі можна бачити, що там відбувається. Тепер матеріальні цінності Державного резерву надійно зберігаються і країна може спати спокійно (сміється).

Коли я приймав Держрезерв, майже всюди було порожньо – багато чого розкрадено ще за часів Януковича, багато чого було відвантажено в зону АТО. Власне, після цих поставок у АТО виявилося багато фактів недостачі. Однак ми весь минулий рік закладали матеріальні цінності і цього року продовжуємо накопичувати резерв.

– Як тепер слідкуєте за якістю?

– Згідно з нормативними документами, проходять серйозні перевірки. А цього року у нас додатково запрацює принцип «чотирьох очей» з закладання, він на 100% унеможливить будь-які зловживання. (Чотири ока – правило, згідно з яким для підписання важливого документа, наприклад, договору, або ухвалення рішення потрібен підпис чи схвалення не однієї людини, а кількох керівників. – АСН).

– Однак щодо якості претензії до Держрезерву лунають і досі, Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу щодо закупленого до Держрезерву простроченого пального.

– Так, у цій справі мене не допитували, але допитували моїх підлеглих. Я вважаю, що дії, які вчинялися правоохоронними органами, частково мають кулуарний характер. Жоден факт, про який було заявлено, вони так і не довели, більше того – не визнали цього факту. Вони нічого і не зможуть довести, бо такого факту просто не було. Сподіваюсь на їхнє розуміння, зараз не 2013 рік, треба бути щирим і відповідальним.

– У ЗМІ з’являлася інформація, що вам було винесено догану у зв’язку з цією справою…

– Не було ані догани, ані попередження. Просив догани для мене і навіть звільнення перший віце-прем’єр (Степан Кубів. – АСН), але уряд виніс усне попередження про те, щоб я врахував і проаналізував ті висновки, які були зроблені Національною держслужбою за поданням Міністерства економіки. Але, на жаль, мені ці висновки так і не передали.

Кілька разів я звертався до пана Кубіва з проханням все-таки надати мені ці висновки, але у відповідь нічого не отримав. Попри це ми у визначений термін подали необхідні звіти до Кабінету міністрів. І що?! Отримали не розгляд цих звітів, а чергову позапланову перевірку, ініційовану Міністерством економіки.

Тобто вони прийшли вже зі своєю власною перевіркою, яка теж нічого не виявила. Але знову паном Бровченком (Юрій Бровченко, заступник міністра економічного розвитку та торгівлі. – АСН) рекомендується винести мені дисциплінарну догану, і цей звіт засекретили, щоб я ніде, нікому не міг його показати і поскаржитись.

– Скільки у вас таких перевірок було загалом від міністерства?

– За останній рік, коли при посаді перший віце-прем’єр (Степан Кубів. – АСН), це вже 7-ма чи 8-ма перевірка.– Я правильно зрозуміла, ви пов’язуєте спротив реформам з призначенням пана Кубіва?

– Скажімо так, стало набагато складніше працювати. Був момент, коли я навіть хотів звільнитися влітку минулого року, але стримав себе від такого кроку, бо зрозумів, що все, що вже до того часу було зроблено, може зійти нанівець.

– Наприкінці 2016 року була затверджена Концепція реформування Держрезерву. В чому її суть, що зміниться?

– Державний резерв не працює на якусь окрему ланку чи міністерство. Ми маємо здійснювати ефективне управління стратегічними резервами і запасами для підтримки громадян і економіки в кризових ситуаціях.

Тобто треба відмовитися від пострадянської моделі, коли тут трималося все і на всі випадки життя. Вдумайтесь, у нас є понад 30 тисяч матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Там і протигази 1987 року, і деревина 1978 року закладки. 30 тисяч номенклатурних позицій!

Цей мобілізаційний резерв не оновлювався з часів здобуття Україною незалежності, він дістався нам від Радянського Союзу. У 2016-му ми запропонували тотальне розбронювання й або продаж, або списання товарів.

Тоді ми зберігали 70 найменувань, які далі скоротили до 33. Довелося визнати: ми не в змозі управляти, наприклад, матеріальними цінностями медичного призначення, адже не знаємо, як оцінювати – працює це обладнання чи ні, як оновлювати ці запаси. Тому ця функція, на нашу думку, має бути передана госпіталям. Проте цього досі не відбулося, рішення не погодило Міністерство економіки.

Також минулого року ми запропонували Мінекономіки замінити застарілі 33 позиції на нові, тобто прибрати неактуальне. Наприклад, варто додати у новий список дизельні генератори, сіль, воду, засоби очищення води. Натомість можна відмовитись від зберігання у Держрезерві тушок м’яса, масла.

А от консерви повинні бути – вони довготривалого зберігання. Коли запасемось ось цим, найнеобхіднішим, згодом можна буде і розширювати перелік актуальних номенклатурних позицій. Їх, до прикладу, у Польщі – 60, а в Литві лише три – цукор, сіль і зерно.

– А зараз у Держрезерві всього вдосталь?

– Звичайно, ні. Є рівні «недоторканого запасу», а є – норми накопичення. От щодо останніх нам ще варто гарно попрацювати. Зараз головне – скеровувати гроші на найкритичніші номенклатурні позиції, а критичними для нас є нафтопродукти.

Головна концепція реформи Держрезерву полягає в тому, щоб створити стратегічні резерви, які дали б змогу забезпечити країну за окремими позиціями, що відповідають сьогоднішній кон’юнктурі.

Зокрема, це і створення стратегічних запасів нафти та нафтопродуктів, яких у нас взагалі зараз немає. Україна взяла на себе зобов’язання створити їх до 2022 року, і ми це зробимо. Уряд та Президент, переконаний, також розуміють надважливість цього питання, тому вірю, спільними з ними зусиллями в нас все вийде.

Ще один цікавий аспект: багато країн світу вже відмовляються від матеріальних цінностей і переходять на управління грошовими потоками. Наприклад США і Франція, після кризових 2008-2009 рр, відмовились від зберігання зерна і перейшли повністю на управління фінансами.

До речі, вам першим повідомляю, що Держрезерв вперше уклав меморандум з Українською біржею і найближчим часом готовий буде торгувати ф’ючерсним контрактом на зерно.

Ми готувалися до цього весь минулий рік і в довготривалій перспективі (десь 5-10 років) хочемо управляти більше чи повністю вже грошовими коштами, аніж матеріальними цінностями.– Як, до речі, просувається цей процес?

– Днями у мене відбулася зустріч з експертом від ЄС, який допомагатиме Україні створювати стратегічні запаси нафти та нафтопродуктів. Ми узгодили з ним план роботи і фактично в ІІ кварталі 2017 року маємо створити оновлену робочу групу з представників зацікавлених міністерств та відомств, учасників ринку, щоб обговорити модель роботи.

У ІV кварталі ми маємо подати на розгляд Кабінету міністрів модель функціонування цього ринку та законопроект про стратегічні запаси нафти та нафтопродуктів. Наступного року після того, коли буде ухвалено законопроект, ми повинні почати закладання нафти та нафтопродуктів.

– А де будете брати кошти на їх закупівлю?

– От оця робоча група і шукатиме цю модель фінансування. Це можуть бути різні механізми, зокрема і залучення довготривалих кредитних ліній міжнародних фінансових інститутів.

– Але десь же треба ще зберігати такі великі обсяги пального?

– Держрезерв спроможний зберігати до мільйона тонн. Ще якусь частину можна зберігати в учасників ринку. Ємності – не дуже велика проблема. Більш витратна частина – системи пожежогасіння, системи виникнення надзвичайних ситуацій, під’їзні колії, інфраструктура. От на це потрібні кошти. Без довготривалих кредитних ліній буде дуже важко і довго приводити все до ладу.

– Ви вже знаєте, про які суми йдеться?  

– У 2016 році експерти оцінювали загальний обсяг на весь цей проект, включно з накопиченням запасів, оплатою за зберігання, у понад 1,1 мільярда доларів.

– А, за світовими стандартами, мають бути ще якісь стратегічні запаси, окрім пального?

– У нас також існують стратегічні зернові запаси. До речі, з середини 2015 року (коли Мосійчук очолив Держрезерв. – АСН) у нас є правило: скільки зерна ми прийняли, стільки його відвантажимо потім. Більше жодних списань на усихання чи гниття. Ми підняли тарифи, але вимагаємо відповідної якості зберігання, без зменшення кількості.

– Так у скільки ж Держрезерв обходиться країні?

– Порівнюючи з іншими витратами, копійки. Державний бюджет виділив минулого року на всю систему – центральний апарат, підвідомчі підприємства  – 72 мільйони гривень. Це  – гроші на заробітну плату та комунальні послуги, яких, щоправда, не вистачало. Водночас уся система Держрезерву заплатила податків, зборів та інших платежів минулого року на 76 мільйонів гривень. Тобто вперше за свою історію Держрезерв взяв менше, ніж віддав.

Цього року нам виділили трохи більше – понад 100 мільйонів гривень. Думаю, з темпом, який взяли  на зростання надходжень щокварталу на 50%, цьогоріч також будемо донорами бюджету.

З одного боку, ніби й нормально, та з іншого – не дуже. У всіх країнах світу запаси державного резерву дотуються з держбюджету, а у нас – з 2012 року Держрезерв не отримує жодної копійки ні на накопичення, ні на збереження.

– Так за рахунок чого закуповуєте?

– Були перехідні запаси коштів, отримані, зокрема, і від Міністерства оборони, і від інших структур, по-друге  – у нас є надходження коштів від претензійно-позовної роботи. Наприклад, минулого року ця цифра була невелика – близько 10 мільйонів гривень, цьогоріч це буде вже декілька сотень мільйонів гривень. Також ми отримуємо кошти від реалізації матеріальних цінностей – застаріле, прострочене або те, що підійшов час продати.

Також Держрезерв постійно веде претензійно-позовну роботу з боржниками. Ми виграли суди із НАК «Нафтогаз України» на суму 369 млн грн, ДАК «Хліб України» на понад 2 млрд грн та у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на суму понад 100 млн. грн. Очікуємо, що цього року ці кошти надійдуть і це дасть можливість провести всеоб’ємне накопичення матеріальних цінностей без додаткових державних асигнувань.– До речі, як і де ви реалізовуєте прострочені товари?

– Наприклад, прострочені протигази, деревину, труби тощо ми реалізовуємо на внутрішніх аукціонах Держрезерву. Уже рік намагаємося отримати дозвіл від Міністерства економіки реалізовувати матеріальні цінності через електронні аукціони. Постійно отримуємо лише відмови.

Взагалі за останній рік ми від Міністерства економіки не отримали жодного сприяння. Співпраця з ним заблокована. Навіть останній тендер з поставки пального, який виграла компанія «Сокар» і поставила якісне пальне, досі цей контракт не сплачено, бо Міністерство економіки не виділяє коштів.

– А взагалі підтримка Кабміну…

– Є підтримка прем’єр-міністра і багатьох міністрів, які розуміють ситуацію, що склалась навколо Держрезерву – він завжди був таємною корумпованою годівницею, де кожен керівник приходив на півроку-рік, наживався і йшов геть. Я – вже 20-й керівник Держрезерву за роки Незалежності, і єдиний, хто пропрацював тут аж два роки.

Зараз намагаємося змінити імідж, змінити цю усталену парадигму. І знаєте, до нас почали повертатися клієнти, ростуть обсяги роботи, на декількох комбінатах обсяги завантаження сягають понад 100%.

– Ви ж очікували, що на держслужбі не буде просто, чому залишили свій вигідний бізнес?

– Розгрібати ці завали мене запросив Айварас Абрамавічус. Поставив тоді два завдання – зробити систему такою, як у Європі, та побороти корупцію.

Я не жалкую, що залишив бізнес. Але зараз розумію, що рожеві окуляри треба було зняти від самого початку,  варто було робити все ще швидше і діяти жорсткіше.

Я, як усі, хочу вірити людям! Але коли тебе зраджують, та ще й члени твоєї ж команди…  До речі, за півтора року я звільнив двох членів власної команди.

– Яка причина?

– Нечистоплотність (сміється. – АСН).

– А звідки вас знає Абрамавічус?

– На реформаторській хвилі 2014-2015 рр. моя дружина просто змусила подати резюме на керівника «Укрзалізниці». Водночас у Мінекономіки якимось чином також отримали моє резюме і запропонували мені пройти конкурс на керівника Держрезерву. Було ще 4 чи 5 кандидатів, та майже всі відмовились.

– Та тепер МЕРТ вас не балує, не боїтеся звільнення?

– Звільнення не боюсь. Я казав це Кубіву безпосередньо в кабінеті у вічі. Але за свою репутацію буду боротися. Вона у мене незаплямована, і заплямувати її нікому не дозволю.

Якщо уряд чи хтось інший не бачать результатів моєї роботи, не довіряють, влаштовуючи численні перевірки і обшуки, то нехай відкрито скажуть: Вадиме, ми не потребуємо твоїх послуг. Але мені ніхто так не сказав.

– Яка у вас зарплатня?

– 13 тисяч гривень. Степан Кубів на початку року погодив мені тисячу гривень премії. Та я своїм робітникам видаю в середньому по 5-15 тисяч гривень премії.

– І як живеться на 13 тисяч в місяць?

– Я живу не на них. Бо йшов сюди не заради зарплати.  Живу на власні заощадження. Отримую дохід від інвестицій, вони частково переписані на дружину та дітей.

До речі, я за ці майже два роки, доки очолюю Держрезерв, схуд на 18 кілограмів.

Яка ще вам цікава посада?

Про інші напрямки не думаю зараз. Дуже багато ще всього слід зробити в системі Держрезерву. Але якщо загалом,  маючи досвід роботи в Держрезерві та міжнародних фінансових структурах, розумію, що  весь потенціал  можу використати, приміром, в будь-яких великих міжнародних проектах, що допоможуть Україні твердо стояти на ногах саме в напрямку залучення інвестицій та ефективного їх впровадження. Переконаний, що той потенціал, який є в нашої держави  у цій сфері, не використовується сьогодні навіть на 10%.

Розмовляла Тетяна Стець

Джерело: АСН

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s